ласифікація кредитів комерційних банків.

Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями.

Виходячи з основних категорій позичальників, розрізняють кредити:

• галузям народного господарства;

• населенню;

• державним органам влади.

Залежно від цільового спрямування кредити поділяються на:

- виробничі (поповнення обігових коштів та основних засобів);

- споживчі (споживчі цілі населення).

За строками користування кредити є:

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, у свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) середньостроковими (1—3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

• до запитання (онкольні) — видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит по­вертається на розсуд позичальника;

• прострочені — за якими строк погашення, встановлений кре­дитним договором, минув;

• відстрочені (пролонговані) — щодо яких за клопотанням по­зичальника банком прийнято рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

Залежно від забезпечення розрізняють кредити:

• забезпечені (ломбардні) — надаються під забезпечення(гарантії, поруки, пере відступлення, застава товарних запасів, застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів, страхування);

• незабезпечені (бланкові) — надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов’язання позичаль­ника погасити позичку. Вони пов’язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспромож­ності позичальника і надаються під більш високий процент.

За методами надання кредити поділяють на ті, що надаються:

• у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо за кожним кредитом;

• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити нада­ються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без по­годження щоразу із банком умов кредитного договору;

• гарантовані — банк бере на себе зобов’язання у разі потреби надати клієнту кредит визначеного розміру протягом відповідно­го періоду. Гарантовані кредити, у свою чергу, можуть бути двох видів:

а) з обумовленою датою видачі кредиту;

б) з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.

Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити:

• надані одним банком;

• консорціальні, тобто такі, що надаються консорціумом бан­ків, у якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

• паралельні, що передбачають участь у їх наданні кількох бан­ків. У такому випадку кредити одному позичальникові падають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

Зважаючи на порядок погашення, кредити поділяють па ті, що погашаються:

• поступово (у розстрочку);

• водночас із закінченням строку кредитного договору;

• відповідно до особливих умов, визначених кредитними до­говорами.

За характером та способом сплати відсотків виокремлюють такі кредити:

• з фіксованою процентною ставкою;

• з плаваючою процентною ставкою;

• зі сплатою відсотків у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);

• зі сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дис­контний кредит).

За ступенем ризику кредити поділяють на стандартні та не­стандартні. Останні, у свою чергу, бувають:

• кредити під контролем;

• субстандартні;

• сумнівні;

• безнадійні.

38. Методи надання і способи повернення кредиту.

За методами наданн я розрізняють такі кредити:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії. Розрізняють відновлювану та не відновлювану кред лінії. При відновлюваній кред лінії кредит надається і погашається автоматично в межах встановленої суми. При не відновлюваній після видачі позички та її погашення відносини між банком та клієнтом припиняються.

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов'язання).

Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

— поступово (в розстрочку);

— водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

— відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

— на вимогу кредитора;

—з регресією платежів.

Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.

Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

На вимогу кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку.

З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

39. Форми позичкових рахунків і режим їх дії.

З метою контролю за своєчасним поверненням позички і за­безпечення нарахування процентів по ній облік кредитних опера­цій здійснюється на окремих позичкових рахунках, а саме: звичайний позичковий рахунок; спеціальний позичковий рахунок; конкорентний позичковий рахунок; поточний рахунок з овердрафтом.

Режим дії цих рахунків дещо відрізняється. Так звичайний по­зичковий рахунок і спеціальний відрізняються між собою особ­ливостями функціонування, а саме:— спеціальний позичковий рахунок відкривається, коли клі­єнт постійно користується кредитом;

— при видачі кредиту зі спеціального позичкового рахунка відкривається кредитна лінія;— видача кредиту здійснюється в межах кредитної лінії по мі­рі необхідності;— кожна видача кредиту не оформлюються документами;— погашення кредиту здійснюється шляхом зарахування ви­ручки в кредит цього рахунка.

Простий позичк рах застосовується для кредитуван­ня разових проектів. Режим його дії такий:— видач і погаш кредиту провадит у разовом по­рядк— кожна видача кредиту оформлюєть документами;— виручка зарахов на поточн рахунок позичальник;— кредит погашається шляхом перерахування коштів із поточ­ного рахунка на позичковий.

Як по простому позичковому рахунку так і по спеціальному може бути тільки дебетове сальдо.

Режим дії спеціального позичкового рахунка і контокорентно­го схожі. Різниця лише в тому, що на спеціальному позичковому рахунку може бути тільки дебетове сальдо, а не контокорентному як дебетове так і кредитове.

40. Характер і спосіб стягнення відсотків.

За характером визначення процента банківські позички бу­вають:

— з фіксованою процентною ставкою;

— з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сто­рін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику бан­ківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних тем­пів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуа­ціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періо­дично переглядається і прив'язується, як правило, до обліко­вої ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кре­дитному ринку.

За способом сплати процента розрізняються банківські по­зички:

— з виплатою процентів у міру використання позичкових ко­штів (звичайний кредит);

— з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За переважною більшістю банківських кредитів процент спла­чується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.

41. Диференціація позичкового відсотку.

Основним видом плати за користування банківським креди­том є процент, або позичковий процент.

На рівень позичкового процента впливають такі фактори: — облікова ставка ЦБ; — рівень інфляції; — строк позички; — ціна сформованих ресурсів; — ризик; — розмір позички; — попит на банківські позички; — якість застави; — зміст заходів, що кредитуються; — витрати на оформлення позички; — ставка банку-конкурента; — характер відносин між банком і клієнтом; — норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користу­вання банківськими позичками є взаємозв'язаними, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних бан­ків є облікова ставка центрального банку, за якою останній здій­снює рефінансування комерційних банків. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з облі­ковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки.

