онецьк – 2012
Програма з дисципліни «Управління природоохоронною діяльністю», напрямок підготовки 0306 «Менеджмент і адміністрування», спеціальність 8.03060103 «Менеджмент природоохоронної діяльності», освітньо-кваліфікаційного рівень «магістр» для денної форми навчання. – Донецьк: ДонДУУ, 2012.
РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: доцент, к.е.н. В.А. Георгієв
Схвалена на засіданні кафедри
Протокол від «»2012 року №
Завідувач кафедри ______ професор, д.держ.упр. С.Ф. Марова
(підпис)
Вступ
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Управління природоохоронною діяльністю» складена відповідно до галузевого стандарту підготовки напряму 0306 «Менеджмент і адміністрування» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» спеціальності 8.03060103 «Менеджмент природоохоронної діяльності».
Предметом вивчення навчальної дисципліни є дослідження шляхів забезпечення конкурентоспроможних рішень, що приймаються у галузі управління природоохоронною діяльністю на рівні держави. При цьому просліджується взаємозв'язок її з іншими науками, такими як екологія, економіка, право, управління, екологічний менеджмент, економіка природокористування тощо.
Міждисциплінарні зв’язки: дисципліна пов’язана з «Екологією», «Безпекою життєдіяльності», «Економікою природокористування», «Економікою підприємства», «Соціологією», багатьма галузями правознавства, «Підприємницькою діяльністю», «Управлінням екологічних проектів», «Урбоекологією» тощо.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Сутність задачі та принципи управління природоохоронною діяльністю.
2. Функції управління природоохоронною діяльністю.
3. Еколого-економічні засади управління природоохоронною діяльністю.
4. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю у ринковій економіці.
5. Екологічний аудит територій та систем менеджменту
6. Екологічна експертиза
7. Організаційно-методичні аспекти екологічної експертизи.
8. Екологічна стандартизація, як інструмент управління природоохоронною діяльністю.
9. Екологічна сертифікація як інструмент управління природоохоронною діяльністю.
10. Економічна оцінка господарських рішень.
11. Контроль за дотриманням законодавства суб’єктами природокористування
12. Медичні аспекти управління природоохоронною діяльністю.
13. Моделювання екологічних ситуацій.
14. Екологічний маркетинг.
15. Сталий розвиток територіальних систем.
16 Відповідальність за екологічні правопорушення
17 Інновації управління природоохоронною діяльністю.
18. Геоінформаційні системи в управлінні природоохоронною діяльністю.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1 Метою викладання навчально дисципліни «Управління природоохоронною діяльністю» є формування комплексу знань і практичних навичок щодо: діяльності спеціально уповноважених державних, комерційних, громадських органів в галузі управління природоохоронною діяльністю; соціо-еколого-економічні аспекти природоохоронної діяльності організацій різних форм власності; якості проектних матеріалів щодо об’єктів, діяльність яких може негативно впливати або впливає на навколишнє природне середовище, цілеспрямованої діяльності, пов’язаної з плануванням, організацією, реалізацією, контрольних заходів, які направлені на раціональне використання і збереження природно-ресурсного потенціалу, дотримання вимог екологічно безпечних інноваційних напрямів розвитку підприємницької діяльності; екологічної стандартизації і сертифікації об’єктів навколишнього природного середовища; сучасних комунікаційних систем, способів розробки і ведення інформаційних для прийняття виважених управлінських рішень.
