Методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
Модуль 1
Змістовий модуль 6
Практичне заняття № 14
Тема: Пухирчаті дерматози (пухирчатка, герпетиформний дерматоз Дюринга, поліморфна ексудативна еритема). Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування.
Теоретичні питання для позаурочного самостійного вивчення та обговорення до практичного заняття № 14:
1. Етіопатогенез пухирчатки.
2. Клінічні форми пухирчатки.
3. Клінічні прояви пухирчатки.
4. Діагностика пухирчатки.
5. Принципи лікування пухирчатки.
6. Клінічний перебіг дерматозу Дюринга.
7. Диференційна діагностика пухирчатки і дерматозу Дюринга.
8. Лікування дерматозу Дюринга.
9. Етіологія поліморфної ексудативної еритеми.
10. Клінічна картина поліморфної ексудативної еритеми.
11. Синдром Стівенса-Джонсона.
12. Лікування поліморфної ексудативної еритеми.
13. Профілактика поліморфної ексудативної еритеми.
Література:
Основна:
1. Лекційний матеріал
2. Савчак В., Галникіна C. – Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом: Підручник: – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 127-133, 135-138, 204-205.
3. Скрипкин Ю.К. – Кожные и венерические болезни. – Москва 1995. С. 207-216, 220-228.
Додаткова:
1. Буллезные дерматозы. Н.А. Торсуев, Н.Д. Шеклаков, В.Н. Романенко. М.: Медицина, 1979, С. 9-121, 152-189, 228-238, 263-273.
2. Б.Т. Глухенький, С.А. Грандо – Иммунозависимые дерматозы: экзема, атопический дерматит, истинная пузырчатка, пемфигоиды. – Киев «Здоровья» 1990. – С. 121-225, 337-368.
3. Дифференциальная диагностика кожных болезней/ Б.А. Беренбейн, А.А. Студницин и др.; Под ред. Б.А. Беренбейна, А.А. Студницина. – 2-е изд., - М.: Медицина. 1989. – С. 219-235, 251-257, 262-264.
4. Потоцкий И.И., Торсуев Н.А. – Кожные и венерические болезни. – Киев 1978.
5. Методические разработки для практических занятий по кожным и венерическим болезням для студентов 4-го курса медицинского факультета.
Тести для перевірки вихідного рівня знань
1. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:
1) Переохолодження;
2) Вірусна інфекція;
3) Контакт з хворим на поліморфну ексудативну еритему;
4) Стресові ситуації.
2. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:
1) Прийом лікарських препаратів;
2) Вогнища хронічної інфекції;
3) Підвищена чутливість до бактеріальних алергенів;
4) Імунодефіцитний стан організму.
3. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:
1) Плями;
2) Пухирі;
3) Горбики;
4) Пустули.
4. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:
1) Пухирці;
2) Пухирі;
3) Папули;
4) Вузол.
5. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:
1) Ерозії;
2) Виразки;
3) Кірочки;
4) Садно.
6. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:
5) Лусочка;
6) Рубець;
7) Ерозії;
8) Пігментна пляма.
7. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:
1) Шкіра тильної поверхні кисті;
2) Шкіра тильної поверхні стоп;
3) Розгинальна поверхня передпліч;
4) Шкіра передньої стінки живота;
5) Слизові оболонки ротової порожнини.
8. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:
1) Волосиста частина голови;
2) Бокові поверхні стегон;
3) Статеві органи;
4) Шкіра долоней.
9. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:
1) Згинальна поверхня передпліч;
2) Шкіра підошов;
3) Слизові оболонки ротової порожнини;
4) Грудна поверхня.
10. До важких форм поліморфної ексудативної еритеми належать:
1) Синдром Лайєла;
2) Синдром Сенір-Ашера;
3) Синдром Стівенса-Джонсона;
4) Синдром Розенталя.
11. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:
1) Пухирчаткою;
2) Коростою;
3) Червоним плоским лишаєм;
4) Герпетиформним дерматозом Дюринга.
12. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:
1) Вторинним періодом сифілісу;
2) Пухирчаткою;
3) Псоріазом;
4) Алергічним дерматитом.
13. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:
1) Саліцилати;
2) Кортикостероїди;
3) Дезінтоксикаційну терапію;
4) Антибіотики.
14. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:
1) Сульфаніламіди;
2) Анілінові барвники;
3) Антипаразитарні мазі;
4) Кортикостероїдні мазі.
15. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:
1) Елоком;
2) Адвантан;
3) Еритроміцинова;
4) Герпевір.
16. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:
1) Бетаметазонова;
2) Сірчана 10%;
3) Локоїд;
4) Ламікон.
17. До клінічних форм поліморфної ексудативної еритеми належать:
1) Вегетуюча;
2) Токсико-алергічна;
3) Ексудативна;
4) Інфекційно-алергічна.
18. Які основні патогістологічні зміни при істинній пухирчатці?
1) Спонгіоз;
2) Акантоз;
3) Акантолізіс;
4) Гіперкератоз;
5) Паракератоз.
19. Найбільш важливим лабораторним дослідженням для підтвердження діагнозу вульгарної пухирчатки є:
1) Посів вмісту пухиря на флору;
2) Клінічний аналіз крові;
3) Дослідження крові на електроліти;
4) Дослідження мазків-відбитків на акантолітичні клітини;
5) Дослідження вмісту пухиря на еозинофіли.
20. Зазначте найбільш важливий діагностичний симптом для підтвердження діагнозу пемфігуса:
1) Феномен Кебнера;
2) Симптом Нікольського;
3) Проба Бальцера;
4) Реакція Манту;
5) Ізоморфна реакція.
21. Найбільш характерними морфологічними елементами для герпетиформного дерматозу Дюринга є:
1) Еритематозні плями;
2) Папули;
3) Пухирі;
4) Везикули;
5) Все перераховане вірно.
22. В якому шарі шкіри розташовані пухирі у разі істинної пухирчатки?
1) Сосочковому;
2) Базальному;
3) Остистому;
4) Зернистому;
5) Роговому.
23. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють за допомогою дослідження:
1) Гістологічного;
2) Бактеріологічного;
3) Цитологічного;
4) Флуоресцентного;
5) Серологічного.
24. Акантолізіс – це:
1) Розплавлення міжклітинних сполучень у остистому шарі;
2) Дегенеративні зміни у остистому шарі;
3) Потовщення рогового шару;
4) Розростання зернистого шару;
5) Порушення процесу зроговіння та збереження ядер в клітинах рогового шару.
25. Зазначте первинний морфологічний елемент, типовий для вульгарної пухирчатки:
1) Пухир;
2) Мікровезикула;
3) Папула;
4) Urtica;
5) Пустула.
26. Пухирі у разі істинної пухирчатки розміщуються:
1) Субкорнеально;
2) Інтраепідермально;
3) Субепідермально;
4) Субдермально;
5) Субгіподермально.
27. При дослідженні по Тцанку матеріал забарвлюють за методом:
1) Грама;
2) Ціля-Нільсена;
3) Романовського-Гімзе;
4) Буррі;
5) Морозова.
28. Акантолітичні клітини за методом Тцанка виявляють у:
1) Нативному препараті;
2) Гістологічному препараті;
3) Мазку-відбитку;
4) Аналізі крові;
5) Серологічному дослідженні.
29. У разі локалізації висипів при істинній пухирчатці на слизовій рота, патогістологічні зміни (акантолізіс) відбуваються у:
1) Зернистому шарі;
2) Остистому шарі;
3) Базальному шарі;
4) Власне пластинці слизової;
5) Підслизовому шарі.
30. Найбільш типова локалізація висипів при вульгарній пухирчатці:
1) Волосиста частина голови;
2) Обличчя;
3) Слизова оболонка порожнини рота;
4) Лікті та коліна;
5) Долоні та підошви.
31. Для підтвердження діагнозу герпетиформного дерматозу Дюринга необхідно провести шкірну пробу для визначення підвищеної чутливості до:
1) Сульфаніламідів;
2) Антибіотиків;
3) Новокаїну;
4) Йодидів;
5) Бромідів.
