Та Закон України «про міжнародні договори України».

рактичне заняття №11.

Тема: «З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»

та ЗАКОН УКРАЇНИ «Про міжнародні договори України».

Ідентифіка́ція (лат. identifico - ототожнювати, від indenticus - тотожній, facio - роблю) - ототожнення, прирівнювання, уподібнення, розпізнавання. Ідентифікація - це процес розпізнавання системою або людиною (криміналістом, дослідником, операційною системою тощо) іншої системи або об'єкта (людини, користувача, предмету, процесу тощо); це спосіб пізнання, при якому встановлюється подібність об'єктів шляхом знаходження спільного та відмінного в їх ознаках.

Наприклад, особиста ідентифікація - відповідь на питання про відношення особи до самої себе; ідентифікація в хімії - встановлення тотожності невідомого з'єднання з іншим відомим; ідентифікація товарів - до її засобів відносять нормативні документи (стандарт, ТУ), які регламентують показники якості та можуть бути використані для цілей ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі товаросупровідні (сертифікати, накладні, посвідчення якості, маркування, упаковка та ін.). Для продуктів харчування важливим засобам ідентифікації є маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина тощо). До інформаційних засобів ідентифікації відноситься штрихове кодування; ідентифікація в мікробіології – це ідентифікація мікробів, а ідентифікація мікробів – це визначення систематичного положення виділеної з якого-небудь джерела культури мікроорганізмів до рівня виду, штаму, клону або варіанту. Вона необхідна для постановки мікробіологічного діагнозу та ін. цілей. Перша умова надійності ідентифікації мікробів - безумовна чистота культури, бо точне і правильне визначення багатьох характерних властивостей мікробів в змішаній культурі неможливе.

 

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про ідентифікацію та реєстрацію тварин

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 42, ст.635)

Цей Закон визначає організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів'я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні.

Стаття 1. Визначення термінів. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) господарство - будь-яке місце на території України, де перебувають, розводяться та утримуються тварини, проводиться їх продаж, забій, утилізація і штучне осіменіння, організовуються виставки тварин;

2) Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин;

3) ідентифікаційні документи - документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби і ветеринарна картка до такого паспорта, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней, реєстраційне свідоцтво овець/кіз);

4) ідентифікаційний номер - індивідуальний номер, що присвоюється тварині та не змінюється протягом її життя. Ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин;

5) ідентифікація - процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин;

6) переміщення - процес, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна її власника;

7) реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж.

Стаття 2. Правове регулювання питань ідентифікації та реєстрації тварин. Правове регулювання питань ідентифікації та реєстрації тварин здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12), цього Закону та інших нормативно-правових актів у цій сфері.

Стаття 3. Сфера застосування Закону. Дія цього Закону поширюється на юридичних і фізичних осіб, що займаються розведенням та утриманням тварин, проводять їх продаж, забій, утилізацію, надають послуги зі штучного осіменіння та організовують виставки тварин. Дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб, які займаються розведенням тварин та їх утриманням для власного споживання продуктів харчування тваринного походження.

Стаття 4. Об'єкти ідентифікації та реєстрації тварин. Об'єктом ідентифікації тареєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози.

Стаття 5. Порядок ідентифікації та реєстрації тварин. Для ідентифікації та реєстрації тварин: 1) юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов'язані: подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; самостійно ідентифікувати тварин та вести їх облік; здійснювати переміщення з ідентифікаційними документами, проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин; 2) юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність із забою та утилізації тварин, зобов'язані: подавати для реєстрації дані про забій, утилізацію тварин, господарства, що здійснюють такий забій та утилізацію; вести облік забитих, утилізованих тварин; проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин; 3) юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з продажу тварин, надання послуг зі штучного осіменіння та організовують виставки тварин, зобов'язані: подавати для реєстрації дані про господарства, що займаються продажем тварин, наданням послуг зі штучного осіменіння та організацією виставок тварин; вести облік тварин; здійснювати продаж, проводити виставки і штучне осіменіння лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин. Ідентифікація та реєстрація тварин, оформлення і видача ідентифікаційних документів здійснюються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 6. Органи, що здійснюють державне управління у сфері ідентифікації та реєстрації тварин. Державне управління у сфері ідентифікації та реєстрації тварин здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики в межах повноважень, визначених цим Законом.

Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ідентифікації та реєстрації тварин.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики у сфері ідентифікації та реєстрації тварин. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики належать: здійснення фінансування робіт з ідентифікації та реєстрації тварин; установлення порядку ідентифікації та реєстрації тварин, порядку оформлення і видачі ідентифікаційних документів; визначення складу інформації, що подається для внесення до Єдиного державного реєстру тварин; встановлення порядку ведення Єдиного державного реєстру тварин та користування його даними; вирішення інших питань у сфері ідентифікації та реєстрації тварин відповідно до закону.

Стаття 9. Органи контролю і нагляду за діяльністю у сфері ідентифікації та реєстрації тварин. Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин здійснюють у межах своїх повноважень орган державного управління, що здійснює функції адміністрації ветеринарної медицини України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та їх органи на місцях. Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо реєстрації тварин здійснює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Стаття 10. Державна підтримка робіт з ідентифікації та реєстрації тварин. Державна підтримка робіт з ідентифікації та реєстрації тварин надається для закупівлі бирок, бланків паспортів великої рогатої худоби, ветеринарних карток до таких паспортів, реєстраційних карток великої рогатої худоби та господарств, рахунків-фактур, реєстраційних карток переміщення тварин, замовлень на проведення ідентифікації та реєстрації тварин, файлів для збереження паспортів великої рогатої худоби та ветеринарних карток до таких паспортів, проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо важливості ідентифікації та реєстрації тварин (видання і розповсюдження друкованої продукції, інформування через засоби масової інформації) та внесення даних до Єдиного державного реєстру тварин через Інтернет. Порядок використання коштів, що спрямовуються з державного бюджету на проведення робіт з ідентифікації та реєстрації тварин, встановлює Кабінет Міністрів України. Кошти для державної підтримки робіт з ідентифікації та реєстрації тварин передбачаються у Державному бюджеті України.

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ідентифікації та реєстрації тварин. Порушення законодавства у сфері ідентифікації та реєстрації тварин тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідальність несуть особи, винні у: невиконанні розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення фактів порушень у сфері ідентифікації та реєстрації тварин; створенні перешкод уповноваженій особі у здійсненні контролю і нагляду за дотриманням вимог цього Закону щодо ідентифікації та реєстрації тварин.

Стаття 12. Міжнародне співробітництво у сфері ідентифікації та реєстрації тварин. Міжнародне співробітництво у сфері ідентифікації та реєстрації тварин здійснюється шляхом: укладення відповідних міжнародних договорів України; гармонізації нормативних документів, стандартів, норм і правил з питань ідентифікації та реєстрації тварин з відповідними міжнародними нормативними документами, стандартами, нормами і правилами, які визначають вимоги щодо ідентифікації та реєстрації тварин; обміну інформацією про заходи, що вживаються для здійснення ідентифікації та реєстрації тварин.

Стаття 13. Прикінцеві положення. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2010 року.

Президент України В.ЮЩЕНКО м. Київ, 4 червня 2009 року N 1445-VI

 

Транспондер. Транспондер - це засіб для ідентифікації тварин, об'єктів і навіть людей, де зчитування даних відбувається безконтактним способом. Транспондер можна використовувати як пусковий механізм для машин, наприклад кормових автоматів, які розподіляють порції в залежності від ідентифікаційного номера тварини.

Транспондер, зазвичай, виконаний у вигляді мікросхеми (мікросхема, інтегральна мікросхема (англ. integrated circuit) - електронна схема, що реалізована у вигляді напівпровідникового кристалу (чипу) та виконує певну функцію)що має в своєму складі приймач, передавач і блок пам'яті для збереження коду, знаходиться в скляній або керамічній оболонці разом з багатовитковою антеною.

Розміри капсули транспондера зазвичай невеликі. Наприклад, транспондер, призначений для дрібних домашніх тварин який входить в систему, яка застосовується в Україні німецькою компанією Planet ID GmbH, має довжину 9 мм і діаметр 1,4 мм, тобто трохи менше рисового зернятка. Залежно від виду та розміру транспондери володіють різною пам'яттю (не менше 96 бітів). Електронні бирки, звані «пасивними», не мають батареї живлення. Існують і «активні» транспондери, які містять джерело живлення, проте для ідентифікації тварин вони не застосовуються. У пам'яті транспондера міститься код, що складається з комбінації цифр і дозволяє однозначно ідентифікувати тварину. Структура коду залежить від виробника системи ідентифікації. Наприклад, у системі, що використовується в Україні німецькою компанією Planet ID GmbH, структура коду наступна: 972 2730 0004 4936, де 972 - цифровий код виробника транспондера або код країни, 2730 - внутрішній номер товару або код виробника транспондера; 00044936 - індивідуальний код тварини.

