Виззначити функціональні можливості серцево-судинної системи організму за функціональною пробою, ортостатична проба (описання,контрольні заміри, висновок).

Функціональний стан серцево-судинної системи – це не тіль­ки основний показник здоров’я: він відіграє важливу роль в адап­тації організму до фізичних навантажень і є одним з показників функціональних можливостей організму. Серцево-судинна система виконує в організмі низку функцій. Більшість з них спрямована допомагати іншим фізіологічним системам. Основні функції серцево-судинної системи можна розді­лити на п’ять категорій:

• обмінну;

• видільну;

• транспортну;

• гомеостатичну;

• захисну.

Серцево-судинна система забезпечує доставку кисню і пожив­них речовин кожній клітині організму та виведення з нього кін­цевих продуктів обміну речовин. Вона транспортує гормони, під­тримує температуру тіла, відповідні рівні рідини, а також допомагає уникнути інфекційних захворювань, викликаних проникаючими в кров мікроорганізмами. Усі функції організму і практично кожна клітина в тому чи іншому ступені залежать від цієї системи.

У стані спокою частота серцевих скорочень залежить від віку, статі, пози (вертикальне чи горизонтальне положення).

Загальновизнано, що достовірним показником стану серцево-судинної системи і тренованості організму є частота серцевих скорочень (пульс)– ЧСС, яка у спокої в дорослої людини дорі­внює 60 – 80 ударів за 1 хвилину. Пульс рекомендується підрахо­вувати регулярно в один і той самий час доби у стані спокою,найкраще ранком, після пробудження, у положенні лежачи чи сидячи за 10-секундними відрізками 2 – 3 рази підряд, щоб одер­жати достовірні цифри. ЧСС вимірюється при пальпації скроне­вої, сонної чи променевої артерії. Для цього необхідний секун­домір чи звичайний годинник із секундоміром.

Різке почастішання чи уповільнення пульсу порівняно з попе­редніми показниками може бути наслідком перевтоми чи захво­рювання і вимагає консультації з викладачем фізичного вихован­ня та лікарем. Рекомендується також стежити за правильністю ритму і ступенем наповнення пульсу.

Пульс у спокої в здорової людини ритмічний, без перебоїв, гарного наповнення й напруги. Пульс вважається ритмічним, як­що кількість ударів за 10 секунд не буде відрізнятися більш ніж на один удар від попереднього підрахунку за такий же період ча­су. Виражені коливання числа серцевих скорочень за 10 секунд(наприклад, пульс за перші 10 секунд був 12, а за другі – 10, за треті – 8) вказує на аритмічність.

Другим, найбільш простим і розповсюдженим показником стану серцево-судинної системи є артеріальний тиск (АТ).

Артеріальний тиск (АТ) – це тиск крові в артеріях великого кола кровообігу. Діяльність серця характеризується почерговим скороченням і розслабленням. Скорочення серця називають систолою, розслаб­лення – діастолою.

Тиск у момент систоли називають систолічним, чи максималь­ним, у момент діастоли – діастолічним, чи мінімальним. Вимі­рюється тиск у міліметрах ртутного стовпчика і записується у ви­гляді простого дробу: у чисельнику ставлять величину максима­льного тиску, у знаменнику – мінімального (наприклад, 110/70мм рт.ст.).

У дорослих здорових людей максимальний тиск у стані спокою дорівнює 100 – 140 мм рт.ст., мінімальний – 60 – 90 мм рт.ст. Стан, при якому максимальний тиск нижчий за 100 мм рт.ст., називають гіпотонією (гіпотензією). Якщо максимальний тиск вищий за 140 мм рт.ст., то такий стан називають гіпертонією (гіпертензією).

Здоровий функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем можна визначити за допомогою функціональних проб.

Однією з визначальних функціональних проб є ортостатична проба.

Ортостатична проба проводиться в такий спосіб. Спортсмен лежить на кушетці 5 хв, підраховує пульс. Потім він встає і знову підраховує пульс. У нормі при переході з положення лежачи в положення стоячи відзначається почастішання пульсу на 10-12 уд / хв. До 20 уд / хв - задовільна реакція, більш 20 уд / хв - незадовільна, що вказує на недостатню нервову регуляцію серцево-судинної системи.