сновні симптоми та синдроми ураження ССС.

Основні симптоми ураження серцево-судинної системи (ССС) включають біль або дискомфорт у грудній клітці, задишку, слабкість, швидку стомлюваність, відчуття серцебиття, запаморочення, наростаючуслабкість слабкість і втрату свідомості. Дані симптоми зустрічаються при багатьох захворюваннях серцево-судинної системи, а також при ураженні інших органів і систем, що вимагає проведення диференціального діагнозу..

6) До інструментальних методів дослідження в кардіології відносять:

· прості базові (електрокардіографія, рентгенологічне дослідження);

· спеціальні неінвазивні (ехокардіографія, фонокардіографія, механокардіографія і інш.);

· спеціальні інвазивні (катетеризація серця, ангіокардіографія).

7) Особливості складання програм для індивідуума з патологією ССС

· І розділ. Включає в себе короткопаспортну частину, діагностичні дані з етіологією, давністю, топікою (локалізація, розмір) та фазою основного захворювання і коротка характеристика супутнього захворювання.

· ІІ розділ. Відображає узагальнення патологічних порушень що стосується рухової діяльності (стан ОРА, нервов-м*язової системи), показники стану ССС і ДС та рівень її тренованості.

· ІІІ розділ. Повинен вміщати завдання ФР даного пацієнта, сформульовано коротко і ясно.

· ІV розділ. Вказує на лімітуючий та ризиковий фактор для даного конкретного хворого.

· V розділ. Визначають засоби ФР які будуть застосовуватись для виконання поставленого завдання.

· VI розділ. Представляє собою розгорнутий комплекс ФР. Тут уточнюють методи та дозування кожного засобу який буде використаний. Основною частиною цього розділу є ЛФК з описом окремих вправ, з методичними вказівками до їх проведення, дозування, тривалість та ін. Крім цього вказується послідовність і ритм заходів.

18) НЦД: причини, виникнення

НЦД - поліетіологічне захворювання, основними ознаками якого є нестійкість пульсу й AT, кардіалгія, дихальний дискомфорт, вегетативні й психоемоційні розлади, порушення судинного й м'язового тонусу, низька толерантність до фізичних навантажень і стресових ситуацій при доброякісності перебігу й сприятливому прогнозі для життя.

Єдиної причини нейроциркуляторної дистонії не встановлено. Воно може бути як самостійним захворюванням так і синдромом іншого.

Основні причини виникнення: поділяють на 2 групи:

1 - які сприяють, але самі не викликають розвиток НЦД: спадково-конституційні, середній вік, стать, характер особи, тип НС.

2 - ті, що посилюють розвиток НЦД: несприятливі соціально-економічні умови, фізичні та метеорологічні фактори (втома, гіперінсоляція), хронічне опромінення малими дозами радіації, вплив хімічних речовин, хронічна інтоксикація, дизгормональні періоди, хронічні інфекції, сексуальні порушення.

Меанізм розвитку НЦД провідною ланкою є дисфункція гіпоталамічних структур які з допомогою вегеативних та ендокринних впливів регулюють координаційно-інтегративний зв*язок у функціональній діяльності різних органів і систем.

19) Класифікація НЦД

1) Типи протікання: гіпертензивний, гіпотензивний, кардіальний

2) Ступінь тяжкості: легкий, середній, важкий

3) Періоди: загострення, ремісії (повна, неповна)

20) Основні клінічні прояви НЦД

Клініка НЦД кардіального типу. Протягом кардіального типу НЦД проявляється кардіалгією, серцебиттям, перебоями в роботі серця, іноді задишкою при фізичній активності; істотні зміни АТ при цьому НЕ відзначаються. Об'єктивно можуть визначатися тахікардія, Дихальна аритмія, пароксизми тахікардії, надшлуночкові екстрасистолії, неадекватне навантаженні зміна серцевого викиду, на ЕКГ – зміна вольтажу зубця Т (високий або знижений).

Клініка НЦД гіпотензивного типу. Нейроциркуляторна дистонія за гіпотензивного типу характеризується явищами хронічної судинної недостатності: зниженням систолічного АТ менше 100 мм рт. ст., зябкостью стоп і кистей, схильністю до ортостатичних колапс і непритомність. Також для хворих з гіпотензивним типом НЦД Типові скарги на втомлюваність, м'язову слабкість, головні болі. Такі пацієнти, як правило, мають астенічний статура, бліді шкірні покриви, холодні і вологі долоні.

Клініка НЦД гіпертензивного типу. Для гіпертензивного типу нейроциркуляторної дистонією характерна транзиторне підвищення артеріального тиску до 130-140/85-90 мм рт. ст., яке в половині випадків не супроводжується суб'єктивними змінами самопочуття пацієнтів і виявляється на медоглядах. Рідше зустрічаються скарги на серцебиття, головний біль, стомлюваність. Гіпертензивний тип НЦД за своїми характеристиками збігається з прикордонною артеріальною гіпертензією.

