МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Х а р к і в с ь к и й національний університет імені В. Н. Каразіна
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Методичні вказівки
Для самостійного вивчення дисципліни
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Методичні вказівки
Для самостійного вивчення дисципліни
Для студентів денної та заочної форм форми навчання
Освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр
Харків - 2012
ПЕРЕДМОВА
Ці методичні рекомендації укладено для самостійної роботи студентів денної та заочної форм навчання. Указані поради мають допомогти студентам у підготовці до семінарських занять, надавати методичну допомогу в підготовці до поточного, модульного й підсумкового контролю в умовах упровадження кредитно-модульної системи навчання.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Метою курсу є поглиблення знань студентів з історії й теорії української культури, ознайомлення з головними проблемами історико-культурного процесу в Україні в світовому і європейському контексті.
У результаті вивчення курсу студенти повинні:
– знати сучасні інтерпретації історії культури та вміти використовувати їх на українському матеріалі;
– розуміти принципи інтердисциплінарного підходу до вивчення історії української культури;
– знати історичні умови функціонування, основні етапи розвитку танайважливіші події, явища, персоналії українського культурного процесу;
– мати уявлення про етнічні та національні культури народів на території України;
– уміти дискутувати з проблемних, суперечливих питань українського культурного процесу;
– самостійно написати реферат на визначену тему з історії української культури;
– визначити структурно-морфологічні особливості української культури.
Зміст навчальної програма курсу “Історія української культури”
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарські заняття є важливим етапом закріплення, поглибленого вивчення і засвоєння здобутих знань, умінь та навичок. У планах семінарських занять містяться теоретичні питання, винесені на розгляд, тематика рефератів та доповідей, методичні рекомендації щодо підготовки теоретичних запитань, запитаня для самоконтролю й рекомендована література.
Тематика семінарських занять
1. Культура населення України в стародавні часи (2 год).
2. Культура України раннього середньовіччя (2 год).
3. Українська культура доби розвинутого та пізнього середньовіччя (2 год).
4. Культурно-політичні орієнтації українського суспільства (друга половина ХVІ – ХVІІІ ст.) (2 год).
5. Українська культура ХІХ – поч. ХХ ст.(2 год).
6. Українська культура першої половини ХХ ст. (2 год).
7. Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні(2 год).
8. Культура та держава в Україні (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.) (2 год).
9. Культура у регіональних виявах. Слобожанщина як культурний феномен(2 год).
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарське заняття №1
Тема: Культура населення України в стародавні часи
Мета: з’ясувати генезу української культури, ознайомитися з передкультурними феноменами, що мали вплив на формування власне української автентики, й прадавніми субстратами культур, географічно близькими.
План
1. Вступ. Географія та її вплив на українську історію. Україна як культурне пограниччя.
2. Кочова та осіла культури: проблеми взаємин. Екологія, виживання людини в екстремальних умовах.
3. Сучасні дискусії щодо Трипільської проблеми.
4. Хозарський каганат: дискусійні проблеми.
5. Міфологія скіфів. Звіриний стиль у скіфському мистецтві.
6. Антична спадщина в українській культурі.
Теми рефератів, доповідей
1. Головні етапи розвитку історико-культурних досліджень в Україні.
2. Антропоморфна пластика трипільців.
3. Образ змія (дракона в) мистецтві трипільців і народів давнього Сходу.
4. Херсонес- культурний центр античного Причорномор’я.
5. Мистецтво античних міст Північного Причорномор’я.
6. Скіфський звіриний стиль.
7. Монументальна кам’яна скульптура кочовиків на території України.
Методичні вказівки
1. Відповідь на перше питання слід будувати з урахуванням таких моментів: періодизація історії української культури, дослідження історії культури України: М.Грушевський, Д.Антонович, Д. Чижевський, І.Огієнко, І.Лисяк-Рудницький, О.Пріцак, Г.Грабович, О. Забужко, М.Попович. Необхідно дати тлумачення понять “культура”(історизм, людський вимір, співвідношення із поняттям “цивілізація”), культурно-історичні епохи, культурні домінанти в історії української культури, дискретність української культури, культурно-історичні регіони України та Європи. Студент повинен розумітися на географічній визначеності культурно-історичних реалій.
2.У межах другого питання студенти з’ясовують для себе таке: походження людського життя на території України, визначають поняття „археологічні культури”, знайомляться зі специфікою матеріальної та духовної культури землеробів і скотарів. Як протиставлення осілій культурі студенти розглядають феномен „Великий Степ” і культуру кочових племен.