1.2. Основними завданнями дисципліни «Управління природоохоронною діяльністю» є:
- дослідження сутності, принципів, методик, екологоекономічних інструментів менеджменту природоохоронної діяльності;
- аналіз і практичне використання правових основ та нормативної бази;
- розробка та формування системи державного природоохоронного менеджменту в територіальному вимірі;
- розробка, аудит, сертифікація систем екологічного менеджменту;
- проведення екологічної сертифікації сировини, продукції, послуг та об’єктів навколишнього природного середовища та у сфері природокористування;
- розробка, використання в практичної діяльності еколого-економічних аспектів інструментарію менеджменту природоохоронної діяльності;
- вдосконалення природоохоронної діяльності організацій різних форм власності та галузей економіки;
- розробка, реалізація інновацій в управління природоохоронною діяльністю;
- використання на практиці положень екологічного маркетингу, ціноутворення, маркування продукції, екологічний консалтинг;
- запровадження способів мінімізації екологічних ризиків;
- практичне використання положень екологічної експертизи та аудиту програм, проектів, природних і антропогенних об’єктів;
- формування еколого-експертних формувань з оцінки стану і тенденцій у навколишньому природному середовищі;
- використання міжнародного досвіду;
- визначення відповідальності за шкоду для навколишнього природного середовища;
- проведення контролю діяльності підприємств.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
- теоретичні основи екологічного менеджменту;
- інструменти екологічного менеджменту;
- організаційні основи і практичні методи управління;
- систему державного екологічного менеджменту;
- основи екологічного законодавства;
- питання управління природокористуванням на підприємстві;
- принципи екологічного ризику.
вміти:
- застосовувати важелі екологічного менеджменту в умовах України і у період формування економіки стійкого типу;
- втілювати методи екологічного управління у межах конкретної території;
- виявляти пріоритетні напрями економічного розвитку, враховуючи можливі соціально-екологічні наслідки;
- вирішувати конкретні еколого-економічні завдання за допомогою сучасних технічних засобів;
- розробляти теоретичні і методологічні основи формування стратегії і механізму реалізації моделі державного екологічного управління в Україні.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 216 годин / 7,2 кредитів ECTS.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Заліковий модуль 1.
Теоретико-методичні основи управління природоохоронною діяльністю.
Змістовий модуль 1.1. Сутність задачі та принципи управління природоохоронною діяльністю.
При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на наступні питання:
Стратегічний фактор – формування сучасних управлінських інститутів, що забезпечують розвиток.
Ключове завдання – стабілізація політичної ситуації в країні за умов ефективної взаємодії органів державної влади.
1. Пріоритети політичного і державного розвитку:
- зменшення політичної напруги, подолання конфронтаційного характеру відносин між провідними політичними силами
- адміністративна реформа – оптимізація структури та функцій органів державного управління, реформування відносин між центром і регіонами, децентралізація владних повноважень і бюджетних ресурсів;
- подолання кризових явищ в системі судочинства, проведення комплексної судової реформи
- реформування системи національної безпеки України у глобальному та регіональному вимірах (до 2012 року);
- створення міжнародно-правових передумов для якісно нових відносин між Україною та ЄС, визначення моделі інтеграції України до Європейського союзу (до 2015 року).
2. Суспільний розвиток
Стратегічний фактор – суспільна налаштованість на зміни.
Ключове завдання – розвиток продуктивного потенціалу суспільства, перехід до моделі економіки з дорогою робочою силою.
Пріоритети суспільного розвитку:
- Реформа системи освіти та науки у відповідності до потреб нової економіки і суспільства знань (до 2015 року);
- Реалізація політики збереження здоров‘я нації, реформування галузі охорони здоров‘я (до 2015 року);
- Завершення пенсійної реформи;
- Створення повномасштабної системи соціального страхування;
- Трансформація політики доходів (до 2012 року).
3. Економічний розвиток
Стратегічний фактор – формування інфраструктури й інститутів економіки знань.
Ключове завдання – перехід від переважно експортно-сировинного до інвестиційно-інноваційного типу економічного розвитку, нарощення конкурентного потенціалу української економіки за рахунок національних переваг в науці, освіті та високих технологіях.
Пріоритети економічного розвитку:
- Реалізація глобального інфраструктурного проекту «Україна – транзитна держава» (до 2012 року);
- Зниження рівня енергоємності ВВП як мінімум на 30%. Всебічний розвиток енергетичного потенціалу України (до 2015 року);
- Формування масштабних високотехнологічних виробництв у тих сферах, де Україна має достатні й науково-технологічний потенціал для реалізації конкурентних переваг на глобальних ринках (до 2015 року).
Основною рушійною силою сучасного цивілізаційного процесу є гуманітарні чинники – освіта, здоров‘я, кваліфікація, інтелектуальність, людяність, мобільність, особистісні якості, цінності, світоглядна система, моральний профіль людини і громадянина, основні показники соціально-економічного розвитку світу.
