У статті розглянуто особливості, яких набувають процеси соціальних комунікацій в умовах розвитку нового комунікаційного середовища в Інтернет, що складається як соціальна надбудова на базі сучасної технологічної інфраструктури. Зазнають змін і умови перебігу наукових комунікацій.
«Суспільне життя залежить більшою мірою від характеру засобів, за допомогою яких люди підтримують між собою зв’язок, ніж від змісту їх повідомлень...Не знаючи дії засобів комунікації, неможливо зрозуміти суспільні і культурні зміни».
М. Маклюен
«Техніка не детермінує суспільство, вона дає лише нові можливості, але визначає все спосіб її соціального використання».
А. Турен
Постанова проблеми. Статистичні показники зростання кількості користувачів мережі Інтернет демонструють експоненціальний ріст його використання у всьому світі. З 2000 по 2005 рік чисельність українського сегменту збільшилася у 26 разів [1]. Цей процес продовжується і спричиняє інтенсифікацію комп’ютеризації найрізноманітніших соціальних процесів та посилення ролі Інтернету у функціонуванні організацій.
Інтернет виступає як в традиційній ролі – медіа, – так і в ролі складного комунікаційного середовища, якому притаманні риси особливої нової комунікаційної культури. Наукові комунікації, що опосередковані Інтернетом, зазнають впливу комунікаційних характеристик цього середовища. Виходячи з практичної точки зору, можна визначити як позитивні, так і негативні наслідки цієї ситуації.
Дослідження особливостей комунікаційного середовища, що утворюється в Інтернеті завдяки комбінації технічних та соціальних факторів, є, на наш погляд, досить актуальним. Теоретичне осмислення різних аспектів комунікації в Інтернеті є в роботах Г.С. Батигіна (соціологія Інтернету), М.Н. Грачова, В.Н. Щербини, О.В. Одаренко, А.В. Чугунова, Д.В. Іванова й ін. Проблемами проведення наукових досліджень в Інтернеті і розвитку відповідної методології займається російська дослідниця Т.В. Філіппова. Дослідження процесів електронної комунікації належать Й. Бордвейку, Б. Ван Кааму, в контексті висвітлення питання моделювання вони розглядалися також М. Морріс, К. Оган, М. Гледвеллом. Але у цілому Інтернет-комунікації є новою темою, ще мало дослідженою вітчизняними соціологами, тому в ході статті ми будемо спиратись здебільшого на результати, отримані в ході проведеного нами у 2005-06 роках дослідження моделей комунікаційних процесів в середовищі Інтернет.
Мета роботи: встановити фактори впливу особливостей середовища Інтернет на перебіг наукових комунікацій, що ним опосередковуються.
Розглянемо особливості соціальної комунікації, що відбувається в Інтернеті.
На наш погляд, влучне спостереження належить М. Морріс і К. Оган: «Інтернет грає з елементами джерело-повідомлення-одержувач традиційної моделі масової комунікації, іноді розміщуючи їх у традиційні схеми, іноді – в цілком нові конфігурації» [2]. В Інтернеті можна зустріти найрізноманітніші форми процесу комунікації. Поряд із класичним листуванням та іншими заздалегідь чітко спланованими актами комунікації (які здобувають швидкість і незалежність від просторових обмежень), в Інтернеті виникає ціла сукупність нових явищ, пов’язаних із поширенням вільного пошуку інформації – діяльністю так званих пошукових систем.
У статті С. Харнада «Пост-гутенбергова галактика: четверта революція в засобах виробництва знання» процес написання тексту в Інтернет позначається словом skywriting, - тобто «написання знаків в небі», що відображує можливість «одразу і миттєво» побачити електронний текст з будь-якої точки світу, на відміну від друкованого тексту [3]. Насправді, звичайно ж, не одразу і миттєво розходиться текст у мережі Інтернет, але шляхами соціальних мереж та мультикастів (один-багатьом) – якщо це нагальне повідомлення. Або, якщо повідомленя не нагальне і не викликає потреби одразу його розповсюдити, воно стає доступним за допомогою використання пошукової системи. Прикладом (це є і прикладом успішної конкуренції Інтернет-телебачення зі своїм традиційним реальним аналогом) є події, що пов’язані з катастрофічним паводком у Новому Орлеані. В той час, як національні канали Америки применшували масштаби трагедії, в мережі Інтернет з’явились відеосюжети, які відображали реальний стан подій, що були відзняті звичайними людьми – свідками трагедії.