21) Покази і протипокази для застосування ЛФК і масажу при НЦД.

Показання: гiпертонiчний стан та гiпертонiчна хвороба І і ІІ стадiй.

Протипоказання: приєднання гострого захворювання, прогресуюча недостатнiсть нирок, поява piзкої слабкостi та виражена задишка; загальнi протипоказання, якi виключають використання ЛФК. значне підвищення АТ(понад 210/120 мм. рт. ст.); стан після гіпертонічного кризу, значне зниження рівня АТ, що супроводжується погіршення самопочуття хворого, порушення серцевого ритму, вираження задишка. кровотечі і схильність до них, хвороби крові, гнійні процеси будь-якої локалізації, різні захворювання шкіри, нігтів, волосся, при будь-яких гострих запаленнях кровоносних і лімфатичних судин, тромбозів, вираженому варикозному розширенні вен, атеросклерозі переферичних судин і судин головного мозку

22). ЗФР НЦД по гіпотонічному типу

• точковий масаж.

• Фізіотерапія- електрофорез з кофеїном, бромом. електросон. психотерапія.ванни.

• Усунення зовнішніх джерел інтоксикації (професійних і побутових), боротьба з шкідливими звичками.

• Дозовані фізичні навантаження, плавання.

• Створення сприятливого психоемоційної обстановці на роботі та вдома.

Ефективними методами лікування ВСД є: «Масаж, лікувальна гімнастика (общеразвивающие, дихальні вправи), теренкур»

Лікувальна гімнастика представляє собою основну форму застосування лікувальної фізкультури. При ВСД процедура лікувальної гімнастики зберігає свою стандартну структуру, тобто вона як завжди складається з трьох розділів: вступного, основного і заключного. Фізичні вправи в ході заняття повинні послідовно охоплювати різні м'язові групи. Вправи виконуються ритмічно, в спокійному, середньому темпі.

У вступному розділі використовують прості вправи, в основному для дрібних і середніх м'язових груп.

При НЦД за гіпотонічним типом рекомендовані заняття танцями, тенісом, лижами, ковзанами

23). ЗФР НЦД за гіпертонічним типом

При НЦД за гіпертонічним типом? плавання, ходьба, туризм, катання на ковзанах, лижах.

Ефективними методами лікування ВСД є: «Масаж, лікувальна гімнастика (общеразвивающие, дихальні вправи), теренкур» Лікувальна гімнастика представляє собою основну форму застосування лікувальної фізкультури. При ВСД процедура лікувальної гімнастики зберігає свою стандартну структуру, тобто вона як завжди складається з трьох розділів: вступного, основного і заключного. Фізичні вправи в ході заняття повинні послідовно охоплювати різні м'язові групи. Вправи виконуються ритмічно, в спокійному, середньому темпі.

У вступному розділі використовують прості вправи, в основному для дрібних і середніх м'язових груп.

Серед завдань масажу можна виділити нормалізацію процесів у центральній нервовій системі, сну, артеріального тиску, зняття головного болю і т.д. Таким чином, ми бачимо, що масаж спрямований на ліквідацію симптомів, характерних для ВСД.

Крім точкового масажу при гипертензионном типі ВСД доцільне застосування також масажу «комірцевої області, живота, нижніх кінцівок» [10]. Однак при цьому виключаються прийоми: рубленя і биття. Тривалість масажу, повинна складати приблизно 10-15 хвилин, кожен курс терапії складається з 10-15 процедур.

Фізіотерапія – електрофорез з магнієм сульфатом. електросон. психотерапія.Використання ван.

24). Засои ФР при НЦД по змішаному типу.

У ряді випадків хороший ефект дає використання для лікування НЦД різних фізичних факторів. Широко застосовують електросон, ефективність якого пов'язана з його коригуючі впливом на порушення функціонального стану різних ланок серцево-судинної системи і вегетативну дисфункцію. Під впливом переважно низькочастотного змінного магнітного поля змінюється условнорефлекторная діяльність мозку, головним чином в бік активації гальмівних процесів. З успіхом використовують бальнеотерапію - вуглекислотні та хвойні ванни. Серед немедикаментозних методів лікування НЦД важливе значення має лікувальна фізкультура. Фізичні тренування сприяють підвищенню толерантності до фізичного навантаження і сприятливо впливають на психіку хворого.

25). Перикардит: причини виникнення.

Перикардит- це запалення зовнішньої оболонки серця і навколо серцевої сумки.

Причини виникнення:

Вірусні інфекції,бактеріальні (стрептокок,пневмокок,кишкова паличка), туберкульоз, системні захворювання сполучної тканини, алергічні захворювання, лейкоз, тромбоцитопенічна пурпура.

