Мораль як невід’ємна складова духовної культури людства

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ДО cемінрського ЗАНЯТТЯ

(для викладачів)

Тема: «Етика» і «Основи християнської етики і моралі»

Актуальність теми: На протязі всієї історії людства етичні системи були вагомим фактором суспільного розвитку. Мораль була тісно пов’язані з культурою, наукою і релігією і цей зв'язок ми можемо спостерігати до наших днів. Гармонійний розвиток України, в значній мірі, залежить від збереження та відтворення традиційних християнських моральних цінностей, що за своїм змістом співзвучні із загальнолюдськими, під впливом яких упродовж тисячоліття формувалася культура українського народу.

 

Навчальна мета:

Знати: сутність моралі, етики; роль та функції моралі в суспільному житті.

Вміти: провести порівняльну характеристику моральних доктрин основних релігій світу(буддизм, християнство, іслам).

Розуміти: взаємозалежність і взаємообумовленість моралі, культури і релігії; відмінність між філософською етикою і етикою Одкровення.

Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати:	Вміти
	Забезпечуючі: Етика, Психологія, Соціологія, Філософія, Людина і світ	Загальні відомості про мораль, релігію, віру, духовність, Бога	Давати визначення основним поняттям етики
	Забезпечувані: Філософія, Політологія, Соціологія	Вплив етичних норм на соціальні та політичні процеси	Визначити специфіку християнського світогляду в порівнянні з міфологічним світоглядом і філософським світоглядом
	Внутрішньопредметна інтеграція: Сутність та походження християнських моральних норм	Спільне і відмінне у філософській етиці та етиці Одкровення	Порівняйте етичні системи буддизму і християнства

Тривалість заняття: 2 години

 

План і організаційна структура заняття:

№	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення	Час в хвилинах
	Підготовчий етап: 1) Організаційні заходи			Методичні рекомендації
2) Постановка навчальних цілей			Методичні рекомендації
3) Контроль вихідного рівня знань	Другий	Тестування, словниковий диктант	Тести, словник
	Основний етап: 1) Обговорення основних питань теми	Третій	Питання для обговорення	Методичні поради для студентів, конспект лекції
2) Перевірка самостійної роботи студента.	Третій	Завдання для самостійного опрацювання	Зошит, методичні рекомендації для самостійної роботи студента
	Заключний етап: 1) Контроль і корекція рівня професійних навичок	Третій	Питання для самоконтролю	Методичні рекомендації
2) Підведення підсумків, оголошення оцінок		Індивідуальний контроль	Результати тестування і опитування
3) Домашнє завдання, інструкція до виконання			Методичні рекомендації

 

Матеріали методичного забезпечення заняття

Питання для обговорення:

1. Сутність моралі та етики:

- дайте визначення поняттям «мораль» і «етика», з’ясуйте їх сутнісні характеристики;

- чим відрізняється «етика» від «моралі»?

- проблема моралі в історії філософії;

- роль і функції моралі в суспільстві.

- предмет і завдання курсу «Основи християнської етики і моралі»

 

2. Мораль як невід’ємна складова духовної культури людства:

- співідношення моралі і культури;

- взаємовідносини моралі і релігії;

- спільне і відмінне у філософській етиці та етиці Одкровення.

3. Моральні доктрини основних релігій світу: порівняльна характеристика:

- що є спільного і відмінного в етиці іудаїзму і християнства?

- порівняйте етичні системи буддизму і християнства;

- моральні доктрини ісламу і християнства: спільне і відмінне

 

Сутність моралі та етики

Звернути увагу на походження терміну "етика" - походить від давньогрецького слова "ethos" ("етос"), яке спершу означало спільне житло, домівку, звірине лігвище тощо, пізніше — звичай, норов, правило, характер.

Слова “етика”, “мораль”, “моральність” часто вживаються як синоніми. Проте в історії філософії та етики склалася традиція відрізнення цих понять. Терміни “мораль”, “моральність” означають певну сферу суспільного та особистого життя, а під “етикою” розуміють дослідження, вивчення моралі та її обґрунтовування. Таким чином, предметом вивчення етики є мораль чи моральність.

