Елементи податків та їх характеристика

ТЕМА 1 СУТНІСТЬ І ВИДИ ПОДАТКІВ

1.1 Сутність податків та їх функції

1.2 Елементи податків та їх характеристика

1.3 Класифікація податків за різними ознаками

 

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ: податки,податкова система, плата, збори, система оподаткування, елементи податків,

 

Сутність податків та їх функції

Податки є частиною загальної фінансової системи як держави, так і окремих її суб'єктів. Крім того податки виступають і як одна з категорій ринкової економіки, тобто містять у собі найбільш суттєві ознаки, якості, закономірності та взаємозв'язки, які притаманні даному поняттю.

Характеристику податку слід розглядати у таких аспектах: за економічною сутністю; за формою прояву; з організаційно-правової сторони.

Економічна сутність податків виявляється у грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави.

З організаційно-правової сторони податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Податок - це обов'язковий регулярний платіж юридичних або фізичних осіб до бюджету держави або місцевого бюджету, визначений законодавчо.

Податки - це економічні відносини, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків.

Податки сплачуються періодично, тому формується постійний потік коштів до бюджету: в Україні вони акумулюються на Єдиному казначейському рахунку в Національному банку України і водночас витрачаються відповідно до регламентованих Державним казначейством України дій розпорядників бюджетних коштів.

Податки - це головний фінансовий метод мобілізації державних доходів. Вони становлять від 80 до 97% дохідної частини державного бюджету. За допомогою податків держава вилучає частину доходів юридичних та фізичних осіб з метою формування свого бюджету для покриття витрат, які пов'язані з виконанням функцій.

Податки існують в сфері виробничих відносин, виражають відносини, які пов'язані з вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в доход держави. Але податки — це не стійка категорія. Вони постійно змінюються, не постійна і сфера їх дії. Характерні особливості податку наведені на рис. 1.1

 

 

Рис. 1.1. Характерні ознаки податків

 

Податковим відносинам притаманні відмінні риси, що дають змогу виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов'язковий характер податків та їх відносна безповоротність.

Сутність податку як економічної категорії проявляється через ті функції, які вони виконують. В теоретичному аспекті виділяють три головні функції податків (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Функції, які виконують податки

 

Фіскальна функція є однією з головних функцій податків, її сутність полягає в забезпеченні фінансування та надходження грошових коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція є такою, що послідовно реалізовується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в державному бюджеті та різних позадержавних фондах і призначенні для покриття витрат, пов'язаних з виконанням державою своїх функцій: економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних та ін..

У свою чергу, ця функція поділяється на дві підфункції (деякі економісти та вчені виділяють ці функції окремо): контрольну та розподільну.

Сутність контрольної функції полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків та розміру кожного з них, а також оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Виконання цієї функції передбачає не тільки здійснення контролю за отриманням податків, а й застосування різних штрафних санкцій до порушників. Крім того виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Значною мірою ефективність здійснення цієї функції залежить від існуючої в державі податкової дисципліни, законослухняності платників податків та їх відношення до держави. Головною метою цієї функції є досягнення того, щоб всі платники податків сплачували їх своєчасно та в повному обсязі.

Виконання розподільної функції в першу чергу пов'язане з стягненням податків та повнотою наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.

Постійність в отримані податків означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а на протязі всього бюджетного періоду в чітко встановленні строки згідно з чинним законодавством.

Стабільність означає, що надходження податків повинно визначатись високим рівнем гарантії того, що передбачені чинним законодавством податки держава отримує в повному обсязі.

Податки повинні розподілятися по території таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи — як на державному, так і на місцевому рівні.

Регулююча функція. Вона є теж дуже важливою і її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків — юридичними та фізичними особами. Податки, коли виконують цю функцію, утворюють такі механізми, які забезпечують баланс особистих та загальнодержавних інтересів.

Метою виконання цієї функції є забезпечення безперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню грошових коштів.

Виконання цієї функції полягає у наступному:

1. Визначення системи оподаткування, яка діє в державі. В процесі виконання цієї функції визначається система оподаткування, тобто всі податки, які існують в державі, повинні сплачуватись. Але система оподаткування повинна постійно пристосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які склались, реформ, які заплановані до проведення, та ін. Тому важливе місце займає не тільки визначення, а й удосконалення системи оподаткування, заміна існуючих податків іншими, удосконалення діючих податків, заміна методики їх розрахунку, сплати та ін.

2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресивності, можливості отримання будь-яких пільг та загального зменшення сплати податкового платежу в межах чинного законодавства. За допомогою пільг по податках держава має можливість регулювати та впливати на кон'юнктуру загальнодержавного ринку товарів та послуг. Встановлення пільг по податках підприємству дає можливість йому збільшити свої доходи, прибуток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізацію продукції. І, навпаки, збільшення розмірів сплачених податків призводить до збільшення ціни та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки оподаткування по податках і здійснює їх диференціацію відповідно до діючої системи та особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться в залежності від виду підприємства та форми його власності, напрямку діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або для держави та ін. Крім того диференціація може проводитись в залежності від часу діяльності суб'єкта оподаткування та ін.

