Її
ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю (ТзДВ) є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому
один або декілька учасників здійснюють від імені товариства
. підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову
солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке ча законом
може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники
присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного
товариства можуть бути лише особи, і«рс<стровані як суб'єкти 1
підприємництва. 1
Найчастіше туристичні фірми ииступпюп. як товариства з ] обмеженою відповідальністю (ТзОВ), ііґмі акціонерні товариства і (ВАТ, ЗАТ).
1.3. Державна реєстрація туристичної фірми
Державна реєстрація суб'єкта туристичної діяльності, як і будь-якого іншого суб'єкта підприємницької діяльності включає занесення даних про нього в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Державна реєстрація здійснюється органами (державним реєстратором) виконкомів районних чи міських держадміністрацій за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.
Перед проходженням державної реєстрації необхідно підготувати та затвердити установчі документи. Установчим
документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.
Статут акціонерного товариства, повинен також містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій. Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників запежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи необхідно подати такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної
реєстрації;
- два примірники установчих документів;
- копію рішення засновників про створення юридичної особи;
- квитанцію про оплату реєстраційного збору за проведення
іержавної реєстрації. Згідно закону України „Про державну
рс< страцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-1У •и (15 травня 2003р. така оплата становить десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян для юридичних осіб, а для фізичних осіб-иідприємців - два неоподаткованих мінімуми.
Крім квитанції про оплату і заповненої реєстраційної картки і>раіенту-фізичній особі необхідно подати копію довідки про вк кочення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (до березня 2002р. це Довідка про присвоєння * к міифікаційного номера; з березня 2002р. - Картка фізичної особи-ііііАіника податків).
Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації, якщо «сіянні подані за неналежним місцем проведення державної
реєстрації, документи подані у неповному обсязі або не відповідають встановленим вимогам.
Якщо документи в порядку, термін державної реєстрації не повинен перевищувати три (для юридичної особи) та два (для фізичної особи) робочих дні з дати надходження документів у виконком. Суб'єкти, які пройшли державну реєстрацію, отримають свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, де зазначаються найменування юридичної особи чи ім'я фізичної особи-підприємця; ідентифікаційний код ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) чи ідентифікаційних номер фізичної особи - платника податків; місцезнаходження юридичної особи чи місце проживання фізичної особи; місце і лата проведення держаної реєстрації; прізвище то ініиішін державною реєстратора.
Свідоцтво про державну реєстрацію може (>ути шмінено в разі внесення змін до установчих документи «модо найменування або місцезнаходження туристичної фірми, л^н» пірати чи пошкодження свідоцтва. Також, якщо N усіаи<»и<жч документах сталися зміни суб'єкт туристичної діи/імііч іі «і<м>я ••анніі у п'ятиденний термін повідомити про них орти,»и» і їЖмімт рсапрпцію для внесення цих змін у свідоцтво про держенії) |м*€?рвміи> Припинення діяльності туристичної фірми також иід/ія*м цщтш*Ш р*«ч:фації.
Державний регсірпіор ннлі»» <і|ііанмі ип містики, державної податкової служби. Пенсійною фонду України «и фондів соціального страхування відомості про чарегетромнокі іуЛИап туристичної діяльності для реєстрації та подальшої сшидн н цими органами. Туристична фірма може відкривати рахунки у банки*, п також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Лише після державної реєстрації туристична фірма, взявши відповідний дозвіл в органах внутрішніх справ, має право на виготовлення офіційних печаток.
1.4. Ліцензування туристичної діяльності
Ліцензування виступає вагомим чинником державного управління туристичною діяльністю. Зокрема, згідно із Законом України „Про туризм", прийнятим 18 листопада 2003р. суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані проводити діяльність в галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності таких
Іб
ліцензій, тобто документів державного зразка, які дають дозвіл на турагентську чи туроператорську діяльність.
Ліцензування туроператорської та турагентської діяльності проводиться з метою створення рівних можливостей суб'єктаи туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпеченні чахисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування. Причому, слід відмітити, що ліцензуванні і уроператорської діяльності дає більше можливостей, ніж ліцензування турагентської діяльності. Зокрема у статті 17 згаданого сікону сказано, що суб'єкт підприємницької діяльності, який отримаї ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право ні надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України 1 уроператор може здійснювати також і турагентську діяльність бе; <' гриман ня ліценції на турагентську діяльність.
Згідно із законом України „Про ліцензування певних видії господарської діяльності" прийнятим 1 червня 2000р. (із рядо* мішіших змін та доповнень) та Постановою Кабінету Міністрі! України від 4 липня 2001р. № 756 для „Про затвердження перелік) документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремоп шіду господарської діяльності" (із подальшими змінами) орга» листування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову | п мидачі у термін не пізніше, ніж десять робочих днів з даті надходження заяви про видачу ліцензії. Причому повідомлення про •Фиіїпяггя рішення про видачу ліцензії або про відмову у видач шмсіпії надсилається заявнику в письмовій формі протягом трьо] риючих днів з дати прийняття відповідного рішення.
