равила оформлення креслень: формати, рамка та основний напис.

Щоб креслення були зручними в зберіганні та користуванні, їх виготовляють певного розміру. Розмір аркуша називають форматом..

Креслення мають відповідне оформлення у вигляді рамки та основного напису. В основний напис записують відомості про виріб та виконавця роботи.

 

Рисунок1

 

Типи ліній

Типи ліній (Лінії, що використовуються при побудові креслень)

ГОСТ 2.303—68 регламентує різні типи ліній, що використовуються при побудові креслень. У табл. 3 наведено типи ліній, їх найменування, накреслення і розміри конструктивних елементів ліній, товщина ліній відносно суцільної товстої лінії та основне призначення. Товщина всіх ліній на одному

Найменування лінії	Накреслення лінії	Товщина лінії відносно товщини основної лінії	Основне призначення
Суцільна товста основна		s	Лінії видимого контуру Лінії переходу видимі Лінії контуру перерізу (винесеного і такого, що входить до складу розрізу)
Суцільна тонка		s/3…s/2	Лінії контуру накладеного перерізу Лінії розмірні та виносні Лінії штриховки Лінії-виноски Полички ліній-виносок Лінії для зображення примежових деталей Лінії обмеження виносних елементів на виглядах, розрізах, перерізах Сліди площин, лінії побудови характерних точок
Суцільна хвиляста		s/3…s/2	Лінії обриву Лінії розмежування вигляду та розрізу
Штрихова		s/3…s/2	Лінії невидимого контуру Лінії переходу невидимі
Штрихпунктирна тонка		s/3…s/2	Лінії осьові та центрові Лінії перерізів, що є осями симетрії для накладених або винесених перерізів
Штрихпунктирна потовщена		s/2…2/3s	Лінії, що позначають поверхні, які підлягають термообробці або покриттю Лінії для зображення елементів, розмішених перед січною площиною («накладена проекція»)
Розімкнена		s…1,5s	Лінії розрізу
Суцільна тонка із зламами		s/3…s/2	Довгі лінії обриву
Штрихпунктирна з двома крапками тонка		s/3…s/2	Лінії згину на розгортках Лінії для зображення частин виробів у крайніх або проміжних положеннях. Лінії для зображення розгортки, суміщеної з виглядом

Тема: Шрифти креслярські. Конструкція літер і цифр згідно вимог стандартів

 

План

1. Загальні відомості про креслярські шрифти згідно ГОСТ 2.304-81

а) типи шрифтів

б) розміри шрифтів

2. Особливості конструкції літер і цифр прописного і рядкового креслярських шрифтів типу Б (літер українського, російського, латинського алфавітів та арабських цифр)

Всі написи на кресленнях виконують креслярським шрифтом. Це робить креслення більш чіткими й виразними, полегшує їх читання.

Літери і цифри креслярського шрифту відрізняються від тих, якими ви пишете звичайно. Конструкцію літер і цифр креслярського шрифту визначено державним стандартом.

У стандарті подано основні розміри та конструкція літер. Висоту h великих літер називають розміром шрифту. Встановлено такі розміри шрифтів: (1,8); 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40. Використовувати шрифт (1,8) не рекомендується.

 

 

Встановлено такі типи шрифтів:

- тип А без нахилу, товщина d лінії шрифту дорівнює 1/14 висоти h великих літер;

- тип А з нахилом літер та цифр приблизно 75°(d = 1/14h)

- тип Б без нахилу, товщина ліній d = 1/10h;

- тип Б з нахилом, товщина ліній d = 1/10h

 

Графічна робота 01:

“Лінії креслень”.

 

Графічна робота 02: (СВ)

“Титульний аркуш майбутнього альбому графічних робіт студента”.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДВНЗ «Чернівецький індустріальний коледж»

Спеціальність: «Обслуговування комп’ютерних

систем і мереж»

 

 

ГРАФІЧНІ РОБОТИ

З ІНЖЕНЕРНОЇ ТА

КОМП'ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ

Креслення. Ескізи. Схеми

ІКГ.07.02.00.00

 

 

Перевірив Виконав

викладач студент гр. КС-2-1

__________ (Прізвище викладача) _________(Прізвище студента) “___”__________ 20___ р. “___”___________20___ р.

 

20__

Тема: Геометричні побудови

Поділ відрізків, кутів, кіл на рівні частини. Нахил і конусність на технічних деталях, позначення їх на кресленнях.

Побудова спряжень

Спряження в контурах технічних деталей. Виконання спряжень прямих, дуг, кіл.

 

План

Ділення відрізка прямої на рівні частини

Виконання перпендикулярних і паралельних прямих та відрізків

Ділення кутів на рівні частини Побудова правильних вписаних многокутників

Спряження дуги із прямою; техніка його виконання

Графічна робота 03:

“Креслення контурів деталей з діленням кіл і побудовою спряжень

 

СВ: Тема: Лекальні криві

Принципи і методи виконання лекальних кривих: еліпса, параболи, евольвенти, спіралі Архімеда.

 

План

Загальні положення про лекальні криві. Приклади лекальних кривих в технічних контурах деталей

Еліпс його визначення, основні параметри еліпса і характеристики. Побудова еліпса за його великою і малою осями

Парабола; її визначення, основні параметри і характеристики.

Побудова параболи за заданим параметром «Р». Інші способи виконання параболи

Уклон і конусність, приклади застосування і виконання їх на технічних деталях та кресленнях останніх. Умовні позначення уклону і конусності на кресленнях

 

Конусність та уклони на кресленнях.

Уклоном називають величину, що характеризує нахил прямої лінії від­носно іншої прямої (горизонтальної або вертикальної).

