бсяг та структура курсової роботи.

Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 сторінок (формат А4) комп’ютерного набору (через 1,5 інтервалу, розмір шрифту 14).

Перша сторінка роботи оформлюється як титульна (додаток 1).

На другій сторінці подається план (зміст) роботи із зазначенням номера сторінки – початку кожного структурного елемента роботи.

Усі сторінки тексту повинні бути пронумеровані, починаючи з другої сторінки (першою вважається титульна сторінка).

Структурними елементами курсової роботи повинні бути – вступ, розділи та підрозділи (параграфи), висновки, перелік використаної літератури.

У Вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми, дається характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми, визначається мета курсової роботи й завдання, вказується предмет та об'єкт дослідження. Рекомендований обсяг вступу - 1-2 сторінки.

Основна частина роботи поділяється на розділи. Рекомендована кількість розділів – 2-4, рекомендована кількість підрозділів (параграфів) – 2-3 для кожного розділу. Перший, як правило, присвячується теоретико-методологічним аспектам досліджуваної теми, другий - аналізу стану об'єкту дослідження, третій - рекомендаціям та пропозиціям щодо вирішення досліджуваної проблеми. В основних розділах роботи аналізуються різні аспекти тієї проблеми, яка розглядається в курсовій роботі, наводяться дані, розрахунки, що підтверджують певні висновки. При цьому автор повинен робити посилання на джерело тих даних, які він використовує в роботі. Усі ці розділи повинні бути логічно пов'язані між собою.

У Висновках (приблизно 2 сторінки) студент повинен узагальнити основні результати проведеного аналізу, при цьому зміст висновків повинен кореспондувати меті та основним завданням роботи, які були сформульовані у Вступі.

Перелік використаної літератури повинен включати ті джерела, які були використані студентом в процесі написання курсової роботи, й на які є посилання в тексті роботи. Ці джерела подаються в алфавітному порядку або в порядку посилань на них в роботі.

3. Оформлення курсової роботи

Курсова робота має бути виконаною і оформленою з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути написаний чітким розбірливим почерком (без виправлень) або надрукований на машинці (принтері) через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці на одному боці аркуша білого паперу формату А4. Шрифт Times New Romal, 14 пт. Можна також подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лівим – 30 мм, правим – 10 мм, верхнім – не менше ніж 25 мм, нижнім – 20 мм. Відстань між заголовком і текстом має бути в межах 15 – 20 мм.

Курсова робота починається з титульного аркуша.

За титульним аркушем розміщують послідовно: зміст роботи, вступ, перший, другий, третій розділ, висновки, додатки, список використаної літератури.

У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і параграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими.

Вступ, кожний розділ висновки і список літератури починаються з нової сторінки, а наступний розділ – одразу після закінчення попереднього.

Текстова частина курсової роботи, рисунки, таблиці мають бути написані чорнилом (пастою) одного кольору (чорного, синього, фіолетового) або надруковані на машинці чи принтері.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1, 2, 3, і т. ін.).

Номер підрозділу або пункту включає номер розділу і порядковий номер підрозділу або пункту, відокремлені крапкою (1.1, 1.2 і т. ін.).

Номер підпункту включає номери розділу, підрозділу, пункт і порядковий номер підпункту, відокремлені крапкою (1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т. д.).

Після номеру розділу, підрозділу, пункту і підпункту в тексті роботи крапку не ставлять.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати (за винятком додатків) порядковими номерами в межах усього тексту.

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст.

аголовки. Заголовки розділів слід друкувати з абзацним відступом великими жирними літерами без крапки в кінці та без підкреслень. Заголовки підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без підкреслень.

Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. У тексті пунктів або підпунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.

 

Приклад

а) _____________________________________________________________

б) _____________________________________________________________

1) __________________________________________________________

2) __________________________________________________________

в) ______________________________________________________________

Таблиці. Таблиці застосовують для уточнення та зручності порівнювання показників. Назва таблиці за (наявності такої) має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати над таблицею. У разі перенесення частини таблиці на ту саму або інші сторінки, назву ставлять тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць, як показано на рисунку.