3.Підготовка до третього питання передбачає розуміння місця трипільської культури в світовій культурній скарбниці; специфіки глиняної кераміки трипільців, протоцивілізаційногот характеру культури кукутеня.Студент має орієнтуватися в перебігу дискусії, що стосується питання „Куди щезли трипільці”.
4.Питання, що стосується впливу хозарського каганату на українську культуру, є досить дискусивним, тому студенти мають будувати відповідь, ураховуючи найбільш поширені точки зору на проблему, типу: „хозарський каганат був своєрідної стіною, що захищала Русь від спустошень, які ніс Степ”.
5. Під час підготовки відповіді на це питання студент повинен висвітлити такі моменти, як феномен скіфська «тріада,мистецтво «звіриного стилю», релігійні культи та «культура смерті» кочовиків, модель світу скіфської культури. Необхідно також розумітися на системі життєзабезпечення та побуті кочових народів, знати основні версії занепаду кочових культур
.
6. Відповідь на дане питання передбачає розуміня винятковості й певної замкненості культури Античного Причорномор’я на теренах України та володіння емпірикою, дотичною до античних міфів й історичних джерел. Розкриваємо сутність політичної та культурної історії Тираса, Ольвії, Херсонесу та Боспорського царства, характеризуємо матеріальну культуру та релігійні культи Ольвії та Боспора, визначаємо місце античної спадщини в українській національній культурі.
Література:
1. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен-Львів, 19994. –С.245-272.
2.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.-С.23 – 31.
3. Культурологія: Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2009.- С. 322 – 338.
4. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / кер. авт. кол. А. К. Бичко. – К., 1992.- С.217 – 229.
5. Теорія та історія світової і вітчизняної культури / під кер. Горбача Н. Я. – Львів, 1992. – С315- 340.
Семінарське заняття №2
Тема: Культура України раннього середньовіччя
Мета: з’ясувати специфіку української культури доби Київської Русі, актуалізувати важливість збереження сакральної архітектури в ХХІ ст.,міфології предків тощо.
План
1. Язичницькі вірування східнослов’янських племен.
2. Цивілізаційно-релігійний вибір. Візантія і Русь.
3. „Русь”: версії та гіпотези щодо значення та походження.
4. Київська Русь і Західна Європа.
5. Софія Київська як архітектурний феномен.
6.
Теми рефератів, доповідей
1.Міфологія давніх слов’ян.
2. Монументальна кам’яна скульптура кочовиків на території України.
3. Візантійські культурні впливи в Київській Русі.
4. Образ Марії-Оранти в давньоукраїнському живописі.
5. Собор Святої Софії в Києві та Спасо-Преображенський собор в Чернігові: порівняльна характеристика архітектурних пам’яток.
6. Графітті Софії Київської.
7. Фрески Софії Київської.
8. ”Велесова книга”: міфи і дійсність.
9. Ізборник князя Святослава 1073 р.
10. Монастирі в культурі середньовічної України.
11. Світ давньоруського міста.
12. Походження термінів „Україна” та „Мала Русь”.
Методичні вказівки
1.Відповідь на перше питання передбачає розкриття таких явищ, як етапи слов’янського етноґенезу, матеріальна та духовна культура давніх слов’ян, слов΄янський пантеон богів, культи та міфологія, іранські, германські, балтські паралелі.
2.У цьому питанні студенти з’ясовують винятковість історичної реалії Візантійська імперія та її вплив на культуру народів Північного Причорномор’я, пояснюють поширення християнства, релігійну місію Кирила та Мефодія Солунських та її історичне значення.Окреслюють релігійний вибір та його наслідки для історичної долі східно-слов’янських етносів, враховуючи альтернативи релігійного вибору київських князів й наслідки християнізації.Слід охарактеризувати народну релігію- двовір’я- й особливості давньоруського православ’я.
3.У цьому питанні варто зосередитися на розгляді етнонімії давньоруського літописання як відображення процесу формування самосвідомості українського народу, розкрити найбільш відомі гіпотези походження назви “Русь”.
4.Відповідь на дане питання починаємо з опису особливостей соціальної культури загалом, князівського світу зокрема, дружинної культури домонгольської Русі у зіставленні з рицарською культурою Західної Європи. Також даємо тлумачення давньоруського та західноєвропейського поняття честі, визначаємо особливості матеріальної культури, побуту жителів села та міста, становища жінки в давньоруському суспільстві. Важливим є розуміння феодальної революції на Заході та її відлуння на східнослов´янських землях, відмінностей історичного та культурного розвитку Західної та Східної Європи.
