Об’єкт, суб’єкт та процес стратегічного управління фінансами

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

План

Об’єкт, суб’єкт та процес стратегічного управління фінансами

Функції стратегічного управління фінансами та механізм їх реалізації на підприємствах

Концепція вартісно-орієнтованого стратегічного управління

Об’єкт, суб’єкт та процес стратегічного управління фінансами

В умовах ринкового середовища|середи| стійкий розвиток підприємства в довгостроковій перспективі в значній мірі залежить|значною мірою| від ефективності стратегічного фінансового управління|. Необхідність системи стратегічного фінансового менеджменту зумовлена зміною умов ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, які пов’язані з загостренням конкурентної боротьби, зростанням невизначеності ринкового середовища. Розгляд підприємства як відкритої системи обумовлює значущість своєчасної ідентифікації чинників, що впливають на їх стійкий розвиток та уміння гнучко, швидко і ефективно адаптуватися до їх змін. Адаптивний підхід до управління сьогодні є не тільки однією з ключових умов успіху, але і запорукою виживання компаній. Основу впровадження стратегічного фінансового менеджменту складає структурне перетворення системи фінансового управління за рахунок|передусім| зміни системи цінностей. На перший план фінансового управління компанією сьогодні повинно виступати|вирушати| не швидке збільшення прибутку, а зростання в динаміці доданої вартості, що створюється шляхом прийняття доцільних фінансових рішень у всіх сферах діяльності компанії.

Стратегічне управління фінансами як окремий науковий напрям сформувалося на перетині стратегічного і фінансового менеджменту. Місце стратегічного фінансового менеджменту показано на рис. 1.1. Критерієм розмежування стратегічного фінансового управління від тактичного і оперативного є критерій досягнення довгострокових цілей підприємства та довгостроковості наслідків прийнятих рішень|розв'язань|. Стратегічний потенціал компанії реалізується в її операційній діяльності, тому ці два напрями|направлення| (стратегічне і оперативне управління) повинні розглядатися|розглядувати| не ізольовано, а через механізм координації стратегічних цілей компанії і фінансового управління, орієнтованого на відтворення її вартості.

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Стратегічний фінансовий менеджмент

Тактичний фінансовий менеджмент

Стратегічне фінансове планування

Вибір структури капіталу

Розподіл готової продукції, в т.ч. асортиментна та цінова політика

Управління витратами підприємства

Короткострокове фінансове планування

Управління оборотним капіталом

Управління дебіторською заборгованістю

Управління матеріально-виробничими запасами

Управління грошовими коштами

Податковий менеджмент

Фінансовий аналіз

Управління інвестиціями

Дивідендна політика

Реструктуризація і реорганізація підприємства

Рис. 1.1. Місце стратегічного фінансового управління в структурі фінансового менеджменту

Стратегічний фінансовий менеджмент охоплює сукупність взаємозалежних процесів розробки і реалізації системи довгострокових фінансових цілей підприємства та фінансової стратегії.

Основу фінансового управління складає вирішення двох питань: 1) як раціонально використати фінансові ресурси компанії для забезпечення її розвитку і збагачення її власників; 2) які джерела фінансування залучити|приваблювати| для оптимізації діяльності компанії.

Концепція стратегічного фінансового менеджменту охоплює систему принципів, цілей, інструменти, механізм взаємодії суб'єкта і об'єкту управління і форми адаптації до змінних умов зовнішнього середовища.

Основними принципами організації системи управління фінансами компаній є: плановість; фінансове співвідношення строків - мінімальний розрив в часі між отриманням і використанням коштів; врахування змін в чинному законодавстві; гнучкість; мінімізація фінансових витрат; ефективне використання фінансових інструментів; раціональність - вкладення капіталу в інвестиції з мінімальним ризиком.

Стратегічне управління, націлене на стабільний, стійкий розвиток підприємства, можна розглядати|розглядувати| як динамічну сукупність взаємозв'язаних управлінських процесів: визначення місії і стратегічних цілей, аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища|середи|, визначення стратегії розвитку компанії, розробка функціональних стратегій|, стратегічних планів, їх виконання, контроль і оцінка реалізації.