26) Основні клінічні прояви перикардитів.

При сухому перикардиті хворі скаржиться на біль і ділянці серця який частіше локалізується в ділянці верхівки та внизу грудини.Біль не пов'зана із фізичним навантаженням і не знімапється нітрогліцерином,може іноді іррадіювати в шию,епігастральну ділянку,під ліву лопатку посилюється під час дихання послаблюється в сидячому положенні при нахилі вперед.Також підвищується температура,з'являється задишка,погіршується загальний стан,знижується працездатність.

При ексудативному перикардиті основною скаргою є задишка.Характерне положення хворий сидить вліжку нахилившись вперед у деяких випадках притискає коліна до грудей,що послаблює до деякої міри задишку і біль.ЧСС прискорюється а АТ знижується.При ексудативному перкуторно визначають розширення меж серця.При аускультації при сухому перикардиті відзначається шум тертя перикарду у нижній третині грудини зліва переважно шум виявляється під час систоли.При скупчені ексудату листки перикарда розходяться і шум розходиться або зовсім зникає.

27) Покази і проти покази для застосування ЗФР при перекардитах

При перекардитах ФР показана на всіх етапах.

Протипокази: погіршане самопочуття, порушення ритму серця, задишка, підвищена температура тіла, серцева недостатність, кровотечи, онкологічні захворювання, значне підвищ. АТ, значне зниж АТ, напад стенокардії.

28) Засоби ФР при перекардитах

Хворим які перенесли перикардит показане ЛФК в умовах кардіологічного санаторію з метою підвищення толерантності до фізичного навантаження. Використовують помірні фізичні навантаження (ходьба, лижні прогулянки, їзда на велосипеді та ін.). Виключаються вправи з гантелями, гирями та іншими обтяженнями. Масаж при міокардиті, перикардиті проводиться при хронічній формі захворювання, в період ремісії. Масажують спину, нижні кінцівки (з проксимальних відділів), груди і живіт. Використовують прийоми: погладжування, розтирання, розминка. Виключаються ударні прийоми, вижимання. Тривалість масажу 10-15 хв. Курс 10-15 процедур. Після проведеного масажу показана оксигенотерапія. Санаторно-курортне лікування проводять в умовах місцевих кліматичних зонах. Показані масові курорти кліматичного поясу, приморські курорти в жаркій період.

29) Ендокардити. Причини виникнення.

Ендокардит- це запалення внутрішньої оболонки серця частіше з ураженням клапанів що призводить до розвитку вад серця.

Причини виникнення: Найчастіша причина ендокардиту — ревматична інфекція. Він також може бути ускладненням ангіни, грипу та інших інфекцій. Найбільш часті збудники - кокова інфекція. Однак останнім часом зростає значення умовнопатогенної флори (кишкова і синьогнійна палички, клебсієли), грибкової та інших видів інфекцій.

30). Основні клінічні прояви ендокардиту

Ендокардит може досить довгий час протікати без прояву симптомів або може розвинутися раптово. Йому характерний гострий і затяжний перебіг, а так само значне різноманіття проявів. Це характерні ознаки хвороби кілька ускладнюють проведення діагностики.

Основні симптоми хвороби з'являються зазвичай протягом перших двох тижнів після потрапляння інфекції в організм. Одним з основних симптомів є лихоманка, яка супроводжується пітливістю і ознобом. Температура тіла при цьому може змінюватися. Вона може бути високою протягом декількох місяців або може досягати незначного підвищення протягом всього декількох днів. Після чого звичайно треба період нормалізації.

Так само ендокардитові характерні такі симптоми як виражена інтоксикація, яка характеризується слабкістю, головним болем, анорексією та артралгією. Крім того, відзначається наявність мелкоточечних геморагій на слизовій, шкіра пацієнтів набуває блідо-жовтуватий відтінок, а так само визначається наявність плям на ступнях, долонях і тулуб.

Захворюванню супроводжують так само такі ознаки і симптоми як: зміна нігтів з кінцевих фаланг пальців, ураження аортального клапана або поразка мітрального клапана, артрит великих суглобів верхніх кінцівок і нижніх кінцівок, перикардит або ексудативний перикардит, збільшення лімфатичних вузлів і тромбоемболія великих артерій, при якій розвивається інфаркт відповідних органів. Так само при ендокардиті відзначається ураження мітрального і аортального клапанів.

Крім того, характерними ознаками хвороби є різні ураження нервової системи і прогресуюча серцева недостатність. До поразок нервової системи можна віднести тромбоемболію судин головного мозку, менінгоенцефаліт та психоз. Перебіг, вихід та клінічна картина хвороби в кожному готельному випадку залежить в основному від стану імунної системи пацієнта, а так само від ступеня вираженості запального процесу.

