Під час роботи з голками й булавками.

Інструктивно-методичні матеріали

до лабораторної роботи №2

ВИДИ ТЕХНІК ВИШИВКИ. НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ У ВИШИВЦІ. СТЕБЛОВИЙ ТА ТАМБУРНИЙ (ЛАНЦЮЖОК) ШВИ

 

з дисципліни: «Технологічний практикум»

для студентів ІІІ курсу (І семестр)

Напрям підготовки 6.010103 Технологічна освіта

(код та назва напряму (спеціальності) підготовки

 

Розроблені: д.п.н., професором кафедри теорії та методики

технологічної освіти Титаренко В.П.

 

МЕТА РОБОТИ: ознайомитися з видами технік у вишивці, народними традиціями у вишивці, інструментами та матеріалами, що використовуються при вишиванні, та способами виконання простих швів.

НЕОБХІДНІ ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: стенди, плаката, підручники, інструкційні картки, готові зразки.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ: уважно прочитати лабораторну роботу, законспектувати в зошит. Виконати практичну частину до теми.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Кожен регіон України має свої характерні техніки вишивання та колорит.

Народна художня вишивка України при своїй єдиній стильовій основі дуже різноманітна. В кожній області вона має свої відмінності.

Художні вишивки Полтавщини багатогранні за технікою виконання, формами узору, логікою побудови. Для полтавських сорочок характерні такі шви: хрестик, плутаний хрестик, подвійний прутик, зубчики, мережка, прутикова мережка, вирізування, лиштва, виколювання, довбанка, верхоплут, ляхівка в один і більше рядів, пухлики, ланцюжки та ін. Узори виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Мистецьки, з високим художнім смаком поєднані шви утворюють дуже гарні узори. Так, поєднання лиштви з мережками або вирізуванням дає один із найдосконаліших художньо типів вишивки, що був особливо поширений на Полтавщині.

Сорочки на Полтавщині вишиваються переважно білими нитками, зрідка червоними та сірими.

Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Лінія геометричного мотиву у вигляді ромбів повторюється декілька разів. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому фону льняного полотна графічно чітка.

У північних районах Волині побутує вишивка низовим і поверхневим швом на зразок ткання. Візерунки геометричні, дуже чіткі й прості за композицією. У південних районах Волинської області переважають рослинні мотиви – квіти, ягоди та ін. Шиття поверхневе — хрестик, гладь, прутик. Чорний колір поєднується з комбінаціями червоного.

На Київщині переважають рослинно-геометричні орнаменти із стилізованими гронами винограду, хмелю, що виконуються червоними й чорними нитками. Сорочки оздоблюють гладдю, занизуванням, набируванням та хрестиком.

Для Чернігівщини характерні білі вишивки. Щоб підсилити загальну виразність, у вишивці здебільшого використовують шви двох чи більше типів. Наприклад, в одній композиції поєднуються шви (виколювання, вирізування, мережка) із щільним настилом або іншим видом гладі. Жіночі та чоловічі сорочки змережуются «прутиком» так, як і на Поділлі: прозорою мережкою (шабаком) червоними та чорними нитками. Смугастий орнамент розміщується на уставках окремими чи суцільними смугами по рукаву.

Для Подільських сорочок характерна різноманітність швів. В орнаментах переважає один колір — чорний з більшим чи меншим вкрапленням синього, червоного, жовтого, зеленого. Найбільш поширеними є одноколірні (червоні, чорні) вишивки на сорочках, значно рідше дво- та триколірні.

На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками із згущеними стібками: окремі елементи узору обводять кольоровими нитками, завдяки чому створюється кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують уздовж усього рукава скісними смугами.

У минулому в Карпатах та на Прикарпатті майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством композиції та неповторністю кольорів. Ця традиція збереглася й донині. У народній вишивці Львівської області використовують різноманітні узори, деякі з них поширені по всій області й пов'язані з місцевими особливостями та народними традиціями. Вишивані сорочки колористичне розмаїті.