Транспондер для домашніх тварин, укладений в капсулу з біоскла (особливий вид скла, одним з властивостей якого є сумісність з живими тканинами організму). Він вживлюється тварині підшкірно або, деяким тваринам - внутрішньом'язево, за допомогою спеціального ін'єктора.

Подібний спосіб підходить і для ідентифікації сільськогосподарських тварин, екзотичних видів тварин, а також активно використовується в прогресивних рибних господарствах.

Скануючий пристрій (сканер, рідер). Принцип передачі інформації полягає в наступному: скануючий пристрій який знаходиться на невеликій відстані активізує індукційну котушку з допомогою електромагнітного сигналу, а котушка, в свою чергу, активує передавач, який і передає сканеру цифровий код. Код відображається на дисплеї сканера і, залежно від типу сканера, або заноситься в пам'ять сканера і потім може бути переданий на сервер, або заноситься з дісплея сканера в базу даних вручну.

База даних. Бази даних можуть мати різну конфігурацію в залежності від спрямованості використання (мета, завдання), проте їх спільна риса полягає в тому що до електронного коду дописується додаткова інформація про тварину. Фільтрацію даних потім можна проводити за різними параметрами. Наприклад, якщо мова йде про базу даних електронної ідентифікації тварин, то можна відсортувати тварин по виду (собака, кішка), датою ідентифікації і т. д. Більше того, наявність подібної бази даних дозволяє організації (в даному випадку - клініці) систематизувати відомості про тварин і вести електронний обліковий журнал, що містить не тільки протокол чіпування, а й історію хвороби тварини.

Очевидно, що при широкому поширенні електронних систем ідентифікації у світі логічним було би заснування некомерційної міжнародної бази даних електронної ідентифікації тварин. Як для дрібних домашніх тварин, які подорожують з господарями за кордон, так і для імпортованих і експортованих сільськогосподарських тварин наявність таких баз значно полегшило б проведення митних перевірок, в тому числі – спростило б отримання інформації про наявності необхідних вакцинацій, проведених діагностичних дослідженнях та їх результати, автентичності документів та ін. Зараз, на жаль, не існує єдиної некомерційної міжнародної бази даних, яка містить інформацію про всіх ідентифікованих тварин. Однією з причин є те, що засновниками існуючих баз даних є компанії-виробники і дистриб'ютори певних систем ідентифікації, а не організації з міжнародної співпраці або інші служби, які б забезпечували об'єктивність і повноту інформації. Проте більшість таких баз даних прагнуть містити максимально повну інформацію про ідентифікованих тварин, наприклад, Europetnet, призначена для реєстрації домашніх тварин і об'єднує велику кількість локальних баз даних (в тому числі і Animal-id.info).

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства аграрної політики України 17.09.2003 N 342 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики України від 29.06.2005 N 289 (z1080-05)

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

9 жовтня 2003 р. за N 909/8230

На виконання Законів України "Про племінну справу у тваринництві" (3691-12), "Про ветеринарну медицину" (2498-12), Указу Президента України від 22 березня 2001 року N 192 (192/2001) "Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 179 (179-2001-п) "Про затвердження Програми запобігання і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інших пріонних інфекцій на території України на 2001-2010 роки", розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2003 року N 555-р (555-2003-р) "Про запровадження ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби" Н А К А З У Ю:

1. Запровадити обов'язкову ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби.

2. Затвердити:

Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби (додається);

Положення про паспорт великої рогатої худоби (додається) (z0910-03).

ПОЛОЖЕННЯ

ПРО ІДЕНТИФІКАЦІЮ І РЕЄСТРАЦІЮ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

1. Загальні положення

1.1. Положення визначає порядок проведення ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби.

1.2. Положення є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання - юридичних і фізичних осіб та негосподарюючих суб'єктів - фізичних осіб, що є власниками тварин, займаються їх розведенням, утриманням, торгівлею, транспортуванням, проводять забій, утилізацію тварин, здійснюють ветеринарний контроль, надають сервісні послуги у сфері тваринництва та проводять виставки з участю тварин.

1.3. Ідентифікації і реєстрації підлягають усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.