В Інтернеті інформацію неможливо приховати – немає цензури (мається на увазі Інтернет загалом, модерування форумів конкретної тематичної спрямованості не може стати тут на заваді), повідомлення з’являються і розповсюджуються швидше, вільно і не опосередковано, наприклад, новинним дискурсом, - як ми до того звикли в ЗМІ. Інформаційний простір, не враховуючи мовного бар’єру, індиферентний до кордонів національних держав і не підлягає звичайним методам зовнішнього контролю. Приведемо думку різних вікових груп щодо питання: «Чи вважаєте ви, що в українському інтернеті можна вільно висловлюватися?». Загалом, процент позитивно настроєних щодо цього питання респондентів зберігається у всіх групах на рівні біля 75%, за виключенням скептично налаштованої групи користувачів віком 45-54 років, де сумарно цей процент складає 60,98%. Представники молодших поколінь більш схільні вірити в свободу слова в Інтернеті – лише біля 11% респондентів віком від 15 до 44 років відповіли на це питання негативно. У віковій групі 45-55 років не вважають Інтернет вільним джерелом висловлювань 26,11% опитаних, а в групі 55 років і більше негативну відповідь дали 17,72%. [4].
Пошукові системи ведуть статистику пошуку тих чи інших слів, і це активно використовується поки що в маркетингу, а також дає інформацію щодо актуальних проблем, які цікавлять користувачів Інтернет.
В умовах пошуку в Інтернеті активність в комунікації надходить від одержувача, цей момент вже відображено у консультаційній моделі, де індивід «запитує» необхідні відомості в інформаційному сховищі (сервер або інший банк даних, у найбільш простому варіанті - робота з книгами в бібліотеці), самостійно вибираючи місце, час і тему повідомлення [приводиться по 5]. У моделі, характерній для телерадіомовлення, умови отримання повідомлення визначаються його відправником.
Із пасивного отримувача інформації, який сприймає з прорахованою частотою акти пропаганди в моделі «відправник-массам», актуальній для докомп’ютерної епохи, індивід перетворюється в Інтернеті в активного шукача інформації, в суб’єкта, який може, крім того, доповнити повідомлення, «проголосувати» своєю присутністю на сторінці за популярність того чи іншого Інтернет-ресурсу: кількість відвідувань підраховується програмами-лічильниками і є важливою умовою для визначення вартості розміщення на сторінці прибуткових банерів. Інтернет передбачає вільний ринок джерел інформації та їх конкуренцію. Сукупність джерел комунікації постійно збільшується за рахунок нових, що створюються користувачами, діяльність яких за допомогою пошукових систем стає досяжною широким верствам споживачів інформації. Г.С. Батигін пише про те, що Інтернет, скоріш за все, не підвищує інтенсивність споживання інформації, тобто кількість читачів може і не збільшитись, проте кількість тих, хто пише повідомлення, може рости майже безмежно [6].
Повідомлення в електронному середовищі функціонує автономно від свого творця (відправника). Часто воно передається в незмінному вигляді ланцюгом контактів соціальної мережі (електронний текст легше не змінювати і переправляти наступному реципієнту в початковому вигляді). В результаті, повідомлення існують в цьому континуумі відособлено, непередбачено фрагментуються і переміщуються, помножуються, завдяки чому навіть при бажанні їх складно вилучити з мережі (наприклад, з політичних міркувань чи інше).
Таким чином, в основу моделей, що відображують нові способи комунікації (те істотно нове, що надає Інтернет) потрібно ставити активного суб’єкта, що сам шукає інформацію («надає запит»), на противагу пасивному реципієнту інформації в минулому. Це перше ускладнення, з яким зустрічаються класичні моделі: напрям комунікації йде окремо і від відправника, і від отримувача.
Наступним моментом, пов’язаним із попереднім, що відрізняє нові способи комунікації, стає інтерактивність і посилений, у порівнянні з попередніми типами, механізм зворотнього зв'язку. Це пов'язано із суб’єктністю, формуванням активної ролі користувача.
Самому повідомленню властиві селективність з обох сторін. Важливою є незалежність повідомлення в інформаційному континуумі Інтернет.
Тут доречно згадати аналогію з поняттями, введеними в процесі аналізу фольклорної комунікації Ю. Лотманом [7, с.105]. Він виділяє два типи повідомлення, які алегорично називає «скульптурою» та «іграшкою». «Скульптура розрахована на споглядання: вона - монолог, який повинен бути почутий, але не вимагає відповіді, вона - повідомлення, яке адресат повинен одержати». Іграшка, на противагу цьому, не ставиться на постамент: з нею потрібно робити різні маніпуляції, інакше вона втрачає сенс. Подібним чином, стосовно до середовища Інтернет, повідомлення стають «іграшками»: їх коментують, доповнюють своїми думками, передруковують, доконструйовують (приклад прояву цього явища – «Вікіпедія», проект вільної багатомовної енциклопедії, у якій користувачі можуть правити й доповнювати статті [8]). Постамент тут стає неможливим.