Рівень інфляції впливає як на облікову ставку центрального банку, так і на ставки процента за позичками комерційних банків. Незважаючи на те, що центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор.

Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рі­вень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит.

Витрати на оформлення позички і контроль прямо впливають на рівень позичкового процента. Чим витрати більші, тим за ін­ших рівних умов вища норма процента за позичкою.

Ціна сформованих банком ресурсів безпосередньо впливає на рівень процентної ставки за кредитами. Вона складається з депо­зитного процента та інших видів плати за куплені та залучені кредитні ресурси. Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента.

Ризик є невід'ємним атрибутом кредитування. Тут виникають кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від порядку сплати процентів. Найризик є незабезпечені (бланкові) позички.

Розмір позички зворотно впливає на рівень процентної ставки. Звичайно її рівень нижчий при більших позичках, оскільки від­носні витрати, пов'язані з кредитн послугою, тут нижче.

Попит на позички прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позичками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зва­жати на це ринкове правило.

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, віднос­но нижчою можне бути процентна ставка за позичкою.

При врахуванні означених факторів треба не забувати про під­сумковий результат, який полягає в тому, що визначена в кредит­ній угоді процентна ставка має бути джерелом отримання прибут­ку від позичкових операцій.

42. Етапи процесу банківського кредитування.

Всю роботу, пов'язану з оформленням кредитного договору, видачею кредиту, його поверненням та закриттям кредитної справи можна поділити на слідуючі основні етапи:

І етап. Формування портфеля кредитних заявок включає в себе збір поступаючої інформації про вимагаємі кредити, її аналіз та попередній відбір.

Перед II етапом кредитному робітнику слід заздалегідь ознайомитися з слідуючими наданими фінан, довідковими та іншими документами клієнта: 1.Заявою про надання кредиту. 2. ТЕО потреби у позичкових коштах. 3. Копіями засновницьких документів, які завірені нотаріально. 4. Відомостями про кредити, які отримані в інших банках. 5. Документами, які підтверджують наявність забезпечення. 6. Копіями договорів у підтвердження кредитуємих п-в. 7. Балансами на останню звіт дату.

ІІ етап. Основна мета цього етапу - остаточне визначення кредитоспроможності і фінансового стану клієнта з метою заключения кредитного договору на найбільш вигідних для банка умовах.

III етап. Цей етап називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: строк, вид кредиту, суму, способи надання та погаш, забезпеч, ціну кредиту, ін

IV етап. Оформлюється кредитна справа, яка містить слідуючи документи: ·1. Заяву, підписану керівником підприємства, головним бухгалтером. ·2. Кредитний договір, підписаний керівником підприємст ·3. Строкове зобов'яз повернути кредит

V етап. Робота з клієнтом після отримання їм позички складається із контроля за регулярним надходженням процентів за користування позичкою, а також в проведенні планових перевірок на місцях зі складанням актів перевірки.

VI етап. За 2-4 неділі до строку повернення кредиту кредитному працівникові необхідно зв'язатися з позичальником та провести уточнення перспектив погашення кредиту. Якщо від клієнта поступить пропозиція про пролонгацію кредиту, в цьому випадку він повинен направити в банк в строк 5 днів офіційного листа з детальним викладенням причин пролонгації. В разі позитивного рішення питання про пролонгацію кредиту між банком та позичальником складається додаткова угода.

43. Структурування позички

У процесі структурування банк визначає основні параметри позички: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі та погашення, ціну позики та інше.

Правильне визначення виду кредиту має важливе значення для обґрунтування реальних джерел погашення позички. Важливе значення у структуруванні позички має правильно визначена сума кредиту. Заниження її може привести до пору­шення строків повернення, оскільки об'єкт, що кредитується, не буде завершений в строк, а завищення призведе до нецільового використання надлишкове отриманих в банку коштів, а це викличе проблеми при розрахунках із банком.

Приблизно до таких же наслідків призводять і помилки у ви значенні строків кредиту. При структуруванні кредиту велике значення надається достат­ності та якості забезпечення кредиту. Пріоритет при цьому, як правило, надається забезпеченню кредиту майном, проте окрім застави може бути використана га­рантія, запорука, іпотека, переуступка договорів і т. д.

Далі угода розглядається юристами банку, котрі звертають особливу увагу на відповідність наявних контрактів і угод чин­ному законодавству та на можливість успішного вирішення пи­тання повернення коштів у разі невиконання позичальником кре­дитного договору.

За наявності позитивного висновку юристів пакет документів перевіряється службою безпеки банку.

Ґрунтуючись на аналізі наявної та отриманої інформації, служба безпеки банку дає свої висновки про ступінь ризику даного кредиту.

Повний пакет документів подається керівництву банку для прийняття остаточного рішення та укладання кредитного догово­ру або відмови клієнтові.

Одним з елементів структурування майбутньої позички є чітке визначення порядку її надання і повернення. У разі погашення кредиту рівними внесками необхідно розробити графік платежів за позичкою відповідно до строків обороту капіталу, на формування якого видана позичка. Значна увага при структуруванні позички приділяється розрахунку вартості кредиту, що буде наданий. Вона складається з процентної ставки і комісії за його надання й оформлення. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати різні фактори, притаманні конкретній кредитній угоді, її місцю і часу.