Слід зазначити, що виконання цієї функції податків з подальшим розвитком ринкових відносин повинно бути гнучким (за умов, що загальна система оподаткування залишається незмінною). Наприклад, від виконання цієї функції залежить розвиток підприємства, зацікавленість в розширенні обсягів його діяльності. Податок на прибуток визначає ту його частину, яка залишається в розпорядженні підприємства. Якщо ставка податку на прибуток занадто велика, це зменшує зацікавленість підприємства в його отриманні і підприємство намагається не показувати його взагалі і при цьому будь-якими засобами збільшити фонд оплати праці, або інші витрати, або зменшити розміри діяльності. При зменшенні податку на прибуток ця функція може впливати на ту його частину, яка підлягає капіталізації. Якщо з боку держави проводиться політика, яка спрямована на стимулювання капіталовкладень (наприклад, надаються пільги при інвестуванні в нові виробництва, при придбанні обладнання та прискореній його амортизації), то більша чистина прибутку використовується на ці цілі. Якщо держава зменшує або взагалі скасовує оподаткування дивідендів, то підприємство зацікавлене в збільшенні споживчої частини прибутку і підвищує розміри дивідендів на свої акції.

В межах виконання цієї функції виділяють два її напрямки: стимулюючий та стримуючий.

Сутність стимулюючого напрямку полягає в наданні пільг по податках або звільнення від їх сплати взагалі. Якщо брати в цілому, то податкова пільга являє собою частину загальної системи оподаткування, яка спрямована на зацікавленість виробника у виробництві якогось виробу або наданні послуги. З іншого боку, податкові пільги — це можливість зменшення сплати розміру податку його платником на законній підставі.

Стримуючий напрямок податків застосовується тоді, коли держава бажає захистити власного виробника Для цього встановлюються підвищенні митні тарифи, або застосовуються додаткові податки, або підвищуються вже діючі (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби та ін.). В цілому це підвищує ціну на виріб і останній стає неконкурентоспроможним.

Як надання пільг, так і різні стримуючи важелі мають єдиний характер і застосовуються незалежно від виду підприємства, галузі виробництва чи обслуговування.

В сучасних умовах розвитку економіки держави особливе значення відводиться третій функції податків — соціальній. Виконання цієї функції суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення.

 

 

Елементи податків та їх характеристика

 

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи податків (рис. 1.3). Отже, до основних елементів податку відносять:

Суб'єкт податку - учасник процесу справляння податку (платник, держава, державні органи). Платник податку - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Критеріями вибору платника є швидкість надходження податку, наявність можливостей контролю за своєчасністю і повнотою його сплати, відсутність шляхів ухилення від оподаткування. В окремих випадках між платником і державою може знаходитись уповноважена особа, яка утримує податок і перераховує його до бюджету (наприклад, бухгалтерія підприємства утримує і перераховує до бюджету прибутковий податок з заробітної плати найманих працівників).

Об'єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується: які операції, які товари, які доходи, яка власність, тощо. Об'єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника.

Є два підходи до оцінки об'єкту:

а) кількісний і натуральний;

б) грошовий.

 

Рис. 1.3. Елементи податку

 

База оподаткування - законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку. Податкова база - це кількісний вимір об'єкта оподаткування. Якщо одиницею оподаткування виступає грошова одиниця, то база оподаткування буде виражена у вартісних обсягах (обсяг доходів громадян, вартісний обсяг продажів, тощо). Якщо ж одиницею оподаткування є фізичний вимір об'єкта оподаткування, то в цьому випадку базою оподаткування виступатиме добуток одиниці оподаткування на кількість таких одиниць (наприклад, одиницею оподаткування акцизним збором міцних горілчаних виробів є 1літр 100% спирту, а отже базою оподаткування виступатиме кількість літрів 100% спирту, яку вміщує оподатковувана партія міцних горілчаних виробів). Саме до бази оподаткування застосовуються ставки для визначення суми податку.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта. Фізичний вимір досить точно відображає об'єкт оподаткування, наприклад оцінка земельної ділянки для сплати податку на землю проводиться в гектарах, сотих гектара, тощо. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів (одиницею оподаткування в даному випадку виступає грошова одиниця) і опосередкованим – при оцінці кількісних показників у грошовій формі (наприклад, при оцінці земельної ділянки в грошовому виразі).

Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні (єдині) або диференційовані (рис. 1.4). Універсальні або єдині ставки передбачають створення рівних умов для всіх платників податків. Диференціація податкових ставок може проводитись щодо розміру або виду об'єкта оподаткування (наприклад, різні підакцизні товари оподатковуються акцизним збором за різними ставками), та щодо статусу і місцезнаходження платників (так, наприклад, для суб'єктів підприємництва у спеціальних економічних зонах ставка податку на прибуток зменшується вдвоє).

