еркаський обласний краєзнавчий музей.

узейний менеджмент – це система знань про теорію і практику управління музеєм і музейним персоналом. За хронологічним критерієм виділяється стратегічний, тактичний та оперативний менеджмент. За аспектом управлінської праці – на загальний (адміністрування), виробничо-технологічний, людських ресурсів, комерційно-фінансовий, маркетинговий та ін.

узейний менеджмент – це система знань про теорію і практику управління музеєм і музейним персоналом. За хронологічним критерієм виділяється стратегічний, тактичний та оперативний менеджмент. За аспектом управлінської праці – на загальний (адміністрування), виробничо-технологічний, людських ресурсів, комерційно-фінансовий, маркетинговий та ін.

Музеєзнавство (музеологія) – це наукова дисципліна, що вивчає історію та закономірності розвитку музеїв, їхні суспільні функції, питання теорії і методики музейної справи, тобто внутрішню організацію, систему наукового комплектування музейних фондів, документування й зберігання колекцій, а також методики побудови музейних експозицій, виставок, різних видів і форм науково-освітньої діяльності музеїв.

Основне завдання музеології на XXI ст., окреслене Міжнародною радою музеїв (ІКОМ) при ЮНЕСКО: описати глобальний музеологічний феномен, проаналізувати і зрозуміти його в історичному й соціально-культурному контекстах. Сучасне музеєзнавство належить до культурологічних дисциплін (у старих посібниках можна натрапити на застаріле й звужене трактування музеєзнавства як спеціальної історичної дисципліни). До того ж посідає належне йому місце в системі наук як суспільна (гуманітарна) наука, що перебуває в тісних стосунках з іншими суспільними, а також природними й технічними науками. Особливо тісні зв'язки склалися між музеєзнавством та тими науковими дисциплінами (у т. ч. спеціальними і допоміжними), якими визначаються профілі відповідних музеїв (геологія, палеонтологія, петрографія, зоологія, біологія, етноекологія, антропологія, етнографія, історія, археологія, мистецтвознавство, літературознавство та ін.).

Об'єкт музеєзнавства – музей і музейна справа як суспільне явище в усіх їхніх проявах

Музеї— культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини..

Профілі музею: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, меморіальні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо.

Класифікація музеїв- це поділ за першою визначальною чи декількома ознаками у певні групи, тобто певна група має мати одну спільну ознаку. Класифікація музеїв визначається за типами та профілями. Тип музею визначається його призначенням та суспільним видом діяльності.

Науково-освітні або публічні – призначені для широкого кола відвідувачів, вхід у них вільний, згідно певного графіка роботи. Напиклад: Івано-Франківський краєзнавчий музей, краєзнавчі музеї всіх областей, окрім Києва, бо там немає краєзнавчого музею, є Музей історії України.

Науково-дослідні або академічні – призначені для специфічного наукового обґрунтування (своєрідні наукові лабораторії): Львівський природничий науковий музей НАН України; музей історії медицини в Києві; музей медицини при Медичному університеті в Ів.-Франківську.

Навчальні – призначені для учнів, студентів – шкільні музеї; такий тип музею є в Прикарпатському університеті. А також Музей освіти Прикарпаття. При врахуванні типу музею враховується його підпорядкування.

Підпорядкування музеїв буває державне, відомче, громадське.

Державні музеї – це чільна група музеїв держави, що підпорядковані Кабінету Міністрів України і здійснюють свою діяльність у руслі загальнодержавної концепції розвитку музейної мережі. Ці музеї мають пряме бюджетне фінансування. У їхніх фондах зосереджені найцінніші скарби та колекції країни.

Муніципальні музеї – це основна на сьогодні форма недержавного музею, що виконує властиві йому функції щодо збирання, збереження і презентації колекцій. Муніципальні музеї перебувають в управлінні місцевої адміністрації і фінансуються з місцевих бюджетів.

Відомчі музеї – це музеї різного профілю, що підпорядковуються окремим міністерствам і відомствам. Вони створюються з метою репрезентації історії розвитку певної галузі: транспорту, охорони здоров'я, силових відомств (оборони, внутрішніх справ), НАН тощо.

Громадські музеї – поширений тип закладів, що перебуває під опікою громадських організацій (профспілок, партій тощо).

Корпоративні (виробничі) музеї – це структурні підрозділи недержавних установ і підприємств. Музеї історії корпорацій, які з'явилися напередодні їхніх перших ювілеїв, стають в умовах глобалізації невід'ємною частиною іміджу компаній транснаціонального рівня.

Церковні музеї – до більшовицької окупації Української республіки становили найчисленнішу групу музеїв нашої країни (у західних областях України церковні музеї існували до 1944 p.).

Профілі музею: історичні, археологічні, краєзнавчиі, галузеві, етнографічні, природничі, літературні, мистецькі, технічні та інші.

Найбільш цікаві для відвідувачів – історичні музеї. До цієї групи належать музеї, які збирають, вивчають та популяризують пам*ятки українського народу. Музеї історичного профілю за основним завданням та складом колекцій поділяються на такі підгрупи:

А) Загально-історичні музеї – найбільша група історичних музеїв створена з метою висвітлення історії людства, зокрема, а також певної території. В таких музеях є обов*язковими зали первісно-общинної історії, історії слов*ян, Київська Русь, Запорізька Січ, Державоборчі змагання 20 століття, перша і друга світова війна, голодомор та Сталінські репресії, становлення державності України.

Наприклад:

Б) Меморіальні – окремий вид музеїв історичного профілю, вони створюються на базі пам*ятних комплексів, які охороняються державою(садиб, будинків, квартир пов*язаних з життям певних людей) і мусять містити в собі речі конкретної особи.

