Культура України першої половини ХVІІ ст.

Питання № 13

· Перебування українських земель у складі Речі Посполитої наперед визначало розвиток української культури в умовах національного, феодального та релігійного гноблення.

· Зростання національно-визвольного руху українського народу в другій половині XVI ст. сприяло визнанню культурного розвитку як невід'ємної умови, що забезпечувала зростання національної свідомості українців та протистояння польській експансії.

· Українська культура взаємодіяла із західноєвропейськими. Українці (найбільш обдаровані молоді люди, переважно діти козацької старшини, навчалися у кращих університетах Європи. Завдяки цьому прогресивні західні ідеї мали добрий ґрунт в Україні.

Освіта. Провідну роль у розвитку української освіти продовжували відігравати братства. Засновані ними школи були не тільки закладами освіти, а й однією з форм боротьби проти колонізаторської політики польського уряду.

На поч. XVIІ ст. центр освіти переміщається з Острозької академії до Києва, де в 1615 році була відкрита братська школа. Паралельно зі школою митрополит Петро Могила заснував у Печерській лаврі гімназію. З ім'ям викладача цієї гімназії Інокентієм Гізелем пов'язаний вихід у світ “Київського синопсиса” (вважається одним із перших підручників з історії України). У 1632 році шляхом об'єднання Київської братської школи з Лаврською був створений Київський колегіум (з 1701 р. — академія). Незважаючи на проблеми, Києво-Могилянська колегія була найпрестижнішим вищим навч. закладом на східнослов'ян. землях. Водночас колегія була центромборотьби проти наступу католицизму й уніатства.

Книгодрукування. У зв'язку з розвитком освіти та науки в Україні зростав попит на книги. На поч. XVII ст. у різних містах України діяло близько 40 друкарень (Львів, Острог, Київ, Яворів, Почаїв, Луцьк). Значним центром книгодрукування стала Києво-Печерська лавра, друкарню якої устаткував Є. Плетенецький. Першим тут побачив світ Часослов (1617 р.) Найвідоміші тогочасні друкарі: Памво Беринда (автор і видавець першого друкованого українського словника “Лексикон славеноросскій...”, 1627 р.) та Лазар Баранович (засновник Новгород-Сіверської друк., яку у 1679 р. переніс до Чернігова).

Розвиток укр. мови. Тогочасні офіційно-ділові документи, значна частина худ. і релігійних творів написана староукраїнською мовою. Цінною мовною пам'яткою тієї доби стало Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'ян. на тогочасну книжну укр. Мову (1556-1561 рр., перекладачі: М. Василевич та Григорій, архімандрит Пересопницького монастиря на Волині).

Література. Наступ на Україну контрреформації у специфічній формі Берестейської унії дав початок полемічній л-рі, яка розвивалася на поч. XVII ст. найшвидше. Письменники-полемісти І. Вишенський (“Послання до єпископів”), Г. Смотрицький (“Ключ до царства небесного”), І. Борецький (“Протестація”), М. Смотрицький (“Тренос”), З. Копистенський (“Палінодія...”), Л. Баранович (“Меч духовний”) обстоювали права православної церкви, у свою чергу, І. Потій (“Унія”) й П. Скарга (“На захист Берестейської унії”) підтримували об'єднання церков. Полемічна л-ра відіграла важливу роль у пробудженні національної та соціальної свідомості. У цей період в Україні поширюється також перекладна л-ра, з'являютья наукові праці, які належать перу укр. авторів. Далі розвивалися традиції паломницької л-ри. Із XVII ст. залишилася багата й різноманітна поетична спадщина.

Зародження театру. В Острозькій школі, Києво-Могилянському колегіумі влаштовували театралізовані вистави — шкільні драми, присвячені найбільшим християнським святам — Різдву та Великодню, в антрактах ставили комедійні інтермедії на побутові теми. У цей час зародився також мандрівний ляльеовий театр — вертеп.

Архітектура здебільшого продовжувала традиції архітект. мистецтва попередньої епохи. Розбудовув. старі міста (Львів, Кам'янець, Острог) і з'являлися нові (Броди, Станіслав). Не втрачало значення будівн. оборонних споруд (замки у Збаражі, Бродах, Підгірцях) і церковне будівн. (Троїцький монастир у Межиріччі, Хрестовоздвиженська церква в Луцьку, церква Різдва Христового в Галичі). Зразком архітектурного мистецтва цього періоду був Львів.

Живопис. Образотворче мистецтво цього періоду досягло високого рівня розвитку. Це насамперед церковний монументальний живопис та іконопис. Набули поширення також такі жанри як портрет (портрети Криштофа Збаразького та Яна Даниловича) та гравюра.

Таким чином, на поч. XVII ст. у складних умовах іноземного поневолення та постійної агресії чужинців самобутня українська культура не тільки збереглася, а й далі розвивалася.

Питання № 16