Стосовно Інтернет іноді вживається модель «багато - багатьом», що не відображує конкретного процесу передачі інформації, а дає ніби погляд зверху на процеси, що відбуваються. Наприклад, Л.Б. Самійленко пише: «Основною відмінністю Інтернет від інших засобів масової інформації є багатоспрямована комунікаційна модель «багато - багатьом», у якій кожний абонент має можливість звертатися до інших абонентів і можливість здійснювати зворотний зв'язок» [9].
У Інтернеті зазнає невдачі релевантний для докомп'ютерної епохи концепт «тотального впливу»: наявність «маси», беззахисної перед потоком інформації й тими, хто її виробляє і транслює. Сутність парадигми
«тотального впливу» полягає в тому, що користувачі світової інформаційної мережі являють собою гомогенну інертну масу, що не здатна свідомо протистояти глобальному інформаційному потоку.
Формами упорядкування в інформаційному просторі українського сегменту Інтернет на даний момент слугують:
1) На міжособистісному рівні передачі інформації: контакт як двосторонній зв'язок, при якому обидва індивіди пізнають один одного за ім’ям або e-mail чи іншим засобом ідентифікації в Інтернет, «some kind of preexisting connection» (соціальні мережі) [10].
2) На знеособленому рівні:
- пошукові системи (можуть ознайомити з досягненнями в досліджуваній області в багатьох країнах світу; за допомогою пошукових систем можна знайти посилання на не досяжну у країні літературу, знайти колег за темою в закордонних дослідницьких осередках та ін.);
- «р-2-р» - тематичні мережі обміну інформацією (файлами, повідомленнями), що вимагають реєстрації або встановлення відповідних програм на комп'ютер користувача (вони дають часткове упорядкування за основною темою та метою комунікації; в наукових цілях вони поки що мало застосовуються);
- сайти тематичні й співтовариств (здійснюють збір однотипної інформації, дають посилання на собі подібні, формують мережі).
Висновки. Виходячи з вищезазначеного, більш конкретно зупинимося на наступних особливостях наукової комунікації в Інтернеті.
На рівні міжособистісної комунікації першим і позитивним наслідком для наукової діяльності є подолання простору і часу за допомогою Інтернету, тобто суттєве зменшення впливу просторово-часових перешкод на комунікацію. Важливою є можливість миттєвої одночасної розсилки повідомлень кільком або багатьом адресатам.
Розвиваються нові утворення – сітьові (або – мережеві) співтовариства науковців [11]. Зважаючи на попереднє зауваження, вони інтенсифікують глобальну комунікацію, яка не залежить від кордонів та відстаней.
Завдяки пошуковим системам, діяльність наукових співтовариств та окремих авторів стає досяжною для всіх зацікавлених. Політичні і формальні обмеження в Інтернеті нівелюються.
За допомогою пошуку користувачами відбираються лише ті тексти, що можуть бути корисними в учбово- педагогічній чи науковій діяльності. Таким чином, Інтернет формує нові статусні можливості для науковців.
ЛІТЕРАТУРА
1. http://www.internetworldstats.c om/euro/ua.htm.
2. Morris M., Ogan C. The Internet as Mass Medium // 1996 Journal of Communication 46(1), Winter. [online].
Available: http://jcmc.indiana.edu/vol1/issue4/morris.html.
3. Harnad S. Post-Gutenberg galaxy: The fourth revolution in the means of production of knowledge // The
Public-Access Computer Systems Review. -1991. Vol. 2. No 1. - р. 39-53 [online].
Available: http://epress.lib.uh.edu/pr/v2/n1/harnad.2n1.
4. http://www. gemius. com.
5. Грачев М.Н. Политическая коммуникация: от вещания к диалогу // Права человека в диалоге культур:
Материалы международной научной конференции, 26-28 ноября 1998 г. - М.: РГГУ, 1998. С. 141-143.
6. 6. Батыгин Г.С. Социология Интернет: наука и образование в виртуальном пространстве [online].
Available: http://www.nir.ru/sj/sj/sj1-01bat.html.
7. Кутлалиев А., Попов А. Эффективность рекламы. – М.: Эксмо, 2005.- 416с.
8. http:// ru. wikipedia. org / wiki /.
9. Самойленко Л. Б. Интегрированные маркетинговые коммуникации в сети Интернет [online].
Available: http://www.synergy.kiev.ua/imsininternet.html.
10. http:// smallworld. columbia. edu /.
11.Щеглова С.Н. Сетевое сообщество социологов: основные характеристики участников и формы
взаимодействия // http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/198295.html; Щербина В.Н. Сетевые сообщества в ракурсе
социологического анализа (опыт рефлексии становления «киберкоммуникативного континуума). - Бердянский
государственный педагогический институт/ Бердянск 2001. - 252 с.
