Інформаційно-технологічна культура та компетентність особистості.

Тема 1. Соціально-культурні аспекти інформатизації суспільства

За останні роки в Україні покращилась інформатизація суспільства, завдяки так званим інформаційним службам та агенціям, чисельність яких стрімко зростає. Інформація – це найцінніший товар, який може приносити гарний прибуток. Інформація завжди була і буде цінним товаром. Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності. На сучасному етапі розвитку суспільства інформаційно-аналітична діяльність, безперечно, має розумітися як пріоритетний вид діяльності, винятково важливий для нашої країни та її стратегічних перспектив. З урахуванням глибини науково-інтеграційних процесів сучасності праця в цьому напрямку може бути достатньо успішною лише за умови органічної взаємодії інформатики з іншими галузями знання аж до таких найвищих щаблів узагальнення, як філософія людини і соціуму. Задоволення інформаційних потреб суб'єктів господарської діяльності є основним завданням, яке стоїть перед інформаційними службами. Вивчення умов їх діяльності сприяє вдосконаленню інформаційного обслуговування і розвитку підприємництва в цій сфері.

Інформаційно-технологічна культура та компетентність особистості.

 

Вплив інформаційно-комунікаційних технологій у соціально-культурній сфері можна поділити на дві основні групи:

- вплив інформаційно-комп’ютерних технологій (ІКТ) на свідомість людини – в першу чергу, за рахунок значного розширення її когнітивних і комунікативних можливостей;

- вплив ІКТ на соціальну організацію – використання інформаційно-комп’ютерних технологій принципово знижує витрати на передавання інформації, спрощується і прискорюється процес створення географічно розподілених соціальних груп, які характеризуються переважанням “горизонтальних” комунікацій. Сучасне соціокультурне середовище вирізняється інформаційною насиченістю, різноманітністю та полярністю впливів на людину. Проблема полягає у суперечності між інформаційно-технологічною динамічністю розвитку сучасного соціокультурного середовища і відсутністю сформованої цілеспрямованої стратегії формування інформаційної культури людини як умови її розвитку та інформаційної безпеки у глобалізованому інформаційному суспільстві.

Все частіше увага дослідників звертається до проблем, пов’язаних з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Ще у середині минулого століття математик фон Нейман твердив, що середовище, у якому може відбуватись технологічний процес, стає чим далі, тим неорганізованішим, що, на його думку, є результатом не випадкових помилок, а іманентних зв’язків технології з соціально-екологічними факторами. На нинішньому етапі інформатизації особливу увагу слід приділити філософії технології, яка розглядає питання про природу артефакту, тобто зробленого людиною.

У загальному випадку, інформаційну культуру спеціаліста визначають як культуру людини, готової до творчої роботи в умовах технолого-інформаційної системи розвитку суспільства.

Поняття “інформаційна культура” доповнюється такими аспектами як інформаційна поведінка, інформаційна етика, інформаційна компетенція.

Поведінку можна визначити як систему пов’язаних між собою цілеспрямованих дій, вчинків, що здійснює суб’єкт з метою реалізації певної функції в процесі взаємодії з навколишнім середовищем.

Структурні складові інформаційної поведінки:

1. Суб’єкт у процесі пізнання, його уміння орієнтуватись у інформаційному просторі.

2. Об’єкт - інформаційні ресурси, інформаційні канали і засоби їх використання, тобто інформаційно-технологічні можливості

3. Бажання особистості реалізувати свої інформаційні потреби у повсякденному житті, навчанні та професійній діяльності. Отже, інформаційна поведінка, з одного боку, відображає активність особистості як суб’єкта у процесі пізнання, його уміння орієнтуватись у інформаційному просторі. З іншого боку, інформаційна поведінка значною мірою залежить від міри доступності та комфортності використання інформаційних ресурсів, доступності інформаційних каналів і засобів для їх використання, тобто інформаційно-технологічними можливостями, які надаються суспільством особистості, яка бажає реалізувати свої інформаційні потреби у повсякденному житті, у навчанні та професійній діяльності.

Таким чином, визначимо інформаційну поведінку особистості як спосіб дій, сукупність зусиль, застосовуваних для отримання, опрацювання й освоєння наявної інформації, отримання нових знань [10, С. 58].

Поняття “інформаційна етика” пов’язане з питаннями доступу до інформації, інтелектуальної власності, невтручання у приватне життя громадян, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства.

Принципи інформаційної етики можуть бути порушені різними способами – від недбалого використання методів опрацювання інформації, неуважного документування даних до серйозних правопорушень, таких як навмисна фальсифікація, обман, втручання у особисте життя шляхом використання мережі Інтернет. Серед порушень інформаційної етики слід виділити такі, як фабрикація та фальсифікація даних, маніпуляція даними, порушення прав інтелектуальної власності (несанкціоноване використання та присвоєння повідомлень) тощо.

Подібні порушення суперечать сутності інформатизації як такої, що за висловлюванням відомого дослідника проблем інформатизації Є.П.Семенюк, є процесом соціальним, спрямованим на систематичну реорганізацію і вдосконалення, підвищення ефективності соціально значущої діяльності на основі використання сучасної комп’ютерної техніки та інформаційних систем.

Інформаційна етика – це ціннісно-нормативна система особистості у відповідності з домінуючими функціями, які виконуються у інформацій-но-комунікативній сфері соціальної практики [13, С. 117-118].

Інформаційна поведінка особистості взаємопов’язана з інформаційною компетентністю. Компетентність будемо розуміти як здатність людини до розв’язання певного класу завдань і наявність необхідних особистісних якостей у поєднанні з запасом знань і умінь.

