Зараження дитини відбувається

· при прямому контакті з хворим, через речі вжитку.

· Забруднення їжі, постелі, наявність мух мають менше значення. Яйця карликового ціп'яка швидко гинуть у навколишньому середовищі. При попаданні в кишки з яйця після скидання оболонки звільняється онкосфера, що прикріплюється гачками до ворсинок кишки, росте і перетворюється на цисто-церкоїд. Ворсинки гинуть, а цистоцеркоїди прикріплюються до стінки кишок і через 2—3 тижні стають статевозрілими карликовими ціп'яками, які справляють механічний і токсичний впливи на організм.

Клініка гіменолепідозу поліморфна. Іноді перебіг захворювання є безсимптомним. Часто спостерігаються зміни з боку нервової і травної систем. Діти скаржаться на загальну слабкість, головний біль, підвищену дратівливість, ослаблення пам'яті, нудоту, біль у животі, зниження апетиту. Можуть виникати судорожні припадки. Випорожнення нестійкі, пронос, калові маси з домішкою слизу, рідше крові. Температура тіла часто субфебрильна. Іноді спостерігаються збільшення печінки, при-глушеність тонів серця.

Діагноз встановлюють на підставі виявлення яєць або члеників карликового ціп'яка у свіжовиділених фекаліях.

Лікування гіменолепідозу проводять у стаціонарі. Хворих ізолюють, виділяють їм індивідуальні горщики, які ретельно дезинфікують. Лікування повинно бути тривалим і наполегливим, оскільки можлива постійна інвазія. Призначають препарати чоловічої папороті і насіння гарбуза.

Застосування екстракту чоловічої папороті потребує спеціальної підготовки і дієти. Препарат через його токсичність не призначають дітям до 2 років. Більш ефективним є фенасал, який застосовується в порошку: дітям до 3 років — 0,5 г, 3— 6 років — 1 г, 6—9 років — 1,5, старше 9 років — 2г. Цю дозу дають зранку натще на перший день кожного циклу, в наступні 6 днів — 0,5 г незалежно од віку. Через 3—4 год після приймання фенасалу в перший день дають проносне (настій сени складної по 1 чайній ложці зранку і ввечері дітям до 3 років, магнію сульфат — дітям, які старші за 3 роки), їжу приймають о 8, 13 ї 18 год. Проводять три семиденних цикли з інтервалами по 7 днів. Перед прийманням фенасалу дають 1 г натрію гідрокарбонату, а через 2 год після нього — легкий сніданок (склянку солодкого чаю, сухарі, печиво). Проводять протирецидив-ний курс лікування фенасалом через 1 міс після основного курсу.

Кукурбін — препарат з насіння гарбуза. Його призначають натще по 2,5 г дітям дошкільного і 5 г — дітям шкільного віку і 100 мл води. Через 3 год дитина приймає проносне. Проводять 8—6 одноденних циклів (інтервали δ—7 днів).

Можна застосувати акрихін в поєднанні з фенасалом. Дітям З—6 років дають 0,075—0,1 г, 6—9 років — 0,15 г, 9—15 років — 0,15—0,2 г, старше 15 років — 0,3 г акрихіну через ЗО хв після приймання фенасалу.

Профілактика гіменолепідозу передбачає дотримання санітарно-гігієнічного режиму, особливо в дитячих колективах, своєчасне виявлення, ізоляцію і лікування дітей і дорослих, заражених гіменолепідозом.

 

Дифілоботр іоз

Збудником дифілоботріозу є лентець широкий, який у зрілому стані паразитує в тонкій кишці людини, домашніх (собака, кіт, свиня) і диких тварин. Яйця лентеця потрапляють з фекаліями у воду, проходять складний цикл розвитку в організмі рачків і риб. Якщо людина з'їсть заражену рибу (щука, окунь, миньок та ін.), що містить плероцеркоїди, у неї з них розвиваються дорослі гельмінти.

Клініка.

З'являються біль у животі, нудота, поганий апетит, дратівливість, слабкість, в'ялість, розлад випорожнень, схуднення. Може розвиватися злоякісна анемія. Діагноз ставлять на підставі клінічної картини і виявлення в калі яєць або члеників лентеця. Лікування проводять тими самими засобами, що й гіменолепідозу.

Профілактика включає старанну кулінарну обробку риби, виключення сирої риби з раціону собак і котів, охорону водоймищ від попадання нечистот.

 

Ехінококоз

Збудником ехінококозу у людини є однокамерний і багатокамерний ехінококи в личинковій стадії.

Кінцевим хазяїном ехінокока є собака, вовк, шакал, проміжним — людина, мала і велика рогата худоба, свиня.

Зараження людини відбувається при контакті з собаками.

1. Яйця ехінокока з шерсті собаки попадають у кишки, де онко-сфера звільняється від оболонок і з течією крові заноситься в легені, печінку, рідше в головний мозок та інші органи.

2. Утворюється міхур, усередині якого можуть бути дочірні і внучаті міхури, рідина і маса сколексів.

3. Ехінококові міхури зумовлюють шкідливий вплив на органи (механічне тиснення, токсико-алергічні реакції).

В діагностиці використовують

· рентгенологічне обстеження,

· внутрішньо шкірну алергічну пробу Кацоні,

· реакцію непрямої гемаглютинації,

· сканування печінки,

· ультразвукове дослідження,

· спленопортографію.

Лікування ехінококозу

хірургічне.

Профілактика

передбачає запобігання контакту дїтей з хворими собаками, дотримання правил особистої гігієни, своєчасне виявлення та ізоляцію хворих.

 

Шистосомоз (більгарціоз) зумовлюється трематодою, що п аразитує в кровоносних судинах ворітної і брижої систем ссавців.

1. Самиця відкладає яйця, які проникають через судинну стінку в сечовий міхур і кишки

2. виділяються з сечою і калом.

3. Проміжний хазяїн — молюски роду Bulinus, Physopsis, Ріапогвіз. В їхньому тілі відбувається розвиток і розмноження личинок, які виходять у воду у вигляді церкаріїв.

4. Укорінюючись у тіло людини, церкарій перетворюється на статевозрілу особу.

5. Через 2—3 міс після зараження дозрілі яйця виходять у навколишнє середовище.

6. В них міститься рухомий мірациді й.

7. Інвазія відбувається в процесі пиття зараженої води або купання в заражених водоймищах.

Клініка.

1. Укорінюючись у шкіру, церкарій викликає відчуття уколу голкою.

2. З'являються

· папульозні або пустульозні висипання,

· токсико-алергічна реакція (головний біль,

· біль у спині ї суглобах,

· слабкість, анорекція,

· гарячка,

· еозинофільний інфільтрат у легенях,

· гепатоспленомегалія).

· В крові відмічаються лейкоцитоз, еозинофілія, підвищена ШОЕ.

· Через 6—8 тижнів приєднуються гематурія, дизурія, біль у попереку, розвивається хронічний цистит.

3. Кишковий шистосомоз проявляється

· гемоколітом,

· загальною інтоксикацією.

4. Хронічний шистосомоз ускладнюється

· обвапнуванням стінок сечового міхура,

· тромбозом судин легень, мозку, ворітної вени,

· поліпозом кишок,

· хронічним гепатитом,

· цирозом печінки,

· ураженням статевих органів.

· Може розвиватися рак сечового міхура.