Методика навчання передачі простору в дитячих роботах

Розкрийте зміст знань про способи відображення простору у зображенні на площині та послідовність їх формування в учнів початкових класів.

Художній простір — перенесення реальних просторових відношень на площину (картина, гравюра, кінокадр) і тривимірний простір (скульптура, архітектура, мізансцена у спектаклі)

Використовуючи колір малюнок, композицію, фактуру (виразність кольорових мазків), перспективу чергування світла і тіні, художник створює ілюзію об'ємності простору на площині стіни або полотна. Завдяки виробленим технічним умінням створю вати ілюзію об'ємно-просторового розташування предметів на площині живопис відкриває безмежне багатство станів природного світу і людських почуттів, закріплюючи їх буття як самоцінне. Найважливіший організуючий компонент художнього твору — композиція (від лат. compositio— складання, створення). Вона надає твору цілісності, підпорядковуючи його елементи один одному і цілому, а також визначає особливості розташування фігур у межах твору як цілого. Форми, відстань, обмеження, опуклість, тобто всі просторові відношення створюються засобами кольору. Він відображає світ, що набув визначеності: об'ємності форм, глибинності просторових відношень завдяки перспективі, кольору, світлотіні, тону. Колір, що наявний в єдиному цілому — художньому полотні, — підпорядкований цілісності й сам творить закони цілого — колорит.

Предмети, наявні у композиції, відображають колір один одного; сила світла впливає на форми предметів, збільшуючи або зменшуючи їх для зору. Колір, таким чином, виконує образно-формуючу функцію, діючи в просторі конкретного твору за принципом організації його в єдине ціле.

Методика навчання передачі простору в дитячих роботах

Перспектива - спосіб зображення на площині або на кривій поверхні об'ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки зору, відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об'ємних предметів, викликаної різною відстанню їх від спостерігача. Перспектива включає два поняття: лінійну перспективу і повітряну. Лінійна перспектива - побудова уявних змін предметів у зв'язку з їх положенням у просторі. Повітряна перспектива - зміна чіткості контурів предметів у зв'язку з віддаленням, зміна видимості деталей, яскравості, кольору (див. Додаток В).

Перспектива - це наука, яка допомагає зобразити предмети такими, якими ми їх сприймаємо у просторі. Для правильної перспективної побудови малюнка необхідно врахувати такі моменти: лінію горизонту (обрію), точку зору, точку сходження, поле зору, картинну площину, кут зору (спостереження).

Поле зору - це частина простору перед нашими очима, в якій ми бачимо предмети найбільш чітко

Перспективні малюнки завжди виконуються з однієї точки зору. Коли ми приступаємо до виконання малюнка з натури, то завжди обираємо найсприятливішу точку зору на предмети. Вона завжди знаходиться на центральному промені нашого зору, перед очима малюючого.

Для малювання з натури з урахуванням правил перспективи, має велике значення картинна площина. Картинною площиною називається вертикальна площина, яка знаходиться між нашим зором і предметом, який ми малюємо. Щоб краще було спостерігати за предметами, роль картинної площини може виконувати виготовлений видошукач - вирізане у картоні віконце невеликого розміру. Через нього ми бачимо предмети так, як будемо малювати. Для кращого розміщення малюнка на форматі слід, притримуючи видошукач фронтально перед очима, пересуваючи його вправо, чи вліво, вгору, вниз, відшукати в ньому найкраще розміщення предметів, які будемо малювати.

Виконуючи сюжетні малюнки та пейзажі слід враховувати лінію горизонту. Ця лінія знаходиться на рівні нашого зору. Всі предмети, які знаходяться нижче лінії горизонту, ми бачимо зверху, а предмети розміщені вище лінії горизонту бачимо знизу. Виконуючи малюнок завжди намічаємо лінію горизонту і згідно неї намічаємо предмети переднього і заднього плану.

Точка сходження - уявна точка на лінії горизонту, де сходяться при побудові малюнка всі прямі лінії, що віддаляються. Від кута зору залежить видимість частин предмета, передача його положення у просторі, розміри. Виділимо такі положення лінійної перспективи:

1. Для зображення глибини простору дальній предмет слід частково закривати ближнім.

2. Ближній предмет зображується більшим, ніж віддалений.

3. Ближній предмет слід зображати на аркуші паперу нижче, віддаленіший - вище.