5.У даному питанні варто розглянути особливості сакральної архітектури на прикладах Десятинної церкви, Собору святої Софії у Києві, Спасо-Преображенського собору у Чернігові, Успенського собору Києво-Печерської Лаври.Особливу увагу треба приділити сакральному живопису,фрескам Софії Київської, мініатюрам, мозаїкам, іконі як «вікну в духовний світ», сакральній музиці.
Література:
1. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен-Львів, 19994.- С.273 -282.
2.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.- 57 -113.
3.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010.- 363 – 399.
Семінарське заняття №3
Тема: Українська культура доби розвинутого та пізнього середньовіччя
Мета: з’ясувати специфіку української культури доби Галицько-Волинського князівства як послідовника києворуських традицій, розглянути особливості творення міської культури під упливом Західної Європи.
План
1.Причини піднесення та занепаду Галицько-Волинської держави.
2.“Литовські статути” про політичну культуру, життя та побут різних станів населення українських земель пізнього середньовіччя.
3.Міська культура ГВК: Галич, Холм, Володимир-Волинський, Львів, Белз,Підляшшя.
4. Галицько Волинський літопис.
Теми рефератів, доповідей
1. Галицько-Волинський літопис як пам’ятка давньої літератури.
2. ”Слово о полку Ігоревім”: сучасні дискусії щодо походження пам’ятки.
3. Політична культура шляхти.
4. Замкова архітектура українських земель доби пізнього середньовіччя.
5. Розуміння людини в культурі середньовічної України.
6.Історія давніх святинь: ікона Богородиці,писана євангелістом Лукою –Матка Боска Ченстоховська.
Методичні вказівки
1.У першому питанні зосереджуємо увагу на культурних та політичних зв´язки Галицько-Волинського князівства з Європою: Польщею, Угорщиною, Тевтонським Орденом, папським Римом. З'ясовуємо непересічність постаті Данила Галицького, враховуючи міфи та дійсність.
2.У межах поставленого питання розглядаємо феномени „Русь” і „Литва” з позицій культурних та релігійних пріоритетів. Ураховується татарська та литовська експансія на українські землі, подається порівняльна характеристика.
Велике князівство Литовське аналізуємо за етнічним та конфесійним складом. Студенти також характеризують правову культуру суспільства: “Литовські статути” та „Руську Правду”,православні й католицькі впливи, місце литовської доби в етнокультурній історії українців.
3.У третьому питанні треба зосередитися на специфіці стрімкого зростання міст у ГВК, характері міської забудови, на впливі готики на культуру загалом та на храмобудування зокрема.
4. У четвертому питанні аналізуємо текст Галицько-Волинського літопису. Даємо аналіз літературної пам’ятки з позицій її культурної значущості.
Література:
1. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен-Львів, 19994. – С.282-285
2.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.- С.120 – 154.
3.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010. – С.400-432.
4. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / кер. авт. кол. А. К. Бичко. – К., 1992. – С.256-281.
Семінарське заняття №4
Тема: Культурно-політичні орієнтації українського суспільства (друга половина ХVІ – ХVІІІ ст.)
Мета: з’ясувати осбливості збереження автентичності української культури в умовах унії, експансії Російської держави тощо, розглянути козацьку добу як культурний феномен, познайомитися зі здобутками українського бароко.
План
1. Ренесанс і Реформація на українських землях.
2. Проблеми релігійної толерантності на українських землях.
3. Козацтво як культурно-історичний феномен.
4. Український вплив на російську православну культуру ХVІІ ст.
Теми рефератів, доповідей
1. Братські школи XVI-XVII ст.
2. Герасим Смотрицький.
3. Петро Могила та його культурна спадщина.
4. Українські думи.
5. Шкільна драма ХVІІ-ХVІІІ ст.
6. Вертепний театр.
7. Кобзарство - культурно-історичний феномен.
8. Образ козака в українській поезії ХVІ-ХVІІ ст.
9. Києво-Могилянська академія як передвісник університетів.
Методичні вказівки
1.У першому питанні студенти мають зосередити увагу на таких явищах, як кінець Середньовіччя та початок Нового часу в Європі, загальній характеристиці світоглядних пріоритетів доби відродження.
Гуманістичні та реформаційні ідеї в українській культурі (кінець XV-початок XVII ст.) варто також дослідити бодай у загальних рисах.