31) Покази і протипокази до застосування ФР при ендокардитах

Фізичні вправи як засіб лікування і реабілітації показані при всіх захворюваннях серцево-судинної системи. Протипоказання носять лише тимчасовий характер. Лікувальна фізична культура протипоказана в гострій стадії захворювання міокарда в період частих і інтенсивних приступів болю в області серця, виражених порушеннях серцевого ритму, при наростанні серцевої недостатності, приєднанні важких ускладнень з боку інших органів.

Засоби ФР на стаціонарному етапі лікування протипоказані, так я провокують ріст мікроорганізмів, виникнення аритмії, гострої серцевої недостатності.Хворі мають знаходитись в стаціонарі до досягнення повної ремісії, при знятті гострих явищ і припиненні наростання серцевої недостатності, поліпшенні загального стану варто приступати до занять фізичними вправами.Хворих рекомендовано відправляти в спеціалізовані санаторії.

ЛФК у вигляді ранково гігієнічних гімнастик, дозована ходьба, фізичні вправи з навантаженнями малої та середньої інтенсивності, з поступовим підвищенням толерантності до фізичного навантаження.Курортне лікування протипоказане.

32)Міокардит, причини виникнення:

Міокардит — Це запалення серцевого м’яза (міокарда). Захворювання може виникати внаслідок впливу на міокард інфекційних агентів, різноманітних

токсинів і в якості алергічної або аутоімунної реакції. Запалення міокарда може бути як симптомом різноманітних хвороб, так і самостійним захворюванням. Дуже часто виникає він через ревматизму, симптомом якого є нарівні з перикардитом і ендокардитом. Міокардит буває гострим і хронічним; гостра форма часто трансформується в хронічну кардіоміопатію.

Останнім часом хвороба вражає молодих, працездатних людей (30-40 років). Міокардит призводить до зниження насосної функції, порушень кровообігу, серцевого ритму і провідності. Це спричиняє за собою серйозні наслідки: інвалідність і навіть летальний результат.

Причини: Причинами міокардиту можуть бути різні гострі вірусні інфекції і бактерії. Виникненню його сприяють грип, кір і краснуха, вітряна віспа, дифтерія, скарлатина, пневмонія, сепсис та ін. Саме віруси є найпоширенішою причиною цієї патології. Доведено, що під час вірусних епідемій частота захворювань міокардитом різко зростає. Примітно, що причиною міокардиту можуть виступати дві і більше різні інфекції. Одна з них, найчастіше, є умовою ураження серцевого м’яза, а друга — його безпосередньою причиною.

Крім інфекції, міокардит може бути викликаний отруєннями і порушеннями імунної системи (у тому числі при введенні сироваток і прийомі певних медикаментів). Етіологія деяких міокардитів (ідіопатичного міокардиту Абрамова-Фідлера) досі не встановлена.

Людям, хворим міокардитом, не рекомендовані фізичні навантаження, так як вони можуть сприяти розвитку хвороби.

33) .Фактори ризику при міокардитах:

-Діабет (з або без резистентності до інсуліну) є найважливішим фактором ризику ішемічної хвороби серця (ІХС)

-Куріння тютюну

-Гіперхолестеринемія (точніше гіперліпопротеїнемія, особливо за рахунок високого рівня ліпопротеїнів низької щільності та низького - ліпопротеїнів високої щільності)

-Високий вміст жирів

-Високий кров'яний тиск

-Наявність ішемічної хвороби серця у родичів

-Ожиріння

-Вік: для чоловіків він стає фактором ризику після 45 років, для жінок - після 55 років, крім того будь-який вік є фактором ризику, якщо родич першої лінії (брат, сестра, батько, мати) мав ІХС до або у 55 років - для чоловіків, або 65 - для жінок).

-Гіпергомоцистеїнемія (високий рівень гомоцистеїну, токсичної амінокислоти, яка буває за недостатнього споживання вітамінів B2, B6, B12 і фолієвої кислоти)

-Стрес (професії з високим індексом стресу, як відомо, сприйнятливі до атеросклерозу)

-Алкоголь (дослідження показують, що тривалий вплив великих кількостей алкоголю може збільшити ризик серцевого нападу)

-Чоловіки більше схильні до ризику, ніж жінки.

34) Класифікація міокардитів

За перебігом виділяють гострий, підгострий та хронічний міокардити, за локалізацією — дифузний та вогнищевий.

Міокардит може бути

первинним - ізольований процес - ідіопатичний міокардит Абрамова—Фідлера, етіологія якого не встановлена (можливі вірусний або алергічний генези);

вторинним - проявом загальних захворювань.

За етіологією та патогенезом розрізняють вторинні міокардити:

ревматичний;

інфекційний (інфекційно-алергічний, пара- та метаінфекційний), пов'язаний із тонзилярною, вірусною, бактеріальною та іншими інфекціями;

алергічний (лікарський, сироватковий, поствакцинальний, при бронхіальній астмі та ін.);

міокардити хворих системним червоним вовчаком, паразитарними інвазіями, при травмах, опіках, впливу іонізуючої радіації.

