Лекция №1 Охрана труда. Общие положения

Проф. Воробйов Є. О.

Конспект лекцій

з дисципліни „Охорона праці в галузі”

(для студентів спеціальностей „Екологія та охорона навколишнього середовища” і „Автомобільні дороги та аеродроми”)

 

Горлівка

2008р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

„ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

 

 

Проф. Воробйов Є. О.

Конспект лекцій

з дисципліни „Охорона праці в галузі”

(для студентів спеціальностей „Екологія та охорона навколишнього середовища” і „Автомобільні дороги та аеродроми”)

 

Затверджено: Затверджено:

на засіданні навчально- на засіданні кафедри методичної комісії "Екологія та безпека факультету „Автомобільні дороги” життєдіяльності"

Протокол № 4 від 15. 01. 2008 Протокол № 6 від 09. 01. 2008

 

 

Горлівка

2008р.

УДК 656. 13. 004 (071)

 

Конспект лекцій з дисципліни „Охорона праці в галузі” (для студентів спеціальностей „Екологія та охорона навколишнього середовища” та „Автомобільні дороги та аеродроми”) / Укл.: Є. О. Воробйов.- Горлівка: АДІ ДВНЗ „ДонНТУ”, 2008. –

Курс лекцій складений на підставі освітньої професійної програми відповідно до навчального плану спеціальностей „Екологія та охорона навколишнього середовища” та „Автомобільні дороги та аеродроми”, вказівак АДІ ДВНЗ „ДонНТУ” № 4 від 25 грудня 2004р., а також існуючих матеріалів.

 

Рецензент:

Висоцький С.П.- завідуючий кафедрою „Екологія та БЖД” АДІ ДВНЗ „ДонНТУ”, доктор технічних наук, професор.

 

Укладач: Воробйов Є.О., професор.

 

Відповідний за випуск: Воробйов Є.О., професор.

 

 

СОДЕРЖАНИЕ

 

Лекция № 1. Охрана труда. Общие положения........................................................6

Лекция № 2, 3. Обеспечение безопасности труда на строительных площад-ках...............................................................................................................................11

2, 3. 1 Охрана труда в проектах производства работ.............................................11

2, 3. 2 Общие вопросы охраны труда.......................................................................12

2, 3. 3 Устраивание дорог и транспортировка груза..............................................14

2, 3. 4 Опасные зоны на строительной площадке...................................................16

2, 3. 5 Хранение и складывание материалов и изделий.........................................18

2, 3. 6 Санитарно - бытовое обслуживание работников........................................20

Лекция № 4, 5. Опасный эксплуатационник дорожно-строительных и грузо-подъемных машин и механизмов.............................................................................23

4, 5. 1. Причины производственного травматизма профессиональных забо-леваний при эксплуатационнике дорожно-строительных машин и механиз-мов...............................................................................................................................23

4, 5. 2. Опасные условия эксплуатации землеройных и транспортных машин и механизмов.................................................................................................................28

Лекция № 6, 7. Стойкость монтажных машин и механизмов...............................37

6, 7. 1 Подбирание и расчет такелажных приспособлений...................................44

Лекция № 8, 9. Основы техники безопасности при строительстве дорог............52

8, 9. 1 Безопасность труда при сооружении земляного полотна..........................52

8, 9. 1. 1 Расчет безопасного склона выемки..........................................................52

8, 9. 2 Крепление вертикальных стенок выемок.....................................................58

8, 9. 3 Расчет безопасного расстояния от края выемки к грузу………………….63

8, 9. 4 Обеспечение безопасности при возведении земляного полотна в осо-

бых условиях..............................................................................................................66

Лекция № 10, 11. Безопасность труда при построении строительных усовер-шенствованных покрытий........................................................................................69

Строительство цементобетонних покрытий...........................................69

10, 11. 2. Охрана труда на цементобетонних заводах............................................72

10, 11. 3. Строительство асфальтобетонных покрытий.........................................73

10, 11. 4. Охрана труда на заводах для приготовления асфальтобетонных сме-сей...............................................................................................................................74

10, 11. 5. Обеспечение попарной безопасности при выполнени и дорожно-строительных работ...................................................................................................76

10, 11. 6. Методы и средства гашения пожаров......................................................77

Лекция № 12. Регистрация и обзор монтажных механизмов и устройств..........80

12. 1. Профилактика травматизма при эксплуатации машин и механизмов.......81

12. 2. Опасная эксплуатация сосудов и установок работающих под давле-нием.............................................................................................................................83

12. 3. Требования безопасности к цистернам и бочкам, которые находятся под тиснением...................................................................................................................86

12. 4. Безопасность хранения, транспортировки и эксплуатации баллонов с жидким, зжиженим и растворенным газами...........................................................87

12. 5. Технический осмотр и испытание сосудов и оборудования, которое работает под тиснением............................................................................................88

Список литературы.........................92

 

 

ЛЕКЦИЯ №1 ОХРАНА ТРУДА. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

 

Среди большого количества заданий, которые необходимо решать в ус-ловиях рыночных отношений, - это проблема охраны труда.

В Украине постановлением Верховной Рады от 10 октября 1992 года бы-ли введены в строй статьи закона Украины «Об охране труда», где формиру-ются 8 принципов, на которых базируется государственная политика в области охраны труды, из которых важнейшим является приоритет жизни и здоровья рабочих по отношению к результатам производственной деятельности пред-приятия, полная ответственность владельца за создание безопасных и без-вредных условий труда, подготовку и улучшение квалификации рабочих по вопросам охраны труда, а также международное сотрудничество в области охраны труда.

При выполнении работ, которые не являются специфическими для пред-приятия, надо руководствоваться межотраслевыми правилами, нормами, стан-дартами и другими нормативными актами охраны труда.

В случае изменения или пересмотра правил и других нормативных актов по охране труда, требования которых распространяются на предприятие, надо руководствоваться законно утвержденными нормативными актами.

В случае отсутствия в нормативных актах требований, которые необхо-димо выполнять для обеспечения безопасных и безвредных условий труда на определенных работах, владелец обязан употребить согласование с органами государственного надзора за охраной труда мероприятий, обусловливающих безопасность работников.

На основе этих правил, новых инструкций и других нормативных актов владелец предприятия обязан разработать и утвердить инструкции по охране труда по профессиям и по отдельным видам работ с учетом фактических усло-вий проведения работ, принятой организации и технологии, наличия оборудо-вания, оснастки, инструмента, средств защиты и уровня подготовки испол-нителей.

Руководителям всех рангов запрещается давать указания работникам о проведении работ, которые противоречат действующим нормативным актам по охране труда.

