Основні проблеми реалізацій правових гарантій здійснення адвокатської діяльності

Двома ключовими загальними труднощами, з якими стикаються адвокати, є те, що:

а) судді не завжди є неупередженими у процесі, та б)прокурори,слідчі та інші представники правоохоронних органів мають надто широкі повноваження,

часто не дотримуються вимог закону та маніпулюють його вимогами.У результаті професійні права адвокатівта гарантії адвокатської діяльностісистематично й регулярно порушуються, а права людини їхніх клієнтів не поважаються.

Найтиповіші порушення прав і гарантій адвокатів можна поділити на сім категорій і коротко викласти наступнимчином:

1.Ненадання адвокатам доступу до своїх клієнтів.

2.Порушення права на конфіденційне спілкування клієнта з адвокатом.

3.Ненадання чи невчасне надання адвокату доступу до інформації, матеріалів справи (по суті, перешкоджання підготовці захисту).

4.Проведення неправомірних обшуків в офісах адвокатів і вилучення документів, що становлять адвокатську таємницю (намагаючись у даний спосіб отримати інформацію посправі, де адвокат захищаєінтереси клієнта, та вчиняючи таким чином тиск на адвоката).

5.Порушення статусу адвокатів у кримінальному провадженні.

6.Зловживання притягненням до дисциплінарної відповідальності адвокатів та порушенням кримінальних справ проти адвокатів.

7.Застосування «позасудових» заходів впливу на адвоката (у тому числі залякування, погроз, словесних образ, знищення майна, фізичних нападів,вбивства).

Основні,найтиповіші порушення професійних правих гарантій адвокатів:

1.Ненадання адвокатам доступу до своїх клієнтів. Адвокати повинні мати доступ і можливість консультувати своїх клієнтів настільки часто, наскільки це необхідно для належного виконання ними своїх обов’язків. Доступ є особливо важливим, коли клієнт перебуває під вартою при попередньому затриманні, де існує найбільша загроза порушення прав людини. Адвокати мають право на такий доступ відповідно до українського законодавства та статті 6 § 3(c)Європейської конвенції з прав людини, яка встановлює право на «дієву й ефективну»правову допомогу.Це право обмежується лише законними інтересами безпеки.На жаль, українські адвокати часто стикаються з величезною кількістю перешкод, затримок, бюрократичних перепон і практичних обмежень, коли намагаються зустрітися зі своїми клієнтами, іноді навіть відвертою маніпуляцією інформації, про те, де знаходиться їхній клієнт.

2. Порушення права на конфіденційність спілкування між адвокатом і клієнтом.Адвокати не в змозі підготувати належний захист та правову позицію по справі, а підсудні -захищати себе через захисника, якщо їхнє спілкування не є конфіденційними. Конфіденційність спілкування також має вирішальне значення для встановлення довіри між адвокатом та клієнтом. Право на конфіденційність спілкування захищене українським законодавством, зокрема статтею 23Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якого «заборонено втручатися в приватне спілкування адвоката з клієнтом». Стаття 6 § 3 (с) ЄКПЛ та положення Рекомендації (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів також стоять на варті конфіденційного спілкування адвоката з клієнтом. Це право може порушуватися лише тоді, коли є докази злочинної поведінки з боку адвоката.

Однак, на практиці українські адвокати стикаються з незаконним стеженням, прослуховуванням, контролем за листуванням адвоката, а також із великою проблемою щодо браку приміщень (у місцях позбавлення волі та судах), де

могло б відбуватися конфіденційне спілкування з їх клієнтами. Це створює атмосферу страху, що перешкоджає нормальному функціонуванню відносин між адвокатом і клієнтом.

3.Ненадання чи невчасне надання адвокату доступу до інформації, матеріалів

справи. Права сторони захисту істотно порушуються, коли адвокатам відмовляють у доступі до матеріалів справи, доказів, та коли вони не можуть опитати свідків (фактичних і експертів). Без сумніву, рівний доступ до матеріалів справи і свідків має важливе значення для захисту. Крім того, затримки із вчасним наданням такого доступу та створення штучних перепон на цьому шляху можуть завдати тієї самої шкоди, що й відмова в наданні доступу, оскільки як докази, так і спогади свідків можуть бути і часто є чутливими до часу. Не справедливі тимчасові обмеження також ідуть на шкоду стороні захисту. На жаль, на практиці українські адвокати при підготовці справ стикаються з низкою перешкод. Адвокатські запити не завжди сприймаються настільки серйозно, як вони на те заслуговують. Створюються перешкоди до вчасного доступ до доказів. Думкою незалежних експертів-свідків нехтують на користь «офіційно санкціонованих»експертів-свідків. У результаті, адвокати витрачають більшу частину свого часу на боротьбу з бюрократичними перешкодами і тому відчувають брак часу при підготовці до судового розгляду.

