Стаття І. Сировина і матеріали.

До цієї статті належать такі витрати:

· на сировину;

· на основні і допоміжні матеріали;

· на покупні вироби та напівфабрикати.

Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні витрати заготівельним організаціям та ін.). Із вартості сировини й матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їхнього можливого використання чи продажу.

Стаття II. Енергія технологічна - включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пару, газ та ін.), яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п.). Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

Стаття III. Основна та додаткова заробітна плата основних виробничих робітників.

містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

Додаткова зарплата (оплата відпусток, часу виконання державних обов’язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.) обчислюється у відсотках від основної, а відрахування на соціальні потреби виробників у відсотках від суми основної та додаткової зарплати.

Стаття IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів. Вона включає в себе такі витрати:

· амортизаційні відрахування на машини та устаткування;

· витрати на електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;

· витрати на придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування;

· витрати на ремонт та технологічне обслуговування;

· витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу

Найбільш поширеним на наших підприємствах є розподіл цих витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників, тобто

,

де — витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування на одиницю продукції, грн.; — основна заробітна плата виробників на одиницю продукції, грн.; — відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної зарплати виробників (по цеху, виробництву), %. Перевага цього методу полягає в його простоті, але вади його надто великі. По-перше, за такого розподілу витрати на кожний виріб обчислюються як середні по цеху незалежно від того, на якому устаткуванні його обробляють; по-друге, зарплата не може бути точною базою розподілу витрат на утримання та експлуатацію устаткування, бо за умов різного рівня механізації праці не відображає адекватно витрат машинного часу; по-третє, за комплексної механізації та автоматизації виробництва функції робітників змінюються у напрямі зростання значення функцій контролю й регулювання роботи виробничих систем. Відтак зарплату вже не можна нормувати поопераційно, а отже, вона не може бути базою розподілу інших витрат.

Найобґрунтованішим є обчислення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і нормативних витрат на одиницю часу за формулою

,

де — кількість машин (технологічних груп машин), на яких обробляється виріб; — витрати на утримання та експлуатацію

Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати. Стаття V, як і ст. IV, також є комплексною. Вона поєднує витрати на такі потреби:

· управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва;

· заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;

· амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

· охорону праці;

· техніку безпеки, охорону, протипожежну безпеку;

· досліди, випробування, винахідництво;

· підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

· відрядження;

· обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення навколишнього середовища);

· придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно до основної заробітної плати основних виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань. Вони обчислюються окремо і додаються до визначеної суми:

Стаття VI. Підготовка і освоєння виробництва. До даної статті належать витрати на такі цілі:

· освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

· підготовку і освоєння нової продукції;

Стаття VII. Позавиробничі витрати. До позавиробничих відносять витрати на такі цілі:

· маркетингові дослідження;

· рекламу продукції;

· заходи щодо стимулювання збуту.