ія на тонку структуру матеріалу.

Дія відбувається на рівні мікроструктури матеріалу, тобто на молекулярному рівні за допомогою температури, тиску, часу, вологи, з додаванням хімічних засобів або без них.

3.1 Суха теплова обробка здійснюється за допомогою температури та тиску. Використовується для формотворення елементів одягу з синтетичних матеріалів за допомогою прес-форм (чашки корсетних виробів, купальників).

Процес формоутворення складають операції:

– розм’якшення (порушення молекулярної структури волокна);

– формування під тиском;

– охолодження, як засіб фіксації форми.

3.1.1 Видавлювання

3.2 Волого-теплова обробка здійснюється за допомогою температури, тиску, вологи, часу.

Поєднується дія як на грубу, так і на тонку структуру матеріалу. На грубу – відбувається зміна сітьового кута між нитками основи та утоку. На тонку – відбувається порушення молекулярної структури волокна.

Засоби фіксаці ї: висушування після ВТО, закріплення швом (строчкою), прокладання пружків по контуру деталі.

3.2.1 Спрасування;

3.2.2 Відтягування;

3.2.3 Запрасовування;

3.2.4 Розпрасовування;

3.2.5 Пресування;

3.2.6 Відпарювання – здійснюється на пароповітряних манекенах одночасно по всій поверхні одягу. Відбувається дія гарячої пари – повітряної суміші, яка напускається всередину виробу під тиском. Це одночасна дія на грубу і тонку структуру матеріалу. Фіксація форми в результаті висушування виробу.

3.2.7 Фальцювання – це загинання і фіксація країв деталі під час ВТО на фальцпресах за допомогою металевих шаблонів певної форми. Отримують точні розміри і потрібну форму деталей (клапани, накладні кишені, коміри).

3.3 ВТО з додаванням хімічних речовин

3.3.1 Форніз – термофіксування форми деталей одягу. Просочування тканини або деталей спеціальними хімічними розчинами + формування + термофіксація форми. Цим способом утворюють складки, «плісе», «гофре» на спеціальних машинах + пресування на спеціальних пресах або пресування + запарювання, для чого використовують спеціальні парові апарати і сушильні камери. Складки формують на деталях спідниці, рукава, вставок, басок, тощо.

3.3.2 Фронтальне дублювання деталей – це пресування з одночасним дублюванням деталей. Виконується за допомогою часу, температури, тиску та вологи. Це високопродуктивний метод формоутворення, який дозволяє одночасно отримати форму, фіксацію країв, з’єднання дублюючих прокладок з деталями верху, що забезпечує формостійкість елементів одягу: пілочки, деталей комірів, клапанів, підборту, тощо.

4. Комбінований

Як правило, в одному швейному виробі використовується два або більше методів формоутворення.

Переваги і недоліки методів формоутворення

Конструктивний метод:

Переваги:

– необхідність застосування;

– можливість створення будь-якої форми;

– висока точність відтворення форми;

– стійкість форми при експлуатації;

– можливість використання розрахунків.

 

Недоліки:

– збільшення кількості лінійних членувань, що збільшують площу лекал і витрату матеріалу;

– збільшення працевитрат на виготовлення;

– неможливість використання сипких матеріалів.

Вплив на «грубу» структуру матеріалу:

Переваги:

– одержання об’ємної форми без додаткових швів;

– збереження працевитрат, площі лекал, витрат матеріалів;

Недоліки:

– обмеження використання через різні властивості матеріалу;

– необхідні додаткові витрати на фіксацію форми;

– складність догляду за виробом і збереження його форми.

Вплив на «тонку» структуру матеріалу:

Переваги:

– одержання об’ємної форми без додаткових швів;

– збереження праце-витрат, площі лекал, витрат матеріалів;

– можливість автоматичних виробничих процесів;

Недоліки:

– недоступність якісних вітчизняних хімічних засобів стабілізації форми;

– погіршення умов праці робітників.

Лекція 4. Характеристика прибавок та припусків, що застосовують при конструюванні одягу

1. Поняття «прибавка конструктивна», «припуск технологічний».

2. Види прибавок і припусків. Класифікація прибавок.

 

На ділянках одягу, які розташовані нижче опорних поверхонь, між внутрішніми поверхнями одягу та тілом утворюються повітряні прошарки, необхідні для забезпечення свободи рухів, нормального самопочуття і певної об’ємної форми одягу.

Прибавка конструктивна (Пк) – це величина в сантиметрах, яка додається до РО і входить до складу лінійних вимірів готового виробу.

Види прибавок і припусків

До конструктивних прибавок належить прибавки на вільне облягання (Пв.о.). Пв.о враховують при розрахунку лінійних вимірів конструкції в готовому вигляді.