Каждый работник должен сотрудничать с владельцем предприятия в деле организации безопасных и безвредных условий труда, лично принимать уси-ленные меры относительно устранения любой производственной ситуации, ко-торая создает угрозу его жизни или здоровью, или людям, которые его окружа-ют, немедленно сообщать об опасности своему непосредственному руково-дителю или другому должностному лицу.

Правилами охраны труда должны быть обеспечены владелец предпри-ятия, руководители служб и структурных подразделений, другие должностные лица и непосредственные руководители работ.

Работники предприятий обязаны знать и выполнять требования Правил охраны труда, инструкций по охране труда, правила обращения с транспорт-ными средствами, машинами, механизмами, оборудованием и другими средс-твами производства, пользоваться средствами коллективной и индивидуальной защиты, соблюдать обязательств относительно охраны труда, предусмотренных коллективным договором и правилами внутреннего трудового распорядка предприятия.

Лица, виновные в нарушении этих Правил, несут дисциплинарную, ад-министративную или криминальную ответственность согласно действующему законодательству.

Общее руководство работой по охране труда в целом на предприятии полагается на его владельца (руководителя).

Для организации работы, направленной на предотвращение несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий на предприятиях с количес-твом работающих 50 человек и больше, должна быть создана служба охраны труда.

На предприятиях с количеством работающих менее 50 человек функции этой службы могут выполнять лица с соответствующей профессиональной под-готовкой по совместительству.

На предприятиях общая численность специалистов службы охраны труда устанавливается в зависимости от общего количества работающих, опасности и вредности производственных процессов, количества отдельно расположенных от основной базы строительных участков.

При численности работающих от 50 до 500 человек в службу охраны тру-да рекомендуется включать одного специалиста, от 501 до 1000 - двух специа-листов, больше 1000 человек - трех специалистов.

При наличии двух и больше отдельно расположенных от основной базы строительных участков, производств в службу охраны труда предприятия целе-сообразно включать дополнительно еще одного специалиста.

Служба охраны труда предприятия подчиняется непосредственно его ру-ководителю и приравнивается к основным производственно-техническим служ-бам.

Ликвидация службы охраны труда допускается лишь в случае ликви-дации предприятия.

Работа службы охраны труда осуществляется в соответствии с положе-ниями о службе охраны труда предприятия, разработанными на основе Ти-пового положения с учетом специфики производства и утвержденными вла-дельцем.

В положениях о структурных подразделениях (службы, отделы и тому по-добное) предприятия и в должностных инструкциях работников должны быть определены конкретные обязанности, права и ответственность за выполнение возложенных на них функций по вопросам охраны труда.

На предприятиях при количестве работающих 50 человек и больше с це-лью привлечения представителей владельца и трудового коллектива к сотруд-ничеству в отрасли управления охраной труда, согласованию решения воп-росов, которые возникают в этой сфере, создается комиссия по вопросам охра-ны труда. Решение о целесообразности создания комиссии, ее количество и персональный состав, сроки полномочий принимаются трудовым коллективом на общих собраниях. Они составляются на основе равного представительства от владельца и трудового коллектива.

Для осуществления практической помощи предприятиям по вопросам охраны труда на общих собраниях предприятия, цеха, смены, участка и тому подобное открытым голосованием избираются уполномоченные трудовых коллективов по вопросам охраны труда. Они исполняют свои обязанности, как правило, в процессе производства, непосредственно в своем цехе, смене, бригаде и тому подобное, методическое руководство работой уполномоченных по вопросам охраны труда осуществляют органы самоуправления трудовых коллективов профсоюзов - служба охраны труда предприятия.

Все работники при принятии на работу и в процессе работы должны проходить учебу (инструктаж) по вопросам охраны труда, оказания первой помощи пострадавшим от несчастных случаев, о правилах поведения при возникновении аварий.

Работники с повышенной опасностью работ, или там, где есть потреб-ность в профессиональном отборе, проходят предварительную специальную учебу и проверку знаний по вопросам охраны труда в сроки, установленные соответствующими отраслевыми нормативными актами об охране труда, но не реже одного на год. Должностные лица к началу своих обязанностей и перио-дически, один раз в три года, согласно приказу руководителя, ответственного за предприятие, проходят учебу и проверку знаний по вопросам охраны труда.

Инструктажи по вопросам охраны труда подразделяются на вступи-тельные, первичные, повторные, внеплановые и целевые.

Вступительный инструктаж проводится со всеми работниками, которые только что приняты на работу, которые находятся в командировке на предпри-ятии, учениками, воспитанниками и студентами. Вступительный инструктаж проводит специалист из охраны труда. Запись о проведении вступительного инструктажа делается в специальном журнале.

Первичный инструктаж проводится на рабочем месте к началу работы. Он проводится индивидуально или с группой лиц общей профессии по програ-мме в соответствии с требованиями инструкций из охраны труда.

Повторный инструктаж проводится на рабочем месте со всеми работни-ками: на работах с повышенной опасностью - 1 раз в квартал, на других работах - 1 раз на полугодие.

Внеплановый инструктаж проводится с работниками на рабочем месте или в кабинете по охране труда при введении новых или пересмотренных нор-мативных актов об охране труда, при изменении технологического процесса, при нарушении работником нормативных актов, которые могут привести или привели к травме, аварии, отравлению и др.

Целевой инструктаж проводится с работниками при выполнении разовых работ, ликвидации аварий, стихийных бедствий, экскурсиях на предприятиях, организации массовых мероприятий с учениками, воспитанниками и тому подобное.

Контрольные вопросы к лекции:

1. Какие документы об охране труда действуют в Украине?

2. Какие обязанности руководителей предприятия и рабочих в вопросах ох-раны труда?

3. Организация службы охраны труда на предприятии.

4. Комиссия по вопросам охраны труда, полномочии трудовых коллективов по вопросам охраны труда.

5. Какие виды учебы и инструктажа рабочих существуют на предприятии?

 

 

ЛЕКЦІЯ № 2, 3 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ НА БУДІВЕЛЬНИХ МАЙДАНЧИКАХ

 

2, 3. 1 Охорона праці у проектах виробництва робіт

 

До початку виробництва будівельно-монтажних робіт кожний будівельний об’єкт обов’язково повинен бути забезпечений проектною документацією на організацію будівництва і безпечне виконання робіт.

Розробка заходів з охорони праці повинна виконуватись:

а) на стадії укладання проекту організації будівництва (ПОБ) з основних питань охорони праці при організації будівельного майданчика і виконанні основних видів будівельно-монтажних робіт;

б) на стадії укладення проектів виробництва робіт (ПВР)-у вигляді конкретних технічних рішень з питань безпеки та шкідливості виконання робіт.

При проектуванні безпечних методів особливо велике значення мають перевірочні розрахунки, які забезпечують міцність та стійкість конструкцій будівельних машин і механізмів для їх монтажу, в тому числі і тимчасових.

