Основні завдання організації обліку власного капіталу.

ТЕМА 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

ПЛАН

1. Поняття власного капіталу та його класифікація для цілей організації обліку.

2. Основні завдання організації обліку власного капіталу.

3. Організація обліку забезпечення зобов’язань.

4. Організація інвентаризації власного капіталу та забезпечення зобов’язань.

 

Кваліфікованому фахівцю з обліку та його організації потрібно чітко знати мету, завдання та основні принципи організації обліку власного капіталу і забезпечення зобов’язань. Всі ці знання йому необхідні, щоб організувати своєчасний синтетичний та аналітичний облік
капіталу.

Для цього виконуються облікові процедури за обов’язковою послідовністю. Першою умовою є постановка мети та завдань
перед організацією обліку капіталу.

Мета організації обліку капіталу - створити належні умови для відображення у обліку операцій, пов’язаних з формуванням та використанням капіталу.

1. Поняття власного капіталу та його класифікація для цілей організації обліку

 

Неможливо організувати облік того чи іншого об’єкту, якщо не знати його структуру. Це пов’язано з тим, що бухгалтеру завжди потрібно чітко знати, які прийоми та способи слід застосовувати для обліку кожної ланки цієї структури (складного об’єкту). Для цілей організації обліку структура власного капіталу найкращим чином відо­бражена у Плані рахунків (рис.5. 1).

Разом із цим рахунок 40 доповнено відповідними субрахунками: 401 «Статутний капітал», 402 «Пайовий капітал», 403 «Інший зареєстрований капітал» та 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу»;

Назву рахунку 41 викладено у новій редакції: «Капітал у дооцінках». Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відповідно до НП(С)БО відображаються в складі власного капіталу та розкриваються у звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід). Водночас рахунок доповнено відповідними субрахунками: 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів», 412 «Дооцінка (уцінка) нематеріальних активів», 413 «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів» та 414 «Інший капітал у дооцінках». Вхідний залишок на субрахунках рахунку 41 формується шляхом перенесення відповідної інформації з рахунку 42 «Додатковий капітал»;

 

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ		Рахунок 40 “Зареєстрований (пайовий капітал”
	Рахунок 41 “ Капітал у дооцінках ”
	Рахунок 42 “Додатковий капітал”
	Рахунок 43 "Резервний капітал"
	Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокритий збиток)
	Рахунок 45 “Вилучений капітал”
	Рахунок 46 “Неоплачений капітал”

Рис. 5.1. Класифікація власного капіталу для цілей організації його обліку

Основні завдання організації обліку власного капіталу.

 

Хоча власний капітал і є складним об’єктом, і кожен з видів капіталу у обліку відображають по-різному, однак весь обліковий процес власного капіталу підпорядкований єдиній логіці послідовності організації облікового процесу, що зображено у моделі організації обліку власного капіталу (рис.5.2).

При організації обліку власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників, а також інформацію про влас­ний капітал, що наводиться в наказі про облікову політику.

Рис 5.2. Модель організації обліку власного капіталу

 

Кожна складова частина власного капіталу (виражена певним його видом) має свої особливості, від яких залежить організація обліку кожного виду. Розглянемо це детальніше.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Організація обліку зареєстрованого капіталу прямо залежить від порядку випуску акцій та їх розміщення, розподілу серед акціонерів або серед засновників товариства, обміну акцій однієї номінальної вартості на акції іншої номінальної вартості, привілейованих на прості і навпаки, облігацій на акції і навпаки.

Ведення бухгалтерського обліку зареєстрованого капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день вибуття підприємства з Державного реєстру в результаті завершення діяльності, банкрутства, реорганізації тощо.

Організація обліку зареєстрованого капіталу також залежить від порядку його формування. Якщо у товаристві з обмеженою відповідальністю (далі – ТзОВ) він формується за рахунок внесків його засновників у вигляді грошових коштів, цінних паперів, будівель, споруд та інших матеріальних цінностей, то у при створенні публічного акціонерного товариства (далі - ПуАТ) організується відкрита підписка на акції. Особи, які побажали придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, а при створенні приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) - не менше 50%. До моменту реєстрації ТзОВ кожен з учасників повинен внести не менше 30% свого внеску, що підтверджується документами, які видає банк.

Оскільки первинними документами підтверджується доля учасників у організації підприємства, то є необхідність знати первинну до­кументацію з надходження і руху капіталу. Так, внесення часток засновників оформляють засновницьким описом, який нотаріально завіряється для надання документів до органів реєстрації. У акціонерних товариствах емітент видає акції покупцеві або замість них може бути виданий сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій, які йому належать. Крім того, використовуються й інші документи (див. рис.5.2).

Первинні документи реєструють у облікових регістрах. За журнальною формою (Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені Наказом МФУ від 29.12.2000р. № 356) - це журнал 7, де ведуть синтетичний та аналітичний облік капіталу за кредитом рахунків класу 4 “Власний капітал”. Їх підсумки переносять у Головну книгу для складання оборотного балансу та звітності.

Інші капітали

Неоплачений капітал - сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками.

Організація обліку неоплаченого капіталу здійсню­ється на підставі статуту, довідок бухгалтерії, касових ордерів, установчих договорів, накладних тощо. Аналітичний облік неоплаченого капіталу здійснюється за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) гос­подарюючого суб’єкта.

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, вартості безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно за національними положеннями (стандартами) відображаються у складі власного капіталу. Його облік здійснюється на підставі актів приймання-передачі основних засобів, до­відок бухгалтерії, виписок банку. Аналітичний облік ведуть за видами та за кожним засновником.

Окреме місце серед них займає резервний капітал. Це - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства за рахунок не-розподіленого прибутку підприємств. його кошти використовуються для погашення непередбачених витрат у випадку недостачі прибутку, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями. Створюється резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чис­того прибутку, але не можуть бути менше 5 % його загальної суми. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться в окремих відомостях за його видами і напрямами використання. Облік резервного капіталу здійснюється на підставі довідок бухгалтерії, виписок банку, наказів, установчого договору, рішень зборів учасників тощо.

Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів. Організація синтетичного обліку проводиться на рахунку 45 “Вилучений капітал”, записи ведуть на підставі платіжних доручень, касових ордерів, виписок банку. Аналітичний - за видами акцій. Окреме місце у розділі “Власного капіталу” займають нерозподілені прибутки (непокриті збитки), які будуть розглянуті у темі 9 цього розділу.