1.5. Поняття, що вживаються у цьому Положенні, мають таке значення:

тварина - тварина виду великої рогатої худоби (Bos taurus), а також зебу (Zebu), бізон (Bizon) і буйвол (Bubalus bubalus); власник - будь-яка фізична чи юридична особа, яка володіє, користується та розпоряджається тваринами; стадо - група тварин одного виду, яка складається з різних статевих, вікових і виробничих груп або з однорідної групи тварин, що сформована в господарстві для одержання певної продукції;

ідентифікаційний номер - індивідуальний номер, що присвоюється тварині, не змінюється протягом її життя та є унікальним у межах одного виду тварин; бирка - вушний знак установленого зразка з нанесеним ідентифікаційним номером, що використовується виключно для ідентифікації визначеного виду тварин; ідентифікація тварини - процес (робота) з ототожнювання тварини, що включає присвоєння їй ідентифікаційного номера шляхом прикріплення бирок на кожне вухо тварини, унесення інформації до книги обліку тварин господарства, видачу паспорта великої рогатої худоби; паспорт великої рогатої худоби (далі - паспорт тварини) - документ, що містить дані стосовно тварини, її переміщення, власників/утримувачів, місцезнаходження, засвідчує дані стосовно ветеринарно-санітарного стану господарства, де перебуває тварина, факт проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок та є супровідним документом при будь-якому переміщенні тварини; агент з ідентифікації - працівник державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" або фізична чи юридична особа, яка діє від імені державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на підставі агентської угоди. ……..

7.5. Бирки та паспорти тварин, які надійшли до Агентства в разі падежу (загибелі), забою чи утилізації тварини, підлягають знищенню в установленому порядку.

Пов’язані документи:

1. Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр тварин Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма типового документа, Витяг від 25.09.2012 № 578 Зареєстровано: Мін'юст України від 10.10.2012 № 1713/22025

2. Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 року № 342 (Додаток 5 Зразок бирки вушної для ідентифікації великої рогатої худоби) Мінагрополітики України; Наказ, Зразок від 22.05.2012 № 291 Зареєстровано: Мін'юст України від 25.05.2012 № 826/21138

3. Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 року N 342 Мінагрополітики України; Наказ, Зразок, Форма типового документа, Акт, Паспорт, Картка від 22.05.2012 № 291 Зареєстровано: Мін'юст України від 25.05.2012 № 826/21138

4. Про внесення змін до Ветеринарних та санітарних вимог до особистих підсобних господарств населення - виробників сирого товарного молока Держкомветмедицини; Наказ, Форма типового документа від 09.12.2010 № 547 Зареєстровано: Мін'юст України від 10.01.2011 № 16/18754

5. Про внесення змін та доповнень до наказу Міністерства аграрної політики України від 31 грудня 2004 року N 497 Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма типового документа, Картка, Заява, Зразок, Звіт, Класифікатор, Реєстр від 28.04.2007 № 296 Зареєстровано: Мін'юст України від 21.05.2007 № 518/13785

6. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Мінагрополітики України від 14 червня 2006 року N 296 Мінагрополітики України; Наказ від 02.11.2006 № 642 Зареєстровано: Мін'юст України від 06.12.2006 № 1271/13145

7. Про внесення змін до наказів Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 року N 342 та від 2 грудня 2003 року N 426 Мінагрополітики України; Наказ від 14.06.2006 № 296

Зареєстровано: Мін'юст України від 06.07.2006 № 799/12673

8. Про внесення змін та доповнень до наказу Мінагрополітики України від 31 грудня 2004 року N 496 Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Опис, Форма типового документа від 27.02.2006 № 83 Зареєстровано: Мін'юст України від 14.03.2006 № 266/12140

9. Про внесення змін та доповнень до наказу Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 року N 342 Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма, Картка, Звіт, Заява, Акт від 29.06.2005 № 289 Зареєстровано: Мін'юст України від 21.09.2005 № 1080/11360

10. Про внесення змін та доповнень до наказу Мінагрополітики України від 17 вересня 2003 року N 342 (Зразок) Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма від 29.06.2005 № 289 Зареєстровано: Мін'юст України від 21.09.2005 № 1080/11360

11. Про запровадження ідентифікації і реєстрації коней Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма типового документа, Інструкція від 31.12.2004 № 496 Зареєстровано: Мін'юст України від 06.04.2005 № 362/10642

12. Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма типового документа, Зразок, Класифікатор від 31.12.2004 № 497 Зареєстровано: Мін'юст України від 26.01.2005 № 103/10383

13. Про запровадження ідентифікації та реєстрації овець і кіз Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма типового документа від 31.12.2004 № 498 Зареєстровано: Мін'юст України від 26.01.2005 № 102/10382