Питання охорони праці розробляються в основних розділах проекту: календарних планах, будівельному плані, технологічних картах, пояснювальній записці.

Основні заходи, які знаходять відображення у проектній документації, підрозділяються на дві групи: організаційні та технологічні.

Склад та зміст основних положень по охороні праці в ПВР наведені у додатку 8 СНіП 111- 4 – 80. Проте на деяких пунктах ПВР бажано зупинитися докладніше. Календарний план повинен враховувати обсяги та час виконання додаткових робіт, обумовлених вимогами охорони праці. До таких робіт можна віднести тимчасові кріплення конструкцій при монтажі, влаштування захисних козирків, настилів, огороджень тощо. Одним із важливіших питань охорони праці, що вирішується у календарному плані, вважається правильна організація та облік робіт, що одночасно виконуються на різних рівнях по вертикалі або в одному приміщенні.

При розробці будівельного плану важливе значення має правильне визначення розмірів небезпечних зон (дій підйомних кранів, ліній електромереж, зберігання паливно-вибухових та шкідливих матеріалів), зон інтенсивного руху та безпечного, раціонального розташування різних об’єктів та дільниць робіт.

В технологічних картах необхідно не тільки передбачати заходи безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт, але також засобів попередження впливу на робітників небезпечних та шкідливих факторів, які можуть виникнути при виконанні робіт.

Основна ціль проектування охорони праці укладається в розробці конкретних засобів з питань безпеки та нешкідливості праці з тим, щоб інженерно-технологічні працівники проводили їх в життя при виконанні будівельно-монтажних робіт.

 

2, 3. 2 Загальні питання охорони праці

 

Будівельний майданчик необхідно підготувати для безпечного виконання всіх послідовних робіт, передбачених у проекті. Цей період називається підготовчим. Для виконання робіт підготовчого періоду отримати ордер Управління Державного архітектурно – будівельного контролю.

Далі будівельний майданчик звільнюють від всіх заважаючих будівництву об’єктів, будівель, споруд, дерев, виконують роботи з планування, будують тимчасові дороги, укладають підкранові колії, улаштовують водовідводи, тимчасове опалення, виконують розбивку тощо. Всі перераховані роботи передбачаються будівельним планом, який узгоджується з санінспекцією та пожежною охороною, генеральним підрядчиком тощо.

Територія будівельного майданчика повинна бути виділена на місцевості огорожею.

Об’єкти, розташовані уздовж вулиць, проходів, проїздів суспільного використання повинні бути огороджені суцільними огорожами з козирками і тротуарами. Козирок встановлюють під кутом 20º до горизонту з розміром його горизонтальної проекції не менше 1,25м і висотою бортової дошки не менше 0,15м. Така конструкція огородження не дозволяє предмету, що потрапив на край козирка, упасти з нього і травмувати людей. Ширина настилу (тротуару) повинна бути не менше 1,2м, висота огорожі від настилу до опорних досок козирка – не менше 2м.

Воду відводять для того, щоб вона не руйнувала існуючих або нових споруд. Особливу увагу приділяють захисту від підтоплення котлованів і траншей. При водовідводі повинні додержуватись уклони у водовідвідних канавах, споруджуватися дренажі тощо.

Якість питної води на будівельному майданчику повинна відповідати санітарним вимогам, а питні установки розташовуються від робочих місць на відстані не більше 75м по горизонталі і 10м по вертикалі.

Входи в будівельні споруди зверху захищаються суцільними навісами шириною більше ширини входу та з вильотом не менше 2м від стінки будівлі.

Робочі місця та проходи до них на висоті 1,3м і більше при відстані менше 2м від межі перепаду по висоті повинні бути огороджені тимчасовими огорожами за ДОСТ 12.4.059-78. Якщо неможлива така огорожа, то роботи виконуються із застосуванням охоронних поясів. Згідно з ДОСТ висота огорож (перил) від основи до поручня (горизонтального елементу) повинна бути не менш 1,1м. Для попередження падіння інструменту матеріалів, відходів з настилу влаштовуються бортові дошки висотою не менше 0,15м від рівня настила. Відстань від бортової дошки до проміжного елементу огорожі повинно бути не більш 0,40м.

Огорожі підрозділяються на: захисно-охоронні, захисні та сигнальні.

Захисно-охоронні призначені для запобігання доступу сторонніх осіб на ділянці з небезпечними і шкідливими промисловими факторами і забезпечення зберігання матеріальних цінностей.

Захисні призначені тільки для запобігання доступу сторонніх осіб на дільниці з небезпечними промисловими факторами.

Сигнальні призначені для попередження про межі територій та дільниць з небезпечними промисловими факторами.

По конструктивному виконанню огорожі (ДОСТ 23407-78) підрозділяються на панельні, панельно-стоїчні та стоїчні. Панельні огородження повинні бути прямокутними стандартної довжини 1,2; 1,6; 2м. Відстань між суміжними елементами огорожі полотна панелей 80 – 100м. Відстань між стійками сигнальних огорож не більш 6м.

Захисно-охоронні огорожі в населених пунктах повинні бути тільки суцільними панельного або панельно-стоїчного виду і стоїчними з натягнутою проволокою або канатом - в населених містах. Найбільш доцільне застосування конструкцій типових інвентарних огорож, які прості в установці і розробці, володіють достатньою міцністю та жорсткістю і можуть бути багаторазово використані. Всі люди, які знаходяться на будівельному майданчику, зобов’язані носити каски. Робітники – жовтого або оранжевого; майстри, прораби – червоного; керівники – білого кольору.

 

2, 3. 3 Улаштування доріг і транспортування вантажу

 

До початку будівельних робіт повинні бути збудовані під’їзди до будівельних майданчиків і внутрішні будівельні дороги, що забезпечують вільний доступ транспортних засобів до всіх об’єктів, що будуються і майданчиків для складання та зберігання матеріалів. Біля в’їзду на будівельний майданчик повинна бути встановлена схема руху транспортних засобів, а на обочинах доріг і проїздів – добре видимі дорожні знаки, що регламентують порядок руху відповідно з Правилами дорожнього руху.

Для потреби будівництва треба використовувати існуючі дороги постійного призначення. Якщо це неможливо, то будують тимчасові автомобільні дороги, при цьому їх проектують так, щоб машини мали круговий проїзд. При улаштуванні тупикових доріг підвищується небезпека нещасних випадків. Тимчасові автомобільні дороги доцільно споруджувати на монтажному майдані з інвентарних дорожніх залізобетонних плит. Ширину проїжджої частини внутрішніх будівельних доріг приймають 4м при односторонньому руху і 6м при двосторонньому руху транспорту. Радіуси закруглень приймаються не менш 10м, а при русі панелевозів та інших багатогабаритних автомобілів – не менш 12м. Для зупинки автомобілів під час розвантажування матеріалів улаштовують майданчики біля поїзних доріг. Розрахункова площа для одного трубовоза, наприклад, складає 50м².

