Тематика наукових повідомлень. Тема: «релігія і наука. Християнство і наука. »

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

(для студентів)

Тема: «Релігія і наука. Християнство і наука.»

Актуальність теми: У процесі історії взаємозв'язки науки і релігії характеризувалися як гострими конфліктами, так і спробами примирити науку й релігію. Особливо активний діалог між релігією і наукою розпочався в ХХ ст., що призвів до утвердження ідеї, що релігія і наука цілком можуть не тільки рухатися паралельними курсами, але і конструктивно взаємодіяти один з одним.

 

Навчальна мета:

Знати: сутність світогляду; історичні типи світогляду; особливості релігійного світогляду.

Вміти: провести порівняльний аналіз науки і релігії; побачити спільне і відмінне в християнському і науковому світоглядах.

Розуміти: значення віри та розуму на шляху розвитку людської цивілізації.

САМОСТІЙНА ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА

Питання для обговорення:

1. Світогляд. Особливості релігійного світогляду:

- що таке світогляд і що він включає в себе?

- історичні типи світогляду(міфологія, релігія, наука);

- яка особливість релігійного світогляду?

- співвідношення релігійного та наукового світоглядів.

 

2. Християнство і наука:

- історія взаємодії християнства і науки;

- наука і християнська релігія як форми духовно-творчого освоєння світу: порівняльний аналіз;

- вирішення основних світоглядних проблем в християнстві (християнська гносеологія, онтологія, антропологія, футурологія);

- християнський еволюціонізм П. Тейяра де Шардена.

 

3. Проблема співвідношення віри і розуму в християнстві:

- проблема стосунків віри та розуму в християнській філософії;

- значення віри та розуму в житті людини та в розвитку суспільства.

 

Завдання для самостійного опрацювання

Завдання 1. Прокоментуйте вислови відомих вчених-природодослідників про співвідношення релігії і науки, релігійного та наукового світоглядів:

 

1.1.«Чудесна будова космосу і гармонія в ньому, можуть бути пояснені лише тим, що космос створений за планом всевідучої всемогутньої Істоти. Ось, - моє перше і останнє слово».

«Таке витончене поєднання Сонця, планет і комет не могло статися інакше, як за наміром і владою могутньої та премудрої Істоти, яка... керує усім світом не як душа світу, а як Володар Всесвіту. Бо... від сліпої необхідності природи, яка скрізь і завжди одна і та сама, не може відбуватися зміна речей». І ще: «Чи було збудоване око без розуміння оптики, а вухо без знання акустики? Яким чином рухи тіл підкоряються волі і звідки інстинкт у тварин?... І якщо Він учинив так, то не слід філософії шукати інше походження світу або допускати, що світ міг виникнути з хаосу, лише за законами природи...».

(Ісаак Ньютон)

 

1.2. «Релігійній людині Бог даний безпосередньо і первинно. З Нього, Його всемогутньої волі походить усе життя... Хоча Він і непізнаваний розумом, то однак, проявляє Себе за допомогою релігійних символів, вкладаючи Своє святе послання в душі тих, хто, віруючи, покла­дається на Нього. На відміну від цього для природодослідника первинним є лише зміст його сприйняття і вимірів, що з них виводяться. Звідси він... намагається, по можли­вості, наблизитися до Бога і Його світопорядку як до вищої, вічно недосяжної мети. Отже, і релігія, і приро­дознавство потребують віри в Бога, при цьому для релігії Бог стоїть на початку кожного розмірковування, а для природознавства — наприкінці. Для одних Він означає фундамент, а для інших — вершину побудови будь-яких світоглядних принципів. Це відповідає від­мінностям ролей, які релігія і природознавство відігра­ють у людському житті. Природознавство потрібне людині для пізнання, релігія - для того, щоб діяти...

Ніде, куди б не звертався наш погляд, яким би не був предмет нашого дослідження, ми не знаходимо супе­речностей між релігією та природничими науками, ми швидше констатуємо їхню абсолютну гармонію в основних пунктах.

Релігія і наука зовсім не виключають одна одну, як це вважали раніше і чого бояться наші сучасники. Навпаки, вони погоджуються і доповнюють одна одну. Найбезпосереднішим доказом сумісності релігії та природознавства, навіть при найкритичнішому погляді на речі, очевидно є той історичний факт, що глибокою релігійністю були проникнуті якраз найбільші природодослідники всіх часів — Кеплер, Ньютон, Лейбніц...»

(Макс Планк)

 

1.3. «Вірую в єдиного Бога і з чистим сумлінням можу сказати, що ніколи не відчував симпатії до атеїстів. Людство без релігії перебувало б у варварському стані свого розвитку... Релігія, мистецтво і наука - це три гілки одного дерева. Усі ці устремління спрямовані до облагороджування життя людини, до того, щоб вивести індивідуум зі сфери суто фізичного існування у сферу свободи». І ще: «Кожний серйозний природодослідник повинен бути, якимсь чином, людиною релігійною. У безконечному універсумі проявляється діяльність безконечно досконалого Розуму. Звичайне уявлення про мене як про атеїста - велика помилка. Якщо це уявлення про мене як про атеїста взяте з моїх наукових праць, то можу сказати, що моїх робіт не зрозуміли ».

(Альберт Ейнштейн)

ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

1. Діалог християнства і науки: історія і сучасність.

2. Проблема віри і розуму у філософії та релігії.