Омолоджувальне обрізування

Варіант 1.

2. Зелені насадження загального користування – зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Лугопарк – відкритий луговий простір з насадженнями і водоймами. Оптимальне співвідношення площ лугів, насаджень, водойм 5: 2: 1.

Об’єкт озеленення – територія, призначена для озеленення, на якій передбачається реконструкція і проведення капітального або поточного ремонтів об’єктів зеленого фонду.

Формуюче обрізування

Використовують, як правило, для дерев у рядових і алейних посадках з метою збереження природної або штучної форми рослин (кулеподібної, конусоподібної, колоноподібної), рівномірного розташування скелетних гілок (рис.7.6). Вирізняють слабе, помірне і сильне обрізування, ступінь якого залежить від виду дерева, його віку і стану крони.

У молодому віці у багатьох видів дерев (липа, тополя, клени ясенелистий і гостролистий) на верхній частині пагонів закладаються слабі бруньки, з яких весною розвиваються слабі пагони. Сильніші ж пагони розвиваються з бруньок середньої частини крони. Усунення верхніх слабких частин пагонів покращує назагал ріст і розвиток крони. Тому в молодому віці (до 20-25 років) слід проводити лише слабе обрізування, або, як вже згадувалося, “прищіпування” пагонів (не більше 20-25% річного приросту, тобто на 1-2 або ж деколи на 3 бруньки). При обрізуванні кожний раз між старим і новим зрізами необхідно залишати пагони завдовжки 5-10 см.

З часом ріст пагонів у середній частині крони поступово слабшає, загущування крони припиняється, а більш сильні ростові бруньки з¢являються на кінці пагонів. Тепер вже використовують помірне обрізування, яке ще називають вкорочуванням пагонів (до 50% річних приростів), внаслідок чого видовжуються верхні пагони, крупнішим стає листя і густішою крона.

Сильне обрізування (до 75% довжини річного приросту) необхідно робити лише в швидкорослих порід (клена ясенелистого, тополь); без обрізування або у випадку помірного обрізування швидко рідшає крона та відмирають нижні сучки. При сильному обрізуванні спостерігається активний ріст пагонів на периферії крони та збільшення розмірів листя.

Формуюче обрізування рекомендують здійснювати ранньою весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень), оскільки в цей період рослини мають багато вологи, що сприяє швидкому заростанню зрізів. При зимовому (грудень-лютий) та осінньому (жовтень-листопад) обрізуванні дерев відкрита деревина пошкоджується заморозками та морозом, а також може статися обезводнення бруньок, розташованих поблизу зрізів, та відмирання частини крони. Лише в районах з м¢якою зимою (температура повітря не опускається нижче 10^оС) допускається осіннє формування після листопаду.

Хвойні породи погано переносять обрізування, тому його проводять лише на деяких видах ялин, ялівців і туй, які використовують у високих огорожах уздовж шосейних доріг і залізниць, біля меморіалів. Цей вид обрізування хвойних застосовують також у випадку механічного пошкодження крон, коли необхідно усунути зламаний вершинний пагін до нижчерозташованої гілки, яку слід випрямити і підв¢язати до закріпленої на стовбурі рейки. Ця гілка в майбутньому замінить вершину дерева.

Формуюче обрізування проводять залежно від швидкості росту пагонів: щорічно у швидкорослих порід і один раз у 2-4 роки у повільноростучих (в¢яз, дуб, липа). При обрізуванні повільноростучих дерев в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі гілки обрізують до дво-трирічної деревини.

Санітарне обрізування

Санітарне обрізування полягає в усуненні з крони хворих, усихаючих і надломлених гілок, порослевих і жирових пагонів, а також гілок, які ростуть всередині крони і зближені з іншими, причому з двох зближених гілок зрізують слабшу, що сприяє рівномірному світлопроникненню в крону і кращому її провітрюванню.

Санітарне обрізування проводять упродовж всього вегетаційного періоду. Гілки обрізують біля самої їх основи, а пагони – над брунькою, намагаючись не зачепити і не пошкодити її.

Крупні гілки рекомендують відпилювати в три прийоми: перший пропил роблять на глибину декількох сантиметрів на невеликій віддалі від стовбура; другий пропил робиться вище першого приблизно на 2-5 см; і лише потім відпилюють на рівні стовбура решту гілки. Така послідовність не дає розчахнутися гілці та запобігає пошкодженню кори.

Місце зрізу обробляється садовою замазкою, варом або ж олійною фарбою на натуральній оліфі, що захищає рослину від попадання спор дереворуйнівних грибів і допомагає швидшому заростанню зріза. Необрізані бокові пеньки, що залишаються від спиляних гілок, сприяють утворенню дупел.

