Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Пріщенко І. В.

Науковий керівник

Кандидат пед. наук. доцент

Лозенко А. П.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОНАВЧАЛЬНИХ УМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація. Стаття присвячена дослідженню проблеми підготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів; з’ясовується сутність поняття «загальнонавчальні уміння» учнів початкових класів; аналізується та теоретично обґрунтовується психолого-педагогічна література по даному питанню.

Ключові поняття: загальнонавчальні уміння, учні початкової школи, організаційні уміння, логіко-мовленнєві уміння, загально-пізнавальні уміння, контрольно-оцінні уміння.

Постановка проблеми. Визначальною рисою освіти в Україні на сучасному етапі є особистісно-орієнтована модель навчання та виховання, організація психологічних та педагогічних умов, що сприяють становленню індивідуальності, розвитку її внутрішніх можливостей, прагнень, потреб та інтересів. Педагогічною наукою проводиться пошук засобів, які забезпечують ефективність навчання і водночас створюють умови для самовираження, самовдосконалення у різних видах діяльності. Одним із основних завдань початкової школи є формування загальнонавчальних умінь учнів, оскільки вони є підґрунтям розвитку повноцінного сприйняття дітьми навчального матеріалу, засвоєння ними низки світоглядних, моральних, суспільно-політичних понять, формування особистості молодшого школяра в цілому.

У цьому контексті набуває актуальності проблема підготовки майбутніх вчителів початкових класів до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Теоретичні основи проблеми формування загальнонавчальних умінь знаходять відображення у працях видатних сучасних психологів, дидактів, методистів. Основи психологічних закономірностей формування навчальних умінь і навичок відображені у працях Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Давидова, Л.Занкова та ін. З точки зору психологів важливим у формуванні загальнонавчальних умінь є розробка способів та прийомів розумової діяльності (Є.Кабанова-Меллер, Г.Костюк, В Решетніков), інтелектуальних вмінь (Д.Богоявленський, Н.Менчинська), розумових дій (П.Гальперін, Т.Тализіна, О.Раєв).

Загальнонавчальні уміння як важливий фактор розвитку особистості дитини, один із основних структурних компонентів навчальної діяльності школярів розглядається у працях В.Давидова, О.Усової, Д.Ельконіна, Г.Люблінської, А.Маркової, В. Рєпкіна та ін. Дидактичний аспект даної проблеми висвітлюють у своїх працях Ю.Бабанський, С.Баранов, В.Онищук, О.Усова. У сучасній дидактиці розроблені різні підходи до класифікації загальнонавчальних умінь, створені програми їх формування, в яких уміння групуються за різними логічними основами (Ю.Бабанський, І.Лернер, Н.Лошкарьова, В.Паламарчук, О.Савченко) [1, 8]. Проблемам з’ясування шляхів, форм і методів формування загальнонавчалних умінь присвячують свої праці З.Захарчук, Н.Карапузова, О.Снісаренко, Я.Кодлюк, Н.Скрипченко, А. Супрун, Л.Спірін, Г.Селевко, Н.Бежанова та ін. [2].

Водночас, незважаючи на значну кількість досліджень та накопиченого досвіду роботи, питання формування загальнонавчальних умінь молодших школярів залишається актуальною і тією, яка потребує подальшого дослідження.

Мета статті. Вважаємо за доцільне сформувати мету нашого дослідження, яка полягає в аналізі та теоретичному обґрунтуванні психолого-педагогічної літератури з питаньпідготовки майбутніх вчителів початкової школи до формування загальнонавчальних умінь молодших школярів.

Виклад основного матеріалу статті.

Проблема формування загальнонавчальних умінь молодших школярів займає особливе місце в історії педагогічної теорії та практики. Так, А.Дістервег обстоював використання питально-розвиваючого способу викладання з метою розвитку самодіяльності учнів, в процесі якої відбувається формування загальнонавчальних умінь. Й.Песталоцці відстоював принцип природовідповідності у навчанні, що сприяє розвитку пізнавальних здібностей дитини, збудженню її розуму до активної діяльності, формування логічного мислення.

Вагомий внесок у розробку питання загальнонавчальних умінь зробили українські педагоги минулого. Зокрема, Б.Грінченко виділив та охарактеризував такі загальнонавчальні уміння як уміння спостерігати, оцінювати явища, уміння логічно мислити, уміння працювати з підручником. М.Пирогов у своїх працях особливу увагу приділяв умінню працювати самостійно, робити висновки та узагальнювати.

Важливість для учнів вміння правильно говорити та мислити, а також уміння порівнювати розкривали Г.Сковорода та К.Ушинський. Заслуговують на увагу думки і І.Франка, М.Корфа, В.Одоєвського, Л.Толстого з приводу необхідності формування таких загальнонавчальних умінь, як уміння працювати з книгою, уміння робити критичний аналіз, уміння правильно користуватись елементами письма.

У дослідженнях педагогів та психологів дається наукова інтерпретація видів загальнонавчальних умінь. Так, І.Підласий загальнонавчальними уміннями вважає уміння планувати свою діяльність, працювати з книгою, виділяти головне, аналізувати, порівнювати, запам’ятовувати вивчене, здійснювати самоконтроль. О.Усова, А.Бобров виділяють такі групи загальнонавчальних умінь як практичні уміння, оціночні уміння, уміння здійснювати самоконтроль, організаційні тощо.

Заслуговує на увагу підхід до класифікації загальнонавчальних умінь Г.Селевко, який пропонує таку класифікацію: уміння і навички оцінки та осмислення, уміння і навички організації, уміння і навички мислительної діяльності та уміння і навички сприйняття інформації.

