Крива Філіпса та її економічний зріст

Крива Філіпса покликана вирішити проблеми безробіття та інфляції,дослідив їх залежність. Взаємозв’язок інфляційних процесів та безробіття простежувався ще в Середньовіччя. Саме залежність цих двох негативних наслідків неефективної економічної політики держави призводить до регресу. Питання вирішення проблеми безробіття стоїть загострено у багатьох державах. Крива Філіпса пояснює процес залежності та, використовуючи аналітичні вміння, за графіком можна пояснити існуючу проблему на базовому рівні. Оскільки, за даними ДСЗ, рівень безробіття постійно зростає (зараз становить 9,6%), а рівень інфляції за 2015 рік 143,3(за останні 15 років це рекордна позначка), це питання є актуальним.

Метою роботи є розглянути графік кривої Філіпса, дослідити залежність інфляції та безробіття.

Завдання доповіді:

· розглянути графік кривої;

· з’ясувати залежність безробіття та інфляції.

Об’єктом дослідження є крива Філіпса.

Безробіття та інфляція — головні макроекономічні проблеми суспільства, які покликана вирішувати держава. Одначе, як недавно з'ясували науковці, між цими економічними явищами існує взаємозв'язок, який суттєво ускладнює політику держави щодо боротьби з ними. Ці дослідження лише підсилили теорію Дж.М. Кейнса.

Взаємозв'язок безробіття та інфляції емпірично вперше дослідив у 1958 р. англійський економіст О. Філіпс, використавши статистику Англії майже за столітній період (1862-1957 рр.). У своїй моделі Філіпс пов'язував безробіття тільки зі змінами номінальної заробітної плати як фактором зростання витрат виробництва та цін. Через кілька років потому американські економісти П. Семюелсон та Р. Солоу перевірили правильність моделі Філіпса, підставивши у неї замість росту номінальної зарплати темп інфляції в цілому на прикладі статистичних даних США, і підтвердили її. Власне саме вони і назвали це відкриття "кривою Філіпса".

Крива Філіпса показує, що між рівнем безробіття та темпом інфляції існує обернений зв'язок, який означає що в період зростання економіки та скорочення рівня безробіття темп інфляції підвищується, і навпаки. Пояснення цьому наступне. До тих пір, поки фактичне безробіття перевищує свою природну норму, наймані працівники не вимагають підвищення номінальної заробітної плати. Адже, коли на ринку праці перебуває багато безробітних, то підприємці навряд чи ладні піти на підвищення платні своїм працівникам — вони радше погрожуватимуть їм звільненням та можливістю найму більш дешевої праці. Але коли економічна ситуація в країні змінюється на протилежну, коли економіка зростає і наближається до стану повної зайнятості (безробіття скорочується до своєї природної норми), то у ній виникають "вузькі місця": підприємцям бракує робочої сили і це змушує їх підвищувати зарплату. У такому разі підвищення зарплати призводить до зростання витрат виробництва, а слідом за цим, підприємці, аби зберегти прибутковість свого бізнесу хоча б на попередньому рівні, вимушено піднімають ціни на свою продукцію. І, таким чином, виходить, що скорочення безробіття необхідно супроводжується прискоренням інфляції, і навпаки.

Дивлячись на графік, бачимо: кожна точка на кривій Філіпса вказує на один із можливих варіантів політики уряду. Так, точка А пропонує як варіант низький темп інфляції, але за умови підвищення рівня безробіття; точка В, навпаки, — високий темп інфляції, зате низький рівень безробіття. Досягти уряду водночас низького рівня безробіття та приборкати інфляцію, якщо довіритися кривій Філіпса, практично неможливо. Отож, уряд чи ті політичні сили, які ще тільки претендують на керівництво державою, мусять робити вибір, або точніше кажучи, шукати компроміс між соціально прийнятними рівнями безробіття та інфляції (одну із проміжних точок на кривій Філіпса).

Події середини 1970х- рр., пов'язані з енергетичною кризою в розвинених країнах Заходу, похитнули віру в справедливість "кривої Філіпса". Різке підвищення світової ціни на нафту породило нове явище в ринковій економіці — стагфляцію, за якої економічна стагнація (застій) і відповідно велике безробіття доповнилися одночасно аномально високою інфляцією. Так, у США в 1975 р. статистика зафіксувала безробіття на рівні 8,5% та небувалу інфляцію на позначці понад 9%. Довелося рятувати національні економіки вже не стільки кейнсіанськими рецептами стимулювання сукупного попиту, скільки покладаючись на ідеї монетаристів, які настійливо радили обмежити пряме втручання держави в економіку і зробити ставку на жорстку грошово-кредитну політику. До кінця 1980-х рр. стагфляцію було подолано.

Новітні наукові дослідження взаємозв'язку безробіття та інфляції беруть до уваги ще й очікування економічних агентів щодо зміни параметрів цих процесів. Ідеться про здатність сучасної освіченої людини як підприємця і споживача, спираючись на інформаційно-комунікативні засоби, аналізувати хід подій і передбачати певною мірою їхні наслідки. Завдяки цим очікуванням економічні агенти прагнуть завчасно пристосуватися до змін макроекономічної ситуації, випереджаючи дії уряду. За таких обставин "крива Філіпса" дещо модифікується: виглядає уже не плавною кривою, а ламаною лінією. Економічні зв'язки, кажуть монетаристи, настільки складні, багато факторні, що говорити про однозначно обернений взаємозв'язок безробіття та інфляції не доводиться, особливо в довгостроковому періоді.

Висновки

Макроекономічний підхід, або погляд на національну економіку як єдине ціле, відкриває нам ще одну важливу економічну і соціальну проблему — безробіття. Це — макроекономічне явище, яке в період економічних спадів і депресій набуває особливої гостроти, стає першочерговим завданням економічної політики уряду.Безробіття є ознакою неповної зайнятості трудових ресурсів, тобто недостатньої (лише часткової) забезпеченості працездатного населення можливостями працювати і мати власне джерело доходу. Ринкова економіка, крім характерних для неї багатьох позитивних сторін, включає і такі негативні явища, як інфляція та безробіття. Україна, як і інші країни з перехідною економікою, зазнала значних втрат від інфляції впродовж 90-х років XX ст. Та проблема інфляції і сьогодні залишається для України актуальною.

Він показав зв'язок між рівнем безробіття і темпами росту середньої заробітної плати. Безробіття високе, коли заробітна платня зростає повільніше, і безробіття падає, коли заробітна платня зростає швидше. Високий рівень інфляціїї зазвичай супроводжується низьким рівнем безробіття і навпаки. Кейнсіанці пояснюють одночасність появи більш високих темпів безробіття та інфляції зміщенням кривої Філіпса вправо або вгору, як наслідок шоку пропозиції (або цінових шоків). Повна зайнятість змушує ціни та заробітну плату до зростання; значне безробіття та незавантаженість потужностей спонукає їх до зниження. Рівень зайнятості — причина, рух цін та заробітної плати — наслідок. Але в залежності від того, як повна зайнятість викликає інфляцію, зовсім не слідує, що інфляція викликає повну зайнятість. У довгостроковому періоді є вертикальною прямою, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.