Ефективне управління прибутком

За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найважчих задач – це управління прибутком.

Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальні інтереси власників і персоналу.

В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

а) підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт,послуг) будується на тісному взаємозв’язку цього показника з показниками обсягу товарообороту, доходів і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозв’язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством пов’язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли:

де МR - граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту;

МС- граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту.

Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так:

де ∆П-зміна прибутку, що пов’язана зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;

Пп, Пп-1-прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту та (п-1)-ої одиниці товарообороту.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто:

де ТРп, ТРп-1-відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та

(п-1)-ої одиниці товарообороту

ТСп, ТСп-1-загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої одиниці товарообороту;
Підставимо вирази в рівняння і одержимо:

Оскільки:
;

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не призведе до зміни обсягів прибутку тобто

Це досягається при умові:

тобто:

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідне підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці).

Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обгрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п’ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов’язані з розв’занням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства.
Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.[21, 123-127].

 

РОЗДІЛ 2

Задача№1

Визначити потужність і коефіцієнт завантаження верстата за такими вихідними даними. Уроці 256 робочих днів. Режим роботи двозмінний, тривалість зміни 8 годин, втрата часу на ремонт верстата – 6%. Річний план виготовлення деталей на верстаті складає 340 шт. Трудомісткість деталі 10 нормо-годин. Коефіцієнт виконання норм виробітку становить 1,1.

Розв’язання

Виробнича потужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством за певний період при максимально ефективному і раціональному використанні виробничих площ і обладнання.

Виробничу потужність(N max)можна розрахувати ти за такою формулою:

де, К – кількість однакових верстатів;

Fеф – ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

t – трудомісткість одиниці виробу;

Квн – коефіцієнт виконання норми.

Коефіцієнт використання виробничої потужності можна розрахувати за формулою:

де, Nфакт – фактичний обсяг випуску продукції підприємством за рік;

Nмах – виробнича потужність.

Отже, виробнича потужність і коефіцієнт завантаження верстата на підприємстві становлять: 423,53(шт.)

Задача №2

Визначити середньорічну вартість та показники ефективності використання основних фондів підприємства, якщо їх вартість на початок звітного року становила 1480 тис. грн. 27 травня було введено ще основних фондів на 420 тис. грн., а 9 вересня виведено – на 140 тис. грн.
Чисельність промислово – виробничого персоналу підприємства становить 100 осіб, а обсяг реалізованої продукції за рік – 2455 ти. грн.

Розв’язання

Середньорічну вартість основних фондів можна розрахувати за такою формулою:

де, В п. р. – вартість основних фондів на початок року;

В вв. і В вив. – вартість основних фондів, що відповідно або вводяться, або вибувають протягом року;
n1,n2 – кількість місяців до кінця року на протязі яких введені основні фонди експлуатувались.

Показники ефективності використання основних фондів підприємства можна розрахувати за такими формулами:

де, Q – обсяг виготовленої продукції у звітному році;
В сер. – середньорічна вартість основних фондів.

де, Ч – чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства.

Отже, середньорічна вартість становить 1678,4 тис. грн., а показники ефективності використання основних фондів підприємства становлять:
Фондовіддача – 1,46 грн./грн.
Фондомісткість – 0,63 грн./грн.
Фондоозброєність – 16,74
Задача№3
Визначити норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві, якщо протягом року буде виготовлено 800 тис. виробів собівартістю 650 грн. за одиницю. На початку циклу виготовлення, тривалість якого 12 днів, витрачається 410 грн.

Розв’язання

Норматив оборотних коштів можна розрахувати за такою формулою:

де, N – кількість виробів у натуральних одиницях;
С – собівартість одиниці виробу;
Тц – тривалість виробничого циклу;
Кнв – коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;
Д – кількість робочих днів.

Коефіцієнт наростання витрат можна розрахувати за такою формулою:

де, Вn – первісні витрати

Отже, норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві становить 14018630,14 тис. грн.

Задача№4
На основі даних наведених в таблиці оцінити діяльність інвестицій. Дисконтна ставка – 15%.