Для гуцульських вишивок характерні різноманітність геометричних та рослинних, візерунків, розмаїття композицій, багатство кольорових поєднань, здебільшого червоного з жовтим та зеленим, причому червоний колір домінує.

Вишивки Закарпаття визначає мотив «кривулька», а також техніка заволікання і вишивання хрестиком. Типовим є густе заливання тла, коли велика кількість дрібних елементів заповнення орнаментальну площину і візерунок окреслюється тонкими просвітами. Тут часто також використовується гаптування (бісером, золотом, сріблом).

Розвиток сучасного народного мистецтва зумовлюється характером і вимогами науково-технічного прогресу. Твори народного мистецтва виконують мистецько-декоративні, ужиткові (або утилітарні) функції.

Техніки вишивання

1. Початкові шви.

2. Техніки прозоро-рахункової групи.

3. Поверхнево-нашивні нерахункові техніки.

4. Поверхнево-нашивні рахункові техніки.

Початкові шви. До початкових швів належать контурні та оздоблювальні шви, що застосовують в узорах рослинного орнаменту. Початкові шви виконують за контуром малюнка, або ж ними заповнюють деякі елементи малюнка. До них відносяться: шви – уперед голкою, за голкою, козлик, стебловий, тамбурний, петельний.

Техніки прозоро-рахункової групи виконують тільки на тканинах полотняного переплетення. Ці техніки характеризуються тим, що нитки горизонтального напрямку підрізають і витягують, а вертикального – збирають голкою в пучки й обкручують вишивальними нитками. При цьому утворюються певні узори. До них відносяться: багаторядна ляхівка, безчисна мережка, вівсяночка, гречечка, затяганка, квадратикова мережка, кольоровий прутик, лучка, ляхівка, ляхівка з настилом, прутик, прутик з настилом, подвійний прутик, стовпчик, черв'ячок, чисна мережка, шабак.

Назва «поверхнево-нашивні рахункові» техніки пояснює спосіб виконання їх, тобто вишивання на поверхні тканини, рахуючи нитки: вирізування, занизування, зерновий вивід, кафасор, курячий брід, лиштва, набирування, низь, поверхневий верхоплут, поверхниця, ретязь, хрестик, штапівка, товмацька зірка.

До "поверхнево-нашивних нерахункових" технік відносяться: гладь, глухі декоративні сітки, зборки, зубцювання, курячі шкірки, обробка країв, пухлики, курячі шкірки, обробка країв, рубці, рушникові шви.

Інструменти і матеріали

Для оздоблення виробів техніками ручної вишивки застосовують такі інструменти: набір голок, наперсток, п'яльці, ножиці, виколку, сантиметр, лінійку, а також матеріали: тканини різних асортиментів, вишивальні нитки.

Голки. Для вишивання потрібно мати 6-7 голок різної товщини і довжини відповідно до щільності та товщини тканини. Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті, крепдешині, шифоні; середніми за довжиною і товщиною — на льняних та бавовняних тканинах; великими — на грубій тканині, зокрема на вовні. Бажано щоб вушко голки було видовжене. Крім того, голки мають бути настільки гострими, щоб не пошкоджувати тканину. Зберігати їх потрібно в сухому місці, щоб запобігти корозії.

П'яльця – це пристосування для натягування тканини при вишивання та полегшення роботи. їх виготовляють з дерева або пластмас. Вони бувають круглими діаметром 20-40 см„ висота обручів 1,5-2,0 см або квадратними (мал. 1 а, 1 б).

.

Мал. 1 П'яльця

Круглі п'яльці складаються з двох частин: на менший обруч кладуть тканину, зверху накладають більший і затискують. Якщо ж тканина є меншою від п'ялець, то до неї пришивають допоміжну тканину (пришивку).

Тканину в п'яльцях натягують рівномірно, щоб нитки переплетення не перекошувалися.

Наперсток застосовують для захисту пальців від уколів голкою. Його добирають відповідно до розміру середнього пальця правої руки (так, щоб він не був великим і не затискував пальця). Користування наперстком набагато прискорює та полегшує роботу. Найкращими є наперстки, виготовлені з нержавіючої сталі.