А також найважливіші задачі державної політики в сфері навколишнього середовища і розвитку, роль громадськості у втіленні стратегії сталого розвитку та підвищенні рівня якості життя.
Література: 6; 11; 14; 17; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 1.2. Функції управління природоохоронною діяльністю. При вивченні модулю слід звернути увагу на визначення терміну сталого розвитку. «Сталий розвиток – це такий розвиток, який забезпечує потреби нинішнього покоління без завдання шкоди можливості майбутнього покоління забезпечити свої власні потреби» (Доповідь Комісії Брудтланд «Наше спільне майбутнє, 1987).
Важливо зрозуміти, що неминучість переходу України (та й будь-якої країни на планеті) до моделі стійкого розвитку (СР) випливає з необхідності вирішення загальних для світового співтовариства глобальних проблем. Сама ця модель виникла як спроба знайти загальну концептуальну платформу спільного виживання цивілізації, виходу з глобального (і особливо екологічного) кризового стану, недопущення світової гуманітарної катастрофи.
Поряд із загальними тенденціями і показниками моделі СР, наша країна буде характеризуватися і своїми специфічними рисами і тенденціями, наприклад, особливостями української духовності і менталітету, історії та національних традицій, євразійськими культурно-етнічними і територіально-природними реаліями, своєрідністю екологічної ситуації України і т.д.
Концепцію стійкого розвитку слід розглядати в контексті більш розвинутою бізнес орієнтованою концепцією, названою «Екоефективністю» (ЕЕ), що включає доставку конкурентних (за ціною) товарів і послуг, що задовольняють людські потреби і приносять якість у життя, у той час як швидко знижуються екологічні впливи і ресурсна інтенсивність по всьому життєвому циклу до рівня, принаймні, що відповідає оціненої можливості запасів Землі.
Обмеження зростання стійкого розвитку й екологічна етика Римського клубу (неформальна інформаційна група, стурбована проблемами людства) відповідно до світовій комп'ютерній моделі системної динаміки. Вивчення сценаріїв майбутнього, використання глобальних прогнозів прискорення індустріалізації, росту населення, рівню добробуту, рівню недоїдання, виснаженню не поновлюваних ресурсів і погіршенню навколишнього середовища. Якщо дана тенденція буде зберігатися, межі росту населення на цій планеті будуть досягнуті вже протягом наступних ста років.
Друге питання, яке висвітлює необхідність відзначення, що для ефективного функціонування екологічного управління повинні існувати способи вирішення протиріч у відношенні до ресурсів сумісного користування: у більшій мірі це дозволяють зробити механізми державного екологічного управління. Вони базуються на знанні природи та законів економіки з метою виконання ролі критерію розвитку.
Література: 6; 11; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 1.3. Еколого-економічні засади управління природоохоронною діяльністю.
Законність – це принцип функціонування суспільства в певному режимі, для якого характерно вимога суворого та неухильного дотримання законів держави всіма громадянами, посадовими особами, державними органами, громадськими об'єднаннями та всіма іншими суб'єктами права, а також їх реальне виконання.
Разом із тим, з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами.
Як метод державного управління суспільством, законність означає, що:
1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на принципи та вимоги законності;
2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції;
3) при здійсненні контролю та нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин вони дотримуються правових процедур, використовують правові засоби і способи.
Нагляд, як спосіб забезпечення законності та дисципліни в сфері реалізації державної виконавчої влади, є особливим видом правоохоронної діяльності, що здійснюється спеціально уповноваженими на те державними органами. Залежно від суб'єктів, що здійснюють наглядові функції, розрізняють два види нагляду: адміністративний і прокурорський [15].
Адміністративний нагляд – це особливий вид контрольної діяльності, який здійснюється спеціальними державними структурами з метою спостереження за дотриманням органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами спеціальних правил і норм передбачених нормативними актами.
Метою адміністративного нагляду є забезпечення безпеки громадян, суспільства і держави шляхом попередження та припинення порушень законності і дисципліни в процесі здійснення управлінської, правоохоронної і правозабезпечувальної діяльності
Суб'єктами адміністративного нагляду є інспекції та МВС.