4.Проведення неправомірних обшуків в офісах адвокатів. Інформація та пристрої для зберігання інформації, які належать адвокатам, мають бути повністю захищеними. В іншому випадку адвокати не зможуть виконувати свої обов’язки, а клієнти не зможуть довіряти системі. Обшуки в офісі адвоката і серед його документів повинні бути пов’язані зі вчиненням кримінального злочину самим адвокатом, і ніколи не можуть стосуватися представництва інтересів клієнтів адвоката. Проведення будь-яких таких обшуків повинно відбуватися лише на підставі судового рішення, яке б містило чіткий та вичерпний перелік того, що підлягає обшуку та виїмці, а також супроводжуватися належними процесуальними гарантіями (як то, наприклад, присутність представника ради адвокатів регіону). Обшуки ніколи не повинні відбуватися у форматі «пошуку компрометуючих відомостей». На жаль, українські адвокати регулярно зазнають необґрунтованих обшуків без вказання цілей обшуку і без дотримання процесуальних гарантій.Усе це відбувається, незважаючи на вимоги положення статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якими«забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності». Такі обшуки призначені в основному для отримання доказів проти клієнтів адвоката та для здійснення тиску на адвоката. Крім того, коли такі обшуки пов’язані з вилученням комп’ютерів і нанесенням шкоди офісу адвоката, вони, по факту, стають ефективним способом позбавлення адвоката можливості продовжувати свою професійну діяльність.

5. Порушення статусу адвокатів у кримінальному провадженні.

Адвокати мають особливий статус у кримінальному провадженні, оскільки захищають права обвинувачених. Таким чином, примушувати адвокатів виступати в ролі свідків по відношенню до своїх клієнтів або розголошувати конфіденційну інформацію є порушенням основної ролі/статусу адвокатів. Звичайно, обмежене й цілеспрямоване розслідування є виправданим, якщо існують докази того, що адвокат скоїв злочин. Але сторона обвинувачення не має права зловживати цим процесом, аби посилити свої позиції стосовно обвинуваченого. На жаль, існує практика невиправданого і необґрунтованого виклику на допит і допиту адвокатів, у якості свідків по справах, де вони представляють своїх клієнтів. Така практика є прямим порушенням статті 23 ЗаконуУкраїни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де чітко вказується, що «забороняється вимагати від адвоката надання відомостей, що є адвокатською таємницею». Такі розслідування/допити є незаконними, вони руйнують право на конфіденційність спілкування адвоката з клієнтом, унеможливлюють підготовку стратегії захисту, а також принижують честь і гідність адвоката.

6.Зловживання притягненням адвоката до дисциплінарної відповідальності та

порушенням кримінальних справ проти адвоката.Безпідставне притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності або порушення проти них кримінальних справ(або погроза це зробити) є серйозним порушенням професійних прав і гарантій адвокатів. Це також чинить негативний вплив напрофесію в цілому. Стаття 8 Стандартів незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів передбачає, що: «Жоден адвокат не повинен піддаватися кримінальним, цивільним, адміністративним або іншим санкціям або погрозам їх застосування внаслідок того, що він давав поради або представляв інтереси клієнта відповідно до закону». На жаль, проти українських адвокатів регулярно порушують дисциплінарні й кримінальні справи або є погрози їх порушення зі сторони органів прокуратури. При цьому, багато таких скарг щодо поведінки адвокатів подаються прокурорами із прихованими мотивами. Така практика ініціювання притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, викривляє сам інститут дисциплінарної відповідальності адвоката, що першочергово повинен бути зосереджений на контролі за дотриманням адвокатами етичних стандартів.Видається, що ця практика покликана завадити захисникам активно виконувати свої обов’язки і покарати їх за активну позицію по справі.

7. Застосування «позасудових заходів впливу» на адвоката.

