Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері

(Тема вивчається самостійно)

1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу:

· особливості сільськогосподарського виробництва;

· аграрні відносини та їх структура.

2. Земельна рента та її форми:

· сутність ренти. Рента і орендні відносини;

· абсолютна земельна рента. Особливості економічних витрат у землеробстві і попиту на продукцію землеробства;

· диференціальна земельна рента та її форми й особливості.

3. Розвиток підприємництва в сільському господарстві:

· різноманітні форми господарювання;

· державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень.

Навчальна література

1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 14.

2. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер.с англ.— М.: Республика, 1992. — Т. 2. — Гл. 31 — С. 176—179.

3. Основы экономической теории. / Под общ. ред. С. В. Мочер­ного. — К.: Знання, 2000. — Тема 13.

4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк. — Знання, 1997. — Розд. 26.

Наукова література

5. Дем’яненко С. Спільна аграрна політика ЄС: суть, тенденції та значення для України // Економіка України. — 2003. — № 3.

6. Земельний Кодекс України. — К.: атіка, 2001. — Розд. 3—4.

7. Кащенко О. Про ринок землі та його інфраструктуру // Економіка України. — 2000. — № 2.

8. Кривенко К. Т. До питання про абсолютну земельну ренту // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідом. наук. зб. — Вип. 9 — К.: КНЕУ, 2001. — С. 37—43.

9. Маркс К. Капітал: Т. 3.: Ч. 2 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: Пер з 2-го рос. вид. — К.: Держполітвидав УРСР, 1965. — Т. 25. — Ч. 2. — Розд. 38—40, 45.

10. Онищенко О. Завершення початкового етапу формування нової організаційної структури аграрного сектору // Економіка України. — 2001. — № 7.

11. Онищенко О. Нові форми господарювання та її результативність у сільськогосподарському виробництві Словаччини // Економіка України. — 2000. — № 1.

12. Онищенко О. Особливості сучасних земельних відносин в Україні // Економіка України. — 2001. — № 4.

13. Пасхавер Б. Продовольча доступність // Економіка України. — 2002. — № 7.

14. Пасхавер Б. Цінова ситуація і цінова політика в агросфері // Економіка України. — 2001. — № 1.

15. Самуельсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998 — Розд. 16. — С. 364—386.

16. Юрчишин В. До аналізу причин і наслідків занепаду сільського господарства // Економіка України. — 2001. — № 2.

17. Якименко М., Краснікова О. Торгівля землею в Україні та її соціально-економічні наслідки // Економіка України. — 1999. — № 9.

Абсолютна земельна рента — рента, яка сплачується з усіх видів земельних ділянок.

Агропромислова інтеграція — посилення взаємозв’язків і органічне поєднання сільського господарства і пов’язаних галузей, які обслуговують сільське господарство, постачають йому ресурси і доводять його продукцію до споживача.

Агропромисловий комплекс (АПК) — сукупність галузей, зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

Диференціальна земельна рента — додатковий чистий дохід, який одержують у землеробстві на відносно кращих (за природною родючістю чи місцезнаходженням) сільськогосподарських угіддях. У сільському господарстві такий дохід є більш-менш постійним.

Земельна рента — економічна категорія, що виражає економічні відносини, пов’язані з формами власності та її використанням, економічна форма реалізації права власності на землю. Це ціна, що сплачується за використання землі, кількість якої (запаси) строго обмежена.

Земельний кадастр — сукупність відомостей про природний, господарський та правовий стан земель. Включає дані щодо реєстрації зем­лекористувань, обліку родючості та якості земель, бонітування ґрунтів та економічної оцінки землі.

Земельні відносини — економічні відносини в суспільстві, пов’язані з володінням і користуванням землею як головним засобом виробництва в сільському господарстві.

Землеволодіння — володіння землею на праві власності, що історично виступає в різних формах.

Землекористування — умови, порядок і форми господарського використання землі особами або колективами, які не мають на неї права землеволодіння.

Земля в сільському господарстві — головний засіб сільськогосподарського виробництва, його активний елемент. Земля є предметом, на який спрямована праця (обробіток, сівба тощо), і водночас знаряддям виробництва.

Нееластичне пропонування ресурсів землі — сумарне пропонування землі як невідтворювального дару природи, кількість якої строго обмежена самою природою, тобто неекономічним чинником.

Оренда землі — форма землекористування, за якою власник ділянки землі передає її на певний строк іншій особі (організації) для ведення господарства за винагороду (орендну плату).

Орендна плата — грошові суми, що їх сплачують орендарі за користування орендованою землею та майном за договором оренди.

Сільське господарство — одна з основних сфер матеріального виробництва; вирощування сільськогосподарських культур і розведення сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною.

Суспільні економічні витрати в землеробстві — витрати, які фор­муються у господарствах, що використовують відносно гірші земельні ділянки, тоді як інші чинники виробництва (праця, капітал, підприємництво) такі самі, як і на кращих та середніх землях. Причиною таких витрат у землеробстві є суспільний попит на його продукцію, який вимагає залучати до виробництва землеробської продукції відносно гірші землі (наприклад, для вигідного експорту в інші країни світу).

Ціна землі — грошова сума, що її одержує власник землі під час реалізації земельної ділянки. Величина ціни землі залежить від розміру земельної ренти і рівня позичкового відсотка; ціна землі є капіталізованою земельною рентою.

Якісна неоднорідність землі — різна гранична продуктивність окремих ділянок землі в грошовому виразі, зумовлена їх різною родючістю (чи місцезнаходженням).