Тести для перевірки вихідного рівня знань

Методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті

Модуль 1

Змістовий модуль 6

Практичне заняття № 14

Тема: Пухирчаті дерматози (пухирчатка, герпетиформний дерматоз Дюринга, поліморфна ексудативна еритема). Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування.

Теоретичні питання для позаурочного самостійного вивчення та обговорення до практичного заняття № 14:

1. Етіопатогенез пухирчатки.

2. Клінічні форми пухирчатки.

3. Клінічні прояви пухирчатки.

4. Діагностика пухирчатки.

5. Принципи лікування пухирчатки.

6. Клінічний перебіг дерматозу Дюринга.

7. Диференційна діагностика пухирчатки і дерматозу Дюринга.

8. Лікування дерматозу Дюринга.

9. Етіологія поліморфної ексудативної еритеми.

10. Клінічна картина поліморфної ексудативної еритеми.

11. Синдром Стівенса-Джонсона.

12. Лікування поліморфної ексудативної еритеми.

13. Профілактика поліморфної ексудативної еритеми.

Література:

Основна:

1. Лекційний матеріал

2. Савчак В., Галникіна C. – Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом: Підручник: – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 127-133, 135-138, 204-205.

3. Скрипкин Ю.К. – Кожные и венерические болезни. – Москва 1995. С. 207-216, 220-228.

Додаткова:

1. Буллезные дерматозы. Н.А. Торсуев, Н.Д. Шеклаков, В.Н. Романенко. М.: Медицина, 1979, С. 9-121, 152-189, 228-238, 263-273.

2. Б.Т. Глухенький, С.А. Грандо – Иммунозависимые дерматозы: экзема, атопический дерматит, истинная пузырчатка, пемфигоиды. – Киев «Здоровья» 1990. – С. 121-225, 337-368.

3. Дифференциальная диагностика кожных болезней/ Б.А. Беренбейн, А.А. Студницин и др.; Под ред. Б.А. Беренбейна, А.А. Студницина. – 2-е изд., - М.: Медицина. 1989. – С. 219-235, 251-257, 262-264.

4. Потоцкий И.И., Торсуев Н.А. – Кожные и венерические болезни. – Киев 1978.

5. Методические разработки для практических занятий по кожным и венерическим болезням для студентов 4-го курса медицинского факультета.

Тести для перевірки вихідного рівня знань

1. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:

1) Переохолодження;

2) Вірусна інфекція;

3) Контакт з хворим на поліморфну ексудативну еритему;

4) Стресові ситуації.

2. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:

1) Прийом лікарських препаратів;

2) Вогнища хронічної інфекції;

3) Підвищена чутливість до бактеріальних алергенів;

4) Імунодефіцитний стан організму.

3. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:

1) Плями;

2) Пухирі;

3) Горбики;

4) Пустули.

4. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:

1) Пухирці;

2) Пухирі;

3) Папули;

4) Вузол.

5. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:

1) Ерозії;

2) Виразки;

3) Кірочки;

4) Садно.

6. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:

5) Лусочка;

6) Рубець;

7) Ерозії;

8) Пігментна пляма.

7. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1) Шкіра тильної поверхні кисті;

2) Шкіра тильної поверхні стоп;

3) Розгинальна поверхня передпліч;

4) Шкіра передньої стінки живота;

5) Слизові оболонки ротової порожнини.

8. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1) Волосиста частина голови;

2) Бокові поверхні стегон;

3) Статеві органи;

4) Шкіра долоней.

9. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:

1) Згинальна поверхня передпліч;

2) Шкіра підошов;

3) Слизові оболонки ротової порожнини;

4) Грудна поверхня.

10. До важких форм поліморфної ексудативної еритеми належать:

1) Синдром Лайєла;

2) Синдром Сенір-Ашера;

3) Синдром Стівенса-Джонсона;

4) Синдром Розенталя.

11. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:

1) Пухирчаткою;

2) Коростою;

3) Червоним плоским лишаєм;

4) Герпетиформним дерматозом Дюринга.

12. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:

1) Вторинним періодом сифілісу;

2) Пухирчаткою;

3) Псоріазом;

4) Алергічним дерматитом.

13. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:

1) Саліцилати;

2) Кортикостероїди;

3) Дезінтоксикаційну терапію;

4) Антибіотики.

14. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:

1) Сульфаніламіди;

2) Анілінові барвники;

3) Антипаразитарні мазі;

4) Кортикостероїдні мазі.

15. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:

1) Елоком;

2) Адвантан;

3) Еритроміцинова;

4) Герпевір.

16. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:

1) Бетаметазонова;

2) Сірчана 10%;

3) Локоїд;

4) Ламікон.

17. До клінічних форм поліморфної ексудативної еритеми належать:

1) Вегетуюча;

2) Токсико-алергічна;

3) Ексудативна;

4) Інфекційно-алергічна.

18. Які основні патогістологічні зміни при істинній пухирчатці?

1) Спонгіоз;

2) Акантоз;

3) Акантолізіс;

4) Гіперкератоз;

5) Паракератоз.

19. Найбільш важливим лабораторним дослідженням для підтвердження діагнозу вульгарної пухирчатки є:

1) Посів вмісту пухиря на флору;

2) Клінічний аналіз крові;

3) Дослідження крові на електроліти;

4) Дослідження мазків-відбитків на акантолітичні клітини;

5) Дослідження вмісту пухиря на еозинофіли.

20. Зазначте найбільш важливий діагностичний симптом для підтвердження діагнозу пемфігуса:

1) Феномен Кебнера;

2) Симптом Нікольського;

3) Проба Бальцера;

4) Реакція Манту;

5) Ізоморфна реакція.

21. Найбільш характерними морфологічними елементами для герпетиформного дерматозу Дюринга є:

1) Еритематозні плями;

2) Папули;

3) Пухирі;

4) Везикули;

5) Все перераховане вірно.

22. В якому шарі шкіри розташовані пухирі у разі істинної пухирчатки?

1) Сосочковому;

2) Базальному;

3) Остистому;

4) Зернистому;

5) Роговому.

23. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють за допомогою дослідження:

1) Гістологічного;

2) Бактеріологічного;

3) Цитологічного;

4) Флуоресцентного;

5) Серологічного.

24. Акантолізіс – це:

1) Розплавлення міжклітинних сполучень у остистому шарі;

2) Дегенеративні зміни у остистому шарі;

3) Потовщення рогового шару;

4) Розростання зернистого шару;

5) Порушення процесу зроговіння та збереження ядер в клітинах рогового шару.

25. Зазначте первинний морфологічний елемент, типовий для вульгарної пухирчатки:

1) Пухир;

2) Мікровезикула;

3) Папула;

4) Urtica;

5) Пустула.

26. Пухирі у разі істинної пухирчатки розміщуються:

1) Субкорнеально;

2) Інтраепідермально;

3) Субепідермально;

4) Субдермально;

5) Субгіподермально.

27. При дослідженні по Тцанку матеріал забарвлюють за методом:

1) Грама;

2) Ціля-Нільсена;

3) Романовського-Гімзе;

4) Буррі;

5) Морозова.

28. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють у:

1) Нативному препараті;

2) Гістологічному препараті;

3) Мазку-відбитку;

4) Аналізі крові;

5) Серологічному дослідженні.

29. У разі локалізації висипів при істинній пухирчатці на слизовій рота, патогістологічні зміни (акантолізіс) відбуваються у:

1) Зернистому шарі;

2) Остистому шарі;

3) Базальному шарі;

4) Власне пластинці слизової;

5) Підслизовому шарі.

30. Найбільш типова локалізація висипів при вульгарній пухирчатці:

1) Волосиста частина голови;

2) Обличчя;

3) Слизова оболонка порожнини рота;

4) Лікті та коліна;

5) Долоні та підошви.

