Урок формування вмінь та навичок.

Принципи навчання.

Принципи навчання — основоположні ідеї, що визначають зміст, форми і методи навчальної роботи.

Принцип науковості. Він передбачає вивчення учнями системи наукових тверджень і використання у навчанні методів, близьких до тих, які застосовуються в певній науці.

Принцип систематичності і послідовності. Передбачає системність роботи вчителя, врахування пройденого матеріалу при вивченні нового, розкриття нового матеріалу частинами, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, продумування системи уроків, показ внутрішньо-предметних і міжпредметних зв'язків.

Принцип зв'язку навчання з життям. Реалізовують цей принцип, спираючись на життєвий досвід учнів, застосовуючи набуті знання у практичній діяльності, розкриваючи практичну значущість знань.

Принцип свідомості й активності учнів. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності. Свідомому засвоєнню знань також сприяє роз'яснення мети і завдань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, для власних перспектив.

Принцип наочності. Він вимагає будувати процес навчання на основі живого сприймання учнями предметів і явищ об'єктивної дійсності. Адже чуттєве сприймання навчального матеріалу, що становить основу наочності, сприяє формуванню чітких, точних образів уяви, активізує розумову діяльність, є дієвим засобом усвідомлення матеріалу.

Принцип емоційності. Ґрунтується він на тому, що у процесі пізнавальної діяльності в учнів (студентів) виникає певний емоційний стан, почуття, які можуть сприяти або заважати успішному засвоєнню знань.

Принцип культуровідповідності передбачає нерозривний зв'язок виховання з культурними надбаннями людства і свого народу.

Принцип природовідповідності спрямований на врахування багатогранної природи людини, особливостей ц анатомо-фізіологічного розвитку з погляду віку і статі.

60. Сутність методів, прийомів та засобів навчання.

Метод - спосіб діяльності вчителя і учнів, спрямований на ефективне розв’язання навч-вих. завд.

Методи: Словесні, наочні, практичні (за дж. та сп. сприйняття),індуктивні, дедуктивні(за логікою передачі і сприйняття інформації), методи контролю і самоконтролю (усний, письмовий, тестовий, машинний та самоконтроль), репродуктивні, метод проблемного викладення, частково-пошуковий, дослідницький (за ступенем самостійності мислення).

Прийом -складова методу, певні одноразові дії спрямовані на реалізацію вимог методу.

Необхідно розрізняти прийоми розумової діяльності - виокремлення основного, аналогія, конкретизація, порівняння та ін.; прийоми навчальної роботи, наприклад розв'язування задач, прикладів, граматичний розбір тощо.

Засоби – обсяг навч. обладнань, що використовуються у системі пізнавальної діяльності.

1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).

2. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.

3. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).

4. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).

5. Підручники і навчальні посібники.

Підручник — це навчальне видання у вигляді книжки, яке вміщує систематичний виклад певної навчальної дисципліни, що відповідає навчальній програмі і затверджене офіційною інстанцією. Навчальний посібник — це навчальне видання у вигляді книжки або брошури, яке частково доповнює підручник.. Для посібника характерне нерівномірне охоплення навчальної програми.

6. Прилади для контролю знань і умінь учнів.

7. Комп'ютери.

61. Методи орган. та здійсн. навч.-пізнавал. діял.

Наочні методи – виділяються дві групи: методи ілюстрацій і методи демонстрацій. Метод ілюстрації передбачає показ учням ілюстрованих посібників: плакатів, карт, малюнків на дошці, картин, портретів учених. Метод демонстрацій передбачає демонстрацію приладів, дослідів, технічних установок, різноманітних препаратів, показ фільмів і діафільмів.

Практичні методи – письмові вправи (мова, математика, іноземні мови), коментування вправ, лабораторні досліди, навчальні практикуми з фізики, хімії, біології та інших предметів, виконання трудових завдань в майстернях, навчально-виробничих цехах, учнівських бригадах.

Розповідь учителя – це опис подій і предметів, жива й образна форма монологічного викладу інформації.

Пояснення — розкриття вчителем найсуттєвіших властивостей того, що вивчається, його внутрішньої структури, зв'язку з іншими об'єктами.

Бесіда –в процесі бесіди учні, відповідаючи на запитання учителя і своїх товаришів, набувають нових знань про природу, суспільство, людину; у них формуються морально-естетичні поняття, уявлення, переконання, здійснюється розумовий, етичний, естетичний розвиток.

Лекція – це розгорнутий, організований в доступній формі систематичний і послідовний виклад сутності теоретичної проблеми або проблеми соціально-політичного, морального, етичного, естетичного змісту.

62. Методи стимулювання навч. діял. у проц. навч.