Тимчасові комунікації водопроводів, каналізації, тепломережі і електромережі у місцях перехрещення з дорогами і проїздами заглиблюють в землю або улаштовують на висоті, яка забезпечує проходження транспортних засобів, і надійно захищають настилами.

Швидкість руху автотранспорту поблизу міст виробничих робіт не повинна перевищувати 10 км/год на прямих ділянках і 5 км/год на поворотах. На дорогах, особливо перед небезпечними зонами, установлюють огорожу і попереджувальні написи і сигнали, які повинні бути добре помітні як у денний, так і нічний час. Вони зобов’язані бути обов’язково вказані і на будівельному генплані.

Навантажування та розвантажування вантажу, кріплення та розкріплення його на автотранспорті здійснюється силами та засобами вантажовідправника і вантажоодержувача. Кріплять вантаж під контролем водія. Використання водія на навантажувально – розвантажувальних роботах забороняється. Навантажувати причепи треба однаково, не допускати перевантаження передньої осі. Водій в дорозі зобов’язаний стежити за надійним кріпленням вантажу.

Якщо рух транспорту здійснюється по дорозі, що ремонтується, то необхідно додержувати визначений комплекс заходів. При виконанні ремонтних робіт на одній половині проїжджої частини рух транспортних засобів може відбуватися по другій. Бар’єри переносного типу треба установлювати за 5 – 10м до і після дільниці, що ремонтується.

Для кращої видимості в теплий час доби бар’єри обладнують червоними катафотами. Крім того, спереду бар’єра необхідно встановити ліхтарі червоного кольору. Об’їзди повинні забезпечувати рух транспортних засобів; схил з’їздів не повинен перевищувати 10%.

Попереджувальні знаки установлюють до початку небезпечного шляху дільниці поза населеними пунктами на відстані 150 – 300м, а в населених пунктах не менш ніж за 50м до небезпечної дільниці.

Виконання цих робіт у повному обсязі і в установлені строки різко знижує травматизм.

 

2, 3. 4 Небезпечні зони на будівельному майданчику

 

При організації будівельного майданчика, розміщення дільниць та робочих місць, проїздів, проходів необхідно встановлювати небезпечні для людей зони. Під небезпечною зоною розуміють частину простору, в якій діють постійно або виконують періодичні фактори, створюючи загрозу життю та здоров’ю працюючих. Небезпечні зони позначаються знаками небезпечності та написами обумовленої форми. Всі небезпечні для людей зони поділяються на дві групи: з постійно діючими небезпечними виробничими факторами та зони з потенційно діючими небезпечними виробничими факторами.

До першої групи можна віднести зони близько неізольованих струмоведучих частин електроустановок, ліній електромереж; міст переміщення машин та обладнання, їх частин і робочих органів; міст виділення шкідливих небезпечних речовин, більш ніж гранично допустимих концентрацій; зони впливу шуму з інтенсивністю більшою, ніж допустима тощо. Виробництво будівельно – монтажних робіт в цих зонах, як правило забороняється.

До другої групи можна віднести дільниці простору будинків, споруд, що будуються неподалік, а також дільниці, території, над якими виконуються монтажні роботи. Зони з постійно діючими небезпечними виробничими факторами для запобігання доступу сторонніх людей повинні бути огороджені (ДОСТ 23407 - 78), запобігаючи доступ людей в небезпечну зону. Зони з потенційно діючими небезпечними виробничими факторами огороджуються сигнальними огорожами, попереджуючи про межі дільниць з небезпечними та шкідливими факторами.

При виробництві будівельно –монтажних робіт в небезпечних зонах забезпечення безпечних робіт – завдання першочергове.

На будівельних майданчиках, як правило, частою причиною травматизму є падіння предметів (будівельних матеріалів, конструкцій) з висоти. Важливим профілактичним заходом скорочування травматизму з даної причини є правильне визначення розмірів небезпечної зони, безпечна організація робіт. В небезпечну зону входить простір, що безпосередньо примикає до будівельного об’єкту і розташований по його периметру. Правильне визначення розмірів небезпечної зони має велике значення при будівництві об’єктів великої етажності в населених пунктах, де площа будівельного майданчика обмежена та насичена різними конструкціями, матеріалами, механізмами. Розмір небезпечної зони залежить від висоти будівлі та визначається за таблицею 1 СНіП 111 – 4 – 80.

Якщо на будівельному майданчику проходять лінії електромереж, то необхідно встановити величину зони, що охороняється. Згідно ДОСТ 12.1013 – 78 під охоронною зоною вздовж повітряних ліній електромереж розуміють ділянку землі, що розташована між вертикальними площинами, які проходять через паралельні прямі на відстані від крайнього проводу для ліній напруження до 1 кВ – 2м, від 1 до 20 кВ – 10м, 35 кВ – 15м, 110 кВ – 20м, 150 – 220кВ – 25м, 330 – 500кВ – 30м, 700кВ – 40м.

Якщо будівельні машини працюють в охоронній зоні при не знятій з повітряної лінії електромережі або біля неогороджених неізольованих частин електроустаткування, то необхідно визначити небезпечну зону. Під небезпечною зоною розуміють відстань від верхньої частини машини, конструкції, устаткування у будь – якому його положенні до нижнього проводу, що знаходиться під напругою. Величина небезпечної зони залежить від напруги і складає: при напрузі до 1кВ – 1,5м, 1 – 20кВ – 2,0м, 35 – 110кВ – т4,0м, 150 – 220кВ 5м, 330кВ – 6,0м, 500 – 750кВ – 9,0м.

Робота будівельних машин під проводом повітряних ліній, які знаходяться під напругою 110кВ та більше допускаються, якщо відстань від верхньої частини підйомної машини або вантажу у будь – якому положенні до проводів не менше величин, наведених для небезпечної зони.

При наявності шкідливих речовин у повітрі межі небезпечної зони визначаються місткістю речовини, які більше гранично допустимих концентрацій і негативно впливають на організм людини.

 

2, 3. 5 Зберігання і складання матеріалів та виробів

 

Проектом організації робіт повинно передбачатися зберігання матеріалів та виробів на будівельному майданчику у мінімально можливих кількостях. Розміщення складів найближче до центрів вживання та оснащення їх механізацією дозволяє знизити кількість навантажувально – розвантажувальних операцій і організувати безпечне складання. Згідно з ДОСТ 12.3.009 – 76 і СніП 111 – 4 – 80 майданчики призначені для зберігання будівельних матеріалів, навантажувально – розвантажувальних робіт повинні бути сплановані, мати твердий грунт, здатний сприйняти проектне навантаження від вантажу та підйомно – транспортних засобів, або повинні бути покриті твердим і рівним матеріалом. У відповідних місцях встановлюються написи «В’їзд», «Виїзд», «Розворот». На майданчиках для укладання вантажу повинні бути позначені межі штабелів, проходів, проїздів між ними. Не дозволяється розміщення вантажу у проходах і проїздах. В зимовий час територію майданчика очищують від снігу та льоду.

