озрахунок річної виробничої програми та об’єму робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу.

 

Визначимо спочатку річний пробіг автомобілів кожної моделі, які становлять парк, розрахований, наприклад, за формулою

 

де - кількість робочих днів за рік;

- середньодобовий пробіг автомобіля, км;

- кількість днів простою автомобіля під час КР [4, 5];

- скоригований пробіг автомобіля до КР, км;

- тривалість простою під час ТО і ПР (дні/1000 км) (дод. 5).

 

Для автомобіля ЛАЗ-12LE річний пробіг автомобілів становить:

 

 

Для автомобіля ЛАЗ-13.5LE річний пробіг автомобілів становить:

 

 

Для автомобіля ЛАЗ-20LF річний пробіг автомобілів становить:

 

 

Річна кількість ТО і КР за кожною моделлю:

 

де - ресурс автомобіля, км;

- періодичність відповідно другого та першого технічного обслуговування, км.

Для автомобіля ЛАЗ-12LE річна кількість ТО і КР становить:

 

 

 

Модель автомобіля	Річна кількість ТО і ПР
Богдан А091	6.155	147.723	461.638	13678.096	6.155
ЛАЗ-12LE	10.386	249.268	778.964	23739.837	10.386
МАЗ-103-06	4.938	118.524	370.388	15195.383	4.938
Разом	21.479	515.515	1610.99	52613. 316	21.479

 

Результати розрахунків кількості КР (), ТО-2 (), ТО-1 (), ЩО () та сезонних обслуговувань () наведені у табл. 2.

Річна трудомісткість сезонного, другого, першого та щоденного ТО і ПР визначиться за формулами:

 

 

де - частина трудомісткості ТО-2, яка припадає на одне сезонне обслуговування (для природно-кліматичних умов України );

- облікова кількість автомобілів за моделями;

- зкориговаиий норматив трудомісткості відповідно: щоденного, першого та другого технічних обслуговувань, люд-год;

- зкорнгований норматив трудомісткості поточного ремонту, люд.- год/ 1000 км.

Для автомобіля Богдан А091 річна трудомісткість сезонного, другого, першого та щоденного ТО і ПР становить:

CityLAZ 12LE

МАЗ-103-06

 

 

Тип і модель рухомого складу	Облікова кількість автомобілів	Вид обслуговування	Поточний ремонт
ЩО	ТО-1	ТО-2+Тс
Кількість ЩО	Скорегована трудомісткість люд.-год.	Трудомісткість робіт люд.-год.	Кількість ЩО	Скорегована трудомісткість люд.-год.	Трудомісткість робіт люд.-год.	Кількість ЩО	Скорегована трудомісткість люд.-год.	Трудомісткість робіт люд.-год.	Річний пробіг	Скорегована трудомісткість люд.-год.	Трудомісткість робіт люд.-год	Сумарна трудомісткість робіт
Богдан А091		13678.096	0.32	4376.991	461.638	4.44	2049.673	147.728 431.728	17.75	2622.083 2906.083	2462057.336	1.87	4604.047	13936.795
CityLAZ 12LE		23739.837	0.4	9495.935	778.964	6.04	4704.943	249.268 925.748	24.16	6022.315 6698.795	4154471.545	2.35	9763.008	30662.673
МАЗ-103-06		15195.383	0.4	6078.153	370.388	5.33	1974.168	118.524 1189.308	60.84	8281.784	1975399.754	8.53	16850.160	33184.265
Разом		52613.316	1.12	19951.079	1610.99	15.81	8728.784	515.515 17886.662	102.75	15855.398 17886.662	8591928.635	12.75	31217.215	77783.733

 

1.5.2. Річна трудомісткість сезонного, другого, першого та щоденного ТО і

 

ПР:

де - частина трудомісткість Т0-2, яка припадає на одне сезонне обслуговування (для природно-кліматичних умов України т₁ - 0,2); А_К - облікова кількість автомобілів за моделями;

скоригований норматив трудомісткості відповідно щоденного, першого та другого технічних обслуговувань, люд.-год;

- скоригований норматив трудомісткості поточного ремонту, люд.-год на

1000 км.