Приклад:

Шл.г. = СгІІІ + Пг

Прибавка на вільне облягання складається з двох складових, які мають різне призначення: прибавка мінімально необхідна (Пмін) і прибавка конструктивно-декоративна (Пк.д). Конструктивно-декоративна прибавка залежить від виду одягу, його форми і силуету, художнього оформлення моделі та напряму моди.

Пв.о = Пмін + Пк.д

Ці прибавки повинні забезпечувати свободу рухів людини, створювати повітряний прошарок, який відповідає санітарно-гігієнічним нормам і регулює необхідний теплообмін. Крім того, вони повинні сприяти отриманню необхідної форми виробу відповідно до моделлі чи ескізу.

Пмін в літературі називається технічною. Вона призначена для забезпечення вільного дихання людини в одязі, вільних рухів, повітряного прошарку для регулювання теплообміну і дихання шкіри. Різниця виміру тіла ОгІІІ між глибоким вдихом і повним видихом, називається екскурсом грудної клітки, яка в кожного різна і залежить від віку і фізичного розвитку тіла. В середньому Пдих складає 5,5 см, у спортсменів – 6,5 – 8,0 см. Для визначення прибавки на дихання використовують різницю по ОгІІІ під час глибокого вдиху і спокійного дихання (для побутового одягу)

Пдих = ОгІІІ(глиб.дих.) – ОгІІІ(спок.дих)

Величину Пдих на свободу руху необхідно розраховувати для основного розміру тіла, який визначає ширину виробу – обхвату грудей. Вимоги до розрахунку Пмін мають бути диференційовані в залежності від призначення одягу. Так, для спецодягу необхідно виходити з максимальних змін розмірів тіла.

В побутовому одязі зміна обхвату грудей при глибокому вдихові в середньому дорівнює 1,5 см від напівобхвату грудей.

Пмін = Пдих + 0,5Δх = 1,5 + 1,0 = 2,5 см (верхній одяг платяно-блузкового асортименту: сукні, блузки)

Верхній одяг пальтово-костюмного асортименту (пальто, жакет) складається з кількох шарів підкладки, прокладки, що також має товщину і повітряний прошарок.

Пмін = Пдих + 0,5Δх + Пт.м + Ппов.прош = 1,5+1,0+1,0+(1,0 – 2,0)=5,5 см

Пт.м. – прибавка на товщину матеріалу;

Δх – інтервал байдужості, який складає 2,0 см.

Пк.д. залежить від обьємної форми одягу. За рахунок Пк.д. створюють необхідний силует одягу. На величину Пк.д. впливаютьнапрям моди, призначення одягу, будова тіла споживача, товщина матеріалів для верху та підкладки.

Прибавки додають до ширини виробу по лінії грудей (Пг), талії (Пт) та стегон (Пб), глибини пройми (Пспр), довжини спинки і переду, ширини горловини, ширини рукава, довжини виробу і рукава.

Зазвичай в літературі надано одне значення прибавки, в якій вже враховані Пмін, Пк.д., Пт.м. Прибавки додаються до обхвату грудей, талії стегон в половинному розмірі!!!!!, до обхвату плеча, запьястка, коліна – повністю. Це пояснюється особливістю базисної сітки пілочки, спинки та рукава.

рибавки позначаються великою П і маленькими буквами, які визначають розмірну ознаку. Наприклад: прибавка донапівобхвату стегон Сб це Пб, прибавка до довжини спини до талії Дтс це Пдтс.

Таблиця 1 – Прибавки до напівобхвату грудей

Вид виробу	Прибавка,см, для силуета
прилеглий	напівприлеглий	прямий	розширений
Жінки
Сукня	4,5-6,0	6,0-7,0	7,0-9,0	9,0-11,0
Жакет	5,5-7,0	6,5-8,0	7,5-10,0	7,5-12,0
Пальто демісезонне	6,5-8,0	7,5-9,0	8,5-11,0	9,0-11,0
Чоловіки
Піджак	6,5-7,0	7,5-9,5	10,0-11,0	-
Жилет	3,0-4,0	5,0-6,0	-	-
Пальто демісезонне	9,5-10,0	10,5-12,5	12,0-14,0	13,0-14,0

 

Таблиця 2 – Величини прибавок по талії та стегнам залежно від прибавки по лінії грудей

Прибавка	Значення у частинах від Пг
Прилеглий силует	Напівприлеглий силует	Прямий і розширений силует
Пт	0,5 ÷ 0,75	0,75 ÷ 1,0	за моделлю
Пб	0,5	0,75	за моделлю