Укладення матеріалів виконується з обліком їх маси і здатності деформування під впливом маси вище лежачого вантажу. Чим важче матеріал, тим менше повинна бути його висота, щоб забезпечити стійкість, легкість і безпечність складання і відпуск матеріалів.

Складання матеріалів, конструкцій і устаткування повинно виконуватись відповідно вимогам стандартів або технічних умов на матеріали виробів, устаткування, засоби укладання вантажу повинні забезпечувати: механізацію вантажно – розвантажувальних робіт; можливість застосування засобів захисту і пожежної техніки; дотримуватись вимог до охоронних та небезпечних зон. Підкладки і прокладки в штабелях, де складаються матеріали і конструкції, повинні розташовуватись в одній вертикальній площині. Товщина прокладок повинна бути більше висоти виступаючих монтажних петель не менш ніж 0,02м.

В штабель укладаються вироби однієї марки підйомними петлями до верху. Позначення на виробах повинні бути направлені в бік проходу або проїзду. Для забезпечення стійкості штабелю, запобігання його обвалення і травмування людей прокладки розраховують на зім’яття за формулою:

 

mR ≥ (Q/n∙l∙b)∙98066,5,

де R – розрахунковий опір деревини на стискання та зім’яття, Па;

Q – маса прокладок у ряду;

L – довжина прокладок, см;

B – ширина прокладок, см.

 

Нижній ряд прокладок може знаходитись в умовах підвищеної вологості, тому вводиться коефіцієнт умов роботи m=0,85. Між штабелями на складах можуть бути проходи шириною не менш 1м і проїзди, ширина яких забезпечує проходження транспортних засобів на виробництво вантажно – розвантажувальних робіт з обліком засобів механізації.

 

2, 3. 6 Санітарно – побутове обслуговування працівників

 

Одною з важливих умов до будівельних майданчиків є обладнання її санітарно – побутовими приміщеннями, пунктами харчування, медичними пунктами, а також правильне розташування їх згідно з будгенпланом.

Токсичні речовини, наприклад, можна зберігати подалі від побутових приміщень і міст відпочинку. Вільні місця поблизу побутових приміщень необхідно озеленити і споруджувати на них майданчики для відпочинку. Для відведення паводневої води в ПВР повинні бути передбачені відповідні заходи.

Будівництво санітарно – побутових приміщень необхідно здійснювати за типовими проектами або використовувати інвентарні побутові і допоміжні споруди контейнерного типу, до яких належить роздаточні, їдальні, побутові приміщення для обігріву, червоний куток, медпункт, літній душ, прохідна табельна, контора прораба, контора начальника дільниці, інструментальна майстерня – роздаточна, туалет, енергоконтейнер.

Контейнери зі змонтованим в них обладнанням перевозяться автотранспортом на тралерах, контейнери розраховуються на багаторазове обертання зі строком до 15 років. Побутові приміщення контейнерного типу відповідають сучасним вимогам комфорту, гігієни і технічної естетики.

Розрахунок санітарно побутових приміщень необхідно виконувати на основі пред’явлених до неї вимог.

Одинарні шафи для зберігання робочого і домашнього одягу повинні бути глибиною 50 см, шириною 20 см, висотою 165 см. Подвоєні шафи для зберігання двох різних видів одягу мають розміри 50*33*165см.

Кількість кранів в умивальниках проектується з розрахунку 1 кран на 15 чоловік, працюючих в одній зміні, а душеві – з розрахунку 1 ріжок на 8 чоловік при дії після зміни з часом 45 хвилин.

При відсутності поблизу їдалень і буфетів обладнуються пункти харчування. Передбачаються також приміщення для обігрівання, тенти і палати для захисту від сонця і атмосферних опадів. Загальна площа приміщень для обігріву приймається із розрахунку 0,1м² на одного працюючого, але не менш 8м².

Будівельні майданчики повинні бути забезпечені також аптечками та засобами першої медичної допомоги. Якщо на будівельній ділянці працюють від 300 до 800 чоловік, треба передбачати фельдшерський здравпункт.

Робочі, які працюють на висоті або в малодоступних місцях, забезпечуються флягами, термосами. Бочки з питною водою забезпечуються кришками, що щільно закриваються, замикаються на замок і розташовуються на відстані 1м від підлоги.

 

Контрольні питання до лекції:

 

1. Охорона праці у проектах виробництва робіт.

2. Загальні питання охорони праці на будівельному майданчику.

3. Улаштування доріг і транспортування вантажу.

4. Небезпечні зони на будівельному майданчику.

5. Зберігання і складання матеріалів та виробів на виробничих майданчиках.

6. Санітарно – побутове обслуговування робочих на виробничих майданчиках.

 

ЛЕКЦІЯ № 4, 5. НЕБЕЗПЕЧНЕ ЕКСПЛУАТУВАННЯ ДОРОЖНЬО- БУДІВЕЛЬНИХ І ВАНТАЖОПІДЙОМНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ

 

4, 5. 1 Причини виробничого травматизму професійних захворювань при експлуатуванні дорожньо-будівельних машин і механізмів

 

На будівельних об’єктах використовують самі різні види будівельних машин і механізмів. Підвищення рівня механізації будівництва автомобільних доріг значно полегшують умови праці робочих. Комплексна механізація дозволяє знизити долю ручної праці і тим самим забезпечити найбільш безпечні умови праці. Однак надмірна насичуваність будівельних майданчиків машинами і механізмами створює безперечну небезпеку для оточуючих людей.

Основними причинами виробничого травматизму при експлуатації дорожньо-будівельних машин з’являються загублена стійкість, присутність конструктивних недоліків, незадовільний технічний стан машин, находження людей у межах небезпечних зон при роботі машин і механізмів та інше.

У обслуговуючого персоналу будівельних машин можуть виникнути професійні захворювання, до яких належать: хронічні отруєння, виникаючі у результаті застосування токсичних матеріалів, при транспортуванні, при вантажно-розвантажувальних роботах, при укладанні бетону та асфальту та інше. Глухота викликається шумом роботи грохотів, машин і механізмів, пневматичного інструменту. Віброхвороба викликається, виникає від вібрації при укладенні бетону з застосуванням вібраторів, а також при роботі відбійних молотків. „Морська хвороба” виникає при роботі в кабінах баштових кранів при великих коливаннях башти і стріли. Ослаблення зору може виникнути із-за недостатнього освітлення робочого місця. При роботі на виробничому майданчику можуть виникнути простудні захворювання, обморожування, а також перегрів організму людини.

