Миколаївська область у географічному відношенні належить до басейнів двох головних річок України: Південного Бугу та Дніпра.
В області налічується 120 річок і балок загальною довжиною 3579,84 км, з яких 6 середніх та 1 велика - р. Південний Буг.
Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а довжина самої річки в межах області дорівнює 257 км.
Річки області відносяться до рівнинних з швидкістю течії 0,1 – 0,3 м/сек. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.
До поверхневих водних ресурсів області належать, окрім річок, лимани, озера, водосховища, ставки та болота.
Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис. га, що складає 6,1 % від території області.
Природні озера області територіально розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, де нараховується близько 100 значних по площі прісних та солоних озер. Серед них найбільше в області - озеро без назви на південь від с. Покровка (2,04 км2) та оз. Чирніно (0,56 км2).
Штучні водойми області – водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, станом на 01.01.08 по Миколаївській області налічується 45 водосховища і 1104 ставки загальним об’ємом 357,62 млн. м3 і 100, 121 млн. м3 відповідно.
Болота на Миколаївщині займають незначну площу і розміщені здебільшого в заплавах річок. Це плавні гирлової області Південного Бугу і Інгулу площею 31 км2. Заболоченість спостерігається у пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського).
Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів.
За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України.
Характеристика забезпеченості місцевим стоком населення області приведено у таблиці 6.
Табл. 6. Характеристика забезпеченості місцевим стоком населення області
| Забезпеченість річним стоком, тис. м3/рік на 1 мешканця | |||
| середньорічний | маловодний рік | ||
| місцевий | сумарний | місцевий | сумарний |
| 0,44 | 3,09 | 0,26 | 2,15 |
У 2007 р. спостереження за якістю поверхневих вод проводились на 7 річках, 3 водосховищах, 3 лиманах.
Вміст головних іонів та мінералізація поверхневих вод області визначається характером підстилаючої поверхні річкового водозбору і умовами живлення річок.
По пунктам (створам) річок, лиманів, водосховищ області в 2007 році в порівнянні з 2006 роком особливих змін не спостерігалось. При цьому слід зауважити, що протягом останніх років концентрація забруднюючих речовин по багатьом створам річок та лиманів перевищує гранично допустимі концентрації для водойм рибогосподарського призначення від 1,5 до 5 разів.
Концентрація забруднюючих речовин змінюється головним чином посезонно. Під час повені та в літній період збільшується концентрація БСК, амонію сольового, нітритів, фосфатів, завислих речовин, сульфатів, заліза загального, СПАР, нафтопродуктів. В Бузькому та Дніпровсько-Бузькому лиманах, в гирлі рік Південний Буг та Інгул постійно змінюється концентрація хлоридів, сульфатів, сухого залишку за рахунок згінно-нагінних явищ. В окремих створах, за рахунок скидів зворотних вод з очисних споруд каналізації, концентрації забруднюючих речовин перевищують граничнодопустимі від 5 до 30 разів.
В пониззі Інгульця в період скиду вод з накопичувачів гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу спостерігається значне перевищення концентрації хлоридів, сульфатів, сухого залишку, завислих речовин, заліза загального. Після промивки русла річки Інгулець концентрація зменшується на деякий період, але перевищує граничнодопустимі концентрації.
Дані спостережень обласної СЕС за якістю вод р. Інгулець на території області наведено у діаграмі 3.
Дещо змінюється ситуація з якістю води в пониззі Інгульця – від гирла до м. Снігурівка, коли влітку та восени працюють потужні насосні станції, що подають воду в Інгулецьку зрошувальну систему. Тоді в пониззя річки заходить дніпровська вода, яка дещо розбавляє високомінералізовані кривбаські скиди. Але і в цей період якість води все одно не відповідає існуючим нормативам щодо поверхневих вод. До того ж вода із значною мінералізацією попадає при зрошенні в ґрунти та викликає їх осолонцювання і засолення.
Узагальненим показником, що характеризує рівень забрудненості сукупно по низці показників якості води, які багаторазово виміряні у кількох пунктах спостережень водних об’єктів є коефіцієнт забрудненості (КЗ). Величина КЗ характеризує кратність перевищення нормативів у доля ГДК.
Результати моніторингу стану поверхневих вод області дозволяють оцінити стан води за рівнями забрудненості таким чином:
р. Південний Буг
- с. Довга Пристань КЗ=1,64 (слабко забруднені);
- м. Первомайськ КЗ=1,57 (слабко забруднені);
- с. Грушівка (в районі скиду КП «Первомайськводоканал») КЗ=1,25 (слабко забруднені);
- м. Южноукраїнськ (в районі впливу ВП «Южноукраїнська АЕС») КЗ=1,28 (слабко забруднені);
- с. Олександрівка КЗ=1,83 (слабко забруднені);
- м. Вознесенськ (в районі скиду ДП «БОС» ЗАТ «Возко») КЗ=2,13 (слабко забруднені);
- м. Нова Одеса КЗ=1,72 (слабко забруднені);
- смт. Ольшанське (в районі скиду КП «Ольшанський водоканал») КЗ=1,39 (слабко забруднені);
- м. Миколаїв (в районі б/в «Родники») КЗ=2,37 (слабко забруднені).
В середньому по річці КЗ=1,69 (слабко забруднені).
р. Кодима
- м. Первомайськ КЗ=2,05 (слабко забруднені).
р. Синюха
-м. Первомайськ КЗ=1,54 (слабко забруднені).
р. Мертвовод
- смт. Братське КЗ=3,07 (помірно забруднені);
- м. Вознесенськ КЗ=3,33 (помірно забруднені);
В середньому по річці КЗ=3,20 (помірно забруднені).
р. Інгул
- с. Розанівка (на межі з Кіровоградською областю) КЗ=3,25 (помірно забруднені);
- м. Баштанка (в районі скиду КП «Міський водоканал») КЗ=2,42 (слабко забруднені);
- м. Миколаїв КЗ=2,74 (помірно забруднені).
В середньому по річці КЗ=2,80 (помірно забруднені).
Бузький лиман
- м. Миколаїв (в районі Варварівського мосту) КЗ=2,37 (слабко забруднені);
- м. Миколаїв (в районі річкового порту) КЗ=2,33 (слабко забруднені);
- м. Миколаї (в районі скиду т/о вод ДП НВКГ «Зоря-Машпроект») КЗ=1,76 (слабко забруднені);
- м. Миколаї (в районі скиду т/о вод ВАТ «Дамен Шіпярдс Океан) КЗ=2,17 (слабко забруднені);
- с. Галіцинівка (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал») КЗ=10,52 (дуже брудні);
- с. Лимани (в районі впливу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» КЗ=1,63 (слабко забруднені).
В середньому по Бузькому лиману КЗ=3,46 (помірно забруднені).
Дніпровсько-Бузький лиман
- м. Очаків (акваторія морського порту) КЗ=1,56 (слабко забруднені).
Березанський лиман
- с. Каборга (в районі скиду т/о вод цеху № 180 ДП НВКГ "Зоря-Машпроект") КЗ=1,72 (слабко забруднені).
р. Інгулець
- м. Снігурівка КЗ=3,96 (помірно забруднені).
р. Висунь
- с. Євгенівка (перед впадінням в р. Інгулець) КЗ=4,81 (помірно забруднені).