Так звані «позасудові» заходи включають в себе залякування, погрози, словесні образи, конфіскацію або знищення особистого чи професійного майна, арешт, фізичний напад і навіть вбивство. На жаль, на відміну від своїх колег у країнах, де поважається верховенство права, українські адвокати часто стикаються з такими позасудовими заходами. Їм також часто погрожують вжиттям таких заходів. Найбільш трагічнимє те,що протягом останніх трьох років, що найменше п’ять адвокатів були вбиті, в тому числі насильницьким шляхом, і ще близько десятка зазнали фізичного насильства з боку невідомих організованих нападників, а також і працівників правоохоронних органів. У численній кількості адвокатських офісів були проведені обшуки, а також пошкоджено і незаконно вилучено професійне обладнання, що містило інформацію, яка захищається адвокатською таємницею. Адвокати також регулярно стикаються з погрозами вжиття таких протиправних заходів, коли вони намагаються агресивно та проактивно представляти інтереси своїх клієнтів. Така ситуація зберігається незважаючи на те, що позасудові заходи порушують цілу низку вимог діючого законодавства, а також статтю 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де чітко говориться, що «життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом».

Важливо розуміти, що позасудові заходи повністю підривають саму основу адвокатської професії. Такі заходи заважають адвокатам виконувати свою роботу і перешкоджають їхньому захисту інтересів своїх клієнтів.Вони порушують основний принцип адвокатської діяльності, а саме,заборонуототожнення адвоката з клієнтом і як наслідок, те, що адвокати не несуть і не можуть бути притягнуті до відповідальності за дії або погляди своїх клієнтів. Мабуть, найсерйознішим з усього є те, що існування позасудових заходів змушує адвокатів перебувати у стані страху. Незважаючи на те, що позасудові заходи переважно мають місце в політично-заангажованих і гучних справах,вони можуть бути застосовні у будь-який момент, і жоден адвокат від них незахищений. Щодо існуючої системи запобігання й реагування на порушення вищевказаних професійних прав і гарантій адвокатів, можна дійти висновку про те, що:

·На даний час не існує комплексної системи запобігання порушеннямпрофесійних прав і гарантій адвокатів,зокрема за допомогою відповідних протокольних рішень, навчань, гласності і суспільному резонансу, або ж перешкоджанні/демотиваціївчинення потенційних порушень у майбутньому під загрозою санкцій та негативного публічного розголосу.

·На даний час не існує комплексної системи для швидкого й ефективного реагування на порушення професійних прав і гарантій адвокатів. Термінова допомога адвокату, чиї права порушуються часто недоступна тоді, коли вона потрібна, і офіційні скарги часто ні до чого не призводять.

·На даний час, інформаційні ресурси щодо порушення професійних прав і гарантій адвокатів не узагальнені та не є комплексними і легко доступними для осіб, які потребують доступу до них.

·Процедури реагування на порушення, встановлені Національною асоціацією адвокатів України, є громіздкими і потребують багато часу, передбачаючи розгляд питання в кілька етапів на місцевому рівні, а потім на національному; більшість адвокатів вважає їхнедостатніми.

·Оскільки багато адвокатів не довіряють існуючим засобам правового захисту, що можуть бути застосовані при порушенні їхніх прав, то вони часто просто не повідомляють про порушення їхніх прав та не вживають заходів для їх усунення.

·Через те, що багато адвокатів не повідомляють про порушення їхніх прав, реальна кількість порушень є невідомою і ймовірно значно перевищує кількість зареєстрованих випадків, применшуючи в такий спосіб справжній масштаб проблеми.

·Часто адвокати намагаються вирішити порушення їхніх професійних прав і гарантій,вдаючись до засобів правового «самозахисту», як то організація прямої Колективної відповіді разом зі своїми колегами, публікація інформації в соціальних мережах, звернення до знайомих медійників тощо.

·Органи державної влади не поспішають реагувати і проявляти ініціативу, коли мова йде про розслідування справ про порушення прав і гарантій адвокатів; не завжди відповідають на адвокатські запити.

·Статистичні дані щодо відповідного реагування органів державної влади на повідомлення про порушення професійних прав і гарантій адвокатів є недостатніми, та не завжди доступні для зацікавлених сторін.Високопосадовці органів прокуратури та інших органів державної влади не зацікавлені у вжитті заходів для захисту професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності і не бажають застосовувати потенційно корисні механізми реагування, як то відповідні внутрішні рішення, накази, або тренінги.