Омолоджувальне обрізування

Омолоджувальне обрізування використовують у випадку, коли дерево практично перестало давати річні прирости або почало суховершинити й обростати так званими “вовчками”. При цьому сильно вкорочують (на 1/2 – 3/4 загальної довжини) старі гілки, залишаючи, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку.

Влітку внаслідок цієї операції на вкорочених гілках і на стовбурі завдяки пробудженню сплячих бруньок з¢являється рясна поросль, яку рекомендують злегка прорідити. Омолодженню добре піддаються в основному липа, тополя, верба, з хвойних порід – ялина колюча (ф. голуба).

Омолодження проводять упродовж 2-3 років, починаючи обрізування з вершини і крупних скелетних гілок.

Найкраще сильне одноразове обрізування витримує тополя, його можна проводити в кінці зими або на початку літа. Пізнє осіннє обрізування може призвести до появи тріщин, спровокованих сокорухом раптових зимових потеплінь і обледенінням. Обрізують стовбур і нижні сучки на віддалі 15-20 см. Через один-два роки проріджують крони, а через три-чотири роки обрізування повторюють, якщо цю операцію проводять для попередження рознесення тополевого пуху.

Доводиться досить часто здійснювати омолодження шляхом спилювання стовбурів дерев (особливо тополі, осики, берези, липи, граба, клена ясенелистого, верби білої та ін.) до самого пня (садити “на пень”). Ця операція спричиняє швидкий і рясний ріст кореневої порослі, з якої можна формувати одно- або багатостовбурне дерево.

Поряд з омолоджуванням крони досить часто омолоджують кореневі системи. Слід зауважити, що обрізування коріння добре переносять практично всі дерева. Коріння обрізують поступово, підрізаючи щороку 1/3-1/2 кореневої системи. Цю операцію, як правило, суміщають з обрізуванням крон.

Перед обрізуванням коріння дерево обкопують траншеєю завширшки 30-40 см на глибину 40-60 см. Внутрішній бік траншеї має бути віддаленим від стовбура на віддаль, яка дорівнює 10-кратному діаметру стовбура дерева. Після акуратного обрізування (як правило, гострою лопатою) в траншею засипають родючу землю і поливають.

Варіант 2.

2. Охорона зелених насаджень – система адміністративно-правових, організаційно-господарських, економічних, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або покращання виконання зеленими насадженнями відповідних функцій.

Сквер – упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення.

Стійкість зелених насаджень – здатність насаджень зберігати характер функціонування в умовах дії як антропогенних факторів, так і природних негативних факторів.

3. Клумба - сувора різновид квітника в регулярному стилі, влаштовували для організації простору, а не тільки для декоративності. Форма може бути різною: круглої, квадратної, прямо - і багатокутної. Розміри не обмежуються, залежать від бажань і можливостей господарів. На клумбі об'єднуються різні за висотою, кольором і фактурою рослини з метою отримання закінченої композиції.

По краях бажаний бордюр з щільно посаджених низькорослих рослин (хост, чорнобривців, очитков, флокси дернистого, аліссума та ін) або облямівка газону близько 20 см.

 

Арабеска
Арабеска - складної форми великий квітник з оригінальним хитромудрим орнаментом. Запозичили ми її у мусульманських країн, тому малюнок повинен складатися з повторень і переплетень однакових мотивів насичених тонів.

 

В основі арабески низькорослі квітучі рослини (агератум, лобелія, фуксія, бегонія та ін) або почвопокровнікі (колеус, стахис, піретрум, седум, ехеверія тощо). При виборі рослин слід враховувати їх життєві потреби, в іншому випадку сильніші розростуться і придушать менш пристосованих, а декоративність арабески постраждає.
Визначившись з формою арабески і рослинами, потрібно на папері розмалювати схему, а потім перенести орнамент на грунт, використовуючи шнури, кілочки і пісок і лише потім приступати до посадки.

 

бордюр
Бордюр - суцільні смуги з низькорослих рослин, що висаджуються для облямівки. Створюють їх для виділення будь-яких меж (доріжок, зон саду та ін.) Для цього підходять подушкоподібні або стелящиеся, обов'язково компактні рослини (гацанія, алиссум, вербена, братки, очитки, чорнобривці тощо), змикаються між собою при розростанні.
Квіткову облямівку роблять шириною від 10 см до 40, висотою від 20 см до 35. У бордюрі може бути до 5 рядів рослин. За окрасу окантовка повинна відрізнятися від основного квітника. У широких бордюрах можливе використання вічнозелених або декоративних чагарників, добре переносять стрижку для підтримки форми. У довгих бордюрах допускається плавний або контрастний перехід одного забарвлення квіток в іншій.