За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. Тверді ставки встановлюються для податків, по яких база оподаткування визначена у фізичному вимірі. В свою чергу тверді ставки поділяються на фіксовані - тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі (наприклад, ставка по акцизному збору по бензину авіаційному становить 32 євро за 1 тону, а за звичайним 202) і відносні - тобто в частках до встановленої державою величини в грошовому виразі на одиницю оподаткування (наприклад ставка державного мита за посвідчення заповітів нотаріальними органами становить 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

Процентні ставки встановлюються щодо податків, база оподаткування яких визначена у вартісному вимірі (обсяг доходів, обсяг продажів, тощо). Вони поділяються на пропорційні, тобто ставка не змінюється при зміні обсягів бази оподаткування, прогресивні - ставка збільшується при збільшенні бази оподаткування, та регресивні - ставки зменшуються при збільшенні бази оподаткування.

Рис.1.4. Класифікація податкових ставок

 

В податковій практиці по одному податку можуть застосовуватись одночасно і тверді і процентні ставки, так, наприклад із позовних заяв майнового характеру мито стягується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Характеристика ставок податку пов'язана тісно з методами їх формування, що лежить в основі поділу ставок:

– пропорційні - характеризуються стабільністю незалежно від збільшення або зменшення об'єкта оподаткування;

– прогресивні - збільшуються в залежності від збільшення отриманого доходу;

– регресивні - знижуються при збільшенні отриманого доходу або майна;

– змішані - застосування водночас прогресивних та пропорційних ставок оподаткування.

Джерело сплати - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може співпадати з об'єктом оподаткування (оподаткування доходу громадян прибутковим податком) або не співпадати (сплата податку на транспортний засіб, який не використовується для одержання доходів). Джерелом можуть виступати:

– доходи платника податку, отримані в різних формах;

– частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;

– позика як джерело сплати.

Квота - це частка податку в доходах платника. В практиці оподаткування податкові квоти не встановлюються, а лише використовуються для аналізу характеристик рівня оподаткування.

Податкова пільга - це законодавчо встановлені винятки із загальних правил оподаткування, які надають платникові можливість зменшити суму податку (збору), що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов'язків та правил, пов'язаних з оподаткуванням. Результатом застосування пільг може бути як повне або часткове зменшення суми податкових зобов'язань платника, так і поліпшення фінансових показників його діяльності без зміни суми податку (збору), яка підлягає сплаті до бюджету.

Характерними рисами податкових пільг є:

– обмежена сфера застосування. Податкова пільга являє собою один з елементів податку як економічної категорії. Кожна з податкових пільг жорстко "прив'язана" до відповідного податку і сфера її застосування обмежується винятково тим податком чи збором, у механізм якого вона вбудована;

– стимулююча спрямованість. На відміну від інших локальних механізмів податкового регулювання, податкові пільги спрямовані винятково на стимулювання платників шляхом зменшення їхніх податкових зобов'язань або створення інших, більш привілейованих у порівнянні з іншими платниками, умов оподаткування;

– екстериторіальність. Застосування пільг, на відміну від вільних економічних зон, не має спеціальних обмежень за територіальною ознакою. Вони застосовуються на тій території, на якій стягується відповідний податок (на території всієї держави - для загальнодержавних податків і зборів або в межах адміністративно-територіальної одиниці - для місцевих податків і зборів);

– мобільність. Податкові пільги дозволяють оперативно корегувати умови оподаткування з метою забезпечення ефективної реалізації регулюючої функції податків, тобто вони можуть розглядатися в якості регулюючого податкового механізму тактичного характеру.

Різноманіття цілей державної податкової політики та шляхів їх досягнення є передумовою диверсифікації податкових пільг, які мають різний характер і різні форми прояву. Класифікація податкових пільг:

За характером цілей державної податкової політики:

– Соціальні

– Економічні

За призначенням:

– Стимулюючі

– Підтримуючі (протекціоністські)

За цільовим використанням вивільнених коштів:

– Цільові

– Нецільові

За суб'єктом впливу:

– Спрямовані на кінцевого споживача (стимулювання споживання)

– Спрямовані на суб'єкта господарювання, який не є кінцевим споживачем (стимулювання виробництва та розподілу)

За періодом дії:

– Пільги, період застосування яких невизначений

– Тимчасові пільги

За компетенцією встановлення та масштабом застосування:

– Загальнодержавні

– Пільги, встановлені органами місцевого самоврядування

За елементами податку (за формою надання):

– Звільнення від оподаткування окремих категорій платників податків

– Зменшення об'єкта оподаткування

– Зменшення (обмеження) бази оподаткування

– Зменшення податкових ставок

– Застосування спеціальних методів податкового обліку

– Збільшення податкового (звітного) періоду

– Зменшення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету

– Розстрочення та відстрочення сплати податкових зобов'язань.

Податковим періодом визнається встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податковим періодом може бути:

1. календарний рік;

2. календарне півріччя;

3. календарні три квартали;

4. календарний квартал;

5. календарний місяць;

6. календарний день.

Порядок подання податкової звітності (порядок сплати податку) - це методи, строки та засоби подання звітності до податкових органів та сплати податку в державі, які залежать від принципів побудови податкової системи.