2. Відповідь на друге питання будуємо з урахуванням таких моментів: Річ Посполита – багатонаціональна держава, її політична, релігійна та правова культура, етнічні та релігійні меншини, проблема релігійного та культурного діалогу.
Аналізуємо нові явища в українській культурі: міста, монастирі, магнатські резиденції та шляхетські помістя як осередки культурного життя, шляхетську ментальність, спосіб життя, етос, жінку в шляхетському середовищі, культурно-релігійну топографію українського середньовічного міста (на прикладі Львова). Освіту, багатомовність вивчаємо на прикладі тримовних колегіумів і їх значенні в культурі православного світу, Острозького науково-освітнього та культурного центру: школа, друкарня, науково-літературний гурток.
Проблема міжконфесійного діалогу на українських землях повинна висвітлюватися на прикладі Брестської церковної унії.
3.Релігійно-національне відродження в Україні у першій половині ХVІІ ст. та його вплив на культуру інших народів православного світу треба розглянути крізь призму козацького руху. Козаччина аналізується у контексті історичної пам’яті та історичної літератури. Усну народну творчість, кобзарство студенти висвітлюють на прикладах дум, балад, історичних пісень. Мають бути проаналізованими етнографія Запоріжжя: етнічний склад, віра, заняття, звичаї, норми поведінки (“лицарська реґула”), військове мистецтво запорозького козацтва, козацька демократія, міжнародні зв´язки Запоріжжя та спроби створення єдиного європейського антитурецького фронту.
4.Український вплив на російську православну культуру ХVІІ ст.студенти повинні відстежити на прикладі діяльності Києво-Могилянської академії. Слід висвітлити вагомість постаті Петра Могили та його спадщини,а також Києво-Печерської Лаври і Києво- Могилянської колегії як науково - освітніх і культурних центрів, о постійно рекрутували в Росію вчених і духовенство
Література:
1. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен-Львів, 19994. – С.288-293.
2.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.- С.159-200.
3.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010. – С.434-466.
Семінарське заняття №5
Тема: Українська культура ХІХ – поч. ХХ ст.
Мета: з’ясувати осбливості збереження автентичності української культури у складі Російської держави тощо, познайомитися з найбільш значущими пам’ятками архітектури, створеними в естетиці класицизму, зокрема ампіру.
План
1. Класицизм і романтизм у російській культурі та його українська „версія”.
2. Проблема різних типів ідентичності в українському суспільстві.
3.Т.Г.Шевченко, О.С.Пушкін, А.Міцкевич: проблеми становлення національної ідеології та культури слов’янських народів.
4. Західна та Східна частини України: пошуки національної єдності.
Теми рефератів, доповідей
1. Вплив культурних рухів слов’янських народів на українське національне відродження в першій пол. ХІХ ст.
2. М.Костомаров – історик України. Праця „ Две русские народности”.
3. Князь М.Цертелєв – збирач українських дум.
4. ”Енеїда” І.Котляревського та її вплив на формування нової української літератури.
5. Семантика символів в поезії та живописі Т.Шевченка.
6. Журнал “Київська старовина”.
7. ”Літературно-науковий Вісник” – перший український “товстий “ журнал.
8. Український селянин в творах українських письменників др.пол. ХІХ – поч. ХХ ст.
Методичні вказівки
1.Відповідь на перше питання має враховувати розуміння таких понять, як імперії та нації (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.), кінець доби Ancien Régime в Європі, політичні революції та промисловий переворот на Заході, розуміння феномену ліберального націоналізму, поняття романтичної культури, української тем в романтичній культурі Європи.
Польський соціокультурний світ Правобережної України. Історичний портрет Михайла Чайковського. “Українська школа” в польській літературі.
Україна в російській культурі. Феномен Миколи Гоголя. Українська тема в російській романтичній літературі та історіографії.
Українське національно-культурне відродження кінця ХVІІІ-першої пол. ХІХ ст.: основні етапи та особливості розвитку.
Феномен І.Котляревського в українській культурі.
Збирання та публікація пам’яток усної народної творчості: М.Цертелєв, М.Максимович, П.Лукашевич, І.Срезневський. “Русалка Дністровая”.
Збирання та вивчення історичної спадщини: Д.Бантиш-Каменський, О.Мартос, М.Маркевич, А.Скальковський, О.Бодянський, М.Максимович.
