Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.
Провівши ряд досліджень, науковці дійшли висновку:
· використання профіцитного та бездефіцитного бюджету в період економічного спаду є гальмом економічного зростання та призводить до стагнації економіки;
· використання дефіциту бюджету з метою збільшення інвестицій значно підвищує темпи розвитку економіки та пригнічує інфляцію.
Кожна держава у своїй діяльності прагне до збалансованого бюджету. Фінансова теорія передбачає три класичних концептуальних підходи до збалансування державного бюджету: збалансування на щорічній основі, збалансування в ході економічного циклу, збалансування на основі функціонування фінансів (фундаментальне фінансування). У західній економічній теорії під збалансованим бюджетом розуміють бездефіцитний бюджет, тобто такий, коли заплановані видатки у визначеному періоді відповідають доходам. Але на практиці у розвинутих країнах бюджет зводиться з дефіцитом, при цьому вони не розглядаються як незбалансовані. У ЄС бюджет визначається збалансованим, коли виконується 2 обмеження: на обсяги дефіциту 3% ВВП і на величину боргу 60% ВВП [2]. Основна проблема бюджету, який балансується на щорічній основі, полягає в тому, що він має не стільки антициклічний характер, як процеклічний. Досить складно збалансувати бюджет по результатах циклу, якщо піднесення і спади не мають приблизно однокового розмаху.
Місце бюджету в системі бюджетного регулювання.
Відмітимо, що метою бюджетного регулювання є стабілізація економічної ситуації та створення передумов для подальшого економічного розвитку. Тому за економічного спаду необхідно зменшувати податкове навантаження на економіку та збільшувати державні видатки для стимулювання сукупного попиту та як наслідок економічного росту.
Зростання бюджетних видатків може бути спрямоване на підтримку реального сектору економіки в одному випадку або для фінансування поточних витрат в іншому.
Визначимо, що фінансування дефіциту здійснюється за рахунок державних запозичень (ринковий, неемісійний метод). Державний борг визначає подальше підвищення видатків бюджету, що викликано погашенням та обслуговуванням цього ж боргу. У наступному періоді дефіцит бюджету може бути викликаний вже необхідністю виплат за цим боргом. Тому основний акцент необхідно робити на фінансуванні інвестиційних проектів та програм, які повинні стимулювати економічне зростання. При спрямування дефіциту бюджету на фінансування поточний видатків економічний стан держави погіршиться внаслідок посилення інфляційного попиту, збільшення державного боргу та відсутності прямих важелів впливу на зростання ВВП. Отже, дефіцит бюджету, не зважаючи на напрями використання фінансових ресурсів на його покриття, впливає на економічний стан країни.
До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести наступні:
— ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;
— мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо_ і довгострокових перспектив;
— у майбутньому погашення боргових зобов’язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;
— залучення ресурсів державою не повинно негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;
— для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.
Зміст фінансування дефіциту бюджету зводиться до мобілізації ресурсів з метою забезпечення видатків, не перекритих доходами, шляхом застосування особливих форм і методів. Бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування додаткових видатків, надання кредитів і погашення державного боргу.
Використання бюджетного дефіциту належить до важелів активної бюджетної політики, спрямованої на прискорення економічного зростання і вирішення соціальних проблем.
В умовах перехідної економіки відмова від використання дефіцитного бюджетного фінансування для забезпечення здійснення радикальних реформ і вирішення складних (нагромаджених) соціальних проблем означає штучне стримування розвитку країни.
В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі є значна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Проте у нашій державі використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.
Заходи щодо зниження дефіциту бюджету:
- конверсія державного боргу;
- перехід від фінансування до кредитування;
- ліквідація дотацій збитковим підприємствам;
- зниження витрат на управління державою;
- зміна системи оподаткування;
- підвищення ролі місцевих бюджетів.
Міжнародний досвід керування дефіцитом бюджету. У різних країнах використовуються різні підходи до використання бюджетного дефіциту та залучення позик у проведенні державної фінансової політики. Зокрема, в Німеччині прийнято, що чистий обсяг запозичень федерального уряду та урядів земель не має перевищувати чистої величини інвестиційних витрат. У більшості держав прийнято обмеження державної заборгованості щодо ВВП. Використовуються також обмеження темпів збільшення державних видатків темпами зростання ВВП.