Для Богдан А091 трудомісткість сезонних робіт з технічного обслуговування становить

 

CityLAZ 12LE

МАЗ-103-06

1.2.3.Сумарна річна трудомісткість ТО і ПР по одній моделі рухомого складу

Для Богдан А091

CityLAZ 12LE

МАЗ-103-06

Трудомісткість контрольно-діагностичних робіт ТО-1

де т₂ - частина трудомісткості ТО-1, що припадає на загальні діагностичні роботи (додаток 6).

Для АТП

Трудомісткість контрольно-діагностичних робіт ТО-2

де т3 - частина трудомісткості ТО-2, що припадає на поглиблену діагностику.

Для АТП

 

Трудомісткість контрольно-діагностичних робіт ПР

де т₄ - частина трудомісткості ПР, що припадає на загальне та поглиблене діагостування.

Для АТП

1.2.5. Допоміжні роботи не перевищують 30% сумарної трудомісткості ТО і ПР. До складу допоміжних робіт входять технічне обслуговування та ремонт обладнання - інструменту, транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язані з технічним обслуговування і ремонтом рухомого складу, перегін автомобілів всередині автотранспортних підприємств, зберігання, прибирання виробничих приміщень, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу:

У таблиці наведено результати розрахунків за вмдами допоміжніх робіт.

Види допоміжніх робіт	Ремонт та обслуговування технологічного обладнання,оснастки та інструменту	Ремонт та обслуговування інженерного обладнання мкркж та комунікацій	Транспортні	Прегвн автобусів	Прийняття, зберігіння і видача матеріальних цінностей	Прибирання виробничих приміщень і території	Обслуговування компресорного обладнання
Середня частина виду робіт	0.2	0.15	0.1	0.15	0.15	0.2	0.05
Трудомісткість робіт Люд.год.	4667.024	3500.268	2333.512	3500.268	3500.268	4667.024	1166.756

У свою чергу, трудомісткість робіт з ремонту й обслуговування технологічного та інженерного обладнання так розподіляється за видами робіт, %: електричні - 25; механічні - 10; слюсарні - 16; ковальські - 2; жерстяницькі - 4; зварювальні - 4; трубопровідні - 1; ремонтно-будівельні та столярні - 16.

Розподіл трудомісткості ТО і ПР за видами робіт для різних типів автомобілів наведено у додатку 6, а в таблиці для прикладу наведено результати розрахунків і розподіл трудомісткості поточного ремонту. Крім цього в таблиці наведено розподіл робіт з ремонту й обслуговування інженерного та технологічного обладнання, трудомісткість яких додається до трудомісткості основних робіт, хоч при їх об'ємі понад 10 тис. люд.-год можна передбачати окремо відділ головного механіка (ВГМ). Роботи механічні, слюсарні та трубопровідні об' єднані в слюсарно-механічні, а ремонтно-будівельні та столярні віднесені до деревообробних.

 

Види робіт	ПР	Ремонт та обслуговування обладнання	Усього люд.-год.
%	люд.-год.	%	люд.-год.
Постові роботи
Загальне діагностування Поглиблене діагностування Регулювальні та монтажно-демонтажні роботи Зварювальні роботи з металевим кузовом Жестяницькі роботи з металевим кузовом Малярні роботи Разом		312.172   312.172   8428.648   1560.861   624.344   2497.377 13735.576			312.172   312.172   8428.648   1560.861   624.344   2497.377 13735.576
Дільниці
Агрегатні Слюсарно-механічні Електротехнічні Акамуляторні Ремонт приладів систем живлення Шиномонтажні Вулканізаційні Ковальсько-ресорні Мідницькі Жестяницькі Зваравальні Арматурні Оббивні Разом Всього		5306.927 2497.377   2185.205 624.344 936.516     624.344 312.172 936.516   624.344 624.344 624.344 936.515 936.515 17481.640 31217.215		3920.300   2041.823     163.346   1388.439 326.692 326.692     8167.292 8167.292	5306.927 6417.637   4227.028 624.344 936.516     624.344 312.172 1099.862   2012.783 951.036 951.036 936.516 936.516 25336.717 39072.293

 

Кількість постів розраховують залежно від методу виконання технічного обслуговування. Розрізняють два методи виконання технічного обслуговування: на поточних лініях і на тупикових постах. Для вибору методу виконання ТО необхідно визначити добову програму ТО-1, ТО-2, а також ЩО.