Вивчення та розвиток української літературної мови. Граматика О.Павловського. Студії з української лексикографії П.Білецького–Носенка, М.Маркевича, П.Куліша. Поява українського правопису на фонетичній основі (“Кулішівка”).
Становлення нової української літератури: Г.Квітка-Основ'яненко, П.Гулак-Артемовський, Є.Гребінка, М.Шашкевич.
Друкарство. Журналістика. Перші українські літературно-наукові альманахи та збірники.
Особистість та життєвий шлях Тараса Шевченка. Творча діяльність. Місце Т.Шевченка в історії української культури. Сучасні дискусії довкола особи та творчості Т.Шевченка.
П.Куліш і М.Костомаров: інтелектуали нової доби.
Полеміка щодо української мови та літератури в російському суспільстві. В.Бєлінський та українське питання.
Ідентичності українського, російського та польського суспільства: домодерні та модерні.
Основні тенденції та напрями культурного процесу в Східній Європі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Позитивізм, реалізм, модернізм, становлення масової культури.
Організаційна та політична стадії та завдання українського національного руху. Регіональний та соціальний виміри українського культурного процесу.
Еволюція політичної культури Наддніпрянської і Західної України в умовах становлення парламентських інституцій і регіональних органів самоврядування.
Українські освітні, культурні, наукові та просвітницькі установи та організації, періодика на східних і західних землях: порівняльна характеристика.
Психологічний портрет, побутове життя українського селянина, інтелектуала-народника, земського діяча, революціонера-підпільника.
Українська література: еволюція тематики, проблематики, жанрів. М. Вовчок, А. Свидницький, Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, П. Мирний, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, О.Кобилянська. Український модернізм. Вплив ідей Ф.Ніцше на ідеологію українського модернізму. «Молода Муза» та «Українська Хата». Історико-психологічний портрет Лесі Косач (Українки), В.Винниченка.
І. Франко та його місце в історії української культури.
Український театр та його роль у формуванні національної ідентичності: від професійних труп до професійних стаціонарних театрів. М. Кропівницький, М. Старицький, М. Садовський, П. Саксаганський. Українська драматургія.
Українська музика: С. Гулак-Артемовський, П. Сокальський, П.Ніщинський, М.Лисенко. Образотворче мистецтво. Передвижники і Україна. С.Васильківський, І. Труш, Т.Копистинський.
Урбанізація та формування культурного середовища великого індустріального міста. Архітектура українських міст. Український архітектурний модерн.
Побут, розваги міського начелення. Становлення масової культури в Українських землях Російської та Австро-Угорської імперій. Кіно. Кінозірки німого кіно. Спорт. Участь в олімпійському русі (М.Бутовський). Іван Піддубний.
Література:
1. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен-Львів, 19994.- С.305-315.
2.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998. – С.284-369.
2.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010. – С.474-504.
Семінарське заняття №6
Тема: Українська культура першої половини ХХ ст.
Мета: ознайомити студентів з основними здобутками української культури доби модернізму й розстріляного відродження
План
1.Традиція та модерн в українській культурі.
2.“Літературна дискусія” в УСРР 1925-1928 рр.: між комунізмом і націоналізмом.
3.Становлення українського кіно. О.Довженко.
4.Розстріляне відродження в культурі УРСР.
Теми рефератів, доповідей
1. Образ жінки в романах В.Винниченка.
2. М.Старицький – діяч українського театру.
3. І.Франко: філософські та естетичні погляди.
4. Творчість С. Васильківського.
5. М. Лисенко і музична культура культура в Україні кінця ХІХ – поч. ХХ ст.
6. Реформи середньої освіти в УСРР в 1920-1930-ті рр.
7. Український футуризм.
8. Естетика театру Л.Курбаса.
9. Зародження українського кіно.
10. Живопис “бойчукістів”.
11. Архітектура конструктивізму в Україні і Західній Європі в 1920-1930-ті рр.: порівняльний аналіз.