Відповідно до системного підходу, стратегічне управління фінансами можна представити як систему, щоскладається із взаємодіючих між собою об'єкта й суб'єкта управління (рис. 1.2). Об'єктами стратегічного фінансового управління є: майно (активи), капітал (фінансові ресурси), вартість підприємства, а також фінансові відносини, що виникають у процесі залучення фінансових ресурсів, кругообігу капіталу і відтворення вартості. Суб'єкт стратегічного управління фінансами поєднує групу людей, що спрямовують свої дії на досягнення цілей фінансового управління: максимізацію прибутку, максимізацію грошового потоку, скорочення витрат, зниження собівартості, зростання вартості компанії, поліпшення можливостей запозичення з нижчою процентною ставкою, скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Рис. 1.2. Узагальнена структурна схема стратегічного управління фінансами підприємства

Суб'єкт управління (керуюча підсистема)

Фінансовий директор

Фінансова дирекція

Підрозділ фінансової дирекції

Фінансові менеджери

Об'єкт управління (керована підсистема)

Майно (активи)

Фінансові ресурси

Вартість підприємства

Фінансові відносини

Структура

Джерела формування

Структура

Джерела формування

Фінансовий стан підприємства Фінансовий директор

Фінансова система

Вихід

Складність стратегічного управління фінансами визначається неоднорідністю складових його підсистем і елементів, що спричиняє необхідність формування сукупності взаємозалежних цілей, а також приводить до появи досить великої кількості показників і критеріїв оцінки стану фінансової системи.

Система стратегічного управління фінансами повинна розглядатися як одна з підсистем загальної системи управління підприємством. В складі системи стратегічного управління фінансами також можуть бути виділені окремі складові (підсистеми й елементи). Підсистемами стратегічного управління фінансами виступають підсистеми формування й використання основного, оборотного, інтелектуального, власного і позикового капіталу підприємства. У рамках системи управління власним і позиковим капіталом виділяють підсистеми управління статутним, додатковим, кредитним капіталом, підсистеми управління доходами й прибутком і ряд інших підсистем.

Частина системи, що не підлягає подальшої диференціації в рамках даної системи, розглядається як елемент. Елементами системи стратегічного управління фінансами єскладові основного, оборотного, інтелектуального, власного і позикового капіталу підприємства. Кожний елемент стратегічного управління фінансами виконує певну властиву тільки йому функцію.

Основне правило стратегічного управління фінансами - ефективне управління фінансовою системою повинне забезпечувати стійкий розвиток підприємства в цілому, а не окремих його структурних підрозділів (рис. 1.3).

Формування структури фінансової системи підприємства

Визначення цілей фінансування

Розрахунок потреби у фінансових ресурсах

Вибір типів фінансування

Визначення строків фінансування

Вибір внутрішніх джерел фінансування

Формування необхідного обсягу фінансових ресурсів

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

Управління оборотним капіталом

Управління основним капіталом

Управління власним капіталом

Управління позиковим капіталом

Управління фінансовими ризиками

Розрахунок і аналіз фінансових показників

ділової активності та рентабельності

фінансової стійкості

платоспроможності

Порівняння фактичних значень фінансових показників з нормативними

Розрахунок розміру відхилень

Рис. 1.3. Блок-схема процесу стратегічного управління фінансами

Критеріями ефективності системи стратегічного фінансового менеджменту є:

· постійна адаптація стратегії у відповідь на зміни, що відбуваються|походять| в зовнішньому і внутрішньому середовищі|середі|;

· обумовленість поточних рішень|розв'язань| стратегічними орієнтирами;

· формування єдиного інформаційного простору для контролю адекватності стратегії і координації управлінських рішень|розв'язань|;

· ефективність підсистеми управління ризиками.

Водночас адаптація системи передбачає реагування та пристосування не лише до зміни чинників зовнішнього середовища, але й внутрішніх змін. Зміни, відповіддю на які є процес адаптації, можуть бути несприятливими, тобто загрожувати подальшому розвитку системи або створювати нові можливості. Важливо вчасно відреагувати як на позитивні зміни, щоб використати нові можливості, так і на негативні зміни, щоб нівелювати їхній вплив.

Система стратегічного фінансового управління повинна включати такі механізми адаптації (рис. 1.4): механізми з пасивною адаптацією до зовнішнього середовищ; механізми з активною адаптацією до зовнішнього середовища; механізми, направлені на формування зовнішнього середовища.

Система адаптивних механізмів стратегічного фінансового управління

Механізми з|із| пасивною адаптацією до зовнішнього середовища|середи|

Механізми з|із| активною адаптацією до зовнішнього середовища|середи|

Механізми, направлені|спрямовані| на формування зовнішнього середовища|середи|

Стратегія пасивного виживання § скорочення обсягів виробництва § зниження технологічного рівня виробництва § скорочення працівників і заробітної плати § використання державних субсидій і дотацій § неплатежі всім видам кредиторів

Стратегія активного виживання § пошук нових ринкових ніш; § оновлення продукції; § витрати на маркетинг; § зниження первинних витрат шляхом вдосконалення технології, ліквідації і реформування неприбуткових виробництв, обмеження неплатежів; § пошук нових організаційних структур.

Рис. 1.4. Система адаптивних механізмів стратегічного фінансового управління

Система стратегічного фінансового управління – це система, яка самоорганізується|, саморозвивається і адаптується до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

До початку лекції