14. Про внесення змін до Положення про умови проведення конкурсу з визначення виконавців державної програми селекції у тваринництві, що фінансується з державного бюджету Мінагрополітики України; Наказ від 22.12.2003 № 457 Зареєстровано: Мін'юст України від 12.01.2004 № 26/8625

15. Про затвердження Положення про замовлення, зберігання, облік бирок та бланків паспортів великої рогатої худоби Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма типового документа від 02.12.2003 № 426 Зареєстровано: Мін'юст України від 19.12.2003 № 1185/8506

16. Положення про реєстр тварин Мінагрополітики України; Положення від 17.09.2003 № 342 Зареєстровано: Мін'юст України від 09.10.2003 № 912/8233

17. Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби (Зразок бирки вушної для ідентифікації великої рогатої худоби) Мінагрополітики України; Наказ, Зразок від 17.09.2003 № 342 Зареєстровано: Мін'юст України від 09.10.2003 № 909/8230

18. Положення про ветеринарну картку до паспорта великої рогатої худоби Мінагрополітики України; Положення, Форма типового документа від 17.09.2003 № 342

Зареєстровано: Мін'юст України від 09.10.2003 № 911/8232

19. Положення про паспорт великої рогатої худоби Мінагрополітики України; Положення, Форма типового документа від 17.09.2003 № 342 Зареєстровано: Мін'юст України від 09.10.2003 № 910/8231

20. Про запровадження ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2003 № 555-р

21. Про дослідне впровадження ідентифікації великої рогатої худоби Мінагрополітики України; Наказ, Положення, Форма від 14.01.2003 № 2 Зареєстровано: Мін'юст України від 30.01.2003 № 75/7396

22. Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до особистих селянських господарств - виробників сирого товарного молока Держветмедицини, Мінагрополітики України; Наказ, Інші від 21.03.2002 № 17 Зареєстровано: Мін'юст України від 05.04.2002 № 336/6624

23. Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні Указ Президента України від 22.03.2001 № 192/2001

24. Про затвердження Програми запобігання і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподібну енцефалопатію та інших пріонних інфекцій на території України на 2001 - 2010 роки Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Заходи від 28.02.2001 № 179

25. Про племінну справу у тваринництві Закон України від 15.12.1993 № 3691-XII

26. Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 283

27. Про ветеринарну медицину Закон України від 25.06.1992 № 2498-XII

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про міжнародні договори України (м. Київ 29 червня 2004 року N 1906- IV)

Цей Закон встановлює порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування Закону. Цей Закон застосовується до всіх міжнародних договорів України, регульованих нормами міжнародного права і укладених відповідно до Конституції України та вимог цього Закону.

Стаття 2. Визначення термінів. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо);

укладення міжнародного договору України - дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов'язковість для України;

повноваження - документ, яким одній або декільком особам у встановленому цим Законом порядку доручено представляти Україну з метою підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та, у випадках, передбачених міжнародним договором, надання згоди на його обов'язковість для України;

підписання - або стадія укладення міжнародного договору, або форма надання Україною згоди на обов'язковість для неї міжнародного договору у випадках, передбачених міжнародним договором чи іншою домовленістю сторін;

ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору;

заява - односторонній акт, яким сторони міжнародного договору висловлюють своє тлумачення або розуміння його положень і з якого для них не випливають міжнародно-правові наслідки;

застереження - одностороння письмова заява, зроблена при підписанні, ратифікації, затвердженні, прийнятті міжнародного договору або приєднанні до нього, якою висловлюється бажання виключити або змінити юридичну дію певних положень договору щодо їхнього застосування до України;

міжнародна організація - міжнародна міжурядова організація;

сторона - держава, інший суб'єкт міжнародного права, які погодились на обов'язковість для них договору і для яких договір є чинним;

депозитарій - держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачені міжнародним правом;

припинення дії - втрата міжнародним договором своєї сили за умов, визначених самим міжнародним договором, або за вольовим рішенням сторін (денонсація, вихід з договору);

зупинення дії - перерва дії міжнародного договору протягом певного проміжку часу.