Під час вишивання узорів на більш тонких тканинах голку тримають великим і вказівним пальцями правої руки так, щоб вушко голки впиралось в наперсток. Голку вводять у тканину у визначеному місці, натискуючи зверху наперстком. Зап'ялену тканину під час вишивання підтримують пальцями лівої руки. З товстою тканиною рекомендується працювати тільки з наперстком.

Ножиці повинні бути малих та середніх розмірів, бажано із загнутими кінцями, застосовують для підрізання та обрізання ниток тканини і вишивальних ниток. Леза ножиць повинні щільно змикатися і бути гостро наточеними.

Сантиметрова стрічка призначається для визначення точних розмірів вишивки на тканині.

Виколка – металеве або дерев'яне шило, потрібне для утворення дірок у тканині під час виконання ряду технік, зокрема: солов'їні вічка, волове око, довбанка.

Калька – прозорий папір (паперова калька) або тонка тканина (полотняна калька) для знімання копій з малюнків і узорів. На ній голкою виколюють узор (наскрізні проколи).

Тканини. Вишивати можна на будь-якій тканині з різним переплетенням ниток. На тканині з полотняним переплетенням краще робити вишивку з лічбою. На такій тканині легко закомпоновується малюнок, можна завчасно зробити точні розрахунки. На тканинах з неполотняним переплетенням ниток вишивають по канві або малюнку. Для вишивок по малюнку застосовуються матеріали, які мають гладеньку поверхню. Орнамент на гладеньку поверхню переносять через кальку контурним швом ниткою іншого кольору або через копіювальний папір штриховою лінією.

Жіночі блузки, хустки, чоловічі сорочки, дитячий одяг шиють з маркізету, шовку, шифону, напівлляних і синтетичних тканин.

Для скатертин, рушників, портьєр, панно, постільної білизни використовуються лляні та вовняні тканини. При цьому вузькі пілки тканини зшивають за допомогою з'єднувальних швів,

Бавовняні тканини виробляють з текстильного бавовняного волокна, яке виготовляють з однолітньої кущової рослини — бавовнику. Бавовняні тканини міцні, легкі, характеризуються високими гігієнічними властивостями. їх виробляють майже всіма видами переплетень, але для вишивки найбільше застосовують бавовняні тканини полотняного переплетення, щоб легше рахувати нитки. На тканини з неполотняним переплетенням ниток узор для вишивки наносять за допомогою трафарету. Найчастіше вишивають на однотонних тканинах – ситець, батист, маркізет, шифон, майя тощо.

Льняні тканини виробляють з волокон однолітньої трав'яної рослини — льону. Вони характеризуються великою міцністю, теплопровідністю, гігроскопічністю, зносостійкістю та значним зминанням.

У вишивці застосовують як чистольняні тканини, так і напівльняні із вмістом віскозного, капронового, лавсанового, бавовняного волокна, вироблені полотняним переплетенням. Поширеними для вишивки є такі льняні тканини, як бортовка, чистольняні сурові, білі' та напівбілі полотна, напівльняні білі та напівбілі полотна, мішковина, вишивальна тощо.

Вовняні тканини виробляють чистововняними та напіввовняними, тобто із вмістом інших натуральних, штучних та синтетичних волокон. Ці тканини характеризуються високими гігієнічними властивостями, зносо- і формостійкістю, гарним зовнішнім виглядом. Виробляють їх з різними видами переплетення, однак для вишивки застосовують тканини полотняного переплетення. З вовняних тканин виготовляють сукні, костюми, пальто, шарфи, хустки. Поширеними для вишивки є чистововняні та змішані камвольні хусткові тканини, платтяні тканини, сукна, драпи тощо.

Шовкові тканини виробляють з тонких ниток коконів шовкопряда. Вони характеризуються м'якістю, високими драпірувальністю, пружністю, розтягом, гігроскопічністю тощо. Під час обробки слід враховувати, що вони сипучі, гладенькі, ковзкі, прорубуються голкою.

У вишивці застосовують також натуральні, штучні й синтетичні крепові та напівкрепові шовкові тканини: шифон, крепдешин, креп-жоржет, атлас, віскозний, ацетатний шовк, нейлон, капрон тощо.

