· припинення сертифікатної приватизації та розширення грошових форм
продажу акцій;
· збереження у державній власності пакетів акцій (25%, 50%+1 акція)
визначеного переліку підприємств;
· поновлення діяльності спеціального органу з управління державними
корпоративними правами (який було ліквідовано в період з 1996 по 1997 рр.);
· зростання рівня консолідації пакетів акцій та скорочення кількості
акціонерів; посилення боротьби за контроль над АТ;
· започаткування процесів реструктуризації та реорганізації;
· поступове формування системи захисту прав акціонерів;
· посилення контролю з боку державних органів за діяльністю АТ.
46. Суть принципу однакового та справедливого ставлення до акціонерів
рівноправність акціонерів:
· структура корпоративного управління повинна забезпечувати
однакове ставлення до акціонерів, включаючи дрібних та іноземних
інвесторів;
· у всіх акціонерів повинна бути надана можливість отримати
ефективний захист у випадку порушення їх прав;
звичайні акції голосують за формулою: «одна акція-один голос»;
47. Кількість основних моделей корпоративного управління
три основні моделі корпоративного управління: англо-американська, німецька і японська.
48. Етапи процесу історичного розвитку корпоративного управління
На першому етапі становлення корпоративного сектору України (1990-1993 рр.) можна виокремити наступні
особливості:
· виникнення великої кількості відкритих та закритих акціонерних товариств
(ВАТ та ЗАТ), товариств з обмеженою відповідальністю;
· відсутність спеціального державного органу, що регулював питання випуску
та обігу цінних паперів;
· відсутність фондового ринку; наявність значної кількості «тіньових» АТ.
Специфіка другого етапу (1994-1998 рр.) пов’язана із:
· започаткуванням масового акціонування середніх і великих державних
підприємств, що утворили основну масу відкритих акціонерних товариств;
· запровадженням процедури регулювання процесу створення АТ;
· формуванням системи ведення реєстрів акціонерів та оформленням прав
власності на акції; створенням Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку (ДКЦПФР) і в її межах органу з контролю та регулювання ринку цінних
паперів і корпоративних відносин.
Характерними рисами третього етапу (1999-теперішній час) є:
· припинення сертифікатної приватизації та розширення грошових форм
продажу акцій;
· збереження у державній власності пакетів акцій (25%, 50%+1 акція)
визначеного переліку підприємств;
· поновлення діяльності спеціального органу з управління державними
корпоративними правами (який було ліквідовано в період з 1996 по 1997 рр.);
· зростання рівня консолідації пакетів акцій та скорочення кількості
акціонерів; посилення боротьби за контроль над АТ;
· започаткування процесів реструктуризації та реорганізації;
· поступове формування системи захисту прав акціонерів;
· посилення контролю з боку державних органів за діяльністю АТ.
49. Склад ради директорів в японській моделі
Практично повністю складається із внутрішніх учасників. Держава може також призначити свого представника. Кількість – до 50 чоловік. Для даної моделі банки є ключовими акціонерами, також є тенденція до збільшення кількості інституціональних акціонерів. Рада директорів майже повністю складається з афілійованих осіб, тобто виконавчих директорів, керівників важливих відділів компаній і Правління.
50. Склад Виконавчої ради в німецькій моделі
Складається виключно із працівників корпорації.
51. Виберіть вірне визначення, що таке підприємство, що засноване на власності сім’ї: Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників (наприклад, сімейне), то його майно є сімейною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність, повинна бути встановлена письмовою угодою власників майна.
52. Ознаки першого етапу розвитку корпоративного управління
· виникнення великої кількості відкритих та закритих акціонерних товариств
(ВАТ та ЗАТ), товариств з обмеженою відповідальністю;
· відсутність спеціального державного органу, що регулював питання випуску
та обігу цінних паперів;
· відсутність фондового ринку; наявність значної кількості «тіньових» АТ.
53. Особливості німецької моделі
Банки є довгостроковими акціонерами корпорацій і їх представники обираються в склад ради директорів на постійній основі. Більшість
німецьких фірм віддають перевагу банківському фінансуванню на відміну від
акціонерного. Структура управління переміщена в сторону. Банки – 30% акцій, корпорації – 45%, пенсійні фонди – 3%, індивідуальні акціонери – 4%.
Двопалатна рада директорів: Спостережна Рада та Правління. Спостережна Рада призначає та розпускає Правління, затверджує рішення керівництва та надає рекомендації Правлінню. Правління складається виключно із співробітників корпорації. В Спостережну Раду обов’язково входять
представники працівників та акціонерів. Кількість членів Спостережної Ради – від 9 д 20 чоловік (встановлюється законодавчо).
Основними акціонерами даної моделі є банки і корпорації. Останнім часом зростає вплив іноземних інвесторів. Для даної моделі характерне зворотне
управління – Спостережна рада і Виконавча рада. Спостережна рада призначає і розпускає Виконавчу раду, дає їй поради. Виконавча рада відповідає за повсякденне управління компанією і складається виключно із працівників корпорації. За цією моделлю без схвалення акціонерів не можливе прийняття рішень щодо розподілу чистого прибутку, ратифікації рішень Спостережної і Виконавчої рад за минулий фінансовий рік, вибори Спостережної ради, призначення аудиторів.