Стаття 3. Види міжнародних договорів України. 1. Міжнародні договори України укладаються: Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів. 2. Від імені України укладаються міжнародні договори України: а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України; б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації; ґ) про використання території та природних ресурсів України; д) яким за згодою сторін надається міждержавний характер. 3. Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України. 4. Міжвідомчими є міжнародні договори України з питань, віднесених до відання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

II. УКЛАДЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ

Стаття 4. Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України. 1. Пропозиції щодо укладення від імені України, Уряду України міжнародних договорів України подаються відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України. 2. Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України включають такі документи: а) подання відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України; б) пояснювальну записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору, визначаються вірогідні політичні, правові, соціально-економічні, фінансові, гуманітарні та інші наслідки його укладення, а також суб'єкти виконання міжнародного договору; в) проект міжнародного договору українською мовою; г) текст міжнародного договору українською мовою в офіційному перекладі та мовою оригіналу в разі подання пропозиції щодо його ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання до нього; ґ) довідку про погодження проекту міжнародного договору зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; д) проект рішення про утворення делегації чи доручення представникові України щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, а також проект директив делегації чи представникові України; е) електронні версії текстів документів, зазначених у пунктах "в", "г" та "д" цієї частини. 3. Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України подаються Міністерством закордонних справ України. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верховний Суд України, Національний банк України, Генеральна прокуратура України подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України разом з Міністерством закордонних справ України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Міністерство закордонних справ України, інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропонуються для врегулювання міжнародним договором. Пропозиції про укладення міжнародних договорів України подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проекту міжнародного договору Конституції та законам України. 4. У разі внесення пропозицій щодо укладення міжнародного договору України, який встановлює інші правила, ніж ті, що містяться в актах законодавства України, до них додаються у формі порівняльних таблиць пропозиції щодо внесення змін до відповідних актів законодавства України або пропозиції щодо прийняття нових актів законодавства України; при цьому дотримуються вимоги пункту "е" частини другої цієї статті. 5. Підготовка пропозицій відповідно до цієї статті здійснюється міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади, який ініціював процес укладення відповідного міжнародного договору України, або визначеним відповідальним за його укладення Президентом України чи Кабінетом Міністрів України. 6. Порядок подання пропозицій щодо укладення міжвідомчих договорів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України. 1. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України приймаються: а) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України; б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, - Кабінетом Міністрів України; в) щодо міжвідомчих договорів - у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 2. Рішенням, прийнятим Президентом України або Кабінетом Міністрів України відповідно до частини першої цієї статті: а) визначаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які необхідно залучити до укладення міжнародного договору України та на які може бути покладено забезпечення виконання договірних зобов'язань; б) затверджується персональний склад делегації чи представник України, яким доручається ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання, а також відповідні директиви делегації чи представникові України.

Стаття 6. Повноваження на укладення міжнародного договору України. 1. Ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання міжнародного договору України здійснюються лише уповноваженими на те особами. 2. Президент України, Прем'єр-міністр України і Міністр закордонних справ України мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень. 3. Глава дипломатичного представництва України в іноземній державі або глава представництва України при міжнародній організації має право вести без спеціальних повноважень переговори про укладення міжнародного договору, підготовку тексту міжнародного договору та його прийняття з державою акредитації або в рамках відповідної міжнародної організації. 4. Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються: а) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України; б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, - Кабінетом Міністрів України; в) щодо міжвідомчих договорів - у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Делегація чи представник України для укладення міжнародного договору України. 1. Делегація чи представник України, наділені повноваженнями відповідно до частин першої та четвертої статті 6 цього Закону, зобов'язані вести переговори та здійснювати інші дії згідно з наданими їм повноваженнями та директивами. 2. Делегація чи представник України подають відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Міністерством закордонних справ України висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладення міжнародного договору.

Стаття 8. Надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.

Стаття 9. Ратифікація міжнародних договорів України. 1. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору. На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого Президентом України закону Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закордонних справ України, якщо договором передбачено обмін такими грамотами. 2. Ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво, нейтралітет), територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво), з загальних фінансових питань, з питань надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; г) про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; ґ) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови тимчасового перебування в Україні іноземних військових формувань; д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, а також об'єктів права державної власності України; е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України; є) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена міжнародним договором або законом України. 3. Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України подаються Міністерством закордонних справ України протягом шести місяців з дня його підписання: а) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені України, - Президентові України; б) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені Уряду України, - Кабінету Міністрів України. 4. Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України включають такі документи: а) подання відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України;