Нитки. Вишивальні нитки бувають різних видів. Вибираючи нитки для вишивання, слід передусім перевірити, чи не линяють вони, бо інакше перше ж прання зіпсує готову річ.

Для вишивання на крепдешині, маркізеті, батисті та інших тонких тканинах використовують муліне (в одну ниточку) або шовкові нитки.

Шовкові нитки добре фарбуються і мають при цьому надзвичайно яскраві та насичені тони. У вишиванні можна використовувати природний і штучний шовк, але при цьому потрібно враховувати не тільки вид тканини, а й техніку вишивання. Зокрема при вишиванні нитками штучного шовку з ворсистою поверхнею ворсинки ще більше розпушуються і надають готовій вишивці оксамитного вигляду.

Муліне у дві-три нитки і тонка нитка волічки використовуються при вишиванні на тонкій шерстяній тканині, шовковому полотні тощо.

Волічкою в кілька ниток залежно від товщини тканини й орнаменту можна вишивати на шерстяних тканинах; сутажем та плетеною тасьмою (різною за товщиною і кольором) – по сукну.

Золоті нитки застосовують для шиття державних прапорів та військових відзнак.

Бісером різної форми та кольору і лелітками (блискучими металевими кружечками, пофарбованими в різний колір, з маленькою дірочкою посередині для закріплення ниткою на виробі) вишивають на Буковині та в Прикарпатті (Львівська і Івано-Франківська області).

Муліне виробляють з бавовняної пряжі гребінного чесання та із штапельної пряжі. Спочатку нитку скручують у два кінці (вдвоє), а потім тростять у шість складень. Нитки муліне випускають однакової товщини у вигляді мотків з довжиною намотки до 25 м. Муліне в одну нитку вишивають узори на тонких бавовняних, льняних, шовкових та вовняних тканинах.

Волічкою можна вишивати лише на вовняних тканинах.

Вишивальний шовк виробляють із шовку-сирцю, який проходить подвійне кручення. Випускають його у 9 і 16 складень торговельних номерів 13, 18, 33, 65, 75. Вишивальний шовк, як натуральний, так і штучний, застосовують для оздоблення тонких бавовняних, шовкових та вовняних тканин. Нитки повинні бути міцними, крученими, мати блиск, якісне фарбування, однакову товщину.

У вишивці часто застосовують металізовані нитки люрекс, алюніт, плющенок, що мають золотистий або сріблястий блиск.

Техніка безпеки

Перед початком роботи вишивальниця повинна обладнати своє робоче, місце потрібними інструментами і матеріалами,а також надягнути робочий одяг. Важливо обрати правильну позу, щоб світло падало на тканину з лівого боку. Сидіти треба прямо, не згинаючи спини (мал. 2).

Мал. 2. Положення корпусу тіла під час роботи

При цьому треба спертися на спинку стільця так, щоб відстань від очей до виробу була 25-30 см. Під ноги потрібно поставити стілець 20-25 см заввишки.

Вишивати треба вимитимируками в добре провітреному приміщенні при достатньому денному чи електричному освітленні. Через кожну годину роботи очам потрібно давати відпочинок.

Під час вишивання слід дотримуватися правил користування різальними і гострими інструментами.

 

Під час роботи з голками й булавками.

При ручних операціях бути уважним до роботи, так як, при неуважному користуванні обладнанням, інструментами можна піддати себе і оточуючих небезпеці травматизму.

• Шити з наперстком.

• Зберігати голки й булавки в певному місці (спеціальній коробці, подушечці тощо), не залишати їх на робочому місці, ні в якому разі не брати голок, булавок у рот.

• Не користуватися для шиття іржавою голкою.

• Викройки і тканини прикріплювати гострими кінцями булавок у напрямі від себе.

Під час роботи з ножицями:

• Зберігати ножиці в певному місці (коробці).

• Класти ножиці зімкнутими вістрями від себе.

• Ножиці передавати кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза.

• Завжди користуватись справними інструментами.