·Громадські організації могли б відігравати активнішу роль у поширенні інформації і підвищенні рівня обізнаності про порушення професійних прав і гарантій адвокатської діяльності, а також сприяти вжиттю заходів щодо поновлення порушених прав.

·Засоби масової інформації часто представляють порушення професійних прав адвокатів як сенсацію і недостатньою мірою беруть участь у подальшому відстеженніта висвітленні подій,мобілізації громадськості.

·Міжнародні організації повинні відігравати активнішу роль у поширенні інформації і реагування на порушення прав адвокатів, а також чинити тиск на порушників шляхом прийняття проектних ініціатив, проведення заходів,листування,виданняпублікацій та організації зустрічей.

Висновок

У державі, заснованій на верховенстві права, органи прокуратури та вся

правоохоронна спільнота прагне, виконуючи свої функції при цьому захищаючи права людини. Як наслідок, вироки виносяться виключно на основі професійного розслідування, підготовки обґрунтованої справи та переконливих доказів у змагальному судовому розгляді. Немає потреби порушувати професійні права і гарантіїадвокатів або права людини обвинувачених для того, щоб домогтися обвинувального вироку. Робити так єі незаконним, і неетичним.В Україні велика кількість обвинувальних вироків частково обумовлена значними порушеннями прав сторони захисту, так і порушення прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності. Так відбувається, незважаючи на механізми захисту, передбачені законом.

Основні порушення включають в себе а) ненадання адвокатам доступу до своїхклієнтів; б) порушення права на конфіденційне спілкування між адвокатом клієнтом; в) ненадання чи невчасне адвокату доступу до інформації, матеріалів справи; г) проведення неправомірних обшуків в офісах і вилучення документів, що становлять адвокатську таємницю; ґ) порушення статусу адвокатау кримінальному провадженні; д) зловживання притягненням до дисциплінарної відповідальності адвокатів та порушенням кримінальних справ проти адвокатів; е) застосування позасудових заходів впливу щодо адвоката та йогомайна.

Ці порушення негативно впливають на дотримання прав людини обвинувачених, а також на права та професійні гарантії адвокатів. Вони є постійними й повсюдними та відбуваються, незважаючи на зусилля багатьох сторін запобігти їмі забезпечити компенсаціюшкоди. Вони підривають верховенство права та належну правову процедуру. Цілком зрозуміло, що необхідно створити міцну і всеосяжну систему захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності. Система повинна включати в себе життєздатні механізми для попередження,виявлення, усунення, оприлюднення та засудження порушення прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності та прав людини їхніх клієнтів. Вона повинна зміцнити верховенство права, змагальність процесу, а також право на належну правову процедуру. Вона повинна ґрунтуватися на принципах прозорості та доступу до інформації. Вона повинна надавати адвокатам можливість виконувати свої обов’язки впевнено, без перешкод або страху.Усі зацікавлені сторони повинні відігравати активну роль в цьому процесі, і працювати разом. Система повинна перебувати під керівництвом і управлінням Національної асоціації адвокатів України, і, зокрема, його Комітету з захисту прав адвокатів і гарантій адвокатськоїдіяльності. Спільна робота і інформування необхідні для створення конкретних механізмів розгляду порушень, які були б ефективними, прозорими, відкритими, загальнонаціональними, заснованими на певних критеріях і показниках, а також такою, що враховує позицію всіх зацікавлених сторін. Це єдиний шлях подолати безкарність, а також створити гарантії і засоби правового захисту в діяльності адвокатів у системі юстиції. Простіше кажучи, практика повинна відповідатизакону, і повинні бути засоби правового захисту щодо будь-яких порушень закону.

Список використаної літератури:

1. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закону України від 05 липня 2012 року – [Електронний ресурс] –

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17

2. ПРОЕКТ ЄС «ПІДТРИМКА РЕФОРМ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ»ЗАХИСТ ПРАВ АДВОКАТІВ ТА ГАРАНТІЙ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:ЗАКЛЮЧЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 9 червня 2016 р.

3. Фурса С.Я. Адвокатура України: Навчальний посібник: у 2 кн. / С.Я. Фурса. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2006. – Кн. 1. – 940 с.

4. Савицька С. Л. Деякі кримінально-процесуальні гарантії діяльності адвоката / С. Л. Савицька – Закон и жизнь – 2013 – No 3 – С. 55 – 58 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.legeasiviata.in.ua/archive/2013/3/13.pdf