Під час роботи деяких дорожньо-будівельних машин (землерийні, транспортні, вантажопід’ємні) вони можуть загубити стійкість і перевернутися. Причина перевертання зв’язана з перевищенням моменту перевертання над утримуючим. Нещасні випадки при перевертанні машин можуть бути тяжкі або смертельні. Крім того, випадки перевертання сприяють значним матеріальним збиткам.

Землерийні машини (бульдозери, скрепери, грейдери, ескаватори та інші) можуть утратити стійкість при роботі на ділянках з недопустимим поперечним або повздожньому схилами. Перевертання може зчинитися також при несприятливому сполученні навантажень, що виникли при роботі на рівній ділянці.

Для більшості землерийних машин (бульдозерів, скреперів та інше) небезпечними (як повздожньому так і поперечному) з’являється схил в 30º та більше. Але поперечний схил майже завжди страшніший, ніж поздовжній.

Самохідні та баштові крани можуть перевернутися внаслідок дії вантажу, що підіймається, вітрового навантаження або утрати власної стійкості. Причинами з’являється робота на нахиленій площадці, підйом вантажу, маса якого перевищує вантажопід’ємність крана на даному вильоті стріли, дії вітрового навантаження на незакріплений кран тощо.

Причини нещасних випадків при експлуатації деяких машин і механізмів зв’язані з находженням людей у небезпечних зонах, які можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні небезпечні зони викликають при роботі вантажопід’ємних машин, екскаваторів та інші.

Тимчасові небезпечні зони – це зони, небезпечність яких існує не більш одної робочої зміни (наприклад, при монтажі або демонтажі башти і стріли баштового крана).

Розміри небезпечних зон для вантажопідє’мних машин залежать від вильоту стріли і висоти вантажу, який підіймається.

 

 

 

Рисунок 4, 5. 1 – Схема для визначення небезпечної зони стрілового крану

 

Небезпечну зону для стрілового крану можна визначити по схемі на рис. 1. Радіус межі небезпечної зони R складається із радіуса обертання (вильоту) стріли r і відстані відльоту конструкції, яку підіймаємо при її падінні S:

 

R = r + S (4, 5. 1)

за формулою величина

, (4, 5. 2)

де h – висота підйому конструкції, м;

l – довжина вітки строку, м;

α – відстань від центра тяжіння конструкції до її краю (за більшою бічною стороною), м;

φ – кут відхилення вітки стропу від вертикалі.

 

Небезпечна зона для баштового крана – це простір, в якому виконуються робочі і холості переміщення крана в цілому і окремих його елементів (рис. 2).

 

 

 

Рисунок 4, 5. 2 – Схема для визначення небезпечної зони при роботі баштового крана

Ширина небезпечної зони 2 R (див. рис. 2) визначається також як і для стрілового крана, вильотом стріли r і відстанню відльоту конструкції від вертикалі S (R = r + S). Довжина небезпечної зони L залежить від довжини підкранової колії l:

L = 2 R + l (4, 5. 3)

По висоті небезпечна зона визначається як сума висот підйому крана при мінімальному вильоті стріли h і відстані від гранично-піднятого крюка оголовка стріли α:

Н = h + α (4, 5. 4)

При монтажі і демонтажі батистового крана небезпечна зона може бути визначена по схемі на рис. 3. При цьому: α₁ – розмір баштового крана у горизонтальному положенні; α₂ – довжина ланки підкранової колії.

 

 

Рисунок 4, 5. 3 – Схема для визначення небезпечної зони при монтажі баштового крана

 

Небезпечна зона при роботі екскаватора, обладнаного прямою лопатою, визначається з боку копання сумою радіуса копання R і відстані від верху забою до лінії природного укосу грунту в (R_о = R + в), а з протилежного боку (з боку розвантаження грунту) – радіусом копання R (рис. 4).

 

 

Рисунок 4, 5. 4 – Схема для визначення небезпечної зони при роботі екскаватора обладнаного прямою лопатою (φ – кут природного укосу)

 

Небезпечні зони існують також і у стаціонарних машин і механізмів. Вони виникають при обертанні і руху незачинених вузлів і деталей, наприклад, в зубчатих передачах, в ремінях між шківом і ременем, у лебідок між барабаном і намотуваним тросом та інше. Улучення в ці небезпечні зони кінцівок тіла людини призводить до тяжких каліцтв.

 

 

4, 5. 2 Небезпечні умови експлуатації землерийних і транспортних машин і механізмів

 

При розробленні виїмок і улаштуванні насипів землерийні машини нерідко працюють в умовах, спричиняючих втрату їх стійкості. На працюючу землерийну машину діють дві групи сил: тих, що прагнуть перевернути машину і утримуючих її у стійкому положенні. Стійкість буде забезпечена за умов, якщо сума утримуючих моментів М_уд. буде перевищувати суму перевертаючих моментів М_пер., обо М_уд. >М_пер. Для забезпечення стійкості запроваджують коефіцієнт стійкості

К_с = (4, 5. 5)

Для кожного із можливих станів машини (робочого, неробочого, монтажного і транспортного) визначають свій коефіцієнт стійкості. Небезпечність перевертання машини особливо велика, якщо вона працює або вільно пересувається на майданчиках по недопустимому поздовжньому або поперечному схилу.

Схема для розрахунку стійкості бульдозера, працюючого на горизонтальній площадці, показана на рис. 5.

 

Рисунок 4, 5. 5 – Схема для розрахунку стійкості бульдозера

 

Найбільший перевертаючий момент, діючий на бульдозер, виникає у момент зустрічі відвалу з перешкодами і при неможливості його заглиблення. Перевертаючі моменти у такому випадку будуть здійснюватися силами, діючими гідравлічних циліндрів у напрямку проти часової стрілки (по відношенню до точки перевертання 0)

Сума перевертаючих моментів:

 

М_пер = 2 ·S ·h₁ + 2· R_o^z · l₁ (4, 5. 6)

 

І сума утримуючих моментів:

 

М_уд = G_б ·l₂ + 2· R_o^г · h₂, (4, 5. 7)

де S – сила, діюча на бульдозер від гідравлічного циліндру, Н;

R_o^z, R_o^г – вертикалі і горизонталі, діючі на бульдозер при зустрічі з перешкодою, Н;

G_б – маса бульдозера, кг;

l₁, l₂, h₁, h₂ – плечі відносно точки перевертання О, на які діє на бульдозер утримуюча і перевертаюча сили, м.