32. Які ознаки характерні для герпетиформного дерматозу Дюринга?
1) Рецидивуючий перебіг;
2) Поліморфізм висипів;
3) Різка сверблячка;
4) Позитивний симптом Нікольського;
5) Часте ураження слизових оболонок.
33. До клінічних різновидів акантолітичної пухирчатки відносяться:
1) Вульгарна;
2) Псоріазіформна;
3) Вегетуюча;
4) Пустульозна;
5) Себорейна.
34. Пухирі у разі дерматозу Дюринга розміщуються:
1) Субкорнеально;
2) Інтраепідермально;
3) Субепідермально;
4) Субдермально;
5) Субгіподермально.
35. При якому бульозному дерматозі у хворих досить часто спостерігається підвищена чутливість до глютену?
1) Вульгарна пухирчатка;
2) Листоподібна пухирчатка;
3) Дерматоз Дюринга;
4) Синдром Стівенса-Джонсона;
5) Себорейна пухирчатка.
36. При дерматозі Дюринга хворі скаржаться на:
1) Біль;
2) Свербіж;
3) Відчуття похолодання кінцівок;
4) Відчуття повзання “мурашок” по тілу;
5) Парестезії.
37. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при вульгарній пухирчатці:
1) Синдром Стівенса-Джонсона;
2) Псоріаз;
3) Синдром Лайєла;
4) Герпетиформний дерматоз Дюринга;
5) Короста.
38. Захворювання, з якими слід проводити диференційний діагноз при герпетиформному дерматозі Дюринга:
1) Псоріаз;
2) Короста;
3) Вульгарна пухирчатка;
4) Токсидермія;
5) Екзема.
39. Зазначте найбільш ефективний препарат для лікування пухирчатки:
1) Пеніцилін;
2) Сульфадиметоксин;
3) Фтивазид;
4) Преднізолон;
5) Делагіл.
40. Для лікування герпетиформного дерматозу Дюринга найбільш часто застосовують:
1) Антибіотики;
2) Вітаміни;
3) Антигістамінні препарати;
4) Препарати сульфонового ряду (ДДС);
5) Протималярійні препарати.
41. У разі лікування герпетиформного дерматозу Дюринга місцево призначають:
1) 1-2% розчин метиленового синього;
2) 2-5% розчин йоду;
3) Кортикостероїдні мазі;
4) 33% сірчану мазь;
5) 2% саліцилову мазь.
42. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів слід призначати:
1) Дієту з обмеженням вуглеводів;
2) Антигістамінні препарати;
3) Препарати калію;
4) Препарати кальцію;
5) Гастропротектори.
43. У разі ураження слизової оболонки рота при вульгарній пухирчатці місцево призначають:
1) Анілінові барвники;
2) Аплікації вітаміну А;
3) Аплікації гормональних кортикостероїдних мазей;
4) Адгезивну дентальну пасту “Солкосеріл”;
5) Все перераховане вище вірно.
44. При довготривалому призначенні гормональних кортикостероїдних препаратів можуть виникнути такі ускладнення:
1) Виразка шлунку;
2) Цукровий діабет;
3) Остеопороз;
4) Порушення з боку серцево-судинної системи;
5) Зниження імунітету.
45. Для лікування істинної пухирчатки у разі ураження шкіри місцево призначають:
1) Анілінові барвники;
2) Теплі ванни з розчином калію перманганату;
3) Примочки;
4) Кортикостероїдні мазі;
5) Щоденну зміну білизни.
46. Традиційно доза таблетки преднізолону складає:
1) 0,25;
2) 0,5;
3) 0,05,
4) 0,005;
5) 0,0005.
47. Процесі клінічної еволюції вульгарної пухирчатки виникають наступні вторинні морфологічні елементи висипки:
1) Вторинні гіперпігментовані плями;
2) Ерозії;
3) Кірки;
4) Рубці;
5) Ліхеніфікація.