Інформаційна компетентність особистості значною мірою пов’язана з комп’ютерною компетентністю, отже йдеться про формування інформаційно-технологічної компетентності особистості. Структура інформаційно-технологічної компетентності має такі компоненти:

1. Комп’ютерна грамотність – сформованість операціональних (функціональних) навичок опрацювання даних, яку можна визначити як здатність використовувати комп’ютерну техніку з метою зберігання, обробки й використання інформації. Комп’ютерну грамотність розуміють як початковий рівень освоєння комп’ютерної техніки, наявність умінь використовувати прості прикладні програми, окремі універсальні та спеціалізовані прикладні програмні засоби.

2. Комп’ютерна компетентність, яка значною мірою визначається сталою внутрішньою мотивацією до освоєння інформаційних технологій, передбачає цілісну систему знань в галузі інформатики, пізнання себе як активного суб’єкта інформаційного суспільства. На цьому рівні діяльність суб’єкта може бути охарактеризована як “комп’ютерна творчість” - розв’язання людиною творчих завдань за допомогою комп’ютера, реалізація творчих проектів у галузі комп’ютерних наук (програмування, системна інтеграція тощо). І в першому, і в другому випадку комп’ютер використовують як допоміжний засіб, здатний узяти на себе частку роботи людини – творця, відтворити модель результату її творчості (просторову, динамічну, звукову та ін.) або виконати моделювання наслідків її творчої діяльності.

3. Інформаційна компетентність як інтелектуальна особистісна складова у освоєнні інформаційного простору, яка передбачає опанування вмінь сприймати й осмислювати різну інформацію спираючись на інформаційний підхід до дослідження та використання всіх інформаційних феноменів (систем інформаційних комунікацій, інформаційного аспекту стосунків особистості та суспільства, державної інформаційної політики тощо), на системне уявлення про зміст, сутність і мету інформатизації, забезпечення інформаційної безпеки й екології інформаційного середовища.

Отже, інформаційно-технологічна компетентність – це інтегральна здатність людини, що ґрунтується на особистісному гуманістичному підході до процесів інформатизації суспільства, передбачає інтелектуальні та технологічні уміння інформаційної взаємодії, проявляється у освоєнні інформаційного простору суспільства з використанням нових інформаційних технологій [15, С. 15-16].

Безпечний розвиток соціуму сьогодні є проблемою, від розв’язання якої залежить майбутнє. Виникнення та впровадження наукоємних технологій, сучасні досягнення науки та техніки породжують не тільки зручність, надію, але й тривоги, оскільки рівною мірою можуть використовувати як на благо, так і на шкоду. У суспільстві існує багато видів небезпеки, серед яких виділяють глобальну, національну, воєнну, технологічну, економічну, демографічну, продовольчу, ядерну, енергетичну, духовну та ін. Сьогодні чітко позначились і неординарні інформаційні загрози, які пов’язані з бурхливим розвитком спеціальних технологічних засобів нового класу, і здатні ефективно впливати на психіку і свідомість людей, на інформаційно-технологічну інфраструктуру суспільства.

Оволодіння сучасними комп’ютерно-телекомунікаційними технологіями при одночасному вихованні почуття відповідальності, пов'язаного з застосуванням цих технологій, усвідомлення не тільки переваг, а й загроз, які несуть вони для людської психіки. Інформаційне середовище є складним системним утворенням, найбільш динамічною та змінюваною частиною якого є інформаційно-комунікативні процеси, які активно впливають на індивідуальну, групову та суспільну психологію (індивідуальну, групову та масову свідомість).

Безпека - це відсутність загрози або можливість надійно захиститися від неї. Об’єктом небезпечного інформаційного впливу може виступати свідомість (індивідуальна й суспільна), психіка окремих людей і їх об’єднань, інформаційні системи різного масштабу та призначення. Суб’єктами інформаційної безпеки слід вважати ті органи та структури, які тією чи іншою мірою займаються її забезпеченням. Небезпечним слід вважати такий інформаційний вплив, який має дестабілізуючі наслідки, утискає інтереси особистості, суспільства, держави [14, С. 13-14].

Оскільки не може йтись про повну відсутність загроз, то інформаційну безпеку можна визначити як можливість нейтралізувати шкідливі впливи різних видів соціальної інформації. Отже, інформаційна безпека суспільства, держави, особистості - це, перш за все, відсутність інформаційних загроз або стан захищеності, і, відповідно, сталості основних сфер людської діяльності (політичної, економічної, технічної, культурної, державного управління, суспільної свідомості та ін.) відносно можливих небезпечних інформаційних впливів. Інформаційна безпека - це здатність держави, суспільства, соціальної групи, особистості:

- забезпечити з певною ймовірністю достатній і захищений соціальний інтелект і інформаційний ресурс, оптимальну соціальну ентропію та інфосередовище для підтримки життєдіяльності та життєздатності сталого функціонування і розвитку соціуму;

- протистояти інформаційним небезпекам і загрозам, негативним інформаційним впливам на індивідуальну та суспільну свідомість і психіку людей;

- виробити особистісні та групові навички й уміння безпечної поведінки;

- підтримувати постійну готовність до адекватних заходів у нав’язаному інформаційному протиборстві. Під інформаційною безпекою людини, суспільства, держави слід розуміти такий стан їхньої інформаційної озброєності (духовної, інтелектуальної, морально-етичної, політичної), за якого ніякі інформаційні впливи на них неспроможні викликати деструктивні думки і дії, що призводять до негативних відхилень на шляху стійкого прогресивного розвитку названих суб’єктів [6, С. 47].