 

Таблиця ____

номер

Назва таблиці

 

Головка таблиці   Боковик (заголовки рядків) стовпці (колонки)			Заголовки стовпців Підзаголовки стовпців Нумерація стовпців   Рядки

 

Таблиці нумерують в межах розділу. Номер таблиці, відокремлених крапкою.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які складаються зі слова “таблиця” із зазначенням її номера.

Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців – з малої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.

Розподіляти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діагональними лініями не допускається. Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків стовпців.

Головку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.

Таблицю (залежно від її розміру) розміщують під текстом з першим посиланням на неї або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку до роботи.

Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша.

Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку й боковик.

У разі поділу таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово “Таблиця” зазначають один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова “Продовження таблиці” із зазначенням номера (позначення) таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.

Графічний матеріал. Графічний матеріал – рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) розміщують у роботі для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розміщення тексту роботи. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті роботи.

Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку.

За наявності у роботі таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу. Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним.

За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Слово “рисунок” і назву подають після пояснювальних даних.

Графічний матеріал (за винятком графічного матеріалу додатків) слід нумерувати арабськими цифрами наскрізно в межах розділу.

Номер рисунка складається в цьому разі з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою (рис. 1.1).

Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка (рис. В.3).

Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці.

Формули. Формули нумеруються у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою.

Приклад: (3.2.), (3.3).

У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, встановлені відповідними стандартами або іншими документами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювались в тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою.

Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом “де”.

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Правила цитування та посилання на використані джерел. При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота.

Якщо використовують відомості, матеріли з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання додаються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад: 4, с. 35), або під текстом цієї сторінки у вигляді зноски, в якій указують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

Додатки. Матеріал, що доповнює положення роботи, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв’язуються на ЕОМ і т. ін.

Додатки позначають великими літерами української абетки. починаючи з А, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.Після слова “Додаток” друкують літеру, що позначає його послідовність.

Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі посередині сторінки слова “Додаток”. Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформація (формули, таблиці, схеми, графіки. висновки тощо) потребує обов’язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий номер джерела у списку використаної літератури на номери сторінок, з яких узято інформацію.

Література подається в алфавітному порядку.

4. основні етапи підготовки курсової роботи

Тема курсової роботи узгоджується кожним студентом з керівником курсової роботи індивідуально. При виборі теми курсової роботи необхідно мати на увазі, що вона може служити складовою частиною майбутньої випускної (дипломної) роботи.

Обов’язковим для розкриття теми курсової роботи є залучення цифрових практичних і статистичних даних. Джерелом їх можуть бути статистичний щорічники, опубліковані статті, монографії, а також фактичний матеріал, зібраний за місцем роботи.

Зібраний цифровий матеріал має бути представлений у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків. Особливу увагу слід приділити правильному оформленню й побудові наведених таблиць, графіків тощо.

Вони мають бути логічним продовженням викладених теоретичних положень і слугувати основною для відповідних висновків і пропозицій. Одна з головних вимог до графічного і табличного матеріалу – наочність. Заголовки (назви) таблиць, схем, графіків, діаграм мають відображати основний зміст ілюстрованого матеріалу. У таблицях вказують одиниці виміру, об’єкт аналізу, часовий ряд дослідження, у графіках – масштаб. Таблиці й графічний матеріал повинні мати окрему нумерацію.

Курсова робота виконується самостійно. Якщо в ній наводяться цитати з наукових статей чи монографій, необхідно посилатися на джерело, вказавши автора роботи, її назву, місце і рік видання, сторінку. Це ж саме стосується й цифрових даних. Якщо аналізується практичний матеріал, то слід вказати об’єкт аналізу.

Курсова робота обов’язково повинна мати зміст. У тексті курсової роботи зміст кожного із розділів повинен бути чітко відокремленим і мати таку назву, як у плані. Назва і зміст окремих питань курсової роботи, а також їхнє співвідношення визначаються з урахуванням теми роботи.

У змісті курсової роботи слід виділити такі складові: вступ, основна частина і висновки. У вступній частині визначається актуальність обраної теми. Далі викладаються питання, що розкривають її сутність, а також дискусійні й проблемні аспекти. При цьому наводяться цифрові матеріали, дається їхній аналіз. У заключній частині – висновках – розкриваються можливі шляхи вирішення тих чи інших проблем, що стосуються даної теми.

Робота повинна бути грамотно та акуратно оформлена. Роботи, виконанні з порушенням вказаного порядку, до захисту не допускається.

