ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ З ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ
(МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ)
Alina A. Nadezhdenko,
Activity of Ukraine is on issue of providing of sustainable ecological development
(international aspect)
А. А. Надежденко,
Деятельность Украины в вопросе обеспечения устойчивого экологического развития
(международный аспект)
У статі досліджується міжнародна діяльність України у сфері реалізації державної екологічної політики, як однієї з важливих складових сталого розвитку.
Ключові слова: державна екологічна політика, сталий розвиток, імплементація, легалізація національної екологічної політики.
In the article international activity of Ukraine is probed in the field of realization of public ecological policy, as to one of important component sustainable development.
Key words: state ecological policy, sustainable development, implementation, legalization of national ecological policy.
В статье исследуется международная деятельность Украины в сфере реализации государственной экологической политики, как одной из важных составных устойчивого развития.
Ключевые слова: государственная экологическая политика, устойчивое развитие, имплементация, легализация национальной экологической политики.
Постановка проблеми. Екологічна політика у сучасному світі по праву займає домінуючі позиції. На сьогодні захист навколишнього природного середовища є ключовим питанням не тільки політичного порядку денного, а й важливою екзистенціальною проблемою, яка існує на регіональному, національному, європейському та світовому рівнях. Негативний розвиток екологічного стану планети спонукає людей до пошуку нових шляхів побудови взаємозв’язку людства з довкіллям. Цей новий взаємозв’язок має бути сталим (стійким), тобто таким, щоб можна було з упевненістю дивитися у майбутнє, знаючи, що природне багатство планети не деградує і не зникне, а буде зберігатися та постійно відновлюватися.
Стан дослідження проблеми. У другій половині XX століття було зроблено спроби пошуку нової моделі світового міжнародного порядку, здатного привести глобальну екосистему до якісно нового стану [1, c.2-10]. Результатом спільних і цілеспрямованих зусиль світової спільноти стала розробка Концепції сталого розвитку, акцент в якій зроблений на пошук принципів регулювання міжнародних відносин, пов’язаних із дією людства на довкілля.
Останнім часом в усьому світі, і в Україні зокрема, ідеям сталого розвитку приділяється особлива увага. На цю тему написано безліч статей і книжок, проведено сотні наукових конференцій. Сьогодні чимало українських вчених працює над розробкою стратегії сталого розвитку України, визначення місця та ролі екологічної складової в системі чинників, які впливають на сталий розвиток країни та її національної безпеки.
До проблеми сталого розвитку суспільства одними з перших звернулася група дослідників Інституту стратегічних досліджень при Президентові України, яку очолював О. С. Власюк. Напрацювання та розробки цієї групи, у яку ввійшли такі вітчизняні науковці як: С. Вегера, В. Гусаков, С. Здіорук, В. Кремень, В. Кукса, Л. Муляр, Г. Онищук, О. Палій, М. Томенко, Л. Чуйко, М. Шульга, В. Яценко та інші, сприяли обґрунтуванню стратегічних напрямів та пріоритетів державної політики сталого розвитку. Помітний внесок у подальшу розробку концепції сталого розвитку внесли В. М. Барановський, В. В. Волошин, О. В. Горбань, Б. М. Данилишин, С. І. Дорогунцов, П. Г. Костюк та інші.
Мета статті полягає у дослідженні діяльності України з проблеми забезпечення сталого розвитку шляхом формування державної екологічної політики з урахуванням реалій сьогодення, тенденцій розвитку світового співтовариства та місця нашої держави в Європі та світі.
Виклад основного матеріалу. Екологічні орієнтири зумовлюють екологічне орієнтування науково-технічної, інноваційної, інвестиційної політики, розвиток економічних методів регулювання природокористування та вирішення природоохоронних проблем шляхом зниження техногенного навантаження на природу та впровадження екологобезпечних технологій.
Слід зазначити, що вперше термін «сталий розвиток» офіційно був прийнятий на Всесвітній конференції Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН) з навколишнього середовища й розвитку, що проходила в Ріо-де-Жанейро у 1992 році, згодом концепція сталого розвитку була підтверджена на конференції Ріо+5 (1997 р.) та вдосконалена на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку у 2002 році в Йоганнесбурзі [2, c.5-7]. Рішенням Конференції ООН з навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро було затверджено програмний документ «Порядок денний на ХХІ століття», у якому визначено, що «сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби». Якщо сказати дещо спрощено, сталий розвиток суспільства можна охарактеризувати як такий, за якого людство не робить значної шкоди природним системам, і вони встигають себе відновити.
З ініціативи ООН, за активною участі практично усіх урядів держав світу, міжнародних неурядових організацій з другої половини минулого століття іде напружена робота щодо побудови нової парадигми суспільного розвитку – сталого розвитку суспільства. Сьогодні ця проблема, від вирішення якої залежить майбутнє людської цивілізації, піднята на найвищі щаблі міжнародної взаємодії і є найбільш актуальною у сучасному світі.
Діяльність України з проблеми забезпечення сталого розвитку можна уявити через значну кількість міжнародних конференцій, у яких взяла участь Україна.
Таблиця