Добова програма кожного виду технічного обслуговування визначається за формулою:

 

де і - вид технічного обслуговування (ЩО, ТО-1, ТО-2)

- річна програма і-го виду ТО всіх моделей автомобілів;

- кількість робочих днів за рік.

Тоді для зони ЩО добова програма становить:

Для зони ТО-1

Для зони ТО-2

 

Якщо добова програма ТО-2 передбачає 5-6 обслуговувань і більше, а ТО-1 = 12-15 обслуговувань і більше, то такі технічні обслуговування можуть проводитись тупикових постах. Для мого курсового проекту технічне обслуговування слід проводити на тупикових постах.

Ритм виробництва

 

де Т - тривалість роботи зони ТО на добу, год;

- кількість обслуговувань автомобілів на добу за даним видом ТО. Приймемо, що тривалість роботи зон ЩО і ТО становить 7 год у 2 зміни.

Тоді ритм зони ЩО становить:

ТО-1

ТО-2

 

Такт поста - це час виконання ТО на тупиковому посту чи на посту потокової лінії

 

де - середня трудомісткість одного ТО, люд.-год;

- сумарна річна трудомісткість і-го виду технічного обслуговування автомобілів, зменшена на трудомісткість діагностичних робіт, люд.-год;

- кількість і-го виду технічних обслуговувань за виключенням причепів та напівпричепів;

- чисельність робітників, які одночасно працюють на посту;

- час переміщення автомобіля при встановленні його на пост і з'їзді з поста .

Тоді такт поста для зони ЩО становить:

Розрахунок числа постів в зонах і постових відділеннях. У тому випадку, коли ТО не може бути організоване на лініях, його проводять на універсальних чи спеціалізованих постах. Регулювальні і складально-розбірні роботи поточного ремонту також виконують на постах. Крім цього ОНТП 01- 91 передбачає виконання на постах зварювальних, жерстяницьких, деревообробних, малярних, а також діагностичних робіт.

Кількість таких постів знаходять за формулою:

 

 

де - річний обсяг робіт, визначений в пар.3.1.1.2, люд.-год;

- коефіцієнт нерівномірності завантаження постів;

- кількість робочих днів за рік;

n - кількість змін роботи на добу;

- тривалість зміни;

Р - число одночасно працюючих на одному посту (не повинно перевищувати значень, наведених в дод. 7). чол.;

- коефіцієнт використання робочого часу поста (для середніх умов праці = 0,80...0,85; для найкращих – 0,85...0,9 і для гірших - 0,75...0,8).

Кількість постів для зони ЩО становить:

ТО-1

ТО-2

ПР

Загальне діагностування

Поглиблене діагностування

Регулювальні і розбірно-складні роботи

Зварювальні роботи

Жестяницькі роботи

Малярні роботи

Кількість постів чекання приймають 20% від кількості робочих постів. Проте в АТП в зонах з теплим кліматом чи на таких, деє закриті стоянки, пости чекання не передбачаються.

Розрахунок лінії непервної дії. На лініях неперервної дії приміщення автомобілів конвеєром здійчнюється вусь час. Припустима здатність таких ліній при повній механізіції робіт визначається пропускною здатністю основної установки для миття автомобілів. У цьому разі так лінії

 

- продуктивність механазованої установки для миття автомобілів на лінії ЩО,авт/год, а необхідна швидкість конвеєра

 

Де -габаритна довжина автомобіля

- відстань між автомобілями на постах лінії, м.

 

Ритм виробництва для автомобілів парку

Кылькысть лінгій для проведення ЩО

1.4. Розрахунок технологічного обладнання

Пости зон ТО і ПР обладнуються канавами та підйомниками. При обслуговуванні й ремонті легкових автомобілів у зонах передбачається 20% канав від кількості всіх постів і 40% постів обладнується підйомниками, а для вантажівок, навпаки, передбачається 40% канав і 20% підйомників.

Поточні лінії ТО обладнуються канавами і конвеєрами на всю їх довжину.