Інспекції умовно можна поділити на дві групи:
1) надвідомчі інспекції (податкова, ДАІ, Держпожежнагляд, екологічна інспекція).
2) відомчі інспекції, які здійснюють свої функції тільки в межах того чи іншого відомства (інспекція польотів цивільної авіації, військова інспекція безпеки дорожнього руху, інспекція гірничого технагляду і т.д.).
До повноважень державних інспекцій відносяться:
- Розробка правил і норм, виконання яких є обов'язковим для піднаглядних об'єктів,
- Організація та здійснення нагляду – одержання необхідних матеріалів, документів; обстеження на місцях; здійснення дозвільних функцій; надання експертних оцінок, обов'язкових приписів і вказівок.
- Застосування заходів державного примусу, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності.
Прокурорський нагляд – це [15] у відповідності з Конституцією України, Законом «Про прокуратуру» та багатьма іншими нормативно-правовими актами (Кримінально-процесуальний кодекс, цивільно-процесуальний кодекс, господарсько-процесуальний кодекс, законами «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність» та ін.) – органами прокуратури України різносторонньо здійснюється одна із основних функцій держави, а саме правоохоронна функція.
Література: 6; 11; 15; 18; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 1.4. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю у ринковій економіці.
При вивченні модулю слід звернути увагу на те економічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм та методів господарювання, за допомогою яких реалізуються діючі в конкретних умовах економічні закони та здійснюється сполучення й узгодження суспільних, групових і приватних інтересів.
Основними компонентами економічного механізму є: правові основи, система відносин власності, організаційна структура економіки, система суспільних інститутів, економічні інструменти.
В свою чергу, економічні інструменти – це засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб'єктів. За допомогою економічних інструментів можна регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки.
Економічні інструменти набули широкого поширення в кінці 80-х – на початку 90-х років. Згідно дослідженням, число економічних інструментів за останні 10 років зросло на 50%. Найбільшою мірою підвищилось застосування податків і зобов'язань по зворотному прийманню продукції, що була використана.
Економічні інструменти умовно можуть бути диференційовані на три групи: ціни за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати.
Питання яке присвячено економічним методам охорони навколишнього середовища розглядає:
- розробку прогнозів соціально-економічного розвитку держави і регіонів в частині визначення витрат на здійснення заходів в галузі охорони навколишнього середовища з урахуванням зміни екологічній ситуації;
- розробку цільових програм в галузі екологічного розвитку України і програм в галузі охорони навколишнього середовища регіонів;
- планування, розробка і проведення заходів в області охорони навколишнього середовища в цілях запобігання спричинення екологічної шкоди;
- стягування плати (з урахуванням своєчасної індексації) за негативну (шкідливу) дію на навколишнє середовище;
- встановлення лімітів на викиди і скидання забруднюючих речовин і мікроорганізмів в навколишнє середовище і лімітів на розміщення відходів, і інших видів негативної (шкідливої) дії на навколишнє середовище;
- встановлення екологічного податку, а саме, - диференційованих розмірів плати за негативну (шкідливу) дію на навколишнє середовище з урахуванням встановлених нормативів і лімітів на викиди і скидання забруднюючих речовин і мікроорганізмів в навколишнє середовище залежно від ступеня цієї дії і нормативів лімітів на розміщення відходів, а також з урахуванням географічних, природних, соціальних, економічних і інших особливостей територій;
- введення та реалізація системи заставної вартості на продукцію, зокрема тару й упаковку, в цілях фінансування їх збору та переробки після закінчення терміну їх експлуатації в порядку, встановленому законодавством;
- проведення економічної оцінки природних і природно-антропогенних об'єктів;
- проведення економічної оцінки дії господарської і іншої діяльності на навколишнє середовище;
- надання податкових, кредитових і інших пільг при впровадженні якнайкращих існуючих технологій, нетрадиційних видів енергії, використанні вторинних ресурсів і переробці відходів, а також здійсненні інших ефективних мір з охорони довкілля відповідно до законодавства;
- підтримка екологічного підприємництва і інноваційної діяльності в області охорони навколишнього середовища;
- впровадження зеленого тарифу для нетрадиційних електростанцій;
- усвідомлення і реалізація нового підходу до навколишнього середовища, що примушує підприємства враховувати екологічні вимоги;
- формування нових цінностей в перевагах споживачів, стимулювання попиту на екологічну продукцію;
- вплив громадськості, підвищення активності в захист навколишнього середовища;
- посилення екологічного законодавства;
- розширення економічних інструментів екологічної політики: екологічних податків, квот на викиди, екологічних субсидій.