Методичні вказівки
1.При підготовці до першого питання варто з’ясувати для себе специфіку європейського модерну, й аж тоді визначати унікальні риси вітчизняного модернізму в усіх його мистецьких виявах. Слід розглянути основні тенденції та напрями культурного процесу в Східній Європі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): позитивізм, реалізм, модернізм, становлення масової культури; еволюцію політичної культури Наддніпрянської і Західної України в умовах становлення парламентських інституцій і регіональних органів самоврядування; українські освітні, культурні, наукові та просвітницькі установи та організації, періодику на східних і західних землях: порівняльна характеристика; психологічний портрет, побутове життя українського селянина, інтелектуала-народника, земського діяча, революціонера-підпільника; український театр та його роль у формуванні національної ідентичності: від професійних труп до професійних стаціонарних театрів. М. Кропівницький, М. Старицький, М. Садовський, П. Саксаганський; українську музику: С. Гулак-Артемовський, П. Сокальський, П.Ніщинський, М.Лисенко; образотворче мистецтво: передвижники й Україна (С. Васильківський, І. Труш, Т. Копистинський);
Урбанізація та формування культурного середовища великого індустріального міста. Архітектура українських міст. Український.
Тема ІІІ. Українська культура ХХ – початку ХХІ cт.
2. Друге питання готуємо в такій послідовності: політика українізації в 20-х рр. ХХ ст. та її оцінка в науковій літературі; комуністичні реформи в сфері освіти, науки та культури; традиціоналізм і модернізм в українській культурі радянської доби; комунізм і націоналізм; феномен українського націонал-комунізму (20-і рр.): О. Шумський, Волобуєв, М. Хвильовий.
Розглядаємо далі українську літературу: нові тенденції; мистецькі об´єднання(неокласики, «Гарт», «Плуг», «ВАПЛІТЕ»). У межах літературного процесу зупиняємося на аналізі літературної дискусії 1925-1928 рр.
3. Український неоромантичний кінематограф і творчість О.Довженка аналізуємо у порівнянні з театральними експериментами Леся Курбаса.
4. Розстріляне відродження в культурі УРСР треба розглядати, зважаючи на конструктивізм в архітектурі, скульптуру («скульптомалярство» Олександра Архипенка), український живопис (школа «бойчукістів»).
Окремим пластом розглядаємо літературу в тоталітарній державі як історико-культурний феномен. Тоталітарна ідеологія як секулярна релігія та її вплив літературу. Культура в тоталітарній державі: мартиролог репресованих митців.
Сталінська „культурна революція”. Зміни в національній політиці. „Великий відступ”: від марксизму до російського імперського етатизму та націоналізму.
Література:
1.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.-С.448-471, 537-572.
2.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010. – С.506-524.
3. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / кер. авт. кол. А. К. Бичко. – К., 1992.- С.302-321.
Семінарське заняття №7
Тема: Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні
Мета: познайомити студентів зі специфікою розвитку укрїнської культури в умовах тоталітаризму
План
1. Історико-культурний феномен „Радянської людини”.
2. Політика історії в СРСР та місце в ній України.
3. Шістдесятництво як явище, його витоки, персоналії, значення.
Теми рефератів, доповідей
1. Тема міста в українській культурі.
2. Проблема захисту української мови у публіцистиці І.Дзюби.
3. Є.Сверстюк як культуролог.
4. С.Параджанов і українське “поетичне кіно”.
5. Історична проза П.Загребельного.
6. Стан середньої освіти в УРСР в 1950-1980-ті роки.
7. Поезія Л.Костенко 1960-х років.
8. Міф про радянську людину в українській літературі тоталітарної доби.
9. О.Гончар і українська культура другої пол. ХХ ст.
10. Українська інтелігенція 1950-1970-х рр.: особливості формування, світогляд, місце у суспільстві.
Методичні вказівки
1. Підготовка до першого питання передбачає з’ясування таких моментів, як: українська культура в часи Другої світової війни; образ ворога у публіцистиці та кінематографі доби війни; національні та радянські компоненти офіційної пропаганди та ідеології; нацистська пропаганда на окупованій території; проблема виживання на фронті та в тилу, побутова культура в екстремальних умовах; українські „остарбайтери”; національні стереотипи у взаєминах українців, поляків, євреїв, росіян, німців.
Особливості національної політики радянського керівництва в повоєнний період, курс на “злиття націй “ та формування “ нової історичної спільноти” – радянського народу, антисемітизм варто аналізувати в контексті їх виявів у культурі.
2. Панування «соціалістичного реалізму» в українській культурі та мистецтві, система ідеологічного контролю за культурою, освітою та наукою в 1960-1970 рр. мають бути проаналізовані з огляду на політичні пріритети в СРСР і місце України в ньому. Радянський монументалізм в архітектурі, скульптурі та живопису слід розлянути на зразках соцреалістичних творінь.
