На території України запроваджується обов'язковий розподіл
виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між
валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним
фондом України і валютними фондами місцевих Рад народних депутатів
України.
Стаття 13. «Принципи митного регулювання при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності».
Україна самостійно здійснює митне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику
України визначає Верховна Рада України.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
здійснюється згідно з цим Законом, Митним кодексом України, законами України про митне регулювання, Єдиним митним
тарифом України та міжнародними договорами України.
Стаття 14. «Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності»
Стаття 15. «Страхування зовнішньоекономічних операцій»
Стаття 16. «Ліцензування зовнішньоекономічних операцій»
Стаття 17. «Заборона окремих видів експорту та імпорту»
Стаття 18. «Порядок застосування технічних регламентів,
фармакологічних, санітарних, фітосанітарних,ветеринарних та екологічних заходів, стандартів та вимог».
Стаття 19. «Спеціальні імпортні процедури»
Стаття 20. «Заходи щодо захисту економічної конкуренції
в галузі зовнішньоекономічної діяльності».
Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про
захист економічної конкуренції, за винятком випадків, передбачених
цією статтею.
Стаття 21. «Державне замовлення».
Державні органи управління України та місцеві Ради
народних депутатів України мають право розміщувати, як
правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво,
експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності.
Стаття 22. «Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності».
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть
бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій,
а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної
статистики України.
Стаття 23. «Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності».
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї
діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці.
Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається
згідно із законами України.
III розділ має назву «Спеціальні правові режими ЗЕД»
Стаття 24. «Спеціальні економічні зони».
Стаття 25. «Інші спеціальні правові режими
зовнішньоекономічної діяльності».
VI розділ має назву « ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ
З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ
МІЖУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ»
Стаття 26. «Економічні відносини України
з іншими державами».
Економічні відносини України з іншими державами
регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами
міжнародного права.
Стаття 27. «Відносини України з міжнародними
міжурядовими економічними організаціями».
Україна самостійно набуває членства в міжнародних
міжурядових економічних організаціях, установчі акти яких не
суперечать цілям та принципам Конституції (Основного Закону)
України.
Розділ V «ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ ТА ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ І
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ».
Стаття 28. «Захист прав та законних інтересів суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України за межами України».
Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних
інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за
межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист
здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські
установи, державні торговельні представництва, які представляють
інтереси України.
Стаття 29. «Заходи України у відповідь на дискримінаційні
та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань».
С таття 30. «Обмеження реекспорту».
Забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок
Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад
народних депутатів України.
Стаття 31. «Заходи проти недобросовісної конкуренції та
зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності».
Розділ VI «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ».
Стаття 32. «Загальні засади відповідальності суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності».
Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть
відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів
України та/або своїх зобов'язань, які випливають з
договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених
законами України.
Стаття 33. «Види та форми відповідальності у
зовнішньоекономічній діяльності».
У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим
та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі
види відповідальності:
- майнова відповідальність;
- кримінальна відповідальність.
Стаття 34. «Відповідальність України як держави».
Україна як держава відповідає за дії, зазначені в цій
статті, всім своїм майном.
Стаття 35. «Відповідальність суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності».
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть
відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37
цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними
договорами (контрактами).
Стаття 36. «Порядок здійснення відповідальності».
Порядок притягнення до відповідальності, здійснення
відповідальності та звільнення від відповідальності визначається
процесуальними законами України.
Стаття 37. «Спеціальні санкції за порушення цього або
пов'язаних з ним законів України».
Стаття 38. «Розгляд спорів, що виникають у процесі
зовнішньоекономічної діяльності».
Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у
процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а
також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним
судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій
палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не
суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними
договорами України.
Стаття 39. «Спори, що виникають при застосуванні
цього Закону».
Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та
законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути
предметом розгляду:
- в суді України;
- в господарських судах.
Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій
України при застосуванні цього Закону, вирішуються у
погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.