О.Савченко виділяє чотири групи загальнонавчальних умінь, а саме: організаційні уміння, логіко-мовленнєві, загально-пізнавальні, контрольно-оцінні. Саме така класифікація загальнонавчальних умінь подається у державних стандартах школи І ступеня.

Для ефективного формування організаційних загальнонавчальних умінь широко використовуються роз’яснення, переконання, бесіда, показ, ігрові ситуації, змагання, прийоми стимулювання і вправляння дітей у певних діях. Вчитель повинен ознайомити школярів (особливу увагу звертати на першокласників) з їхньою партою, навчити добирати навчальне приладдя залежно від теми уроку, довести до рівня навички правильне розташування кожної речі на поверхні парти, учити працювати з підручником, зошитом, роздавальним матеріалом, біля дошки. Оволодіння умінням орієнтуватися у часі, берегти його – одна з головних ознак культури розумової праці. Формування у молодших школярів почуття часу – складний і тривалий процес, адже час не має наочної форми, він завжди сприймається суб’єктивно. На уроках дітям доводиться працювати з різними текстами. І найпоширенішими видами роботи з ними є складання плану і переказ прочитаного. Також дітей потрібно вчити сортувати матеріал, тобто, під час роботи над текстом учні повинні виконувати аналітичні завдання. Ефективним прийомом, який унаочнює об’єктивну потребу в планомірних діях, є самостійна робота учнів за технологічними картками, зокрема, на уроках трудового навчання.

Важлива роль в повноцінній навчальній діяльності належить логіко-мовленнєвим умінням: зосереджено слухати, виділяти смислові елементи висловлювання, запитувати й вибірково відтворювати матеріал з елементами логічної обробки, зв’язно, послідовно міркувати. Надзвичайно важливо навчити дитину міркувати. Корисним для розвитку у дітей уміння міркувати є відгадування і складання загадок, завдання, що спонукають дитину визначати послідовність подій, явищ, стану, використання алгоритмів та різноманітних зорових опор (схем, таблиць, символів). Ядром навчальної діяльності є індивідуальна мислительна діяльність учнів. В основі всіх розумових дій лежать процеси аналізу й синтезу, тобто розкладання та об’єднання. Формувати ці пізнавальні уміння можна через зразок та просте наслідування способів роботи вчителя й товаришів.

Формування контрольно-оцінних умінь і навичок – неодмінна умова повноцінного навчання.

Для успішного формування самоконтролю потрібно забезпечити у системі уроків такі умови: ускладнювати завдання в певній послідовності, використовувати зразок у тих самих умовах, у змінених, у нових; домагатися від учнів чіткого розуміння мети роботи, передбачати труднощі, які можуть виникнути в процесі виконання самостійної роботи; при формуванні складних умінь і навичок одночасно опрацьовувати прийоми і способи їх перевірки; у виконанні тренувальних вправ передбачати спеціальні ускладнення, щоб запобігти зниженню гостроти уваги, утворенню штампа дій. До основних методів і прийомів формування самоконтролю відносять: поопераційне пояснення способу дій, зіставлення зі зразком, оволодіння конкретними прийомами перевірки, опора на пам’ятку, алгоритмічний припис, взаємоконтроль, диференційований підхід учителя до виправлення помилок, матеріалізація навчальних дій під час контролю.

Висновки. Отже,аналіз історико - педагогічної літератури, сучасних досліджень педагогічного спрямування свідчать про те, що ця проблема складна та багатогранна. У сучасній науці та практиці накопичений значний досвід по формуванню загальнонавчальних умінь молодших школярів; дана інтерпретація видів загальнонавчальних умінь, виділено, з’ясовано шляхи формування. Від успішного формування загальнонавчальних умінь залежать дієвість знань, підготовленість учнів до самоосвіти.

 

 

Література:

1. Бабанский Ю. К. Рациональная организация учебной деятельности / Ю. К. Бабанский. – М.: Знание, 1981.– 96 с.

2. Бежанова Н. Л. Развитие готовности учителей в последипломном педагогическом образовании к формированию оценочных умений младших школьников: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Бежанова Наталия Леонидовна. – К., 2007. – 178 с.

3. Борытко Н.М. В пространстве воспитательной деятельности: [монография] / Н.М. Борытко; науч. ред. Н.К. Сергеев. – Волгоград: Перемена, 2001. – 181с.

4. Дмитриев А. Е. Повышение эффективности педагогического руководства процессом формирования у школьников умений и навыков / Дмитриев А. Е. // Методы руководства творческой познавательной деятельностью учащихся в обучении. – М.: МГПИ, 1980. – 188 с.

5. Кодлюк Я. П. Формування уміння вчитися. Навчання і виховання учнів 1 класу: методичний посібник для вчителів / Кодлюк Я. П. / упор. Савченко О. Я. – К.: Початкова школа, 2002. – С.60-77.

6. Колесник І. О. Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів у народній школі кінця ХІХ – початку ХХ століття: дис....канд. пед. наук: 13.00.01 / Колесник Ірина Олексіївна. – Харків, 2004. – 192 с.

7. Кулько В. А. Формирование у учащихся умений учиться / Кулько В. А., Цехмистрова Т. Д. – М.: Просвещение, 1983. – 80 с.

8. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: [підруч. для студ. пед. факул-тів] / Савченко О. Я. – К.: Закон України "Про освіту" // Освіта. – 21 серп. 1996 р. – № 43-44 (221-222). – С. 6 -11.