Концепція взаємозв'язку економічних і екологічних інтересів, з одночасним примушенням ринкової системи до роботи на благо суспільства припускає виявлення таких цінових інструментів, як податки для захисту навколишнього середовища.
Література: 6; 11; 18; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Заліковий модуль 2
Інструменти управління природоохоронною діяльністю
Змістовий модуль 2.5 Екологічний аудит територій та систем менеджменту
При вивченні даної теми слід звернути увагу на те, що для України поняття «екологічний аудит» нове (введено з 2004 р.), у той час як у розвинутих країнах його усвідомили 30 років тому. Екологічний аудит – це невід'ємна частина таких питань як екологічна безпека, еколого-економічна політика, екологічний менеджмент, інвестиційна діяльність, маркетинг, конкурентоспроможність. У Законі України «Про екологічний аудит» екологічний аудит визначається як різновид аудиторської діяльності, яка здійснюється в інтересах суб'єктів господарювання і держави й пов'язана з перевіркою діяльності суб'єктів господарювання з метою встановлення відповідності їх роботи вимогам екологічної безпеки, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів, отримання достовірної інформації про виробничу діяльність об'єкту аудиту та формування на її основі аудиторського висновку про його екологічний стан, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості об'єкта аудиту в результаті здійсненої перевірки.
Також слід звернути увагу на принципи екологічного аудиту:
1. презумпція потенційної екологічної небезпеки господарської або іншої діяльності;
2. адекватність збору, аналізу та документування результатів цілям аудиту;
3. збалансованість екологічних, економічних та соціальних інтересів;
4. наукова обґрунтованість, об'єктивність, достовірність, конфіденційність;
5. незалежність функцій та висновків екологічного аудиту щодо перевірки діяльності в загальній та екологічній системах управління;
6. обов'язковість урахування вимог екологічної безпеки.
В остатньому питанні розглядається що таке оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС).
Мета ОВНС, завдання ОВНС. Процедура ОВНС складається з низки пов’язаних процедур оцінки ступеня екологічної небезпеки рішень соціально-економічного, технічного і технологічного характеру. Ці процедури реалізуються різними організаціями. Може проводитися в обмеженій та в повній формі. Перелік екологічно-небезпечних видів діяльності. Заява про екологічні наслідки. Екологічна експертиза як стадія ОВНС.
Необхідно розглянути форми, види і стадії екологічної експертизи.
Завдання екологічної експертизи:
- Організація та проведення комплексного розгляду матеріалів;
- Оцінювання впливу майбутньої діяльності на стан довкілля;
- Встановлення відповідності об’єктів екологічної експертизи вимогам законодавчо-нормативних документів;
- Встановлення ступеня екологічного ризику;
- Оцінка заходів щодо охорони довкілля;
- Підготовка об’єктивних висновків екологічної експертизи.
Форми екологічної експертизи: державна, наукова, громадська, формалізована, ініціативна, міжнародна.
Стадії екологічної експертизи: підготовча, основна, оціночна.
В останнє необхідно розглянути правове забезпечення екологічної експертизи.
Правопорушеннями у галузі екологічної експертизи є:
- порушення порядку проведення ЕЕ;
- надання неправдивих відомостей;
- надання дозволів, які можуть негативно впливати на стан НПС;
- здійснення ЕЕ органами, які не мають на це повноважень;
- втручання в процес проведення ЕЕ;
- підготовка неправдивого висновку.
Права та обов’язки замовників та виконавців ЕЕ. Види відповідальності за порушення вимог чинного законодавства. Процесуальні гарантії здійснення ЕЕ.