5. Строки виконання курсової роботи

Курсова робота виконується протягом семестру. Рекомендованим останнім строком передачі курсової роботи на кафедру є не пізніше, ніж за 2 тижні до завершення навчального семестру. Не дотримання студентом цього строку, не дає підстави кафедрі не приймати курсову роботу студента.

Передана на кафедру студентом курсова робота (у зброшурованому вигляді) реєструється в спеціальному журналі секретарем кафедри. Секретар кафедри вказує на титульній сторінці курсової роботи дату її отримання, ставить свій підпис та передає керівнику для рецензування.

Рецензування курсової роботи викладачем здійснюється протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня реєстрації поданої роботи на кафедрі (в особливих випадках – протягом 7 (семи) календарних днів).

За результатами рецензування на титульному листі курсової роботи рецензент робить напис: “Рецензування - ____________ (кількість балів). До захисту. Дата. Підпис” або: “Рецензування – на доопрацювання. Дата. Підпис”.

Свої зауваження щодо курсової роботи рецензент викладає на зворотній сторінці титульного листа. У випадку, коли ставиться оцінка в діапазоні 35-40 балів, рецензент може не вказувати ніяких письмових зауважень по роботі.

Курсова робота, що не отримала позитивної оцінки рецензента, секретарем кафедри повертається студенту на доопрацювання, після чого повторно представляється на кафедру. Перед передачею такої роботи рецензенту секретар кафедри робить на титульному листі позначку “Після доопрацювання”, проставляє дату її отримання та ставить свій підпис.

6. Захист курсової роботи

 

Захист курсової роботи проводиться при наявності позитивної оцінки за результатами її рецензування. Дата захисту визначається керівником курсової роботи за погодженням з викладачем-лектором. Останній визначає склад комісії для проведення захисту.

Захист курсових робіт проводиться до складання екзамену з дисципліни (як правило, до початку сесії). Студенти, які не захистили курсові роботи, не допускаються до складання екзамену по даній дисципліні.

Процедура захисту передбачає постановку питань студенту за темою його курсової роботи. Головне завдання захисту – виявити дійсну ступінь самостійності студента у виконанні курсової роботи та глибину його розуміння тих питань, які викладені у курсовій роботі.

Після проведення захисту курсових робіт викладач передає їх секретарю кафедри, який робить відповідні записи в журналі реєстрації.

7. Оцінювання курсової роботи

Максимальна кількість балів, якою оцінюється курсова робота, складає 100 балів. Із них:

 

- за своєчасне подання курсової роботи на кафедру – максимум 20 балів;

- оцінка за результатами рецензування – максимум 30 балів (при повторному представленні роботи після доопрацювання – максимум 20 балів);

- оцінка за надання тез - максимум 20 балів.

- оцінка за результатами захисту – максимум 30 балів.

Рекомендується використовувати таку шкалу відповідності 40-бальної системи оцінки 4-бальній: 0, 10, 19 балів – “незадовільно”; 20, 26 – “задовільно”; 27, 34 – “добре”; 35, 40 – “відмінно”.

Своєчасним вважається подання курсової роботи на кафедру відповідно до терміну, визначеному викладачем-лектором (з урахуванням вимог п. 4.1). У цьому випадку студент отримує 20 балів.

При запізненні з представленням курсової роботи не більше, ніж на 7 (сім) днів студент отримує 10 балів. В інших випадках – 0 балів.

Переведення результатів 100-бальної шкали в 4-бальну здійснюється таким чином:

Загальна шкала оцінювання

Оцінка за шкалою ECTS	Шкала рейтингу для ДУЕП	Оцінка за національною (чотирибальною) шкалою
А	90-100	5 (відмінно)
В	80-89	4 (дуже добре)
С	70-79	4 (добре)
D	60-69	3 (задовільно)
Е	50-59	3 (достатньо)
FX	30-49	2 (незадовільно) - потрібно допрацювати матеріал перед тим, як захищати звіт
F	0-29	2 (незадовільно) - з обов'язковим повторним направленням на практику

До відомості викладач заносить дві оцінки – за за шкалою ECTS та 4-бальною системами.

Студент повинен повторно виконати курсову роботу за новою темою:

а) при загальній підсумковій оцінці “незадовільно”;

б) при отриманні за результатами захисту 0 або 10 балів.