35) основні клінічні прояви міокардитів

Клініка. При дифузних міокардитах порівняно рано збільшуються розміри серця, іноді виявляються порушення серцевого ритму (тахікардія, рідше - брадикардія, ектопічні ритми) та внутрішньосерцевої провідності, а також пресистолічний, пізніше протодіастолічний ритм галопу.

Ідіопатичний міокардит відрізняється більш тяжким перебігом, іноді злоякісним, з розвитком кардіомегалії внаслідок різкої дилатації серця, виражених порушень серцевого ритму та проводимості, серцевої недостатності, утворення пристінкових тромбів у серцевих порожнинах з тромбоемболіями по великому та малому колах кровообігу.

При міокардитах, пов'язаних із хворобами сполучної тканини, вірусною інфекцією (віруси Коксакі та ін.), часто розвивається супутній перикардит.

В окрему групу виділяють неспецифічні інфекційно-алергічні міокардити, пов'язані із вогнищевою інфекцією у мигдаликах, зубах, придаткових пазухах носа. У більшості хворих при цьому ознак серцевої недостатності при цьому не виявляється. В частини хворих спостерігаються порушення атриовентикулярної проводимості, екстрасистолія, іноді - уповільнення внутрішньопередсерцевої та внутрішньошлуночкової проводимості, зрідка - складні порушення ритму.

36) Покази і протипокази до застосування Фіз.реАБ. ПРИ МІОКАРДИТІ

Покази: Фізичні вправи як засіб лікування і реабілітації показані при всіх захворюваннях серцево-судинної системи. Після виписки з лікарні,на санаторно-курортному етапі призначають ФР у спец кардіол санаторіях для підвищення толерантності організму до фіз навантаження,адаптація хворих до змінених умов життя,закріплення лікувального процесу.

Протипокази

- стенокардія спокою;

недостатність кровообігу ІІ Б та III ст.;

висока дихальна недостатність;

підвищений AT;

підвищена температура тіла;

ШОЕ від 25 мм/год;

гострий тромбофлебіт;

часта екстрасистолія;

атріовентрикулярна блокада II і III;

блокада ніжок пучка Гіса та миготлива аритмія.

На курорти місцевої зони хворі можуть направлятися через 1-2 міс. після видужання чи відразу після стаціонару (як елемент етапної реабілітації). Через 6 міс. хворого можна направити на бальнеологічні курорти.

37). ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ МІОКАРДИТАХ

Однією з найважливіших ролей у відновленні відіграє лікувальна гімнастика, фізичні вправи, що тренують серце і серцеві судини. Фізкультура допомагає знизити в рівень холестерину в крові, нормалізувати артеріальний тиск, надлишкову масу тіла і зменшити вплив стресу.необхідно постійно стежити за тиском, вести здоровий спосіб життя і відмовитися від шкідливих звичок. Одним з дуже важливих аспектів реабілітаціїє дієта, яка здатна запобігти атеросклерозу. Слід скоротити вживання жирної, солоної їжі, а їсти побільше овочів і фруктів. Дуже корисно вживати родзинки, курагу і чорнослив, оскільки ці сухофрукти допомагають наситити організм калієм, необхідним для серця. Рекомендується їсти також і морепродукти, які так багаті йодом.ЛФК можна призначати з перших днів захворювання.рекомекндуються прогулянки в парку,ходьба на східцях, включати вправи із затримкою дихання з гантелями,які викликають прискорення пульсу,застосовується дозована ходьба,масаж спини них.кінцівок з проксимальних відділів грудей і живота, використовуються прийоми масажу,розтирання,виключаються ударні прийоми,оксигенотерапія,прогноз-сприятливий. Протипоказана тяжка фізична праця, санаторно-курортне лікування показано через 1-23 тижня при досягненні повної ремісії,,бальнеотерапія, морські,кисневі,радонові,йодовані ванни,електрофорез,фітотерапія,психотерапія.

38) ВАРИКОЗНЕ РОЗШИРЕННЯ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК:ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯЯ.

Причини варикозного розширення вен

Сукупність таких факторів як неспроможність клапанного апарату, слабкість судинної стінки призводять до порушення зворотного струму крові від нижніх кінцівок до серця, в результаті чого відбувається застій рідини в судинах і, як наслідок, підвищується венозний тиск в них. Слабкі стінки не витримують навантаження на них об'ємом крові і розтягуються, за рахунок чого з часом знижується їх еластичність і пружність, що призводить до варикозу.