Література: 5; 6; 10; 11; 12; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 2.6. Екологічна експертиза
Перш за все необхідно усвідомити, що екологічна експертиза повинна передувати прийняттю рішення про здійснення того чи іншого проекту.
Потім необхідно розглянути що таке оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС).
Мета ОВНС, завдання ОВНС. Процедура ОВНС складається з низки пов’язаних процедур оцінки ступеня екологічної небезпеки рішень соціально-економічного, технічного і технологічного характеру. Ці процедури реалізуються різними організаціями. Може проводитися в обмеженій та в повній формі. Перелік екологічно-небезпечних видів діяльності. Заява про екологічні наслідки. Екологічна експертиза як стадія ОВНС.
Крім того звернути увагу на те що основними завдання ми екоекспертизи є:
- дослідження екологічних характеристик стану територій;
- визначення масштабів можливих екологонебезпечних впливів;
- прогнозування змін стану навколишнього природного середовища;
- визначення комплексу заходів щодо попередження або обмеження впливу діяльності;
- визначення еколого-економічних наслідків діяльності;
- складання заяви про екологічні наслідки.
Література: 6; 11; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 2.7. Організаційно-методичні аспекти екологічної експертизи.
Необхідно розглянути форми, види і стадії екологічної експертизи.
Завдання екологічної експертизи:
- Організація та проведення комплексного розгляду матеріалів;
- Оцінювання впливу майбутньої діяльності на стан довкілля;
- Встановлення відповідності об’єктів екологічної експертизи вимогам законодавчо-нормативних документів;
- Встановлення ступеня екологічного ризику;
- Оцінка заходів щодо охорони довкілля;
- Підготовка об’єктивних висновків екологічної експертизи.
Форми екологічної експертизи: державна, наукова, громадська, формалізована, ініціативна, міжнародна. Стадії екологічної експертизи: підготовча, основна, оціночна.
Правове забезпечення екологічної експертизи.
Правопорушеннями у галузі екологічної експертизи є:
- порушення порядку проведення ЕЕ;
- надання неправдивих відомостей;
- надання дозволів, що можуть негативно впливати на стан НПС;
- здійснення ЕЕ органами, які не мають на це повноважень;
- втручання в процес проведення ЕЕ;
- підготовка неправдивого висновку.
Права та обов’язки замовників та виконавців ЕЕ. Види відповідальності за порушення вимог чинного законодавства. Процесуальні гарантії здійснення ЕЕ.
Література: 5; 6; 10; 11; 12; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 2.8. Екологічна стандартизація, як інструмент управління природоохоронною діяльністю.
При вивченні необхідно звернути увагу на склад і опис елементів екостандартизації, провідні вказівки до їх застосування, слід відзначити, що ключовим поняттям серії ІSО 14000 є система екологічного менеджменту в організації (підприємстві чи компанії). Тому центральним документом стандарту вважаються ІSО 14001 - «Специфікації і посібник з використання систем екологічного менеджменту». На відміну від інших документів, усі його вимоги є «аудированими» – передбачається, що відповідність чи невідповідність їм конкретної організації може бути встановлена з високим ступенем визначеності. Саме відповідність стандарту ІSО 14001 і є предметом формальної сертифікації.
При вивченні цієї теми слід також розглянути модель системи управління навколишнім природним середовищем, яка містить: екологічну політику, планування, впровадження і функціонування, вимір та оцінювання коригуючих дій та аналіз і вдосконалення з боку керівництва.
Література: 4; 10; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 2.9. Екологічна сертифікація як інструмент управління природоохоронною діяльністю.
Необхідно перш за все звернути увагу на те, що одним із найвпливовіших факторів конкурентоспроможності підприємства є організація процесу виробництва. Удосконалення цього процесу, об’єктивна необхідність створення екологічно обґрунтованої системи ринкового управління й контролю, орієнтація на зменшення екодиструктивного впливу виробництва та споживання товарів на людину та природні системи, протиріччя між економічними інтересами підприємства й еколого-социальними потребами суспільства привели до трансформації менеджменту і появи екологічного менеджменту.
Система екологічного менеджменту – це частина загальної системи управління підприємством. Вона включає: організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичні методи, процедури, процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження, реалізації екологічної політики.
