МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ДО cемінрського ЗАНЯТТЯ
(для викладачів)
Тема: «Сім’я»
Актуальність теми: Сім’я – це первинний осередок, найменша і водночас найголовніша клітина нашого суспільного організму, від її стану залежить успішне функціонування всієї держави. Сім’я виконує багато функцій у суспільстві, але однією з найважливіших є морально-виховна функція. В християнстві сім’я – це те місце, де люди вчаться втілювати у життя правила та норми християнської моралі і служить моральним праобразом взаємовідносин між людьми.
Навчальна мета:
Знати: сутність та призначення сім’ї; історичні типи та форми сім’ї; структуру сім’ї.
Вміти: пояснити, спираючись на четверту Божу Заповідь, обов’язки дітей перед батьками.
Розуміти: значення сім’ї у моральному розвитку особистості та її роль у суспільному поступі; необхідність враховувати четверту Божу Заповідь для морального оновлення суспільства.
Міждисциплінарна інтеграція
| № | Дисципліни | Знати: | Вміти |
| Забезпечуючі: Психологія, Соціологія, Філософія, Людина і світ, Основи християнської етики | Загальні відомості про релігію, віру, духовність, Бога | Давати визначення основним поняттям духовності | |
| Забезпечувані: Філософія, Політологія, Соціологія | Предметне поєднання релігії з сферами діяльності людини | Визначити специфіку релігійного світогляду в порівнянні з міфологічним світоглядом і філософським світоглядом | |
| Внутрішньопредметна інтеграція: Класифікація релігії | Структура і класифікація релігій | класифікувати типи релігії |
Тривалість заняття: 2 години
План і організаційна структура заняття:
| № | Основні етапи заняття, їх функції та зміст | Навчальні цілі в рівнях засвоєння | Методи контролю і навчання | Матеріали методичного забезпечення | Час в хвилинах |
| Підготовчий етап: 1) Організаційні заходи | Методичні рекомендації | ||||
| 2) Постановка навчальних цілей | Методичні рекомендації | ||||
| 3) Контроль вихідного рівня знань | Другий | Тестування, словниковий диктант | Тести, словник | ||
| Основний етап: 1) Обговорення основних питань теми | Третій | Питання для обговорення | Методичні поради для студентів, конспект лекції | ||
| 2) Перевірка самостійної роботи студента. | Третій | Завдання для самостійного опрацювання | Зошит, методичні рекомендації для самостійної роботи студента | ||
| Заключний етап: 1) Контроль і корекція рівня професійних навичок | Третій | Питання для самоконтролю | Методичні рекомендації | ||
| 2) Підведення підсумків, оголошення оцінок | Індивідуальний контроль | Результати тестування і опитування | |||
| 3) Домашнє завдання, інструкція до виконання | Методичні рекомендації |
Матеріали методичного забезпечення заняття
Питання для обговорення:
1. Сім’я як праобраз Церкви:
- історичні типи та форми сім’ї;
- структура сім’ї;
- християнський погляд на сім’ю та її роль в моральному вихованні.
2. Четверта Божа Заповідь («Шануй батька і матір, щоб тобі добре було, щоб ти довго прожив на землі» (Вих. 20: 12), її моральний зміст:
- обов’язки дитини перед батьками;
- обов’язки батьків щодо дітей;
- пошана до старших, вчителів, наставників;
3. Любов та пошана до Батьківщини як виконання Божої заповіді шанування батьків:
- любов до Батьківщини, народу, людства, мови як християнські цінності;
- обов’язки влади щодо громадян;
- обов’язки громадян щодо держави, влади.
Сім’я як праобраз Церкви
Сім'я вважається одним з чотирьох фундаментальних інститутів суспільства, надає йому стабільність і здатність заповнювати населення в кожному наступному поколінні. Одночасно сім'я виступає малою групою - самої згуртованої і стабільної осередком суспільства. Протягом свого життя людина входить до складу безлічі самих різних груп - групу однолітків або друзів, шкільний клас, трудову бригаду або спортивну команду, - але лише родина залишається тією групою, яку він ніколи не залишає.
Сім'я - невід'ємна частина суспільства, і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодна скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї. Найближче майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини родина - основа основ. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, із сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Проте чи завжди ми замислюємося над питаннями.
«Християнська родина є виявленням та реалізацією церковного співпричастя, з цієї причини (...) повинна називатися домашньою Церквою» (Іван-Павло II, Апост. зверн. «Familiaris consortio». Вона становить спільноту віри, надії і любові; вона набуває в Церкві особливої важливості, як це видно в Новому Завіті (Пор. Еф. 5, 21; 6, 4; Кол. З, 18-21; 1 Пт. З, 1-7).
Стосунки всередині родини викликають близькість почуттів, розуміння та зацікавлень, що походить передусім від взаємної поваги людей. Родина - це унікальна спільнота, покликана осягнути спільність думок подружньої пари, а також уважну співпрацю батьків у вихованні дітей.
Четверта Божа Заповідь («Шануй батька і матір, щоб тобі добре було, щоб ти довго прожив на землі» (Вих. 20: 12), її моральний зміст
Саме батьки є першим і безумовним авторитетом для дітей і вони передають своїм дітям пошану до авторитетів, правил і законів - як законів Божих, так і законів світських. Батьки у ставленні до дітей повинні керуватися в першу чергу любов ’ ю і повагою до них, але в той же час повинні вимагати від них виконання певних обов ’ язків перед ними. Якщо дитина не отримує любові і уваги батьків і близьких у перші роки життя, то у неї значно гальмується фізичний і розумовий розвиток і вона навіть починає хворіти. Колись в давнину деякі турецькі султани відбирали від матерів їхній дітей і віддавали їх нянькам, які приходили до них тільки щоб погодувати, але не гралися з ними, не пестили їх, не розмовляли з ними. Через деякий час ці діти почали хворіти, а деякі навіть померли, хоча їх утримували в належних умовах і добре годували. Адже головне для дитини це любов батьків і близьких. В історії були випадки, коли немовлята відразу після народження потрапляли до диких тварин і вони їх виховували. Пізніше, після декількох років, коли їх знаходили і повертали в суспільство, то намагалися їх перевчити, але діти так і залишалася на тваринному рівні, так як перші роки життя, найбільш важливі для виховання дитини і для того, щоб вона ввібрала в себе основи своєї культури і почала розмовляти, були пропущені. В науці цей феномен називається «синдром Мауглі».
Батьків потрібно любити і пробачати навіть тоді, коли вони не завжди справедливі по відношенню до нас, але ж вони також не ідеальні і також можуть помилятися. Тому їх потрібно пробачати, як Бог пробачає всім людям. Психологи з’ясували, що коли діти не поважають своїх батьків з тих чи інших причин, то це відкладається у їхній підсвідомості і вони, коли виростуть, можуть передати це своїм майбутнім дітям, які також їх будуть ненавидіти, або взагалі у них не буде дітей.