Кількість основного обладнання за ступенем його використання. Якщо воно використовується протягом усієї зміни, то його визначають за трудомісткістю, якщо періодично - то за табелем обладнання (це обладнання карбюраторних, акумуляторних, електротехнічних цехів).

Обладнання загального призначення (верстати) розраховують за кількістю робітників.

Кількість обладнання

де - річна трудомісткість певного виду робіт, люд.-год;

- кількість робочих днів на рік;

- тривалість роботи протягом зміни, год;

п - число змін роботи;

Р - кількість робітників, які одночасно працюють на даному виді обладнання;

- коефіцієнт використання обладнання за часом (для механічних верстатів =0,75...0,8; для горнів і зварювального обладнання = 0,85...0,9; для печей =0,6...0,75).

Для слюсарно-механічних дільниць трудомісткість робіт розподіляється так: 20% - слюсарні роботи і 80% - верстатні. У свою чергу, трудомісткість верстатних робіт розподіляється так: токарні - 48%; револьверні - 12%; фрезерні

- 12%; стругальні - 5%; шліфувальні -10%; заточні - 8%; свердлильні - 5%.

Використаємо трудомісткість робіт по дільницях (таблиця 1.6)

Розраховуємо обладнання для дільниці ЩО

ТО-1

ТО-2

ПР

Агрегатна

Слюсарно-механічна

Електромеханічна

Арматурні

Ремонт приладів системи живення

Шиномонтажні

Вулканізаційні

Ковальсько-ресорні

Мідницькі

Жестяницькі

Зварювальні

Арматурні

Оббивні

1.5. Розрахунок чисельності виробничого персоналу

Розрізняють технологічно необхідну (явочну) Р_Я і штатну Р_Ш кількість робітників. Кількість явочних робітників у зонах ТО і ПР визначається як добуток кількості робочих одного поста Р_П прийнятого при розрахунках постів, на кількість постів Х_П чи кількість робочих однієї лінії на кількість ліній.

На дільницях (цехах) кількість явочних робітників можна визначити за формулою

де Т_Р - річний обсяг робіт цеху чи дільниці, люд.-год;

Ф_м - річний фонд часу робочого місця чи технологічно необхідного працюючого, який дорівнює 2070 год. для виробництв з нормальними умовами праці і 1830 год для шкідливих виробництв, наприклад малярного.

Явочна кількість працівників зони ТО-1

ТО-2

ПР

Регулювальна і розбірно-складальна дільниця

Штатна кількість працівників

де - коефіцієнт штатності, ц_ш = 0,85...0,95 [6].

 

Штатна кількість працівників зони ТО-1

 

ТО-2

ПР

Регулювальна і розбірно-складальна дільниця

Розрахунки виконують для всих зон і дільниць та їх результати заносять до таблиці.

Зона і відді­лення	Річна трудо­місткість, люд.-год	Річний фонд часу одного робітника	Кількість робітників	Розподіл по змінам явочних робітників
			явочних	коефіцієнт штатності	штатних	І	ІІ	ІІІ
ТО-1	8728.784			0.9				-
ТО-2				0.9				-
ПР				0.9			0.5	0.5
Регюлювальна і розбірно-складальна дільниця				0.9			0.5	0.5

1.6. Розрахунок площ виробничих приміщень

Площі виробничих приміщень визначаються за питомими площами на одиницю обладнання чи на одного працюючого.

1.6.1. Площа зони технічного обслуговування і поточного ремонту

де - площа, яку займає автомобіль у плані, м²;

К_о - питома площа приміщення, яка припадає на одиницю площі, яку займає автомобіль: при двосторонньому розміщенні постів К_о = 4...5, при односторонньому К_о = 6...7;

Х_о - кількість постів зони. Ширину проїздів вибирають за спеціальними таблицями. Площу зон ТО з поточними лініями визначають як добуток довжини лінії та ширини зони. Ширина зони дорівнює сумі ширини автомобіля і відстаней від обох сторін автомобіля до стін (колон) чи автомобілів.