3. Тут варто охарактеризувати за персоналіями „шістдесятників”: В.Симоненко, Л.Костенко, І.Драч, М.Вінграновський, В.Стус. Українська публіцистика розглядається на прикладах постатей І.Дзюби та його праці “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, В.Чорновола (“Лихо з розуму”), Є.Сверстюка.
Гуманістична течія в українській літературі: О.Гончар, П.Загребельний, М.Стельмах, Р.Іваничук, апологетична течія в літературі: В.Канівець, А.Головко, В.Козаченко, В.Собкоаналізуються побіжно.
Українське кіно. С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Ілленко, І.Миколайчук, Р.Балаян, К. Муратова. “Поетичне кіно” та його доля.
Література:
1.Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.-С.621-675.
2.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010.- С.547-565.
3. Теорія та історія світової і вітчизняної культури / під кер. Горбача Н. Я. – Львів, 1992.- С.387-455.
Семінарське заняття №8
Тема: Культура та держава в Україні (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.)
Мета: ознайомити студентів зі здобутками новітньої української культури, продемонструвати різницю між традиційною та постмодерною тенденціями в культурі
План
1. Культурна політика незалежної Української держави в галузі освіти, науки та культури.
2. Глобалізація та її вплив на розвиток сучасної української культури.
3. Сучасна молодіжна культура: специфіка українських реалій.
Теми рефератів, доповідей
1.ХХ ст.: установи, концепції, здобутки.
2. Проблема реституції культурних цінностей в українсько-російських взаєминах 1990-х років.
3. Образ українця в сучасній українській публіцистиці.
4. Телебачення в незалежній Україні.
5. Модернізм і сучасне українське кіно (Ю.Іллєнко, К.Муратова).
6. Масова культура в Україні (кінець ХХ- поч. ХХІ ст.).
Методичні вказівки
Західний молодіжний контркультурний рух та його вплив на українську молодь. Перші молодіжні неформальні об´єднання. Український рок та поп-культура. Фестивалі «Червоної Рути».
“Структури повсякденності” доби занепаду розвиненого соціалізму.
“Homo Soveticus” – продукт радянської культурно-національної політики: світогляд, громадянська культура, побут.
1. Відповідь на перше питання має розгортатися в такому порядку: історичні умови розвитку культури в Україні на рубежі ХХ-ХХІ століть, інформаційна революція, глобалізація; громадяни незалежної України в пошуках культурної ідентичності, культурна експансія Заходу і Росії.
Традиції, модерн та постмодернізм у сучасній українській культурі аналізуємо за окремими блоками: Архітектура. Малярство. Скульптура. Театр: творчі пошуки. Телебачення, кінематограф, відео. Проблеми вітчизняного шоу-бізнеса. Рок та поп-музика. Мода та фешн-індустрія України. Мистецькі об´єднання.
2. У межах другого питання зупиняємося на аналізі постмодерністської течії в сучасній українській культурі, філософії та суспільно-політичній думці: (українська література доби постмодерну: Ю.Андрухович, О.Ірванець, В.Неборак, Іздрик потребує детальної характеристики).Глобалізація та її вплив на українськумкультуру розглядається на співставному аналізі традицій та постмодернізму.
3. Це питання є цікавим для молодіжної аудиторії, тож відповідь будуємо таким чином: молодіжна субкультура в сучасній Україні та західний молодіжний контркультурний рух і його вплив на українську молодь; перші молодіжні неформальні об´єднання. український рок та поп-культура. Фестивалі «Червоної Рути»; “структури повсякденності” доби занепаду розвиненого соціалізму, “Homo Soveticus” – продукт радянської культурно-національної політики: світогляд, громадянська культура, побут.
:
Література:
1. Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 1998.- С.683-714.
2.Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. за ред. М. М. Заковича. – К., 2010.- С.566-578.
3.Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / кер. авт. кол. А. К. Бичко. – К., 1992.- С.491-519.
Семінарське заняття №9
Тема: Культура у регіональних виявах. Слобожанщина як культурний феномен
Мета: ознайомлення студентів зі здобутками культури Слобожанщини та культурних надбань української діаспори
План
1.Специфіка культури етнічних груп України.
2. Харків- культурний центр Слобідської України.
3. Екзильна українська культура.
Теми рефератів, доповідей
1Роль Слобідської України у становленні української культури.
2.Значення слобідської культури для культури Росії.
3.Духовне життя Слобідської України ХVIII ст.
4.Виникнення першого в Україні постійного театру.
5.Харків як просвітницький центр України.
6.Музична культура Слобідської України.
7.Перша художня школа в Україні.
