Список використаних джерел. Тема « Визначення структури галузей промисловості»

Курс

ЕП 10-2

 

Тема «Визначення структури галузей промисловості»

 

Вступ

Повне уявлення про економічні закономірності можна отримати лише на основі знань про процеси, що відбуваються у виробництві. Тому науково обгрунтована класифікація галузей промисловості має важливе значення для правильного планування промислового виробництва і забезпечення певної пропорційності у розвитку.

Один з інструментів, який учені використовують для аналізу комплексу промислових структур і тенденцій промислової динаміки, – це галузеві класифікації. Хоча основна мета різних авторів при складанні галузевих класифікацій не однакова, загальним є те, що дані класифікації допомагають їм розробляти, аналізувати, описувати або пояснювати міжгалузеві відмінності в структурі галузей промисловості. Враховуючи все зростаючу роль науково-технологічного та інноваційного чинника в розвитку світової економіки, різними ученими була розроблена низка класифікацій галузей залежно від їхньої технологічної складової. Мета розробки цих класифікацій – формування найбільш ефективної соціально-економічної політики держави, диференційованої для різних секторів економіки, в умовах динамічних технологічних змін.В основу класифікації галузей промисловості покладені такі принципи:

• економічне призначення виробленої продукції;

• характер функціонування продукції в процесі виробництва;

• однорідність застосовуваного сировини, спільність технологічних процесів та технологічної бази виробництва;

• характер впливу на предмет праці та ін

 

Основна частина

 

1. Дати визначення економіки, галузі промисловості та технології

Економіка – це наука, яка вивчає специфіку виробничих процесів у певній галузі або сфері суспільного виробництва. Економіка - це насамперед людина, люди. Без людини, поза людиною немає і не може бути ніякої економіки. Людина - центральна фігуга економіки, її цільове і творче начало. В основі лежить усвідомлена діяльність людини з добування життєво необхідних благ, тобто працю. Саме праця робить людину головною продуктивною силою. Людина являє мета економіки, так як економіка діє в ім'я забезпечення життя людей. Біологічна, соціальна, матеріальна та духовна життя людини проходить в його тісному взаємозв'язку з природою, засобами виробництва, іншими людьми. У той же час люди є засіб економіки, бо праця, робоча сила - це головний економічний ресурс.

Економіка - це сукупність взаємопов'язаних галузей.

Галузь представляє частину економіки, район виробничо-економічної діяльності, до якої входять об'єкти, обладяющіе єдністю виконуваних функцій, видом і призначенням продукції, що випускається, застосовуваних технологічних процесів.

Галузь промисловості – це якісна однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці (використовують в основному виробництві подібну сировину, використовують подібні технології та спеціально підготовлені кадри робітників).

Технологія у широкому розумінні є сукупністю знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва продукції.

Технології за своєю функцією в системах технологійділяться на інформаційні та промислові.

- Інформаційні технології – це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передачі, обробки, збагачення та доведення до користувача інформації про стан об’єкта, процесу чи явища з використанням комплексу технічних засобів.

- Промислова технологія – це сукупність способів обробки або переробки матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, це процес послідовної зміни стану, властивостей, структури, форми та ін. характеристик предметів праці з метою виготовлення певної продукції;

В промисловості можна виділити наступні основні види технологій:

- Видобувні технології – вирішують питання добування корисних копалин.

- Технології первинної обробки (технології збагачення) – їх реалізація дає змогу одержати збагачену сировину.

- Технології переробки – внаслідок їх реалізації одержують матеріали для обробляючих виробництв.

- Технології обробки – дають можливість із матеріалів одержати готову продукцію.

- Інформаційні технології – забезпечують узгоджену дію основних промислових технологій, їх функціонування в системі.

 

2. Класифікатор галузей народного господарства передбачає виділення в промисловості 16 комплексних галузей, що представляють по суті великі групи галузей промисловості:

1. Електроенергетика включає 7 галузей.

2. Паливна промисловість - 16.

3. Чорна металургія - 11 галузей.