Площа зони ТО-1

Площа зони ТО-2

Плоза зони ПР

Площа регулювальної і розбірно складальної дільниці

1.6.3. Площа складських і допоміжних приміщень може бути визначена двома методами: за питомою площею складських приміщень на 10 одиниць рухомого складу і за площею, яку займає обладнання для зберігання запасу експлуатаційних матеріалів, запасних частин, агрегатів, матеріалів, і за коефіцієнтом щільності розміщення обладнання. У курсовому проекті площу складських приміщень краще визначати за питомою площею на 10 одиниць рухомого складу.

 

Складські приміщення і споруди за предметною спеціалізацією	Питома площа на 10 одиниць рухомого складу	Площа складських і допоміжних приміщень
Запасні частини, деталі,
експлуатаційні матеріали	4,4	67.76
Двигуни, агрегати та вузли	3,0	46.2
Мастильні матеріали
(з насосною станцією)	1,8	27.72
Лакофарбувальні матеріали	0,6	9.24
Інструменти	0,15	2.31
Кисень і ацетилен в балонах	0,2	3.08
Пиломатеріали	-	-
Метал, брухт, цінний утиль	0,3	4.62
Автомобільні шини (нові,
відремонтовані та ті, що
мають бути відновлені)	2,6	40.04
Автомобілі, агрегати (на
відкритому майданчику), які
підлягають списанню	7,0	107.8
Приміщення для проміжного
зберігання запасних частин і
матеріалів (дільниця
комплектування і підготовки
виробництва)	0,9	13.86
Порожні дегазовані балони
(для газобалонних
автомобілів)	0,25	3.85

3. Розробка генерального плану

Особливістю розробки генерального плану в курсовому проекті є те, що він стосуватиметься у переважній більшості нових підприємств, тобто тих, які засновуються вперше й комплектуються рухомим складом також новим, хоч може бути рухомий склад і з пробігом. Крім цього, місцезнаходження автопідприємства у завданні на курсовий проект вказується умовно.

Під генеральним планом розуміють орієнтований у відношенні проїздів загального користування і сусідніх володінь план земельної дільниці, відведеної під забудову з указанням на ньому будівель і споруд за їх габаритним розміром, площі для безгаражного зберігання рухомого складу, шляхів і проїздів руху рухомого складу по території.

Даний генеральний план АТП найчастіше виконують у масштабі 1: 500.

При розробці генерального плану спочатку встановити його структуру, тобто які споруди, будівлі, стоянки та інші технологічно необхідні

елементи увійдуть до його складу. Для цього ознайомились з існуючими генеральними планами підприємств, використовували як діючі підприємства, так і літературні джерела, де є генеральні плани підприємств, близьких за вихідними даними до підприємств, що розробляли в курсовому проекті. Типову структуру генеральних планів складають: адміністративно-побутовий корпус, виробничо-технічний корпус, зона стоянки (відкрита чи закрита), зона щоденного обслуговування, контрольно-пропускний пункт (КПП), очисні споруди, склад кисневих і ацетиленових балонів, озеленення, зона відпочинку.

Як і при розробці виробничого корпусу визначили площа окремих його елементів, що дає змогу встановити габаритні розміри самого виробничого корпусу, так і при розробці генерального плану знайшли необхідні габаритні розміри та площу його структурних елементів.

Для виробничого корпусу, зони ЩО габаритні розміри та площі визначили в розд. Площу стоянки розраховуємо за формулою

Де - площа, яку займає автомобіль в плані, м²;

К_п- коефіцієнт щільності розміщення автомобілів на місцях зберігання, К=2,5...3,0;

А_СТ - число місць стоянки,

де А_кр - добове число автомобілів, які перебувають на капітальному ремонті (визначається діленням річної програми капітальних ремонтів на кількість робочих днів), для вантажівок і легкових автомобілів Акр = 0;

Хпр, Хто - кількість постів відповідно поточного ремонту та технічного обслуговування;

Хч - число місць чекання (для помірно теплої зони не передбачаються);

А_л - кількість автомобілів, які постійно знаходяться на лінії при цілодобовій роботі по парку;

А_вд- кількість автомобілів, які знаходяться в постійних тривалих відрядженнях.