4. Лінії, котрі в натурі горизонтальні, на малюнку передаються горизонтальними.

5. Лінії котрі в натурі є вертикальні, передаються теж вертикальними лініями.

6. Всі паралельні лінії, що віддаляються від нас, сходяться на лінії горизонту в точці сходження

Лінійна перспектива в свою чергу поділяється на фронтальну перспективу та кутову (коли предмети знаходяться під кутом). При побудові фронтальної перспективи використовується одна точка сходження, при побудові кутової перспективи - дві точки сходження.

Куб у фронтальній перспективі слід починати будувати з зображення фронтальної грані. Потім усі вершини квадрата з'єднуємо з точкою сходження. На утворених площинах будуть знаходитися бокові грані куба. Куб у кутовій перспективі потрібно починати будувати не з грані, а з ребра. А грані можна утворити, провівши з кінців ребра прямі в одну і другу точки сходження.

Для чого потрібні ці схеми і яке вони мають відношення до процесу малювання? Пряме. Щоб грамотно намалювати будь-який предмет, неможливо обійтися без знань про правила перспективних скорочень. Звичайно, малюючи куб, крісло, іншу об’єму фігуру чи натюрморт, неможливо намітити точки сходження, оскільки вона буде знаходитися далеко за межами аркуша паперу. Але потрібно уявляти, де ця точка, мати її на увазі і проводити лінії так, щоб вони йшли на сходження в цю уявну точку. А щоб знати, які лінії повинні іти на сходження, для цього потрібно знати схеми побудови фронтальної і кутової перспективи.

З роками дитина прагне передати свої просторові враження від бачені натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить. Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру.

Діти 6 - 8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі. У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша.

Особливе значення у розвитку просторової уяви учнів мас правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, розміри та розміщення предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають

як круглі предмети, хоч вони перебувають у перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.

Константність сприймання форми, розмірів і взаєморозміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має враховувати це і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях.

Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань у дитини, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають з нагромадженням свідомих спостережень і зображень, а також із загальним та розумовим розвитком дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.

Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного вигляду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, з метою навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити характерні особливості їх

Діти 7-8 років сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс), вчаться визначати пропорції. У 7-8 років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як „вгорі – знизу”, „праворуч –ліворуч”, „ближче – далі” та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційне правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він навчає учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.

Для спостереження і зображення потрібно вибирати прості знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід пропонувати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.

Одночасно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі („ближче” і „далі”), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати побачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від побаченого під час відпочинку влітку, екскурсії.

Слід пам'ятати, щопоняття простору розвивається у дітей дуже повільно й індивідуально, тому треба допомагати учням зрозуміти значення предметної площини на папері, навчитися свідомо розміщувати предмети на цій площині (основи ближчих предметів розміщувати на предметній площині нижче, а віддалених - вище; більш віддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими в кольорі). Ці закони лінійної та повітряної перспектив учитель пояснює учням протягом усього часу навчання малювання, розглядаючи репродукції картин художників, як от: С.Шишка („Пейзаж”, „Фонтан”), С.Григор’єва („Воротар”) (див. Додаток В).

Учні мають отримати знання

-просторові явища: межу зламу, ілюзорне зменшення віддалених предметів, часткове загороджування дальніх предметів ближніми

-просторові плани: передній, дальній

учні повинні практично вміти

-використовувати лінію межі зламу простору;

-рівномірно у просторі розташовувати зображувані елементи

-передавати межу зламу відкритого простору „земля-небо” та його плановість загороджуванням і за принципом „ближче-нижче”, „ближче-більше”, „далі-вище”, „далі-менше”

-передавати елементарними засобами глибину простору: межа зламу поверхонь, розміщення об’єктів вище або нижче на картинній площині, зорове зменшення віддалених предметів, загороджування об’єктів другого плану об’єктами першого плану

-при зображенні кімнати у фронтальному положенні розташовувати предмети, що стоять на підлозі, з урахуванням межі зламу поверхонь: підлога – стіна;

-виділяти у пейзажних роботах перший план тоном, кольором, деталізацією

учням необхідно мати уявлення

-про ілюзорне зближення паралельних горизонтальних ліній, спрямованих у глибину відкритого простору;

-передавання плановості відкритого простору за допомогою відмінності планів за світлотою і кольором