Лише шляхом об'єднання окремі особи можуть досягти поставленої спільної мети, отримати прибуток, належно організувати працю, захистити свої інтереси. Проте не будь-яке об'єднання можна назвати кооперативом (громадське об'єднання є теж добровільним об'єднанням громадян): кооператив відрізняється від інших об'єднань своєю персоналізованістю. Це означає, що кооператив – об'єднання людей, осіб, а не капіталів, на відміну від акціонерних та деяких інших господарських товариств, якими визнаються "підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку".
Членський характер об'єднання.
Членами кооперативу можуть стати особи, котрі засновують його або ті, що вступають до нього вже після створення. Питання прийому в члени кооперативу вирішується загальними зборами. Акціонера не потрібно приймати товариства за тими вимогами, що стосуються членів кооперативу. Цією ознакою кооператив також відрізняється і від товариства з обмеженою відповідальністю, що має наперед визначений у договорі особовий склад. Зміна кількісного складу членів кооперативу ніяк не впливає на юридичне існування кооперативу (крім випадків, коли кількість членів стане меншою від встановленого законом мінімуму). Зміна ж особового складу товариства з обмеженою відповідальністю вимагає внесення відповідних змін до статуту.
3. Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, але й рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне – що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв. У акціонерному товаристві кожен акціонер має кількість голосів, відповідно до кількості акцій, які йому належать
4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай. Кожен член кооперативу має право на пай у майні кооперативу, який є його власністю. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу здобуває після припинення членства в кооперативі. У разі виходу з кооперативу громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.
5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.
Головною метою діяльності кооперативу є не одержання високого прибутку на вкладений капітал, як у акціонерному товаристві, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання.
7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності. Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності (трудова участь – у виробничих кооперативах, участь в господарських операціях – в обслуговуючих кооперативах).
Головними ознаками, які визначають належність кооперативу до сільськогосподарського, вважають, по-перше, розташування його в сільській місцевості; по-друге, ведення сільського господарства, обслуговування його потреб або потреб сільського населення. Ці ознаки мають бути головними ознаками сільськогосподарських кооперативів.
Сільськогосподарський кооператив – це таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для спільної сільськогосподарської діяльності чи обслуговування її потреб на основі трудової участі цих осіб, або участі в господарських операціях на основі належного йому на праві власності майна на базі пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його членів і яке розміщується, як правило, в сільській місцевості.
За мірою концентрації сільськогосподарського виробництва кооперативи можна поділити на універсальні й спеціалізовані. Універсальні кооперативи в сільському господарстві історично були першими і об'єднували як функції постачально-збутові, так і кредитні та виробничі, тобто весь спектр завдань щодо здійснення і обслуговування сільськогосподарського виробництва.
Дещо інакше сільськогосподарські кооперативи класифікує Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію", поділяючи їх, залежно від цілей, завдань та характеру діяльності, на виробничі та обслуговуючі.
В основі класифікації кооперативів лежить їх розподілення на дві великі групи (типи) – виробничі і споживчі. Уперше така класифікація була наведена Шуль-це-Делічем (Німеччина, XIX ст.
Питанням класифікації кооперативів приділяли багато уваги й російські вчені 20-30-х років, які по-різному підходили до неї. Але результати цих досліджень мало чим відрізнялися від наведених вище групувань кооперативів, хоча, звісно, й мали деякі особливості. При цьому слід відзначити, що О.М. Анциферов поділяв групу виробничих кооперативів на дві підгрупи – сільськогосподарську й індустріальну, Н.Є. Озерецький вирізняв три групи залежно від виконання ними господарських завдань – виробничі, збутові, постачальницькі, П.П. Маслов підрозділяв кооперативи відповідно до цілей і характеру їх діяльності [50,с.45].
Визначення загальних понять виробничого та обслуговуючого кооперативів дає Закон України "Про кооперацію". Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає поняття сільськогосподарського виробничого та сільськогосподарського обслуговуючого кооперативів [8].
До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу належать такі:
1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;
2) обов'язковою є трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;
3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного й лісового господарства;
4) це – одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання доходу.
Обслуговуючим сільськогосподарським кооперативам властиві такі ознаки:
1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;
2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сільськогосподарського виробництва, переважно – членів кооперативу;
3) обов'язковою є участь членів у господарській діяльності кооперативу;
4) вони не ставлять за мету отримання прибутку.
Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на: переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та ін.
До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів із льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів та ін.).
Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.
Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.
Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу; займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості; надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.
Запропонований в Законі перелік обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів не є вичерпним. Залежно від потреб сільськогосподарських товаровиробників можуть створюватися й інші види таких кооперативів.
Спеціальна класифікація кооперативів була проведена і Міжнародним кооперативним альянсом, але, як правильно зауважує В. Уркевич, вона не має наукового підґрунтя [50,с.45]. Так, можна вирізняти кооперативи споживчі (ознака – належність членів до групи осіб, які мають загальний інтерес споживача); сільськогосподарські (галузь народного господарства); виробничі (вид діяльності); житлові; рибальницькі.
Стосовно наукових теорій правників зарубіжних країн, то в них кооперативи класифікуються за: розмірами; територією, яка обслуговується; типом членства; організаційно-правовою формою; способом формування капіталу; типом членів кооперативу; основною функцією чи видом діяльності тощо. Зрозуміло, що вирізнення всіх цих видів, груп кооперативів є досить умовним і кожен кооператив одночасно може належати до декількох класифікаційних груп, оскільки всі ознаки кооперативу невід'ємні одна від одної, сполучаються й переплітаються.
Законодавство містить чіткі критерії співвідношення обсягів робіт і операцій кооперативу, які виконуються його членами і для його членів. Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлює, що обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Такі положення обов'язкові для того, щоб обслуговуючий кооператив не перетворився в підприємницьку структуру, котра використовує в основному найману працю.
РОЗДІЛ 2. Розвиток відносин власності в сільськогосподарській кооперації України