Маючи намір отримати ліцензію на туристичну діяльністі %»Л'< кі господарювання подає у Державну туристичну адміністрацій Укриши наступні документи:
І, Заяву про видачу ліцензії, де зазначається найменування цкиігиііїходження, банківські реквізити, ідентифікаційний коі ЦридичноТ особи; прізвище, ім'я по батькові, паспортні дані уршифікаційний номер фізичної особи; вид господарської діяльносп м>|мі сн гська чи туроператорська) і на який термін (три роки).
2 іавірену копію свідоцтва про державну реєстрацію.
І Завірені копії установчих документів (статуту, установчої! |ри«мц>\ чи рішення засновників про створення підприємства).
4. 
Квитанцію про оплату проведення ліцензування (ця оплата
становить двадцять і два неоподаткованих мінімуми відповідно для
юридичної і фізичної осіб).
5. Витяг із трудової книжки керівника туристичної фірми про
стаж його роботи в туристичній галузі, який повинен становити не
менше як три роки, або копія документа, який підтверджує
спеціальну туристичну освіту, а також копія диплому про вищу
освіту; для фізичної особи - копія документа, який підтверджує
наявність спеціальної туристичної освіти.
6. Завірену копію документа, що підтверджує право власності
суб'єкта господарської діяльності на службове приміщення - офіс
(договір купівлі-продажу), або на його оренду (договір оренди).
7. Завірену копію довідки із стяту правління про включення
туристичної фірми до Єдиного державноіч) реєстру підприємств та
організацій України.
8. Характеристику туристичної діяльності фірми чи фізичної
особи, яка складається на завіреному фірмовому бланку. У
характеристиці зазначається інформація про: попередню діяльність
(якщо така проводилася), зокрема, статистика наданих туристичних
послуг; планування майбутньої туристичної діяльності та засоби для
ефективного її проведення.
9. Завірена копія договору іі страховою компанією про
здійснення обов'язкового страхування туристів (медичного та від
нещасного випадку) (для туроператорів).
10. Завірену копію договору Іч сіраховою компанією про
страхування відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за
ненадання чи надання в неповному обсязі туристичних послуг. Згідно
згаданого вище закону „Про туризм" мінімальний розмір страхового
фінансового забезпечення турагента має становити суму,
еквівалентну не менше ніж 2000 євро, для рецептивного туроператора
- не менше, ніж 10000 євро, для ініціативного туроператора - не
менше, ніж 20000 євро.
11. Завірену копію документа про затвердження складу органу
управління (виконавчого органу) та призначення керівника
туристичної фірми чи її філії (для юридичних осіб).
В разі змін, пов'язаних із назвою чи місцезнаходженням туристичної фірми чи зміною її господарської діяльності, її керівництво зобов'язане протягом десяти робочих змін повідомити про це органу ліцензування для переоформлення ліцензії. За
переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Термін дії переоформленої ліцензії не може перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася. Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.
Підставами для анулювання ліцензії виступають наступні фактори:
- заява туристичної фірми про анулювання ліцензії;
- акт про повторне порушення туристичної фірми ліцензійних
умов;
- рішення про скасування державної реєстрації туристичної
фірми;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть суб'єкта
туристичної діяльності - фізичної особи;
- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах,
поданих для одержання ліцензії;
- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій
юридичній чи фізичній особі для провадження господарської
діяльності;
- акт про встановлення факту неподання в установлений термін
повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що
додавалися до заяви про видачу ліцензії;
- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень
ліцензійних умов;
- неможливість туристичної фірми забезпечити виконання
ліцензійних умов, встановлених для туристичної діяльності.
Анулювання ліцензії забороняє проводити туристичну діяльність. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності.
Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи гурагентську діяльність суб'єкту' підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру. Згідно із існуючими вимогами найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу повинно відображатися літерами українського алфавіту, а також, при
необхідності, арабськими та римськими цифрами. Використання символів інших алфавітів (зокрема латинських літер) заборонено.
Отже, основними документами, необхідними для подальшої діяльності туристичної фірми виступають установчі документи (статут і/чи установчий договір), свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензія. Слід зазначити, що названі документи можна „заполучити" за допомогою фірм, які спеціалізуються на розробці установчих документів, і загалом на реєстрації (за відповідну плату) будь-якого підприємства н органах державної влади „під ключ". У Львові це такі фірми як „Паритет", „Галактика", „Інжиніринг", „Трайдент консалтииг" та інші.