Найбільш часто варикозне розширення вен на ногах зустрічається у осіб, чия професія пов'язана з навантаженням на нижні кінцівки (офіціанти, лікарі, переважно хірургічного профілю, викладачі, перукарі та ін.) Не меншу навантаження випробовують судини ніг у жінок під час вагітності. Також захворювання схильні спортсмени, чий вид спорту пов'язаний з навантаженням на пояс нижніх кінцівок. При частих перельотах або тривалих поїздках автомобільним транспортом також порушується робота судин ніг і підвищується тиск в них. Ризик розвитку захворювання значно зростає, якщо близькі родичі страждають варикозною хворобою.

39) Фактори ризику варикозу

Варикозне розширення вен – поліетіологічним хвороба. Виділяють кілька факторів, що збільшують ризик розвитку варикозу:

Генетична схильність, зумовлена слабкістю судинної стінки внаслідок недостатності сполучної тканини.

Вагітність. Вважається, що Варикозне розширення вен при вагітності розвивається через збільшення об'єму циркулюючої крові і здавлення заочеревинних вен вагітною маткою.

Ожиріння – доведений фактор ризику виникнення варикозу. Якщо індекс маси тіла збільшується до 27 кг/м2, ризик розвитку захворювання зростає на 33%.

Спосіб життя. Ризик розвитку варикозу збільшується при довгостроково перебування в положенні сидячи або стоячи, постійних статичних навантаженнях, особливо – пов'язаних з підйомом вантажів. Несприятливий вплив на перебіг захворювання надають корсети, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску і тісний одяг, здавлюються магістральні вени в області пахових складок.

Особливості харчування. Імовірність розвитку варикозу збільшується при малому вмісті в раціоні фруктів і сирих овочів. Дефіцит грубої клітковини приводити до хронічних запорів, а недолік Деяких корисних речовин – до порушення відновлення структури венозної стінки.

Порушення гормонального балансу. Певний вплив на поширеність захворювання надає широке поширення засобів гормональних контрацептивів і гормональних препаратів, Які застосовуються при терапії остеопорозу та клімактеричним синдромом.

40) ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ПРИ ВАРИКОЗНОМУ РОЗШИРЕННІ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК

Досить тривалий період часу захворювання не приносить занепокоєння, однак у міру того, як починає все більше прогресувати варикозне розширення вен, симптоми не змусять себе чекати. Початковими проявами захворювання є судинні зірочки і випинається звивисті, горбисті вени. У міру його розвитку з'являється дискомфорт або біль у нижніх кінцівках, важкість після фізичного навантаження, потім приєднуються свербіж і печіння, сухість шкірних покривів і посилена пігментація в ураженій області. Такі зміни шкіри виникають внаслідок порушення кровообігу в цій області. Надалі приєднуються судоми литкових м'язів, набряки щиколоток і гомілок. Пізніше до перерахованих суб'єктивних симптомів приєднуються набряки, що регулярно виникають до вечора та зникають до ранку. Спочатку набряки спостерігаються в області кісточок і тилу стопи, а потім поширюються на гомілку. При появі таких набряків слід говорити про хронічну венозну недостатность. Колір шкіри набуває синюшного відтінку.

41). покази і протипокази для застосування ЛФК і лікувального масажу при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

Протипоказання до проведення масажу:

1. Пороки серця в декомпенсаційній стадії.

2. III стадія гіпертонії.

3. Тромбофлебіт і флебіт.

4. Гострі запальні захворювання оболонок серця і міокарда.

5. Недостатність кровообігу ПБ ступеня та III ступеня.

6. Коронарна недостатність з частими нападами стенокардії.

7. Аритмія.

8. Тромбооблітерірующіе захворювання периферичних артерій у гангрени-ної стадії.

9. Тромбооблітерірующіе захворювання периферичних артерій з явними ознаками атеросклерозу мозкових судин і наявністю схильності до порушення мозкового кровообігу.

10. Аневризма судин.

11. Наявність системних алергічних ангіїт.

42) засоби ФР при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

В методику фізичної реабілітації хворих з варикозним розширенням вен включають наступні засоби фізичної реабілітації: лікувальна фізична культура у різних формах, лікувальний масаж, апаратну фізіотерапію, гідропроцедури, носіння еластичного трикотажу.

При варикозному розширенні вен рекомендується робити масаж, методика проведення якого залежить від області, тяжкості і характеру ураження. Масаж покращує трофіку тканин, сприяє розвантаженню лімфатичної і венозної мережі, підсилює крово-і лімфообіг.

Можна із упевненістю сказати, що без лікувальної фізкультури з варикозним розширенням вен не впоратися. Із цією недугою взагалі впоратися дуже важко, але щоб, принаймні, тримати її у вузді, лікувальною гімнастикою бажано займатися не менш 30 хвилин щодня, а на додаток до цього робити окремі вправи протягом дня (чим частіше, тим краще).

43) ЛФК при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

Важливе значення в регуляції венозного кровообігу грає дихальна гімнастика.

