Педагогічні умови здійснення функцій праці.

Завдання і зміст трудового виховання

Трудове виховання дитини починається з формування в сім'ї та школі елементарних уявлень про трудові обов'язки. Праця була і залишається необхідним і важливим засобом розвитку психіки і моральних уявлень особистості. Трудова діяльність повинна стати для школярів природної фізичної та інтелектуальної потребою. Трудове виховання тісно пов'язане з політехнічною підготовкою учнів. Політехнічна освіта забезпечує знання основ сучасної техніки, технології та організації виробництва; озброює учнів общетрудовыми знаннями і навичками; розвиває творче відношення до праці; сприяє правильному вибору професії. Таким чином, політехнічна освіта є базою трудового виховання.

В умовах загальноосвітньої школи вирішуються наступні завдання трудового виховання учнів:

- формування в учнів позитивного ставлення до праці як вищої цінності у житті високих соціальних мотивів трудової діяльності;

- розвиток пізнавального інтересу до знань, прагнення застосовувати знання на практиці, розвиток потреби в творчій праці;

- виховання високих моральних якостей, працьовитості, боргу і відповідальності, цілеспрямованості та підприємливості, діловитості і чесності;

- озброєння учнів різноманітними трудовими вміннями та навичками, формування основ культури розумової і фізичної праці.

Зміст трудового виховання визначається названими завданнями, а також рядом господарсько-економічних факторів, виробничими умовами району, області, можливостями школи, її матеріальною базою, викладацькими кадрами, традиціями школи і т. д.

Змістову основу трудового виховання школярів складають наступні види праці.

Навчальний працю школяра включає в себе працю розумовий та фізичний. Розумова праця є найбільш напруженим, вимагає великих вольових зусиль, терпіння, посидючості. Звичка до повсякденного розумової праці має велике значення для всіх видів трудової діяльності. Шкільними програмами передбачено фізична праця на уроках трудового навчання в навчальних майстернях і на пришкільних ділянках. У процесі фізичної праці створюються умови для прояву дітьми моральних якостей, колективізму, взаємодопомоги, поваги до людей і результатів їх діяльності.

Суспільно корисна праця організується в інтересах членів всього колективу і кожної дитини окремо. Він включає в себе працю з самообслуговування в школі і вдома (прибирання класу, шкільної території, побутової працю будинку, догляд за насадженнями та ін), річну роботу на полях під час шкільних канікул, роботу в шкільних будівельних загонах, шкільних лісництвах, тимуровскую роботу.

Педагогічні умови здійснення функцій праці.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні по­винні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчаль­ною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти пра­ці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно по­в'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практично­му застосуванню і поглибленню знань, допомагала фор­муванню в них високих моральних якостей, підвищу­вала суспільну активність і сприяла підготовці до про­дуктивної праці в різних галузях виробництва

Систематичність праці. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послі­довність, усвідомити, якого виховного ефекту вони праг­нуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця по­роджує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконан­ня і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати по­чату справу, особливо у молодших класах.

Підбір ці­кавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до то­го, що в житті нерідко доводиться виконувати й неці­каву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них куль­тури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструмен­ту, матеріалів, готової продукції), ефективне викори­стання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, есте­тичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Відповідати віку дітей. Тут необхідно зауважити, що чим раніше дитина буде залучена до праці, тим успішніше буде проходити її трудове виховання.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, то­вариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля.

Приносити задоволення від процесу праці та від її результатів. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а також бажає відчути задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне почуття задоволення, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому.

Трудове виховання має спрямовуватися на форму­вання творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів на ефек­тивність трудового виховання. Участь вихованців у пра­ці, досягнення ними певних трудових результатів вик­ликає в них задоволення, радість і гордість за досягну­ті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тіль­ки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть до­сягти високих результатів.

Не карати працею.

Праця повинна приносити радість, задоволення. Контроль з боку дорослих за дитячою працею повинен бути тактовним, підтримувати впевненість дитини у своїх силах. Якщо дитина після виконаної роботи отримує задоволення, то вона росте як особистість, відчуває себе щасливою.

Радість приносить тільки та праця, яка викликає відчуття втоми. Легкий труд, який не вимагає ні фізичного, ні розумового, ні вольового зусилля, не має позитивного виховного впливу. Результатів легкої праці діти не цінять.

Праця повинна змінюватись відпочинком. Втому знімає також чергування видів праці.