Тема. Робота над синонімами, антонімами, омонімами

Практична частина заняття (за підручником «Методика навчання української мови в початковій школі» С.154-162).

Робота над синонімами

Оволодіння лексичним багатством мови неможливе без вивчення її синонімічних й антонімічних засобів. Робота над синоні­мами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньо­му, крім основного значення, ще й різні смислові та експре­сивні відтінки, а відтак бути точнішими у слововживанні. У процесі роботи над синонімами вчитель має сформу­вати у дітей уміння:

— розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;

— добирати синоніми;

— замінювати в тексті те чи інше слово відповідним си­нонімом;

— самостійно вживати в готовому тексті дібране за сми­слом синонімічне слово;

— самостійно вибирати із свого лексичного запасу най­більш влучний для висловлення власної думки синонім.

Завдання вчителя під час роботи над синонімами поля­гає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.

Робота над синонімами повинна проводитися систематич­но і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів ви­брати одне слово, яке б найповніше передавало думку, за­лежить правильність, точність, образність вислову.

Уміння користуватися синонімами формується в учнів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:

1. Вправи на вибір слів, близьких за значенням. Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, до­цільно давати завдання на спостереження і виділення з не­великих за змістом текстів чи окремих речень слів-синонімів.

2. Вправи на групування слів, близьких за значенням. Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відношен­ня між словами, їх синонімічну близькість. Наприклад, учні повинні погрупувати синоніми з поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний, робота, хоробрий, Вітчизна.

3. Вправи на розташування синонімів за ступенем ін­тенсивності ознаки. Увазі учнів пропонуються слова: ог­рядний, посміхатися, повний, реготатися, товстий, смія­тися. Треба спочатку погрупувати слова-синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсив­ності ознак (повний, огрядний, товстий) чи дії (посміхатися, сміятися, реготатися).

4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Вико­нуючи з учнями вправи такого типу, вчитель повинен до­могтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: «Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? Чому?» (нудьгують).

5. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті. Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим.

6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів. Та­кі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони ма­ють на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власно­му мовленні. Цій меті підпорядковані вправи на складання словосполучень чи речень з одним із дібраних синонімів, на заміну слів самостійно дібраними синонімами (стилі­стичне редагування), на вживання синонімів під час напи­сання переказів, творів.

У процесі виконання вправ такого типу слід показати учням, що місце слова в синонімічному ряду визначається багатозначністю. Так, залежно від лексичного значен­ня слово може бути членом різних синонімічних рядів.

Вивчення антонімів

Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексики важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких — зба­гатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові розумових здіб­ностей дітей.

За програмою 1—4 класів учні повинні навчитися зі­ставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у реченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. Отже, про­грама передбачає практичне ознайомлення учнів з антоні­мами.

Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і пра­вильно користуватися ними у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполучен­нях, реченнях і зв'язних текстах.

У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:

— виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням (антонімів) і групування антонімів парами;

— добір антонімів до поданих слів;

— заміна в тексті виділених слів антонімами;

— дописування речень словами, які мають антоніміч­ний смисл;

— складання речень з антонімами.
Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в ре­ченні антонімами. Вчитель пропонує знайти слова з про­тилежним значенням у прислів'ях: Від маленької іскри може загорітися великий ліс. Для щастя свого народу не страшно у вогонь і в воду. Спостереження за вживанням антонімів у прислів'ях можна організувати на уроках читання.

Вправи на спостереження за вживанням антонімів мо­жуть виконуватися учнями під час вивчення граматичного матеріалу, зокрема іменника, прикметника, дієслова, при­слівника.

Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мо­ви. З цією метою вчитель пропонує дітям дописати з довід­ки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, смі­ятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низький, сміх, пла­кати).

Звичайно, робота над антонімами не обмежується тіль­ки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важ­ливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель використовує різні варіан­ти вправ, серед них:

а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зи ма — ..., старий —..., чорний —...; б) у словосполученнях чи реченнях замінити виді­лені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули, ле­дачий хлопчик або Почався урок. У класах і в коридорах — тиша. Замовк шкільний радіовузол, стихла музика. Школярі працюють;

в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні сло­восполучення: темна ніч —... .,., хвалять за працю —......, весняний ранок — … …;

г) продовжити почате речення антонімами: Як є поча­ток, то й... буде. Де багато слів, там... діла;

д) складання невеличких зв'язних текстів із викори­станням у них антонімів (наприклад, про спортивні змаган­ня, роботу на пришкільній ділянці тощо).

Як і під час роботи над синонімами, при вивченні анто­німів учитель зобов'язаний показати дітям, що вибір ан­тонімів часто визначається контекстом. Це зумовлено тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антоні­мічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна ді­брати кілька антонімів: солодкий — гіркий (перець), солод­кий — кислий (виноград), солодкий — солоний (огірок).

Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повторює синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіно­вані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів си­ноніми, а потім антоніми, як-то: сумний, зажурений, по­хмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна по­казати за допомогою антонімів сміятися й реготати.