Лікувальна фізкультура при варикозній хворобі поліпшує венозний і лімфатичний відтік і нормалізує артеріальний приплив, підвищує фізичну працездатність, поліпшує периферичний кровообіг у ногах, підвищує тонус вен і ефективність "м'язових насосів".Завдяки лікувальній фізкультурі зменшуються дистрофічні зміни в тканинах ураженої кінцівки.

До спеціальних вправ, корисних при варикозній хворобі, належать:

а) вправи для нижніх кінцівок, що виконуються в положенні лежачи з горизонтальним і піднятим положенням ніг, з великою амплітудою рухів у тазостегнових і гомілковостопних суглобах;

б) дихальні вправи з акцентом на збільшення амплітуди рухів діафрагми;

в) вправи з опором для м'язів гомілки й стегна (з використанням гумових бинтів і стрічок);

г) ходьба.

Заняття лікувальної фізкультури не повинні викликати хворобливих відчуттів і збільшення набряклості ніг. Після заняття необхідно відпочити в положенні лежачи з піднятими ногами.

У стадії декомпенсації лікувальну фізкультуру проводять в основному лежачи, іноді - сидячи, тривалість заняття 10-20 хвилин 2 рази на день. При наявності трофічних виразок виключаються активні рухи в прилеглому (звичайно гомілковостопному) суглобі.

44) Лікувальний масаж при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

Перед виконанням масажу пацієнта потрібно покласти на спину, його ноги злегка зігнути в колінах і підвести під кутом 45 градусів.

Масажні прийоми слід проводити в такій послідовності:

1. Масаж стегна і сідничної області.

2. Масаж гомілки.

3. Масаж стопи. 1. Погладжування:

а) поверхневий площинне;

б) обхвачує безперервне.

2. Розтирання (легке напівкружні без зачіпання пошкоджених вен).

При односторонньому розширенні вен нижніх кінцівок потрібно починати масаж із здорової кінцівки.

Для поліпшення крово-і лімфообігу, поліпшення трофіки шкірних покривів на ділянках розширення підшкірних вен можна виконувати ніжне пощипування шкіри і подкожножірової клітковини в напрямі вгору і вниз.

При варикозному розширенні вен, що супроводжується варикозним симптоми-комплексом, рекомендується проводити рефлекторно-сегментарний масаж попереково-крижової області (L4-S4).

При наявності індуративний хвороб шкіри і подкожножірової клітковини в місцях варикозного розширення вен можна застосовувати масаж при захворюваннях шкіри (див. “Масаж при захворюваннях шкіри”). Такий масаж поліпшить трофіку тканин,

зменшить свербіж, запобіжить судоми, оніміння в нижніх кінцівках, зніме відчуття важкості.

45) Фізіотерапія і працетерапія при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

При варикозному розширенні вен використовують такі методи фізіотерапії:

Магнітно-лазерна терапія. Її застосовують на будь-якій стадії захворювання, коли виявляється одночасний вплив магнітного поля і лазера.

Низькочастотна магнітотерапія знімає набряклість, відчуття важкості в ногах, біль, нормалізує кровопостачання.

Переривчаста пневмокомпресія здійснюється за допомогою спеціального повітронепроникного чобітка, який надягають на ногу і нагнітають в нього повітря, чобіток здавлює розширені вени, тим самим покращуючи їх тонус і відтік крові.

Якщо ж ускладнення варикозу призвело до тромбофлебіту, то така процедура не призначається.

дарсонвалізація. У цьому випадку вплив на хворі вени проводиться за допомогою електричних розрядів-іскорок протягом десяти хвилин до появи поколювань і відчуття тепла.

Таких процедур потрібно провести від п'ятнадцяти до двадцяти сеансів.

На початковій стадії захворювання відрізняються своєю ефективністю кисневі, бульбашкові (перлинні) ванни, або ванни з розчином кухонної солі, коли десять-тридцять грамів солі розлучається в літрі води.

Тривалість ванни становить десять-п'ятнадцять хвилин при температурі 36-37 градусів.

У загальній складності потрібне проведення десяти-п'ятнадцяти ванн.

Також ще застосовують: електрофорез, гіпербаричнаоксигенація, лімфодренаж, дарсонвалізація, Корисні бульбашкові (перлинні) і кисневі ванни, озонотерапія.

Спектр фізіотерапевтичних процедур постійно розширюється, що відкриває нові можливості максимально оптимізувати лікування такої поширеної на сьогоднішній день патології, як варикозна хвороба.