8.Г. Сковорода й Слобідська Україна.
9.Література Слобідської України.
10.Становлення художніх шкіл на Слобожанщині.
11.Театр «Березіль» у Харкові.
12.П. Чайковський і Харків.
13.Тенденції розвитку сучасної художньої культури на Слобідській Україні.
Методичні вказівки
1. У межах першого питання студенти відповідають на такі локальні блоки: що таке материкова й екзильна культура; феномен культурні регіони України (Галичина, Полісся, Покуття, Поділля, Буковина, Слобожанщина та ін.).Етнічні особливості культури регіонів досліджуємо на прикладах діалектного мовлення, етнічного строю, вишивки, побуту, культури повсякдення (світські й релігійні виміри).
2. Відповідь на друге питання має містити інформацію про Харків як центр Слобідської України, історичну довідку про місто як осередок громадського й центр політичного жмття України ХХ ст. Варто підготувати презентацію „ Визначні пам’ятки культури Харкова”.
3. Екзильна культура аналізується з урахуванням таких феноменів, як Нью-Йоркська школа поетів, культура ДіПістів, Мистецький Український Рух і Юрій Шерех. Творчість архітектора Архипенка, співачки Квітки Цісик, художника Івана Марчука.
Література:
1. История города Харькова (с древнейших времен до конца ХVIII в.): учеб. пособие для сред. общеобразоват. учеб-воспитат. учреждений / Науч.-метод. пед. центр Упр. образования г. Харькова; сост. Е. Е. Кононенко. – Х., 1997. – 66 с. – Библиогр.: С. 64–66 (57 назв.).
2. Лейбфрейд А. Ю. Харьков от крепости до столицы / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова: заметки о старом городе. – Х.: Фолио, 1998.– 336 с.: ил. – Библиогр.: С. 333–334.
3. Основи художньої культури / під ред. В. О. Лозового. – Х., 1999. – Ч. 2.
4. Харків: центр освіти, науки, культури: путівник / [С. М. Пуделко, С. І. Посохов]; Міжнар. асам. україністів та ін. – Х.: ОКО, 1996.– 60 с.
5. Художня культура Слобідської України: навч. посіб. / [Н. Г. Межова,
О. В. Сердюк, О. Л. Шино та ін.]; Нац. юрид. акад. України. – Х., 1995. – 108 с.
Критерії оцінювання
Загальна кількість балів – 100, зокрема максимальна оцінка першого і другого модулів в балах – 35, третього – 30. Максимальна оцінка письмового іспиту –15 балів.
Оцінка роботи (за один модуль) складається з:
- відвідування лекцій та практичних занять 2-5 балів (2-3 бали)
- активної роботи на практичних заняттях (фіксовані виступи, участь в обговоренні питань) 2-10 балів (2-7 балів)
- написання та захист реферату 1-5 балів
- виконання підсумкової контрольної роботи, тестового завдання 7-15 балів
Загальні оцінки за один модуль 12-35(30) балів.
Інші форми роботи, що мають принести додаткові бали (бонуси) за роботу протягом семестру, незалежно від модуля:
- участь у науковому гуртку, включаючи виступ із доповіддю або доповідь на науковій конференції (за наявності друкованої програми) 5-10 балів
- публікація тез доповіді на науковій конференції або статті у збірниках наукових праць, матеріалах конференції 15 балів.
ЛІТЕРАТУРА
Навчальні посібники:
Історія української культури: Зб.матеріалів і документів / Упоряд.
Білик Б. та ін. – К., 2000.
Історія української культури: Побут.Письменництво. Мистецтво. Театр.Музика. / За ред. І.Крип'якевича. К., 1994.
Культура і побут населення України.- 2-е вид., доп. та перероблене.- К., 1993.
Культурологія: Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб./ За ред М.М.Заковича.- К., 2004.
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб.- К., 2002.
Попович М. В. Нарис історії культури України.- К., 1999.
Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця ХVІ ст.: Навч.посібник.- К., 1996.
Українознавство: Хрестоматія – посібник: У 2 кн.- К., 1997.
Українська культура: історія і сучасність: Навч.посібник для студентів університетів і пед.інститутів /Черепахова С.О., Скотний В.Г., Бичко І.В., Біленко Т.І. та ін. – Львів, 1994.
Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб./За ред. М.Заковича. – К., 2001, 2002.
Українська культура: Лекції / За ред Д.Антоновича.- К., 1993.
Українська художня культура: Навч.посіб. - К., 1996.