Показники	Роки
1-й	2-й	3-й	4-й	5-й
Інвестиції, млн..грн	2,5	3,3	4,7	5,8	5,5
Грошовий потік, млн.грн	3,4	4,7	5,6	6,9	8,3

Розв’язання

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) – це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, тобто це різниця між сумою грошових надходжень (грошових потоків), що виникають внаслідок реалізації інвестиційного проекту і дисконтованих до поточної вартості і сумою дисконтованих всіх затрат, що необхідні для реалізації інвестиційного проекту.

ЧТВ розраховують за наступною формулою:

де, ЧТВ – чиста теперішня вартість;

It – поточні інвестиції;

ГПt – грошові потоки в році t, що будуть отримані завдяки інвестиціям;

Д – ставка дисконтування.

Індекс доходності – це відносний показник, що характеризує ефективність інвестицій. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеного до теперішньої вартості, до суми вкладених коштів.

Показник періоду окупності показує, за який час вкладені кошти повернуться до інвестора.

 

де, I – загальна сума інвестицій;

ГПс – середньорічна сума грошового потоку в теперішній вартості.

Отже, інвестиційні грошові потоки доцільні оскільки індекс доходності становить 1,151, а показник періоду окупності становить 2,7 роки.

Задача№5
На підприємстві протязі року було необхідно зробити 50 млн. деталей. Денна норма виробітку становить 10 деталей. Процент виконання норм виробітку – 10%. В році 255 робочих днів, тривалість робочого дня – 8 годин, втрати робочого часу на регламентовані простої – 3.7%, а з вини робітника – 1,4%. Визначити чисельність основних робітників на підприємстві.

Розв’язання
Чисельність робітників на підприємстві можна розрахувати за допомогою формули:

де, N – планова кількість виробів, натуральних одиниць;
Нвир – годинна норма виробітку одного робітника в натуральних одиницях, тобто обсяг виробництва виробів одним робітником за годину;

Отже, чисельність основних робітників на підприємстві складає 169127 тис. осіб.

Задача№6
Робітник-погодинник 3 розряду відпрацював за місяць 22 дні. Середня тривалість робочого дня становить 8 годин. За відсутність простоїв обладнання, робітнику виплачена премія в розмірі 25% місячного тарифного заробітку. Обчислити місячний заробіток робітника при погодинно-преміальній системі оплати праці.

Розв’язання

Місячний заробіток робітника при погодинно-преміальній системі розраховується за формулою:

Отже, місячний заробіток працівника при погодинно-преміальній системі оплати праці становить 2676,52 грн.

Задача№7
Калькуляція собівартості одиниці продукції представлена в таблиці.

Стаття калькуляції	Сума,грн
Вартість основних і допоміжних матеріалів(за мінусом повернутих відходів)	93,6
Куповані напівфабрикати	73,5
Паливо і енергія на технологічні цілі	58,2
Заробітна плата основна виробничих робітників	29,5
Заробітна плата додаткова виробничих робітників	2,3
Відрахування на соціальні заходи	3,1
Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	56,7
Цехові витрати	20,2
Загальнозаводські витрати	33,8
Інші виробничі витрати	0,8
Всього виробнича собівартість	371,7
Позавиробничі витрати	5,3
Собівартість продукції

Рівень рентабельності запланований з розмірі 18%. Обчислити вільну відпускну ціну з ПДВ та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

Розв’язання

Отже, ціна що підлягає до сплати до бюджету становить 88,97 грн.

Задача№8

Змінні витрати підприємства становлять 125грн/од. Постійні витрати підприємства за рік клали 1640 тис. грн. Ціна одиниці виробу – 270 грн. Розрахувати поріг рентабельності(точку беззбитковості) підприємства, а також обсяги виробництва, за яких підприємство зможе отримувати прибутки в розмірі 630 і 960 тис. грн.

Розв’язання

Точка беззбитковості показує такий обсяг виробництва за якого доходи і витрати підприємства зрівноважені,а прибуток рівний нулю.

де, ПВ – постійні витрати підприємства;

Ц – ціна одиниці виробу;

ЗмВит – змінні витрати підприємства

Прибуток в розмірі 630 тис. грн..

Прибуток в розмірі 960 тис. грн..

Отже, точка рентабельності підприємства становить 11310,34 тис. грн., а також обсяги виробництва становитимуть 15655,2 і 17931 тис. деталей.