46) Вродженні вади серця причини виникнення

Вроджені вади серця (ВПС) - одне з найбільш частих вроджених захворювань. На численні зведеним статистикам, ці вади розвитку зустрічаються в середньому з частотою 8 випадків на 1000 живонароджених дітей і складають 10% всіх вроджених аномалій. Діагностична частота окремих форм вади значно варіює з розкидом від 0,05 до 0,35% із загальної популяції живих немовлят

Етіологія і патогенез. Причини цих пороків різноманітні і не пов'язані із впливом яких-небудь певних екзогенних факторів. Безсумнівне значення мають генні мутації та хромосомні аберації. Серед множинних пороків, що спостерігаються при хромосомних хворобах, пороки серця зустрічаються рідше, ніж пороки ЦНС. Розвиток пороку пов'язаний із впливом пошкоджуючого агента на ембріон від 3-го до 11-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Різні види пороків залежать від спотворення етапів морфогенезу серця, із яких основними є дефекти первісно парних закладок серця, неправильні вигини первинної серцевої трубки, затримка розвитку чи неправильне розташування перегородок серця, що ділять його та артеріальний стовбур на праву й ліву половини, персистування передсердно-шлуночкових з'єднань, існуючих під час внутрішньоутробного життя.

47 Засоби фр при врожених вадах серця

Фізична реабілітація: Лікувальну фізичну культуру застосовують у тій чи іншій формі при всіх захворюваннях серцево-судинної системи і на всіх етапах реабілітації. Вона безпосередньо позитивно впливає на функції серця і судин, їх морфологію. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється як чотири основні механізми: тонізуючий вплив, трофічна дія, формування компенсації, нормалізація функцій, серед яких перші два є провідними.

Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності, забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання іншого патологічного вогнища збудження. Відбувається корекція нейрогенних порушень на рівні підкоркових утворень за рахунок вирівнювання основних нервових процесів.

Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, розкриваються резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин. Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність, створює умови для відновних і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при порушеннях коронарного.

48) 1. Родиннi шлюби.

2. Ендокринопатiї у подружжя.

3. Вiк вагiтної старше 35 рокiв, а батька бiльше 45 рокiв.

4. Обтяжений акушерський анамнез (спонтаннi викиднi).

5. Наявнiсть у сiм'ї 2 i бiльше дiтей з УВС.

6. Особливостi перебiгу вагiтностi: токсикоз першої половини, iнфекцiйнi захворювання, тератогеннi впливи в першiй половинi, загроза переривання у другому триместрi.

49) Класифікація Вроджених вад серця

I група - УВС зi скидом кровi злiва направо. (iз лiво-правим шунтом, iз збiльшеним легеневим кровотоком).

1. Дефект мiжшлуночкової перетинки.

2. Дефект мiжпередсердної перетинки.

3. Вiдкрита артерiальна (Боталова) протока.

II група - УВС зi скидом кровi зправа налiво. (з право-лiвим шунтом, iз зменшеним легеневим кровотоком).

1. Тетрада Фалло.

2. Транспозицiя магiстральних судин.

3. Гiпоплазiя лiвого серця.

III група - УВС з перешкодою кровоточу.

1. Стеноз легеневої артерiї.

2. Стеноз аорти.

3. Коарктацiя аорти.

Перiоди: адаптацiї, стабiлiзацiї, декомпенсацiї.

Ступiнь порушення кровообiгу (ПК):

ПК 0 - ознаки ПК у спокої та при навантаженнi вiдсутнi;

ПК I - ознаки ПК з'являються при навантаженнi;

ПК II А - ознаки ПК з'являються в спокої: невелика задишка (ЧД збiльшена менше, нiж на 50 % вiд норми), помiрна тахiкардiя (ЧСС > на 10-20 % вiд норми);

ПК II Б - значна задишка (ЧД > на 50 % вiд норми), тахiкардiя (ЧСС > на 20-30 % вiд норми), гепатомегалiя, набряки, асцит;

ПК III - рiзка задишка (ЧД > на 70-100 % вiд норми), тахiкардiя (ЧСС > на 30-40 % вiд норми), велика щiльна печiнка, застiй у легенях, асцит, набряки, анасарка.

Приклад дiагнозу: Уроджена вада серця: дефект мiжшлуночкової перетинки, перiод декомпенсацiї, ПКII Б.

50) Клiнiка. Поширенiсть УВС вимагає вiд лiкаря чiтких знань стосовно їх дiагностики. Адже своєчаснiсть виявлення УВС у дитини сприяє зменшенню iнвалiдностi та летальностi. Лiкарi повиннi мати настороженiсть в планi ймовiрної УВС за наявнiстю такого патологiчного симптомокомплексу: 1) патологiя вагiтностi, пологiв i порушений стан дитини пiсля народження; 2) вiдставання в фiзичному i психiчному розвитку дитини; 3) змiни забарвлення шкiри (цiаноз, блiдiсть); 4) змiни зi сторони кiсткової системи (барабаннi палички, годинниковi скельця, серцевий горб); 5) змiни з боку серця вiдразу або скоро пiсля народження (розширення меж серця, тахiкардiя, органiчний шум*, патологiчнi показники АТ, посилення венозного малюнка, задишка)