4. Кольорова металургія - 36.

5. Хімічна та нафтохімічна промисловість включає 32 галузі

6. Машинобудування і металообробка включають 136 галузей.

7. Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість - 19 галузей.

8. Промисловість будівельних матеріалів має 32 галузі.

9. Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість включають 10 галузей.

10. Легка промисловість включає 48 галузей.

11. Харчова промисловість - 34.

12. Мікробіологічна промисловість має 7 галузей.

13. Борошномельно-круп'яна і комбікормова промисловість включає 2 галузі.

14. Медична промисловість - 3.

15. Поліграфічна промисловість - 1 галузь.

16. Інші галузі промисловості включають 13 галузей.

Класифікація галузей промисловості за характером впливу на предмет праці ділить їх на дві групи: видобувні і обробні галузі. До складу добувної промисловості входять галузі, в яких здійснюється процес видобутку сировини і палива із земних надр, лісів, водойм. До групи обробної промисловості відносяться галузі, що займаються переробкою сирих матеріалів.

 

Розглянемо структури галузей промисловості на підставі розрахунків наведених в таблиці 7.

Таблиця 7

Початкові дані для кількісної і якісної характеристики галузевої структури промисловості

 

№ з/п	Галузь промисловості	Валова продукція	Основні виробничі фонди	Чисельність промислово-виробничого персоналу
Вартість, млн. грн.	Струк- тура, %	Вартість, млн. грн.	Струк- тура, %	Кількість, тис. чол.	Струк- тура, %
1.	Електроенергетика		1,384		10,216		3,458
2.	Добувна промисловість та виробництво коксопродуктів		7,02		10,277		16,609
3.	Металургійна промисловість		19,3		19,807		13,786
4.	Машинобудівна та металообробна		13,743		2,182		6,986
5.	Хімічне виробництво та нафто перероблення		3,411		5,716		8,836
6.	Деревообробна промисловість		2,274		2,919		1,910
7.	Промисловість будівельних матеріалів		2,026		3,395		3,604
8.	Легка промисловість		7,366		2,675		2,570
9.	Біотехнології		5,389		2,533		2,520
10.	Промисловість АПК, харчової і переробки сільськогосподарської продукції		9,393		4,804		15,198
11.	Транспорт і зв'язок		19,135		15,839		7,284
12.	Переробка промислових і побутових відходів		5,491		5,809		2,444
13.	Паливна промисловість		2,817		7,662		7,228
14.	Торгівля		1,160		6,089		7,561
Разом:

 

 

2.1 Промисловість є провідною галуззю господарства України.

За економічним призначенням продукції вся промисловість ділиться на дві великі групи: групу "А" - виробництво засобів виробництва і групу "Б" - виробництво предметів споживання.

Групи з економічного призначенням.

Галузі поділяються на дві групи:

1. Галузі, що виготовляють засоби виробництва (знаряддя і

предмети праці) - група А.

2. Галузі, що виробляють предмети споживання - група Б - для

населення та невиробничої сфери.

Групи галузей за економічним призначенням позволют визначити

питома вага промислової продукції, яка спрямовується на задоволення

соціальних потреб населення і питома вага продукції, яка є основою

розширеного відтворення.

 

Група А - сукупність галузей промисловості, що виробляють засоби виробництва, у тому числі сировина, яка використовується для виробництва предметів споживання. Сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно засоби виробництва, тобто знаряддя праці (машини, обладнання та ін.) і предмети праці (сировину, паливо та ін.) називають важкою індустрією. До неї належать паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-індустріальний та лісовиробничий комплекси, а також промисловість будівельних матеріалів.

До галузей промисловості, що випускає переважно засоби виробництва, відносяться металургія, енергетика, машинобудування, хімічна промисловість, від яких у вирішальній мірі залежать підвищення ефективності виробництва та його інтенсифікація на базі науково-технічного прогресу.

Високі темпи розвитку важкої індустрії, особливо машинобудування, мають визначальне значення для реалізації програми прискорення соціально-економічного розвитку країни, забезпечення стійких темпів зростання всієї економіки, якісного перетворення індустріальної бази економіки, технічної реконструкції народного господарства.