Наприклад: Музей-садиба в с. Нагуєвичі де народився І. Я. Франко, с. Криворівня Ів.-Фр. Обл.., музей-садиба-мавзолей Пирогова.

В) Воєнно-історичні музеї історичного профілю, які відображають історію війни України: військової техніки, окремих родів військ і види озброєння.

Наприклад: Львівський музей старовинної зброї «Арсенал», Держ. Музей заповідник «Битва за Київ 1943р.», Музей військової техніки просто неба(м. Київ)

Г) Археологічні музеї – це самостійний вид музеїв історичного профілю, збірки яких комплектуються з пам*яток матеріальної культури, від найдавніших часів до середньовіччя(які виявлені під час археологічних розкопок). Специфіка їх у тому, що об*єктами туристичного огляду можуть стати нерухомі археологічні пам*ятки, які ще на поч.. 21ст. почали розвивати ідеї наукової археології (перші розкопки на півдні України – Крим). Сучасні найвідоміші археологічні музеї(іст.-арх.) – Одеський іст.-арх.; Херсонесський іст.-арх. Заповідник.

Д) Етнографічні музеї – музеї історичного профілю, що збирають, вивчають, зберігають та експонують етнографічні колекції певного етносу(речі, які знайомлять із процесом етногенезу: побутом і культурою за певного історичного періоду певного народу). Ідея створення етнографічних музеїв з*явилась в 1 половині 21ст. з появою таких наук, як антропологія етнографії.

Наприклад: Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини

Е) Музеї історії релігії – музеї іст. проф.., колекції яких показують ґенезу світових релігій, як певного соціо-культурного процесу(християнство, іслам, індуїзм, буддизм та ін.): Музей раннього християнства, Музей історії релігії у Санкт-Петербурзі.

Краєзнавчі музеї. Музеї цього профілю збирають, зберігають, вивчають і експонують матеріали, що розповідають про

природу, економіку, історію і культуру певного краю, - геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції, знаряддя праці, вироби місцевих промислів різних історичних періодів, твори мистецтва, літератури, народної творчості тощо. Специфіка краєзнавчих музеїв полягає в тому, що вони мають широкий діапазон експозицій, поєднують риси музеїв історичного і природознавчого профілів, а іноді мають ще художні, літературні чи меморіальні відділи. Через це їх називають ще музеями комплексного профілю (широко використовують місцеві матеріали).

Краєзнавчі музеї проводять велику освітню і виховну роботу. Форми її різноманітні - пересувні виставки, лекції, зустрічі та ін.

До провідних республіканських музеїв цього профілю належать: Полтавський краєзнавчий музей, Закарпатський, Білгород-Дністровський, Кримський (у Сімферополі), Чернівецький, Одеський та ін.

еркаський обласний краєзнавчий музей.

Обласний краєзнавчий музей у місті Черкасах, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Черкащини, її уродженців і персоналій.

Музей розташований в історичній частині міста за адресою: вул. Слави, буд. 1, м. Черкаси-18000, Україна.

Заклад є одним з найбільших з числа подібних у державі. Щороку музей відвідує до 150 тисяч осіб, причому значна їх частина — діти та молодь. Черкаський краєзнавчий музей постійно відкриває десятки нових виставок, що дає можливість ширше знайомити відвідувачів із музейними фондовими колекціями, популяризувати їх. Завдяки розробленій та впровадженій в життя системі музейної роботи з підростаючим поколінням популярність музею зростає.

Ідея створення у Черкасах краєзнавчого музею зародилась у колі інтелігенції тодішнього повітового міста на початку ХХ ст. Однак, вона залишалась нереалізованою, оскільки, як зазначалось у рішенні міської думи, прийнятому у відповідь на звернення громадян 1908 - 1909 рр., у міському бюджеті на будівництво музею не було коштів.

Приступити ж до практичного втілення в життя задуму про створення в Черкасах музею ентузіастам краєзнавчої справи вдалося лише у 1918 році. Ініціативну групу, до якої увійшли представники місцевого осередку товариства «Просвіта» і вчительської громадськості міста, очолив тоді невтомний дослідник історії краю Дмитро Панасович Бочков.

Філіали:

Музей «Кобзаря» Т.Г.Шевченка, 18000, м. Черкаси,
вул. Байди Вишневецького, 37

Музейна кімната "Робочий кабінет Василя Симоненка",1800, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 251

Музей історії села Старосілля Городищенського району
(Музей історії п'ятисотенного руху), 19510, Черкаська область
Городищенський район
с.Старосілля

 

Меморіальний музей родини Симиренків, 19511, Черкаська область
Городищенський район
с.Мліїв

Садиба-музей Чорновола В'ячеслава Максимовича, Черкаська область
Звенигородський район
с.Вільховець

Чорнобаївський районний краєзнавчий музей, 19900, смт. Чорнобай,
вул. Черкаська, 22

 

Виставки

В Черкаському обласному краєзнавчому музеї діють виставки:

- «Покликання: журналіст…»,

- «Вони першими рятували світ» (Чорнобильська трагедія),

- «Виставка голографічних копій»,

- «Твої люди, Черкащино»,

- «Черкащина мальовнича» (фотовиставка),

- «Герой України В.Чорновіл»

- «Олімпійське сузір'я України»

Відділи:

§ Відділ природи;

§ Відділ археології;

§ Відділ історії краю XIV – поч. XX ст.;

§Відділ історії краю поч. XX - 2000-ті рр.;

§ Відділ етнографії;

§ Відділ охорони пам’яток історії та культури;