ТЕМА 2. УПРАВЛШСЬКО-ФУНКЦЮНАЛЬНА СТРУКТУРА ТУРИСТИЧНОЇ ФІРМИ
Питання. 2.1. Основні принципи управління туристичною фірмою. 2.2. Розміри, структура та функціональна взаємодія підрозділів туристичної фірми. 2.3. Схеми управління туристичною фірмою
2.1. Основні принципи управління туристичною фірмою
Управління підприємством, зокрема туристичною фірмою, здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління туристичної фірми безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю туристичної фірми власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) його керівника. Керівник туристичної фірми повинен мати вищу освіту, а також туристичну освіту або досвід роботи в галузі туризму
не менше 3 років. Керівником туристичної фірми може бути її І власник.
У разі найму керівника з ним укладається договір (контракт), з І якому визначаються термін найму, права, обов'язки і відповідальність І керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення І його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівника І туристичної фірми може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до І іакону. Рішення засновників(а) (протокол, наказ тощо) про І призначення керівника туристичної фірми зберігається на фірмі.и І Іазва посади керівника туристичної фірми повинна відповідати назвИ ного посади в установчих документах.
Керівник туристичної фірми без доручення зі сторони власникаЯ діє від імені фірми, представляє її інтереси в органах державної влади ■ і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у І «ілносинах з юридичними особами та громадянами і вирішує питання І діяльності в межах та порядку, визначених установчимии документами.
Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються ■ діяльності туристичної фірми, виробляються і приймаються йогД органами управління за участі трудового колективу і уповноважений ним органів. Трудовий колектив туристичної фірми становлять усН громадяни, які своєю працею беруть участь у її діяльності на основіи щудового договору (контракту, угоди) або інших форм, щоИ регулюють трудові відносини працівника з підприємством^ Ііоиноваження трудового колективу щодо його участі в управлініЯ іщнсгичною фірмою встановлюються статутом або іншимВ ■9ПНОВЧИМИ документами відповідно до вимог законодавства. ^И фіяіі туристичної фірми повинно налічуватись не менше ЗО відсоткії І флмпиін, які мають відповідну освіту з організації туризми І Цскурсійної діяльності або стаж роботи в галузі туризму не менше 1 рміи.
І Іа исіх туристичних фірмах, які використовують наймані І (Цч*»к> між власником або уповноваженим ним органом і трудовим І ідам піком або уповноваженим ним органом повинен укладатись І фМикмнішй договір, яким регулюються виробничі, трудові її І ЦЩЛШ.М і відносини трудового колективу з адміністраціє» МЙРІїйгмсгва. Керівник туристичної фірми має право залучати дії рйкт<» «уристами гідів-перекладачів, екскурсоводів та інструкторі! І
з активних видів туризму за умови наявності в них документів, що підтверджують їх фахову підготовку. Трудові угоди (контракти), що укладаються з фахівцями сфери активного туризму, повинні містити умови організації їх роботи з урахуванням обов'язкового страхування їх життя та здоров'я. Копії зазначених документів також зберігаються
на туристичній фірмі.
Національне законодавство, зокрема Господарський та Цивільний кодекси України визначає окремі принципи управління господарськими товариствами, з яких туристичні фірми виступають найчастіше як товариства з обмеженою відповідальністю чи
акціонерні товариства.
Отже управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї
ради.
Всі учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо, вийти в передбаченому установчими документами порядку зі
І складу товариства.
І Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними
господарському товариству, в межах і порядку, передбачених
законом та установчими документами товариства.
Загалом внутрішня структура будь-якого підприємства, у т. ч.
туристичної фірми, базується на п'яти головних принципах (так зв. З
тах, 2 тіп):
1 | 1) максимальна доцільність внутрішньої структури функціям
фірми;
І 2) максимальна гнучкість підрозділів фірми;
3) максимальна кваліфікація працівників фірми;
4) мінімальна кількість працівників фірми;
і 5) мінімальна кількість підрозділів фірми.
Внутрішня структура туристичної фірми залежить також від таких факторів:
1) організаційно-правової форми підприємства та форми
власності (див. питання 1.2);
2) функцій, які виконує туристична фірма (турагентство,
гуроператор, туристичне транспортне підприємство тощо);
3) технології виробництва турпродукту / надання послуг;
4) розміру підприємства і масштабів його діяльності; |
5) інших факторів (наприклад, методів управління
її ідприємством з боку його керівництва тощо).
Названі чинники не лише визначають внутрішню структуру туристичної фірми, але мають суттєвий вплив на функціональну взаємодію підрозділів туристичної фірми та на управління цією взаємодією.
Розміри, структурата функціональна взаємодіяпідрозділів туристичної фірми
Згідно статті 65 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філій представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.
Отже згідно положення даного Кодексу туристична фірма може складатися з виробничих структурних підрозділів (філіалів). Функції, права та обов'язки цих структурних підрозділів визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік туристичні фірми можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) законодавством визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність
23 * /
Таблиця 2.1 1