31. Для підтвердження діагнозу герпетиформного дерматозу Дюринга необхідно провести шкірну пробу для визначення підвищеної чутливості до:

1) Сульфаніламідів;

2) Антибіотиків;

3) Новокаїну;

4) Йодидів;

5) Бромідів.

32. Які ознаки характерні для герпетиформного дерматозу Дюринга?

1) Рецидивуючий перебіг;

2) Поліморфізм висипів;

3) Різка сверблячка;

4) Позитивний симптом Нікольського;

5) Часте ураження слизових оболонок.

33. До клінічних різновидів акантолітичної пухирчатки відносяться:

1) Вульгарна;

2) Псоріазіформна;

3) Вегетуюча;

4) Пустульозна;

5) Себорейна.

34. Пухирі у разі дерматозу Дюринга розміщуються:

1) Субкорнеально;

2) Інтраепідермально;

3) Субепідермально;

4) Субдермально;

5) Субгіподермально.

35. При якому бульозному дерматозі у хворих досить часто спостерігається підвищена чутливість до глютену?

1) Вульгарна пухирчатка;

2) Листоподібна пухирчатка;

3) Дерматоз Дюринга;

4) Синдром Стівенса-Джонсона;

5) Себорейна пухирчатка.

36. При дерматозі Дюринга хворі скаржаться на:

1) Біль;

2) Свербіж;

3) Відчуття похолодання кінцівок;

4) Відчуття повзання “мурашок” по тілу;

5) Парестезії.

37. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при вульгарній пухирчатці:

1) Синдром Стівенса-Джонсона;

2) Псоріаз;

3) Синдром Лайєла;

4) Герпетиформний дерматоз Дюринга;

5) Короста.

38. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при герпетиформному дерматозі Дюринга:

1) Псоріаз;

2) Короста;

3) Вульгарна пухирчатка;

4) Токсидермія;

5) Екзема.

39. Зазначте найбільш ефективний препарат для лікування пухирчатки:

1) Пеніцилін;

2) Сульфадиметоксин;

3) Фтивазид;

4) Преднізолон;

5) Делагіл.

40. Для лікування герпетиформного дерматозу Дюринга найбільш часто застосовують:

1) Антибіотики;

2) Вітаміни;

3) Антигістамінні препарати;

4) Препарати сульфонового ряду (ДДС);

5) Протималярійні препарати.

41. У разі лікування герпетиформного дерматозу Дюринга місцево призначають:

1) 1-2% розчин метиленового синього;

2) 2-5% розчин йоду;

3) Кортикостероїдні мазі;

4) 33% сірчану мазь;

5) 2% саліцилову мазь.

42. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів слід призначати:

1) Дієту з обмеженням вуглеводів;

2) Антигістамінні препарати;

3) Препарати калію;

4) Препарати кальцію;

5) Гастропротектори.

43. У разі ураження слизової оболонки рота при вульгарній пухирчатці місцево призначають:

1) Анілінові барвники;

2) Аплікації вітаміну А;

3) Аплікації гормональних кортикостероїдних мазей;

4) Адгезивну дентальну пасту “Солкосеріл”;

5) Все перераховане вище вірно.

44. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів можуть виникнути такі ускладнення:

1) Виразка шлунку;

2) Цукровий діабет;

3) Остеопороз;

4) Порушення з боку серцево-судинної системи;

5) Зниження імунітету.

45. Для лікування істинної пухирчатки у разі ураження шкіри місцево призначають:

1) Анілінові барвники;

2) Теплі ванни з розчином калію перманганату;

3) Примочки;

4) Кортикостероїдні мазі;

5) Щоденну зміну білизни.

46. Традиційно доза таблетки преднізолону складає:

1) 0,25;

2) 0,5;

3) 0,05,

4) 0,005;

5) 0,0005.

47. Процесі клінічної еволюції вульгарної пухирчатки виникають наступні вторинні морфологічні елементи висипки:

1) Вторинні гіперпігментовані плями;

2) Ерозії;

3) Кірки;

4) Рубці;

5) Ліхеніфікація.