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Електроенергетика», «Металургійна промисловість», «Машинобудівна та металообробна», «Хімічне виробництво та нафтоперероблення», «Паливна промисловість»

Група "Б" Промисловість, яка займається виробництвом предметів споживання (легкові автомобілі, пральні машини, холодильники, товари широкого споживання і ін). Легку і харчову галузі промисловості у сукупності розглядають як легку індустрію, що виробляє предмети народного споживання (тканини, одяг, продукти харчування тощо), деякі галузі важкої, легкої і харчова промисловість.
Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Легка промисловість», «Промисловість АПК, харчової і переробки сільськогосподарської продукції», «Транспорт і зв'язок»,

«Торгівля»

 

 

2.2. За характером дії (впливу) на предмет праці (добувні і обробні галузі)

 

До видобувної індустрії входить група галузей, що займаються видобутком і заготівлею різних видів сировини та палива із надр землі, вод і лісів. Серед них гірничодобувна, рибальство, мисливство, лісозаготівля тощо. Підприємства видобувні добувають і заготовляють природна сировина, не змінюючи його властивостей (гірська промисловість, нафтовидобувна, вугільна).

До добувної промисловості відносяться підприємства з видобутку гірничо-хімічної сировини, руд чорних і кольорових металів та нерудної сировини для металургії, неметалевих руд, нафти, газу, вугілля, торфу, сланців, солі, нерудних будівельних матеріалів, легких природних заповнювачів і вапняку, а також гідроелектростанції, водопроводи, підприємства лісоексплуатації, по лову риби і видобуток морепродуктів

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Добувна промисловість та виробництво коксопродуктів»

Під обробною промисловістю розуміють сукупність галузей, що зайняті обробкою або переробкою сировини й напівфабрикатів. Найважливіші галузі обробної індустрії: машинобудування, чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість та ін. Співвідношення між цими двома групами галузей характеризують значною мірою рівень розвитку країни. Чим більше обробна промисловість перевищує видобувну, тим вищий рівень розвитку національного господарського комплексу. Галузі обробні здійснюють переробку сировини, і предмети праці змінюють свої якісні фізико-хімічні властивості. Галузі обробної промисловості поділяються на галузі переробляють сировину промислового походження (машинобудування, хімічна) і галузі, зайняті переробкою сільськогосподарської сировини (лляна, молочна).

До обробної промисловості відносять підприємства з виробництва чорних і кольорових металів, прокату, хімічних і нафтохімічних продуктів, машин і обладнання, продуктів деревообробки і целюлозно-паперової промисловості, цементу та інших будівельних матеріалів, продуктів легкої та харчової промисловості, а також теплоелектростанцій і підприємств з ремонту промислових виробів

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Промисловість будівельних матеріалів»

 

2.3. За функціональним призначенням (металургійні, харчові, деревообробні галузі)

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Деревообробна промисловість»

 

2.4. За структурою витрат на виробництво (трудомісткі, матеріаломісткі,

енергомісткі, науковомісткі, фондомісткі);

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Електроенергетика», «Металургійна промисловість», «Машинобудівна та металообробна», «Хімічне виробництво та нафтоперероблення», «Паливна промисловість»

 

 

2.5. За характером технологічного процесу (фізико-механічні, хімічні, біологічні);

При здійсненні фізико-механічних процесів змінюється лише форма та фізичні властивості вихідних матеріалів.На цих процесах ґрунтується добувна галузь промисловості, деревообробна, обробка конструкційних матеріалів тиском, різанням, механоскладальні процеси тощо.

При здійсненні хімічних процесів змінюється хімічний склад і внутрішня будова вихідних матеріалів.Ці зміні відбуваються внаслідок хімічних реакцій, що протікають між складовими вихідних матеріалів.

У реалізації біологічних процесів беруть участь живі мікроорганізми – бактерії. Ці процеси є основою біотехнологій. Біотехнології широко використовуються в харчовій, фармацевтичній, гірничорудній і хімічній промисловості, у процесі очищення стічних вод.