Вказати, що важливою метою сучасного вищого навчального закладу в Україні є виховання високодуховної, високоморальної особистості, формування в неї сумління, особистісних та громадянських чеснот: правдивості, доброзичливості, працьовитості, пошанування старших, патріотизму. Духовність в нашу епоху виступає важливим чинником суспільного прогресу, оскільки вона дає можливість розкрити не лише фізичний, але й духовний потенціал людини, її здібності і творчі потреби. Вивчення курсу «Основи християнської етики» суттєво сприяє, як показує досвід, духовно-моральному вихованню сучасної молоді.

 

Мораль як невід’ємна складова духовної культури людства

Мораль (від лат. moralis – те, що стосується уподобань, mores – уподобання) – засади влаштування взаємин між людьми у суспільстві, сукупність норм поведінки того чи іншого суспільного організму. Мораль охоплює погляди на уподобання й почуття, світоглядні орієнтації й принципи, цілі й мотиви вчинків і стосунків, проводячи межу між хорошим і поганим, порядністю й непорядністю, чесністю й безчестям, справедливістю й беззаконням, нормою й ненормальністю, милосердям й жорстокістю і т. д. Мораль пропонує зразки належної поведінки.

Структура моралі включає у себе оціночні погляди, орієнтації щодо сенсу життя й ідеали, ставлення до того, що відбувається довкола, суспільні традиції, норми поведінки, життєві принципи, мотиви вчинків, життєві цілі, людські взаємини, категорії добра, совісті, честі, справедливості, щастя і таке інше. Сюди ж належать моральні якості особи, феномени милосердя, доброчинності, доброчесності. Кожний із перерахованих елементів має парну пролежну категорію: добро – зло, честь – ганьба, милосердя – жорстокість, доброчинність – захланість, доброчесність – ганьба.

Звернути увагу на те, що на відміну від жорстко фіксованих і сполучених у своєму функціонуванні з певними організаційними структурами форм регуляції (право), мораль є "неписаним законом", вона реалізує свою регулятивну функцію за допомогою побутової свідомості. Але мораль і право тісно пов'язані між собою. Формалізована мораль стає правом. Наприклад, 10 заповідей – це моральна й правова підстав багатьох культур. Але правові норми діють лише тоді, коли їх сприймає більшість того чи іншого суспільного утворення як виправдані й прийнятні. Вільна людина свідомо й добровільно дотримується моральних норм, а не під тиском авторитету чи загрозою покарання, тому будь-яка моральна норма повинна мати достатнє обгрунтування й адекватне пояснення. Людей треба переконувати бути моральними, а не примушувати.

Релігія є одним із вагомих чинників творення моралі. Це культурна форма, в якій мораль утверджується в її всезагальності, оскільки вона персоніфікована в образі абсолютного носія моральних чеснот (символ віри). Вона живить моральні почуття людей образами всезагальної небайдужості, що уособлюють абсолютне добро і моральну красу. Спонукою до моральності в релігійно-міфологічному світобаченні виступають краса та добро у їх самоцінності, а не у їх відношенні до кінцевої мети людського існування. Релігійна есхатологія пов´язує мету не з профанним минущим світом, а з іншим — вічним, потойбічним. Буття в ньому ("вічне") людина готує сама собі в цьому іті: готує або вічні пекельні муки, або райське життя під опікою Бога. В усіх релігіях має місце виражене спрямування на ідею неминучої "відплати", тобто вимоги дотримання моральності оперті в релігії на вищий авторитет і тримаються системою заохочень (спасіння душі) та покарань (пекельні муки в потойбічному світі). Нагорода за добро і кара (гнів Божий) за зло — форми спонуки до моральних вчинків. Персоніфікація моральності в ідеальному суб´єкті робить її дійсною в свідомості віруючого. Тим більше, що, скажімо, в християнстві вона оперта на образ Бога-Спасителя, який постраждав за людство. Релігійна віра знаходить опору в людській свідомості, що живе надією на існування Добра як субстанційної сили. Отже, здобуваються підстави для надії, що життя має сенс, закладений не в ньому як такому (природна реальність), а в певному надприродному началі, що Добро, якщо не в цю мить, то колись, у перспективі, утвердиться як основа життя заполонить усе живе.