 

Коефіцієнт запасу стійкості для бульдозерів, переміщуваних, стоячих або працюючих на укладках, приймають рівним 1,5. При необхідності роботи на площадках, які мають недопустимі схили, стійкість бульдозера можна забезпечити зачепленням за другий, який стоїть на горизонтальній площадці.

Для забезпечення поперечної стійкості скрепера при роботі на схилі (рис. 6) необхідно, щоб максимально допустимий кут схилу до горизонту не перевищував би величини:

 

, (4, 5. 8)

де В – поперечна база задніх коліс скрепера, м;

h – відстань від центру важкості скрепера до площадки, м.

 

 

Рисунок 4, 5. 6 – Схема для розрахунку поперечної стійкості скрепера

 

Серед екскаваторів, що застосовуються у дорожньому будівництві, найменшу стійкість мають одноковшові напівоборотні екскаватори на пневматичному русі. Провіряють їх стійкість при зупинці на підйомі, поперечну стійкість і стійкість з грузом при максимальному вильоті ковша по схемам, поданих на рис. 7.

а)

 

 

б)

 

в)

 

Рисунок 4, 5. 7 – Схема для розрахунку стійкості одноковшових напівоборотних екскаваторів

 

Максимальний кут схиленості площадки до горизонту (рис. 7,а), при якому стоячий екскаватор ще зберігає стійкість

 

(4, 5. 9)

 

При русі екскаватора до верху по нахилу максимальне значення небезпечного кута нахилу α можна визначити з допомогою формул:

 

(4, 5. 10)

або

, (4, 5. 11)

де G – вага екскаватора, Н;

М_р – реактивний момент на задніх ведучих колесах, Н·м;

М_д – крутячий момент двигуна, Н·м;

I_т – граничне число трансмісії;

η_т – коефіцієнт корисної дії.

 

Небезпечний кут нахилу площадки, забезпечуючий поперечну стійкість екскаватора:

 

, (4, 5. 12)

де с – найменша відстань від центру важкості до вертикальної плоскості, що проходить через балансир передніх коліс і ось задніх коліс, м.

 

Найменша відстань визначається по схемі на рис. 7, б за формулою:

 

, (4, 5. 13)

де В – база задніх коліс, м;

L – відстань між осями задніх і передніх коліс, м.

 

Екскаватор може перекинутися при встановлених виносних опорах навколо опори О (рис. 7, в). Перевертаючий момент, який утворюється за допомогою вантажу у ковші G_r і ваги робочого екскаваційного устаткування G_р:

 

М_пер = G_r (l – n) + G_р (m – n), (4, 5. 14)

де l – максимальний виліт ковша, м;

m – відстань від осі задніх коліс до направлення дії сили, м;

n – відстань від вертикальної плоскості, що проходить через ось задніх коліс, до точки перевертання О, м.

 

Утримующий момент створює вага екскаватора без урахування маси робочого екскаваційного устаткування G_n:

 

М_уд = G_n (е + n), (4, 5. 15)

де е – відстань від осі задніх коліс до напрямку дії сили G_n, м

 

Грузова стійкість буде забезпечена, якщо коефіцієнт вантажної стійкості екскаватора дорівнює не менше 1,15:

 

(4, 5. 16)

 

За цією ж методикою визначають стійкість екскаваторів інших марок обладнаних прямою і зворотною лопатою.

Екскаватори поздовжнього копання розраховуються на стійкість в робочому і транспортному положеннях. Перевертаючі моменти при цьому створюються вагою ковшової рами з грунтом і без грунту і зусиллям копання (рис. 8).

а)

 

б)

 

 

Рисунок 4, 5. 8 – Схема для розрахунку стійкості екскаватора поздовжнього копання в робочому і транспортному положеннях

 

У транспортному положенні коефіцієнт стійкості

 

(4, 5. 17)

і в робочому стані

, (4, 5. 18)

де і - вага екскаватора відповідно у транспортному і робочому стані без урахування ваги ковшової рами, Н;

і - вага ковшової рами відповідно у транспортному і робочому стані (без ваги грунта і з вагою грунта, який знаходиться у ковшах рами), Н;

Р_р – зусилля копання, Н;

- плечі прикладення відповідних зусиль відносно точки перевертання О, м.

 

Коефіцієнт стійкості екскаватора поперечного копання у транспортному і робочому положеннях приймають К_у 1,3 ÷1,4.

Аналогічно викладеним методом проводиться розрахунок стійкості решти землерийних і транспортних машин, застосованих при будівництві автомобільних доріг.

 

Контрольні питання до лекції:

1. Загальне положення про причини виробничого травмування.

2. Травматизм при роботі дорожньо-будівельних машин.

3. Розрахунок небезпечних зон для стрілового крану.

4. Розрахунок небезпечної зони для баштового крану.

5. Визначення небезпечної зони при роботі екскаватора.

6. Розрахунок стійкості бульдозера.

7. Розрахунок поперечної стійкості скрепера.

8. Розрахунок стійкості одноковшового екскаватора.

9. Розрахунок стійкості екскаватора поздовжнього копання.

 

 

ЛЕКЦІЯ № 6, 7. СТІЙКІСТЬ МОНТАЖНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ

 

Основною небезпекою при експлуатації монтажних машин і механізмів, що застосовуються у дорожньому будівництві, являється можливість їх перевертання. Особливо велика ця небезпека при роботі машин на площадках, де є схили. Машини можуть перевернутися при підійманні вантажу, від загублення власної стійкості, а також при монтажі, демонтажі і транспортуванні.

Випадки перевертання монтажних машин і механізмів майже повсякчасно призводять до тяжких нещасних випадків та до великих матеріальних затрат.

У відповідності з Правилами улаштування і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів Держгортехнаглядом України, умовами забезпечення стійкості машин і механізмів при роботі, монтажі, демонтажі та транспортуванні є у всіх випадках перевищення утримуючого моменту М_уд над перевертаючим моментом М_пер (М_уд > М_пер). Гарантія стійкого положення визначається значенням коефіцієнту стійкості:

(6.1)

 

Самохідні стрілові крани у дорожньому будівництві часто працюють на майданчиках, що мають нахил. У цьому випадку самим несприятливим (у розумінні стійкості) являється положення, показане на рис. 4.1. По рис. 4.1,а розраховують вантажну стійкість крану, а по рис. 4.1,б – власну стійкість.

 

а)

б)

 

 

 

Рисунок 6, 7. 1 – Схема для розрахунку самохідного стрілового крану.