На малюнку а показано пряму СВ, яка має уклон відносно прямої АВ. Характеризують уклон відношенням довжин катетів прямокутного трикутника АВС:

Отже, якщо потрібно провести лінію з уклоном, наприклад 1: 5 від­носно заданої (б), то до заданої прямої проводять перпендикуляр і на ньому відкладають один відрізок довільної довжини, а на заданій прямій - п'ять таких відрізків. Сполучивши між собою кінцеві точки обох відрізків, отримують заданий уклон.

Уклони на кресленнях указують у вигляді числових співвідношень (1: 3; 1: 5; 1: 8; 1:10; 1: 12 і т. д.) або у відсотках (10 %; 12 %). В цому випадку горизонтально відкладають 100% довжини (100мм), а вертикально – той самий процент (наприклад -12% - 12 мм.)

Перед числовим співвідношенням наносять знак <. Його гострий кут спрямову­ють у бік нахилу

 

Конусністю називають відношення різниці діаметрів основ конуса до відстані між ними.

На кресленнях конусність, як і уклон, указують у числових співвідно­шеннях.

Лекальні криві Лека́ло - креслярський інструмент для побудови або перевірки кривих. Лекало постійної кривизни є шаблоном що містить одну або більше різних кривих змінного радіусу. Найпростіша побудова робиться ділянками: для кожної ділянки будуються три точки, до них підбирається відповідна крива на лекалі і проводиться лінія як під лінійку. Окрім цих трьох точок абсолютно потрібна наявність ще декількох сусідніх точок або напрямів Еліпс - замкнута плоска опукла крива, сума відстаней кожної точки якої до двох цих точок (фокусів), що лежать на його великій осі, є величина постійна і рівна довжині великої осі. Побудова еліпса по великій АВ і малої CD осям/ робиться в наступній послідовності: 1. Проводять дві перпендикулярні осьові лінії; 2. Від точки їх перетину відкладають вгору і вниз по вертикальній осі відрізки, рівні довжині малої півосі, а вліво і управо по горизонтальній осі - відрізки, рівні довжині великої півосі отримуємо точки A, B, C і D; 3. Проводимо два концентричні кола діаметрами AB і CD; 4. Проводимо ряд променів діаметрів; 5. З точок перетину променів з колами проводять лінії, паралельні осям еліпса, до взаємного перетину в точках, що належать еліпсу; 6. Отримані точки сполучають плавною кривою. Парабола - плоска крива, кожна точка якої рівновіддалена від директриси DD1 - прямої, перпендикулярної осі симетрії параболи, і від фокусу F - точки, розташованої на осі симетрії параболи. Відстань KF між директрисою і фокусом називається параметром p параболи. Точка О, що лежить на осі симетрії параболи, називається вершиною параболи і ділить параметр p навпіл. Побудова параболи при заданій величині параметра p: 1. Проводять вісь симетрії параболи і відкладають на ній відрізок KF=p; 2. Через точку K перпендикулярно осі симетрії проводять директрису DD1; 3. Відрізок KF ділять навпіл отримують вершину 0 парабол; 4. Від вершини відміряють ряд довільних точок 1, 2, 3, 5, 6 з що поступово збільшується відстанню між ними; 5. Через ці точки проводять допоміжні прямі перпендикулярні осі параболи; 6. На допоміжних прямих роблять зарубки радіусом рівним відстані від прямої до директриси; Отримані точки сполучають плавною кривою. Побудова параболи при заданій вершині 0, осі 0С і точки В 1. Будують допоміжний прямокутник АВС0; 2. Сторони АВ і А0 ділять на рівні частини і отримані точки нумерують; 3. Горизонтальний ряд ділень сполучає з вершиною 0, а через вертикальний ряд ділень проводять прямі паралельні осі параболи; 4. Точки перетину горизонтальних прямих 11, 21,... з променями 01, 02,...належать параболі; 5. Отримані точки сполучають плавній кривій.     Евольвентою кола називається траєкторія точки прямої лінії, коли ця пряма перекочується без ковзання по колу. Побудови евольвенти виконується в наступній послідовності: 1. Задане коло ділять на декілька рівних частин (на 12), які пронумеруємо 1 -. 12; 2. З кінцевої точки 12 проводять дотичну до кола і відкладають на ній довжину кола, рівну pD; 3. Отриманий відрізок (довжину кола) ділять також на 12 рівних частин; 4. З точок ділення кола проводять дотичні і на них відкладають відрізки 111=pD/12, 221=2pD/12, 331=3pD/12,... 12121=pD; 5. З'єднавши отримані точки 11, 21, 31,... 121 плавною кривою отримаємо евольвенту кола.
	Циклоїда - траєкторія (шлях) точка А, що лежить на колі, яке котиться без ковзання по прямій АА12. Побудова циклоїди робиться в наступній послідовності: 1. На направляючій горизонтальній прямій відкладають відрізок АА12, рівний довжині кола радіусу r, що виробляє (2pr); 2. Будують коло радіусу r, що виробляє, так щоб пряма напрямної була дотичною до її в точці А; 3. Коло і відрізок АА12 ділять на декілька рівних частин, наприклад на 12; 4. З точок ділень 11, 21,...121 відновлюють перпендикуляри до перетину з продовженням горизонтальної осі кола в точках 01, 02,...012; 5. З точок ділення кола 1, 2,...12 проводять горизонтальні прямі, на яких роблять зарубки дугами кола радіусу r; 6. Отримані точки А1, А2,...А12 сполучають плавній кривій

Синусоїда - плоска крива, що виражає закон зміни синуса залежно від зміни величини центрального кута.
Величина r називається амплітудою синусоїди, L - завдовжки хвилі або періодом синусоїди.