Операції банків з міжнародних розрахунків.

Банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив.

Банківський переказ. Банківський переказ являє собою просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачу (бенефіціару). Банківський переказ здійснюється безготівковим способом за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому, на підставі поданного плат­ником у банк платіжного доручення на оплату контракту.

Інкасо — це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або че­рез інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Згідно з «Уніфі­кованими правилами по інкасо» (УПІ), розробленими Міжнародною Торгове­льною Палатою і визнані банками, інкасо — це операція, яка здійснюється банком на підставі одержаних інструкцій з документами, а саме:

— видати документи проти платежу;

— видати документи проти акцепту тратти;

— видати документи без оплати.

Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова операція, визначають:

— чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів (чеків, векселів, платіжних розписок);

— документарне інкасо — інкасо комерційних документів(рахунків-фактур, накладних, актів прийняття-передавання та ін.), які іноді супроводжуються фінансовими документами.

Акредитив — це зобов'язання банку, яке ви­ставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провес­ти платіж на користь експортера (акцептувати його тратти) при наданні останнім вказаних фінансових і комерційних документів.

У розрахункахза зовнішньоторговельними операціями викорис­товуються покриті і непокриті (документарні) акредитиви. Але використання непокритих акредитивів пов’язане з високим ризиком, тому банки вимагають від заявника відповідне забезпечення.

Учасниками акредитивних операцій є:

— покупець (імпортер), який звертається до банку з проханням відкрити акредитив;

— бенефіціар (експортер) — сторона, якій адресується акреди­тив і на користь якої буде виконано платіж за умови подання доку­ментів, указаних в акредитиві;

— банк-емітент — банк, який відкриває акредитив на прохання клієнта або просить інший банк відкрити акредитив за його рахунок та за його дорученням;

— авізуючий банк — банк, який повідомляє бенефіціара про від­криття на його ім'я акредитива. Авізуючим банком може бути банк-емітент, виконуючий банк або ж будь-який третій банк;

— підтверджуючий банк — банк, який бере на себе зобов'язан­ня в доповнення до обов'язків банку-емітента здійснити платіж (ак­цепт тратт) бенефіціару при додержанні ним умов акредитива. Під­тверджуючим може бути авізуючий банк або будь-який третій банк, але він має бути добре відомим, великим банком, бажано першо­класним;

— банк-платник (виконуючий банк) — банк, указаний в акре­дитиві як виконуючий платіж бенефіціару проти документів, перед­бачених акредитивом; ним може бути банк-емітент, підтверджую­чий, авізуючий банк або будь-який інший банк, уповноважений бан­ком-емітентом;

— негоціюючий банк — банк, який виконує платіж проти доку­ментів та бере на себе ризик, якщо навіть цей банк не має відношен­ня до акредитива, тобто здійснює врахування акредитиву у іншого банку. Негоціюючим банком може бути банк, який здій­снює платіж, або підтверджуючий банк(виконуючий банк, який здійснює платіж постачальнику незалежно від того, розрахувався з ним банк-емітент.

Акредитив у зовнішній торгівлі має бути безвідкличним, оскіль­ки відкличний дає змогу іноземному покупцю, навіть після відван­таження товарів, скоригувати або навіть відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера. Безвідкличний акреди­тив може бути скоригованим або відміненим тільки після отримання згоди всіх сторін цього акредитива.

Все частіше в міжнародній банківській практиці застосовується трансферабельний (переказний) акредити в. Він дає змогу здійсню­вати платежі не тільки на користь бенефіціара, а й третіх осіб.

Якщо умовами акредитива не передбачена можливість його пе­реказування, а бенефіціар за акредитивом не є постачальником товару, в розрахунках може бути використано компенсаційний акре­дитив.Він відкривається бенефіціаром за основним, базисним акре­дитивом як зустрічний акредитив на користь виробника товару або субпостачальника (тобто що є постачальником бенефіціара за базасним акредитивом). Базисний та компенсаційний акредитиви є само­стійними і в правовому відношенні не зв'язані між собою.

При постійних поставках товару рівними партіями в розрахунках може бути використано револьверний (поновлювальний) акредитив, якийпередбачає поповнення акредитива на пев­ну суму (квоту) або до початкової величини у міру використання.

Іноді в міжнародній практиці використовуються акредитиви «з червоним застереженням», які передбачають видачу виконуючим банком експортеру авансу до певної суми. Аванс, як правило, використовується бенефіціаром для закупівлі товару, передбаченого для експорту. Фактично частина суми акредитива витрачається на опла­ту невідвантаженого товару.