 

Вантажну стійкість самохідного стрілового крану перевіряють за формулою:

(6.2)

Власну стійкість крана перевіряють за формулою:

 

(6.3)

 

 

У попередніх формулах прийняті наступні позначення:

К₁ – коефіцієнт ґрунтової стійкості;

К₂ – коефіцієнт власної стійкості;

G – вага крана, н;

G_пр – вага стріли і стрілового обладнання, приведена до головної стріли, н;

Q – вага найбільшого робочого вантажу, н;

l – відстань від осі обертання крана до центра важкості підвішеного найбільш робочого вантажу при встановленні крана на горизонтальній площадці, м;

а – відстань від плоскості, що проходить через ось обертання до центра важкості підвішеного найбільшого робочого вантажу при встановленні крана на горизонтальній плоскості (при розташуванні стріли перпендикулярно ребру перевертання а = l), м;

b – відстань від осі обертання до ребра перевертання, м;

c – відстань від плоскості, що проходить через ось обертання крана паралельно ребру перевертання до центру важкості крана, м;

H – відстань від головки стріли до центру важкості підвішеного вантажу (приймаємо, що центр важкості розташовується на рівні землі), м;

h – відстань від головки стріли до плоскості, яка проходить через точки опорного контуру, м;

h₁ – відстань від центру важкості до плоскості, що проходить через точки опорного контуру, м;

V – швидкість підйому вантажу, м/с;

V₁ – швидкість руху крана, м/с;

V₂^’ - швидкість горизонтального руху оголовка стріли, м/с;

V₂^’’ - швидкість вертикального переміщення оголовка стріли, м/с;

n – кількість обертів крана в 1 хв.;

t – час невстановленого режиму роботи механізму підйому (пуск гальмування), с;

t₁ – час невстановленого режиму роботи механізму переміщення (пуск гальмування), с;

t₂ – час невстановленого режиму роботи механізму зміни вильоту стріли (пуск гальмування), с;

t₃ – час невстановленого режиму роботи механізму повороту крана (пуск гальмування), с;

W – тиснення вітру, що діє перпендикулярно ребру перевертання і паралельно плоскості, на якій встановлено кран, на підвітряну площадку крана, н;

W₁ - тиснення вітру, що діє перпендикулярно ребру перевертання і паралельно плоскості, на якій встановлено кран, на підвітряну площину вантажу, н;

W₂ – тиснення вітру, що діє перпендикулярно ребру перевертання і паралельно плоскості, на якій встановлено кран, на підвітряну площадку крана, н;

Р, Р₁, Р₂ – відстань від плоскості, що проходить через точки опорного контуру до центру прикладення вітрового вантажу, м;

α – кут нахилу крана (кут дороги);

g – прискорення сили важкості;

члени та враховують при перевірці вантажної стійкості у напрямку переміщення крану, якщо він призначений для переміщення з вантажем;

член враховується при перевірці вантажної стійкості крана зі стрілою, що розташована під кутом 45 ⁰ до ребра перевертання.

Стійкість крана гарантується при К₁>= 1,15 і К₂>= 1,15.

Приведені формули застосовуються і для перевірки стійкості баштового крана у відповідності з розрахунковими схемами, що показані на рис. 6.2. Розрахунок вантажної стійкості виконується при максимальному вильоті стріли, власної стійкості – при мінімальному вильоті стріли.

а)

 

б)

 

 

Рисунок 6, 7. 2 – Схема для розрахунку баштового крану на вантажну(а) і власну (б) стійкість

Для монтажних механізмів нерідко застосовуються лебідки. Під час їх експлуатації існує небезпечність перевертання або зрушення. Тому лебідки для забезпечення безпеки закріпляють за допомогою якорів – пальних з одною або подвійною противагами чи заглибленнях горизонтальних (Рис. 6.3).

 

а)

 

 

б)

 

в)

 

 

 

 

Рисунок 6, 7. 3 – Схема для розрахунку лебідок на стійкість

 

Розрахунок лебідки на стійкість зводять до підбору вантажу противаги при різних варіантах напряму зусилля S. Якщо зусилля направлено горизонтально, то розрахунок ведуть за рис. 4.3, а. Перевертаючий момент буде створювати зусилля S:

 

М_пер = S · a. (6.4)

 

Утримуючий момент створює вага противаги Q та вага лебідки G:

 

М_ут = Q · b + G · c. (6.5)

 

При розрахунку припускається, що перевертання можливо біля точки А. Отже, коефіцієнт стійкості:

(6.6)

 

Прийнявши К_с = 1,5 одержимо вагу противаги, яка гарантує безпеку:

 

(6,7)

 

При направленні зусилля S доверху під кутом α до горизонту може статися, що противага, яка встановлюється на задню частину лебідки не буде забезпечувати безпеку при роботі, бо лебідка може перевернутися. В цьому випадку необхідно встановлювати додатково противагу у передній частині лебідки (рис. 4.3, б). Перевертаючий момент (при перевертанні біля точки В) дорівнює:

М_пер = S · b. (6,8)

 

Утримуючий момент розраховується:

 

М_ут = Q · d + G · b + S₂ · a + Q₁ · c. (6,9)

 

При К_с вага додаткової противаги може бути визначена за формулою:

 

(6,10)

 

 

де S₁ = S · sinα; S₂ = S · cosα.

 

При великих зусиллях S приймаються деревозаземлюючий (рис. 4.3, в) або інший заглиблений якір. Розрахунок таких якорів зводиться до визначення їх розмірів та ваги у залежності від сили тертя об грунт і реакції грунту на передню упорну частину якоря.

 

6, 7. 1 Підбір та розрахунок такелажних пристосувань

 

Безпека піднімання і тимчасового закріплення будівельних конструкцій та виробів часто залежить від способу захвату та кріплення вантажу, призначеного для підіймання і установки. Правильно сконструйоване піднімальне оснащення повинне забезпечувати зручність захвату та звільнення конструкцій, їх збереження при переміщеннях та повну безпечність підйомно-транспортних і монтажних робіт.

Такелажне оснащення у вигляді вантажно-захватних улаштувань та пристосувань, призначених для підйому тимчасового закріплення й обв’язування вантажів, що підіймаються та переміщуються машинами, при монтажі, вантажі і розвантаженні. У комплекс такелажних пристосувань входять вантажні крюки, карабіни, скоби, захвати, стропи, траверзи та ін. Всі такелажні пристосування можна класифікувати по взаємодії з вантажами, що підіймаються та переміщуються, на наступні групи:

1. підтримуючі (захвати та утримуючі вантаж за виступаючі частини – виступи, зазори, кільця, петлі);

2. затягувані (охоплення вантажу гнучкими елементами);

3. притягуючі (принцип електромагніту або протягування вантажу до робочого органу за рахунок пристосування вакууму);

4. зачіплювані (зачіплювання грейферними або ковшовими захватами).

Простішим вантажно-захватним пристосуванням являється двохвітковий строп, який застосовується для підйому конструкцій та виробів за приварені чи замуро