Традиційні методи економ аналізу

Економічні явища і процеси характеризуються безліччю пер­винних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалу зручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновків необхідна його систематизація. Одним з видів такої систе­матизації є групування. Групуванням назрівають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певни­ми суттєвими для них ознаками. Групування в економічному аналізі застосовуються для виявлення взаємозв'язку між окремими еко­номічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

 

• для визначення соціально-економічних типів явищ — типо­логічні;

 

• для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбу­ваються в них — структурні;

 

• для визначення зв'язків та залежностей між явищами - факторні.

 

Типологічні групування призначені для розчленовування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи.

 

Структурні групування використовуються для вивчення внут­рішньої структури економічного явища, співвідношення їх окремих частин.

 

Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності, напрямку та форми зв'язку між показниками, що вивчаються.

 

За складністю побудови виділяють прості групування та комбіновані. При простих групуваннях використовується одна класи­фікаційна ознака, при комбінованих — декілька.

 

Процес побудови групувань відбувається у наступній послідо­вності:

 

- визначення цілі аналізу,

 

- збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об'єктів;

 

- ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;

 

- оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;

 

- визначення кількості груп у групуванні;

 

- визначення розміру рівновеликого інтервалу.

 

Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій.

 

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, місяць, за декаду, за день).

 

Використання деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну вивчаємих показників діяльності підприємства, і таким чином, розширити коло пошуку резервів.

В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства.

 

Абсолютні величини характеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу.

 

Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а та­кож показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини використовують для оцінки ви­конання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища. У залежності від обраної бази виділяють наступні відносні величини: коефіцієнти, відсотки і проміле.

 

За допомогою середніх величин, обрахованих на основі масо­вих даних про якісно однорідні явища, можна виявити загальні тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

 

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. В економічному аналізі динамічні ряди використовуються при попередній оцінці економічного явища чи процесу.

 

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми значеннями.

 

За допомогою рядів динаміки можна отримати наступні дані:

 

- інтенсивність зміни досліджуваних показників;

 

- середній рівень показника і середню інтенсивність зміни;

 

- тенденції щодо зміни показників.

 

Застосування динамічних рядів дозволяє виявити основні тенденції розвитку економічного явища і скласти прогноз його розвитку на доступну для огляду перспективу. Але використання цього технічного підйому можливе лише тоді, коли забезпечена зіставність усіх величин, що входять в ряди динаміки.

 

Використання динамічних рядів в економічному аналізу вимагає дотримання наступних основних правил їх складання:

 

- правильний вибір періоду динамічного ряду;

 

- включення в ряди динаміки однорідних показників;

 

- вибір оптимальної тривалості періоду (інтервалу;

 

- порівнянність усіх показників динамічного ряду;

 

- безперервність динамічного ряду.

Балансовий метод широко використовується в практиці пла­нування, обліку й аналізу. У практиці економічного аналізу балан­совий метод використовується в різноманітних цілях:

 

- як допоміжний засіб для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз;

 

- для оцінки впливу факторів на результативний показник; для розрахунку резервів покращення аналізуємого показника;

 

- для перевірки правильності аналітичних розрахунків.

 

Одним з видів балансу є платіжний баланс, який характеризує НІ грошових доходів і витрат підприємства, а також фінансові взаємовідносини з постачальниками, підрядчиками і фізичними особами. В цьому балансі співвідносяться платіжні засоби та платіжні зобов'язання підприємства.

 

Методи елімінування. Під елімінуванням розуміють абстрактне вивчення впливу відо­кремленого фактора на зміну результативного показника.

 

До методів елімінування відносять наступні технічні прийоми:

 

• спосіб ланцюгових підстановок;

 

• спосіб абсолютних різниць;

 

• спосіб відносних різниць;

 

• інтегральний спосіб;

 

• індексний.

 

Технологія розрахунків за способом ланцюгових підстановок може бути представлена як послідовність наступних аналітичних операцій:

 

• розрахунок планового значення результативного показника;

 

• заміна планового значення першого фактора на фактичний (підстановка);

 

• розрахунок умовного значення результативного показника;

 

• визначення впливу першого фактора шляхом віднімання від умовного планового значення результативного показника.

 

Спосіб абсолютних різниць. Цей технічний прийом с спроще­ним різновидом способу ланцюгових підстановок. Цей технічний прийом використовується для розрахунку впливу факторів у моде­лях мультиплікативного та кратного типу. Послідовність розра­хунків при цьому способі така:

 

• Розраховується абсолютне відхилення кожного фактора і результативного показника;

 

• Вплив кожного фактора розраховується множенням абсо­лютного відхилення фактора на незмінне значення інших факторів з факторної моделі;

 

Спосіб відносних різниць застосовується в тому випадку, коли відомі відносні зміни кожного фактора (% виконання плану по кожному фактору). В економічній літературі рекомендую 11, два варіанти розрахунків впливу факторів:

 

Перший підхід передбачає наступну послідовність розрахунку впливу факторів:

 

• На 1-му етапі визначається різниця % виконання плану по кожному фактору (% ВП - 100%);

 

• На 2-му етапі визначається вплив кожного з факторів шля­хом множення різниці в % на планове значення результативного показника.

 

Індексний спосіб використовується для визначення тенденції зміни показників, а також досить широко застосовується у фактор­ному аналізі для розрахунку впливу ізольованих факторів па зміну результативного показника. Методика факторного аналізу при індексному методі такі:

 

• на 1-му етапі розраховуються індекси усіх факторів, що впливають на результативний показник;

 

• на 2-му етапі розрахунок впливу факторів визначається як різниця чисельника і знаменника індексу кожного фактора.

 

Інтегральний метод. Використання цього методу дозволяє одер­жати більш точні результати розрахунків впливу факторів і уник­нути неоднозначності факторів, тому що в даному випадку резуль­тати розрахунків впливу факторів не залежать від їхнього місця розташування у факторній моделі. Особливість цього методу поля­гає в рівномірному розподілі сукупного впливу факторів між ними. Цей розподіл суттєво ускладнюється різнонаправленністю впливу факторів.