 

миксбордер
Миксбордер - витягнутий багаторядний змішаний квітник. У ньому на передньому плані розміщуються трав'янисті рослини, а на задньому або центральному - чагарники, невисокі дерева. Такі посадки виходять гармонійними лише на пристойній площі (близько 20 кв.м).
При створенні миксбордера в першу чергу висаджують дерева (краще вічнозелені) і чагарники (самшит, бузок, бузок, вейгелу, барбариси та ін.) Далі трав'янисті багаторічники з тривалим періодом цвітіння (многоколоснік, кореопсис, ехінацея, лаватера та ін.) Бажані і рослини з цікаво пофарбованої листям (сріблясті полину, краснолистние гейхери, біло -зелені хости та ін), і незвичайною формою листя (іриси, астильби, аконіти та ін.) Залишилися порожнечі заповнюють однолітниками.

Альпінарій - штучно створена гірка з різних за величиною каменів, в ущелини яких насипана грунт і висаджено високогірні рослини. Для міні- альпінаріїв, які можуть бути споруджені на присадибних ділянках, підходять гацаніі, молодило, портулак великоквіткова, гіпсофіла витончена, Лобулярія морська, лобелія та ін Ці рослини непогано переносять пекуче сонце і тимчасовий недолік вологи.

 

Рокарій
Рокарій - плоска майданчик з різними за величиною камінням і рослинами, простір між якими засипається гравієм. Можна зіграти на поєднанні окраса каменів і кольорі гальки. Рокарій повинен гармонійно вписуватися в рельєф ділянки, тобто струмочок, перепад висот поверхні, ставочок зобов'язані виглядати природними. Будь-які стіни споруди або паркани, що знаходяться поблизу, слід замаскувати чагарниками або кучерявими рослинами. На рівних поверхнях камені з гострими краями виглядають чуже, краще підбирати гладкі валуни.

 

Вибір рослин практично не обмежений, але краще висаджувати такі види, які будуть цвісти протягом усього року, а не один сезон. Якщо ракарій передбачається створити в тіні, то підбирати потрібно тіньовитривалі рослини, від солнцелюбівих толку не буде.

 

Вертикальний квітник

Відмінне рішення для розділення території на зони - вертикальний квітник. Пергола, альтанка, арка, повиті красивоцветущими рослинами, здатні відгородити зону відпочинку і замаскувати непривабливі місця. Для цих цілей можна використовувати як багаторічні рослини (гліцинію, кампсис, клематис та ін), так і ліани, вирощують на один сезон (кобею, віслоплодник тощо).

 

рабатка
Рабатка - невеликий прямокутний (квадратний) квітник, що влаштовується найчастіше вздовж доріжки. За великим рахунком це той же бордюр, але складається з рослин одного виду, частіше багаторічних (хризантем, низькорослих мелкоцветкових айстр, конвалій та ін.) Рослини в такому квітнику висаджуються паралельними рядами або в шаховому порядку.
Сьогодні від строгих правил рабатки стали відходити, частіше висаджують за схемою кілька видів рослин з збігається періодом цвітіння.

партер
Партер - квітник орнаментальний, геометрично правильний (прямокутний або овальний). Мають його там, де найкраще видно, тобто «В партері», зазвичай перед будинком або на початку саду. Відмінною особливістю є відособленість від інших елементів ландшафтного дизайну, як правило, газоном.
З квітучих рослин перевага віддається низькорослим форм, що утворять компактні кущики (бегоній, бальзамін, чорнобривцям та ін.) На невеликій території створити партер проблематично, але можна город облаштувати в партерному плані, тобто одночасно посадити овочеві культури та квіти.

 

Солітер
Солітер - одиночна посадка декоративно- листяного, хвойного або квіткової рослини. Стильно виглядає на доглянутому газоні або з мульчированием пристовбурного кола тріскою, торфом, деревною корою. Збираючись висадити солітер, потрібно враховувати наступне: людина, що стоїть на краю відкритого майданчика, повинен, не задираючи голови, бачити все рослина цілком. Інакше кажучи, висота рослини в дорослому вигляді повинна ставитися до ширини відкритого простору, як 1:3.

ВАРІАНТ 3

2. Буферна зона – окраїнна частина парку або додатково виділена і освоєна сусідня територія для масового відпочинку населення з метою зменшення рекреаційного навантаження на культурно-історичну зону парку.

Декоративне садівництво – це підгалузь господарства, яка включає: зелене будівництво, утримання зелених насаджень, формування ландшафтів, квіткове оформлення територій, вирощування матеріалу, квіткових та декоративних культур та утримання до віку знесення.

Охорона зелених насаджень – система адміністративно-правових, організаційно-господарських, економічних, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або покращання виконання зеленими насадженнями відповідних функцій.