б) проект подання Верховній Раді України, в якому визначається кандидатура доповідача законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України; в) проект закону про ратифікацію міжнародного договору України; г) текст міжнародного договору українською мовою або документи, зазначені у пункті "г" частини другої статті 4 цього Закону; ґ) довідку про погодження проекту закону зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; д) супровідну (пояснювальну) записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору України, визначаються його вірогідні політичні, правові, соціально-економічні, гуманітарні та інші наслідки, а також суб'єкти виконання міжнародного договору України; е) фінансово-економічне обґрунтування та, у разі подання пропозицій щодо ратифікації міжнародного договору України, реалізація якого потребує матеріальних чи інших витрат за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, пропозиції щодо покриття витрат відповідних бюджетів; є) порівняльну таблицю - в разі подання пропозицій щодо ратифікації міжнародного договору України, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України або яким вносяться зміни до іншого міжнародного договору України; ж) електронні версії текстів документів, зазначених у пунктах "б", "в", "г" та "є" цієї частини. 5. Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних договорів України (документів, зазначених у частині четвертій цієї статті) здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, визначеним, відповідно до частини п'ятої статті 4 цього Закону, відповідальним за укладення міжнародного договору України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади готує пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і подає їх Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його підписання. Міністерство закордонних справ України подає зазначені пропозиції відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України. 6. Президент України або Кабінет Міністрів України розглядають пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і приймають рішення про внесення на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи проекту закону про ратифікацію міжнародного договору України. 7. Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, проекти таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно. 8. Державні органи, зазначені у частині шостій цієї статті, на вимогу Верховної Ради України або її комітетів та у строки, визначені ними, надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про ратифікацію міжнародного договору України. 9. Верховна Рада України розглядає внесений Президентом України або Кабінетом Міністрів України проект закону про ратифікацію міжнародного договору України і приймає відповідне рішення.

Стаття 10. Заяви та застереження України до міжнародних договорів. При підписанні, ратифікації, затвердженні, прийнятті міжнародного договору або приєднанні до нього можуть бути зроблені заяви та сформульовані застереження до його положень відповідно до норм міжнародного права.

Стаття 11. Обмін ратифікаційними грамотами. Обмін ратифікаційними грамотами і передача грамот про ратифікацію міжнародних договорів України на зберігання депозитаріям здійснюються, якщо немає іншої домовленості між сторонами, Міністерством закордонних справ України.

Стаття 12. Затвердження міжнародних договорів України. 1. Затвердженню підлягають міжнародні договори України, які не потребують рат и фікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України або Кабінету Міністрів України. 2. Затвердження міжнародних договорів України здійснюється Президентом України у формі указу щодо: а) міжнародних договорів, які укладаються від імені України; б) міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України. 3. Затвердження міжнародних договорів України здійснюється Кабінетом Міністрів України у формі постанови щодо: а) міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, крім договорів, зазначених у пункті "б" частини другої цієї статті; б) міжвідомчих договорів, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Кабінету Міністрів України. 4. Пропозиції щодо затвердження міжнародних договорів України подаються Міністерством закордонних справ України відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України.

Стаття 13. Приєднання України до міжнародних договорів або їх прийняття. 1. Рішення про приєднання України до міжнародних договорів або про їх прийняття приймаються: а) щодо договорів, які потребують ратифікації, - у формі закону України про приєднання до міжнародного договору або закону України про прийняття міжнародного договору, невід'ємною частиною яких є текст міжнародного договору; б) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, які не потребують ратифікації, - у формі указу Президента України; в) щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, які не потребують ратифікації, - у формі постанови Кабінету Міністрів України. 2. Пропозиції щодо приєднання України до міжнародних договорів або щодо прийняття нею міжнародних договорів подаються та розглядаються: а) щодо договорів, зазначених у пункті "а" частини першої цієї статті, - в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону для ратифікації міжнародних договорів України; б) щодо договорів, зазначених у пунктах "б" і "в" частини першої цієї статті, - в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону для затвердження міжнародних договорів України. 3. Рішення про приєднання України до міжвідомчих договорів або про їх прийняття приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Набрання чинності міжнародними договорами України. Міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

III. ДОТРИМАННЯ І ВИКОНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ

таття 15. Дотримання міжнародних договорів України. 1. Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. 2. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.

Стаття 16. Виконання міжнародних договорів України. 1. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.

Стаття 17. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України. 1. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі й іншими їх сторонами, здійснює Міністерство закордонних справ України.

Стаття 18. Заходи, що вживаються у разі порушення міжнародного договору України іншими його сторонами. 1. У разі порушення зобов'язань за міжнародним договором України іншими його сторонами Міністерство закордонних справ України вносить Президентові України або Кабінету Міністрів України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права. 2. У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його сторонами, якщо виконання договору може зашкодити національним інтересам України, а також в інших випадках, передбачених міжнародним правом, дію такого договору може бути припинено або зупинено в порядку, встановленому статтею 24 цього Закону.

Стаття 19. Дія міжнародних договорів України на території України. 1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. 2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 20. Пролонгація міжнародного договору України Міжнародний договір України може бути пролонгований відповідно до умов, визначених самим міжнародним договором.

IV. ОПРИЛЮДНЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ТЕКСТІВ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ

Стаття 21. Оприлюднення міжнародних договорів України. 1. Чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в "Зібранні діючих міжнародних договорів України" та інших офіційних друкованих виданнях України. 2. Офіційний переклад багатосторонніх міжнародних договорів України на українську мову здійснює Міністерство закордонних справ України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

таття 22. Реєстрація міжнародних договорів України. 1. Реєстрація чинних міжнародних договорів України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй здійснюється за поданням Міністерства закордонних справ України відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй. 2. Чинні міжнародні договори України реєструються у Міністерстві закордонних справ України. 3. Чинні міжнародні договори України включаються в установленому порядку до Єдиного державного реєстру нормативних актів.{Реєстр - упорядкована інформаційна система або спеціалізована база даних. Реєстр (Кадастр) - упорядкована інформаційна система про правове, природне, господарське, економічне і просторове положення об'єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління. Реєстр тварин - автоматизована система даних, де накопичується інформація про ідентифікованих тварин, їх переміщення, власників, господарства та їх ветеринарно-санітарний стан тощо. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - Реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, яка складається з еталонного, страхового, робочого та інформаційного фондів. МЕТА ЗАПРОВАДЖЕННЯ РЕЄСТРУ: забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації нормативно-правових актів та ведення їх державного обліку в межах інформаційного простору України; створення фонду та підтримання в контрольному стані нормативно-правових актів, надання інформації про них; забезпечення в межах, визначених законодавством, доступності, гласності й відкритості правової інформації для користувачів. ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ: Указ Президента України від 27 червня 1996 року N 468/96 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів». Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним». ДЕРЖАТЕЛЬ РЕЄСТРУ – МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ}.

Стаття 23. Зберігання текстів міжнародних договорів України. 1. Міністерство закордонних справ України здійснює функції депозитарію багатосторонніх міжнародних договорів, якщо відповідно до умов цих договорів такі функції покладені на Україну. 2. Оригінали міжнародних договорів України або у відповідних випадках їх завірені належним чином копії та офіційні переклади зберігаються у Міністерстві закордонних справ України. 3. Копії міжвідомчих договорів зберігаються в архівах відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а оригінали цих договорів у двотижневий строк з дня набрання ними чинності передаються до Міністерства закордонних справ України.

V. ПРИПИНЕННЯ ТА ЗУПИНЕННЯ ДІЇ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ

Стаття 24. Припинення та зупинення дії міжнародних договорів України. 1. Пропозиції щодо припинення або зупинення дії міжнародних договорів України вносяться Міністерством закордонних справ України, іншими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до порядку, встановленого статтею 4 цього Закону для внесення пропозицій щодо укладення міжнародного договору України.

2. Припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: а) щодо договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - у формі закону України; б) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України, та міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України, затверджених Президентом України, - у формі указу Президента України; в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України. 3. Припинення та зупинення дії міжвідомчих договорів, крім договорів, зазначених у пункті "в" частини другої цієї статті, здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25. Наслідки припинення та зупинення дії міжнародного договору України. 1. Припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії. 2. Зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов'язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами. 3. У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору.

Стаття 26. Офіційні повідомлення про припинення або зупинення дії міжнародних договорів України. 1. Офіційні повідомлення про припинення або зупинення дії міжнародних договорів України публікуються в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону. 2. Міністерство закордонних справ України повідомляє інші сторони про припинення або зупинення дії міжнародного договору України.

Стаття 27. Інформування Верховної Ради України стосовно міжнародних договорів України. Міністерство закордонних справ України невідкладно інформує Верховну Раду України про укладення міжнародного договору України, припинення або зупинення дії міжнародного договору України, а також про тимчасове застосування такого договору або його частини.

VI. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ ТА МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ

Стаття 28. Контроль за виконанням цього Закону та міжнародних договорів України. 1. Порядок здійснення контролю за виконанням цього Закону та міжнародних договорів України встановлюють Президент України або Кабінет Міністрів України відповідно до їх компетенції та вимог статей 17 - 19 цього Закону.

VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк: привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити видання "Зібрання діючих міжнародних договорів України". 3. Визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 10, ст. 137); Закон України "Про міжнародні договори України" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 10, ст. 45); Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про міжнародні договори України" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 10, ст. 46). Президент України Л. КУЧМА м. Київ 29 червня 2004 року N 1906- IV