Тоді площа стоянки

При розробці генерального плану автопідприємства додержуємось таких вимог:

· взаємне розміщення зон і дільниць виконуємо згідно з технологічним процесом;

· у місцях інтенсивного руху автомобілів не повинно бути пересічених потоків;

· передбачаємо незначної реконструкції будівель при зміні технологічних процесів і розширенні виробництва.

Забудова генерального плану робимо або об'єднаною блокованою) або роз'єднаною (павільйонною). При об'єднаній забудові всі основні виробничі приміщення розміщуються в одній будівлі (рис 1.а) а при роз'єднаній - в окремих будівлях (рис 1.б).

 

Рис1. Схема забудови земельної ділянки:

а - блокована; б – півільйонна;

1 – адміністративний корпус; 2 – стоянка; 3 – зона ТО; 4 – зона ПР.

Блокована забудова має переваги перед павільйонною в економічності будівництва, зручності побудови виробничих процесів, здійсненні технологічних зв'язків і організації руху.

До переваг павільйонної забудови можна віднести зменшення пожежної безпеки і загальне спрощення планувального рішення. Використання павільйонної забудови доцільне при наявності в автопідприємстві особливо крупногабаритного рухомого складу, при складному рельєфі території підприємства, при стадійному його розвитку чи реконструкції.

У всіх інших випадках переважною є блокована забудова. Проектування окремо розташованих будівель допускається тільки при відповідному техніко- економічному обгрунтуванні недоцільності блокованої забудови. В окремих приміщеннях допускається розташовувати зону ЩО, фарбувальні, кузовні, шиномонтажні відділення. Окремі будівлі підприємства мають бути розміщені на мінімальній відстані для влаштування проїздів, тротуарів, прокладання інших інженерних комунікацій, але не меншій відстані, ніж це передбачено протипожежними і санітарними вимогами (СНиП ІІ-89-80). В даному випадку вибираємо павільйонну забудову.

В даному кресленні використовуємо блоковану забудову.

Адміністративно-побутові приміщення розташовуємо поруч з головним входом на підприємство. Біля них передбачаємо майданчик для стоянки транспортних засобів працівників підприємства. Площу стоянок визначаємо за умови: 10 автомобіле-місць на 100 працюючих у двох суміжних змінах. Питома площа на один легковий автомобіль дорівнює 25 м², на мотоцикл - 5, на велосипед - 0,8 м.

Адміністративно-побутові приміщення розміщуємо переважно в прибудовах до виробничих будівель.

Адміністративно-побутовий корпус беремо прямокутної форми.

Будівлі та споруди розміщуємо по відношенню до сторін світу і напрямків вітру так, щоб забезпечувалося максимальне природне освітлення, провітрювання майданчика та попередження снігових заносів.

Будівлі та споруди з виробничими процесами, де виділяється пил і дим, а також з вибухонебезпечними процесами розміщуємо з невітряного боку по відношенню до інших будівель і споруд. Склади з легкозаймистими речовинами, а також пальними розташовуємо з повітряного боку по відношенню до виробничих будівель. Будівлі, обладнані світлоаераційними ліхтарями, орієнтуємо на генеральному плані так, щоб осі ліхтарів були перпендикулярними до основних напрямків вітрів, або кут не був меншим за 45⁰.

Автопідприємство має дві функціональні зони - експлуатаційну та виробничу. Експлуатаційна для прийому, випуску та зберігання рухомого складу, виконання робіт ЩО та інших супутніх робіт. Виробнича зона слугує для розміщення будівель і споруд для ТО і ПР. Взаємне розміщення експлуатаційної і виробничої зон має забезпечувати розділення потоків персоналу (водіїв і виробничих робочих) при руху від адміністративно-побутових приміщень до робочих місць і назад.

Перед в'їздом у зону ЩО передбачаємо майданчик накопичення рухомого складу, місткість якого має бути не меншою від 10% пропускної здатності постів щоденного обслуговування.

На даному підприємстві з 6 постами для обслуговування та з числом автомобілів 154 проектуємо не менше як два в'їзди (виїзди) на територію.

Ворота для в'їзду на територію підприємства чи виїзду розміщуємо від червоної лінії дороги на відстані не менше довжини основного автомобіля, який обслуговується.

Розрахунок механічної вентиляції