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Біотехнології»

2.6. За видом сировини, що переробляється (деревообробні, металообробні,

гірничодобувні тощо);

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Деревообробна промисловість», «Переробка промислових і побутових відходів»

 

 

2.7. За класифікацією в промисловості (видобувні технології, технології

збагачення, технології переробки, технології обробки, інформаційні технології).

Згідно таблиці 7 сюди відноситься «Добувна промисловість та виробництво коксопродуктів», «Деревообробна промисловість», «Переробка промислових і побутових відходів»

 

3. Аналіз структури галузей промисловості Звернути увагу на пропорційність і пріоритети розвитку галузей.

По валовій продукції саме більше місце займають: Металургійна промисловість - 19,3 %

Машинобудівна та металообробна - 13,743 % та Транспорт і зв'язок - 19,135 %

Вони ж являються і пріоритетними галузями.

Самі більші основні виробничі фонди мають:

Електроенергетика - 10,216 %, Добувна промисловість та виробництво

коксопродуктів - 10,277 %, Металургійна промисловість - 19,807 % та транспорт і

зв'язок - 15,839 %

Найбільша чисельність промислово-виробничого персоналу в таких галузях:

Добувна промисловість та виробництво коксопродуктів – 16,609 %, Металургійна промисловість - 13,786 %, та Промисловість АПК, харчової і переробки сільськогосподарської продукції - 15,198 %

 

4. Зробити порівняння по регіонам країни.

Економічний добробут держави мабуть краще визначати по валовому продукту.

Показник ВВП використовується в багатьох цілях, але найважливішим є те, що він визначає результативність роботи всієї економіки. Різке зменшення вартості товарів і послуг, вироблених економікою, тобто різке зменшення обсягу ВВП спричиняє злидні, банкрутства, невдачі банків, хаос і політичне безладдя. ВВП визначається для певного географічного регіону: звичайно країни, але можливо для міста, географічного району. Він обчислюється на певний період часу, зазвичай рік або квартал. Елемент часу потрібний, бо ВВП є потоковою змінною, тобто такою зміною, що вимірюється за певний проміжок часу. ВВП країни є вимірником її виробничої діяльності. Звичайно по регіонам країни ВВП буде відрізнятися. Це залежить від особливостей регіону, його сировинних ресурсів, розвитку технологій, від формування найбільш ефективної соціально-економічної політики

Висновки

Важливою умовою підвищення ефективності громадського виробництва є неухильне вдосконалення галузевої структури промисловості.

У перехідний до ринку період намічені зміни структури промисловості, що забезпечують подальше вдосконалення пропорційності і підвищення ефективності виробництва.

Найважливішими напрямами вдосконалення галузевої структури промисловості є:

1) випередження темпів зростання промислового виробництва продукції групи «Б» над групою «А»;

2) підвищення частки галузей, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві, - електроенергетики, машинобудування та хімічної промисловості;

3) зміна співвідношень між видобувними та обробними галузями промисловості на користь останніх;

4) докорінна зміна структури паливної промисловості;

5) якісні структурні зрушення всередині чорної і кольорової металургії, машинобудування і металообробки, хімічної і нафтохімічної, лісової, деревообробної, целюлозно-паперової, легкої та харчової промисловості;

6) конверсія оборонної промисловості.

Одне з основних напрямів удосконалення галузевої структури промисловості - забезпечення найбільш раціональних пропорцій між групою «А» і групою «Б».

Список використаних джерел

1. Методичні вказівки до виконання індивідуальних завдань з дисципліни «Системи технологій»

 

2. Остапчук М.В. Рибак А.І. «Системи технологій»

 

3. Юркова Т.И. «Отраслевая структура промышленности»

 

4. Фесенко М.С. Конспект лекцій з дисципліни “Системи технологій”

 

5. Райзберг Б.А. «Курс экономики» учебник

 

6. Давиденко Л.Н. «Структура суспільного виробництва»