Ухвалюючи рішення на користь розробки і впровадження такої системи, керівники виходять як з її переваг з фінансової точки зору (економія ресурсів і засобів, підвищення ефективності виробництва, розвиток ринкових можливостей), так і ризиків, пов'язаних із неадекватним відношенням до екологічних аспектів роботи підприємства.
Необхідно звернути увагу на те що створення повноцінного ринку екологічних послуг неможливе без введення системи обов'язкової сертифікації за екологічними вимогами, для чого необхідне проведення наступних робіт:
- розвиток нормативно-методичної документації, у відповідності з якою здійснюється сертифікація;
- внесення змін і доповнень до чинного законодавства та розробка нових законодавчих актів, що забезпечують реалізацію екологічних вимог при веденні господарської діяльності;
- гармонізація стандартів і нормативної бази з вимогами міжнародних систем і стандартів серії ISO 14000.
У зв'язку з введенням системи екологічного аудиту необхідно внести зміни до чинного законодавства, створити організаційні структури для підготовки і атестації екоаудиторів, акредитації аудиторських фірм і центрів.
Література: 4; 10.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання, тестування.
Заліковий модуль 3. Система державного екологічного управління.
містовий модуль 3.10. Економічна оцінка господарських рішень.
Необхідно розглянути питання стосовно функцій і органів державного екологічного управління в Україні.
Спеціальні функції ДСЕУ:
- Біовпорядження;
- Ресурсовпорядження;
- Розподіл і перерозподіл природних ресурсів;
- Облік природних ресурсів;
- Спеціалізований контроль;
- Лімітування;
- Нормування;
- Експертиза;
- Моніторинг;
- Вирішення спорів;
- Забезпечення відповідальності за екологічні правопорушення;
- Стандартизація;
- Аудит;
- Сертифікація;
- Ліцензування;
- Страхування;
- Організація освіти;
- Інформування;
- Постійне вдосконалення управління.
Рівні управління ДСЕУ: національний, регіональний, місцевий, об’єктів.
Необхідно розглянути органи спеціального державного екологічного управління, а саме:
- Міністерство екології та природних ресурсів;
- Державна екологічна інспекція;
- Державна служба заповідної справи;
- обласні державні управління екології і природних ресурсів;
- державне управління екології і природних ресурсів у м. Київ;
- державне управління екології і природних ресурсів у м. Севастополь;
- Державна екологічна інспекція у м. Київ;
- Державна екологічна інспекція у м. Севастополь;
Звернути увагу на питання стосовно мети ДЕУ та ієрархії.
Головні напрямки ДЕУ:
- екологічне оздоровлення деградованих екологічних об’єктів;
- відновлення природного потенціалу;
- формування національної екологічної мережі;
- ОНПС;
- забезпечення екологічної безпеки;
- екологізація загальних функцій управління державою;
- екологізація соціально-економічного розвитку;
- розвиток національного екологічного партнерства.
Література: 6; 11; 21.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
Змістовий модуль 3.11. Контроль за дотриманням законодавства суб’єктами природокористування
При вивченні даної теми необхідно ознайомитися з наступними питаннями: в чому полягає сутність інспекторських перевірок, які нормативні акти регулюють проведення інспекторські перевірки, Необхідно вміти давати характеристику механізму проведення інспекторської перевірки. Крім того знати які матеріали та питання розглядаються у процесі інспекторської перевірки.
Також звернути увагу на те які органи державної влади взаємодіють у галузі ОНПС; які нормативні акти регулюють проведення екологічного контролю на кордоні; знати права державного екологічного інспектора. В якому випадку проводиться радіаційних контроль на кордоні.
Щодо питання стосовно контролю за дотриманням заповідного режиму необхідно знати які нормативні акти регулюють проведення екологічного контролю за дотриманням заповідного режиму; планування та організація контролю за дотриманням заповідного режиму, методику перевірки меліоративних систем та як виконується Державний контроль у галузі охорони, використання, відтворення тваринного світу та рибних ресурсів. Сутність державного екологічного контролю на автотранспортних підприємствах.
Література: 4; 6; 10.
Засоби контролювання: опитування, індивідуальне завдання.