Студент повинен пройти повторний захист курсової роботи, якщо його оцінка за результатами захисту дорівнює 19 балам. При цьому повторний захист не може бути оцінений викладачем більше ніж на 26 балів.

8. Тематика кУРСОВих робіт

Кожен студент повинен підготувати тези, що розкривають основні аспекти курсової роботи.

1. Фінансова глобалізація та її вплив на економіку розвинутих країн та країн з перехідною економікою в умовах кризи (на прикладі 4 країн).

2. Особливості функціонування та розвиток офшорних зон, як світових фінансових центрів (на прикладі 3 офшорних зон).

3. Історія формування державного боргу України та проблеми його обслуговування на сучасному етапі.

4. Історія створення та принципи використання міжнародних та регіональних валютних одиниць.

5. Історія виникнення резервних валют та їх взаємодія на сучасному фінансовому ринку.

6. Формування золотовалютних резервів країн та їх вплив на міжнародні фінансові ринки.

7. Розвиток міжнародного кредитування та фінансування держав, що розвиваються в умовах кризи.

8. Учасники валютного ринку та їх взаємодія на міжнародному фінансовому ринку.

9. Види валютних операцій на міжнародному фінансовому ринку та їх еволюція.

10. Міжнародні лізингові операції (на прикладі конкретного лізингового контракту).

11. Міжнародні факторингові та форфейтингові операції в умовах кризи.

12. Міжнародні франчайзингові операції в сучасних умовах.

13. Міжнародне проектне фінансування в умовах кризи.

14. Методичні підходи до оцінки вартості міжнародного кредиту.

15. Паризький та Лондонський клуби: історія створення та принципи функціонування.

16. Платіжний баланс розвинутих країн, методика його складання та аналіз структури (на прикладі 3-х країн).

17. Поточні відношення та шляхи удосконалення форм та механізмів співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями.

18. Інвестиційна привабливість галузей української економіки для іноземних інвесторів в умовах кризи.

19. Види валют та методи визначення валютних курсів.

20. Світові ринки золота та операції с золотом в умовах нестабільної економічної ситуації.

21. Паризька валютна конференція та її внесок у розвиток світової системи золотого стандарту.

22. Латинський валютний союз як провісник ЄВС.

23. Проблеми реформування сучасної МВС.

24. Країни БРІКС та їх роль у реформуванні сучасної МВС.

25. Можливість становлення китайського юаня як нової резервної валюти.

26. Нові міжнародні фінансові центри 21 століття: чинники та перспектива росту.

27. Основи курсової політики Національного Банку України: від політики "якоря" до "кошика валют"?

28. МВФ і Україна: проблеми сучасного етапу співпраці.

29. СДР як світова валюта: становлення і перспективи.

30. Функціонування МВС в період першої та другої світової війни.

ітература

Основна

1. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 311 с.

2. Майєр Дж., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та регулювання у глобальній економіці / Пер. з англ. – К.: Либідь, 2002. – 703 с.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. - 3-е изд., перераб. и доп. -М.: Финансы и статистика, 2005. - 576 с: ил.

4. Шмырева А.И., Колесников В.И., Климов А.Ю. Международные валютно-кредитные отношения. – СПб: Питер, 2002. – 272 с.: ил.

Додаткова

1. http://www.wto.org

2. http://www.oecd.org

3. http://www.imf.org

4. http://www.worldbank.org

5. http://www.cia.gov

6. http://www.nalogi.net

Додаток 1

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА_____________________________________________

 

 

Представлено на кафедру _________________

(дата, підпис секретаря кафедри)

Рецензування: ___________________________

 

Захист: _________________________________

Підсумкова оцінка _______________________

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ___________________________________

 

 

на тему ________________________________________

_______________________________________________

 

 

Студента (ки) _________________________ (ПІБ)

Групи________________________________

Керівник курсової роботи_____________________

_____________________________

(ПІБ, науковий ступень, вчене звання)

Дніпропетровськ

200_

 

 

Навчальне видання

 

Методичні вказівки дисципліни

"Міжнародні фінанси"

_______________________________________________________________

Підписано до друку Формат 60х84/16. Умовн. друк. арк.. 0,5

Оперативна поліграфія. Зам. № Тираж прим.

49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна,1