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

В нинішній час процес управління прибутком здійснюється безпосередньо суб'єктами господарювання, в залежності від необхідності забезпечення інтересів його власників, менеджерів і робітників і кон'юнктури ринку. При цьому практично відсутній державний механізм формування прибутку підприємства. Навіть концептуально не сформульовані підходи регулювання процесу формування і розподілу прибутку суб'єктів господарювання.

В процесі формування механізму розподілу прибутку підприємства забезпечується його використання як на нагромадження так і споживання.

Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу і використання прибутку підприємства.

Механізм внутрішнього регулювання формується в рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті або інші оперативні управлінські рішення з питань формування, розподілу і використання прибутку. Так, ряд цих аспектів може регламентуватися вимогою статуту підприємства. Окремі з цих аспектів можуть регулюватися цільовою політикою управління прибутком, що формується на підприємстві. Крім того, на підприємстві може бути розроблена і затверджена система внутрішніх нормативів і вимог з питань формування, розподілу і використання прибутку.

Механізм регулювання прибутком підприємства повинен включати не тільки засоби, що впливають на результати його формування, але й на характер його розподілу.

Розподіл прибутку подає собою процес формування напрямків його подальшого використання у відповідності з метою і задачами розвитку підприємства.
Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, виявляючи вплив на його результативність. Цей вплив виявляється в різноманітних формах зворотного зв'язку розподілу прибутку з його формуванням у подальшому періоді.

Незважаючи на те, що ця категорія є об'єктом економічної теорії і займає основну роль у ринковій економіці, от уже протягом ряду сторіч не змовкають суперечки про її сутність і форми. У підручниках і наукових статтях категорія "прибуток" нерозривно зв'язується з категорією доходу, капіталу, відсотка, помірності, чекання і багатьма іншими. У практичному ж плані прибуток не представляє ніякого секрету і у всіх країнах з ринковою економікою її кількісна величина визначається як різниця між загальним виторгом від реалізації товарів і послуг і сукупних витрат.

Одержання прибутку є основною метою діяльності будь-якого підприємства.

Під час дослідження ролі прибутку у господарській діяльності підприємства можна прийти до висновку, що прибуток є основною метою діяльності підприємства, джерелом фінансування його розвитку, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування, об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків. Отже, прибуток відіграє надзвичайно важливу роль у господарській діяльності будь-якого підприємства.

По мірі заглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання формування і використання прибутку підприємства буде зростати.

Попит і пропозиція на товарному і фінансовому ринку формують рівень цін на продукцію, вартість залучення кредитів, доходність окремих цінних паперів, середню норму доходності капіталу, тощо.

Прибуток є: мірилом успіху діяльності підприємства, основою прийняття інвестиційних рішень; джерелом виплат дивідендів, поповнення статутного капіталу, формування резервного капіталу.

Прийняття законів та інших нормативних актів, регулюючих формування і розподіл прибутку підприємства, подає собою одне з найважливіших напрямків економічної політики держави. Законодавчі і нормативні основи цієї політики повинні регулювати утворення і розподіл прибутку підприємств в різних формах. До числа основних засобів такого регулювання можна віднести: податкове регулювання; регулювання механізму амортизації основних фондів і нематеріальних активів; регулювання розмірів відрахувань прибутку до резервного фонду, регулювання співвідношення прибутку, що інвестується і що споживається; регулювання мінімальних розмірів заробітної плати та інші.

Процес управління прибутком підприємства може базуватися на певному механізмі. В структуру механізму управління прибутком повинні входити наступні елементи:

Ринковий механізм регулювання формування і використання прибутку підприємства.
Державне правове і нормативне регулювання питань формування і

розподілу прибутку підприємства.

Специфіка задач, які стоять перед кожним конкретним підприємством в процесі його розвитку, відмінність зовнішніх і внутрішніх умов їхньої господарської діяльності не дозволяють виробити єдину модель розподілу прибутку, яка б носила універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку конкретного підприємства повинні складати принципи цього розподілу, які б пов'язували цей процес з поточною і майбутньою господарською діяльністю підприємства з урахуванням можливостей його економічного зростання.