VII. Генетичний фінгенпринтінг

Генетичнийфінгенпринтінг, фінгерпринтінг (від англ. fingerprinting — «зняття відбитків пальців») або метод генетичних відбитківпальців — метод розрізннення індивідуумів за допомогою використання зразків їх ДНК. Перший варіант методу був розроблений Алеком Джеффресом в Лестерському університеті в 1985 році. Більшість нуклеотидної послідовності ДНК кожних двох людей зазвичай ідентична. В методі фінгерприниінгу використовуються, проте, надзвичайно варіабельні послідовності, які дозволяють розрізнити різних людей. Дві родственно незв'язані людини навряд чи матимуть таку ж саму картину ДНК в даному локусі. Генетичний фінгерпринтінг не є єдиним методом, а набором засобів розрізнення послідовностей цих варіабельних послідовностей. Наприклад, в методі STR-профайлінгу використовуються повторювані ділянки, мінісателіти, які ампліфікуються за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення числа повторень в кількох локусах. Таком чином можна встановити ідентичність людини, яка надзвичайно навряд чи опиниться помилковою, окрім випадків ідентичних близнят, які мають ідентичні геноми. У судово-медичній експертизі метод фінгерпринтігу використовується для ідентифікації підозрюваних по зразкам крові, волосся, слини або сперми. Це вже привело до кількох випадків реабілітації підозрюваних, навість після винисення вироку. Метод також використовується для встановлення ідентичності людських залишків, тесті на батьківство, відповідності донорських органів, дослідження популяції диких тварин і встановлення походження продуктів харчування. Метод може використовуватися і для перевірки гіпотез про походження етнічних груп. Метод фінгерпринтінгу вимагає певного законодавства, щоб мати юридичну силу. Зазвичай тест є добровільним, але може бути обов'язковим за допомогою судового ордеру або запиту. Декілька юрисдикцій почали збирати бази даних, що містять інформацію ДНК злочинців. Найбільші у світі бази даних ДНК підтримують США (NDNAD) та Велика Британія, кожна містить понад 4,5 мільйони записів станом на 2007 рік. Розмір баз даних та право держави на збір даних, проте, викликають занепокоєння деяких правозахисних організацій в обох країнах.

Висновок

Одне з головних переваг біометричних технологій - відсутність необхідності в паролі. При використанні біометричної аутентифікації користувачам не потрібно пам'ятати складні паролі, а співробітникам служб технічної підтримки - вирішувати пов'язані з цим проблеми. Біометричні пристрої відрізняються величезною різноманітністю і використовують для ідентифікації людини різні біологічні параметри. Це може бути відбиток пальця, підпис, райдужна оболонка або сітківка ока, а також інші індивідуальні фізичні особливості людей. Необхідно відзначити, що останні розробки біометричних систем захисту інформації прекрасно взаємодіють з новими інформаційними технологіями, зокрема, з мережевими технологіями зв'язку, такими як Інтернет і стільникові системи зв'язку. Аналіз показує, що сучасні можливості біометричних технологій вже сьогодні забезпечують необхідні вимоги по надійності ідентифікації, простоті використання і низької вартості засобів ідентифікації користувача. Реалізація біометричних приставок до комп'ютерів за цінами близько $ 100 і нижче забезпечує гарні передумови для значної активізації нових електронних та інформаційних технологій. Сучасні можливості біометричних технологій вже сьогодні забезпечують необхідні вимоги по надійності ідентифікації, простоті використання і низької вартості обладнання захисту інформації, переданої по телекомунікаційних мережах. Біометричні технології дозволяють вже сьогодні реалізувати найбільш надійні методи захисту інформації та є дуже перспективними на найближчі десятиліття.