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів спрямовані на формування позитивних мотивів учіння. що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню навчальною інформацією. До них належать методи формування пізнавальних інтересів та методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні.

Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Ці методи передбачають пояснення школярам суспільної та особистої значущості учіння; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби - вказівні на недоліки, зауваження.

Методи формування пізнавальних інтересів. Ефективність навчальної діяльності учнів залежить від прояву пізнавальних інтересів, які спрямовують особистість на відповідну пізнавальну діяльність, ознайомлення з новими фактами. Ці пізнавальні інтереси піддаються стимулюванню різноманітними методами.

- Метод опори на життєвий досвід учнів;

- Метод створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу;

- Метод пізнавальних ігор;

- Метод навчальної дискусії;

63. Методи контролю і самоконтролю у навчанні.

Методи контролю — це способи, з допомогою яких визначається результативність діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя. Види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий. За формами контроль поділяється на індивідуальний, груповий і фронтальний.

Метод самоконтролю. Полягає цей метод усвідомленому регулюванні учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам, Мета самоконтролю – запобігання помилкам та їх виправлення.

64. Осн. Теорії формування змісту освіти.

Основні теорії формування змісту освіти склалися ще наприкінці ХVIII - початку ХIХ ст. Вони отримали назву теорій матеріального та формального змісту освіти.

Прихильники теорії матеріального змісту освіти вважали, що основна мета освіти полягає в передачі учням якомога більшого обсягу знань з різних галузей науки (Я. А. Коменський, Г. Спенсер та ін.).

Прихильники теорії формального змісту освіти розглядали навчання як засіб розвитку здібностей, пізнавальних інтересів учнів, їх уваги, пам'яті, уявлень, мислення. Джерелом знань є розум. Тому необхідно насамперед розвивати розум і здібності людини. При відборі змісту освіти прихильники дидактичного формалізму керувалися розвиваючої цінністю навчальних предметів, найбільш істотно представленої в математиці і класичних мовах. (Дж. Локк, І. Г. Песталоцці, І. Гербарт та ін..).

Теорія дидактичного утилітаризму (Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнер)

Прихильники цієї теорії вважали, що джерело змісту освіти укладене в суспільній та індивідуальній діяльності учня. Зміст освіти має бути представлено у вигляді міждисциплінарних систем знань, освоєння яких вимагає від учнів колективних зусиль, практичних дій щодо вирішення поставлених завдань. Різноманітні ігрові форми навчання, практичні заняття, індивідуальна самостійна робота активізують мислення і діяльність учнів.

Функціональний матеріалізм. (В.Вікон)У змісті окремих предметів повинна відображатися їх провідна ідея. Тобто при відборі змісту освіти необхідно керуватися світоглядним підходом. У процесі навчання слід створювати умови, щоб учні могли використовувати набуті знання для вирішення завдань практичного характеру, спрямованих на доступні перетворення природного, технічній, культурній та суспільній дійсності. Ця теорія об'єднує в собі вимоги, що пред'являються до утворення суспільством, і індивідуальні запити учнів.

Теорія операціональної структуризації змісту освіти. Поява цієї теорії пов'язані з впровадженням програмованого навчання в навчальний процес. Дана теорія не стільки намагається відповісти на питання, яким має бути зміст освіти, скільки - яким чином його передати учням, як правильно його структурувати, розділити на пов'язані змістовно і логічно частини.

65. Сутність видів освіти.

Види освіти:

1. формальна (розв. Розуму, логіки).

2. матеріальна (той обсяг знань, який потрібен для НТП).

3. комплексна (всебічний розвиток).

1.дошк.-підгот.дит.до шк.,ств. оптимал. ум. для псих. фіз. розв.дитини.Грунт. на засадах нар. Осв., передовому пед. досвіді.

(дит. яслі, дит. садки).

2.заг.сер.осв.- ств.відпов.ум.згідно з держ.стандартами,досконале волод. рідною м.,розв. прир. нахилів і здібностей.

(зош 1-3 ступенів,(1- початкова шк.., 2- основна шк.., 3- старша.,), гімназії, ліцеї, спец. школи).

3. проф..тех.- забезп. Здобуття професій відпов. до інтересів та здібностей.

4. во- забезп.фундаментал. та практ. підготовкою фахівців, що мають визначати темпи та рівень розв. НТП.

(технікуми, коледжі 1-2 ст. акр., інстит., акад.., консерваторії, унів. 3-4 ст. акр.).

5. позашк.осв.-забезп.отр. додаткових знань ос-ті.

66. Сутність факторів, що впливають на формування змісту освіти.

Зміст освіти -чітко окреслена система зун, якими учні оволодівають у навч. закладах.

Фактори:

1- об’єктивні – врахування потреб сусп., змін в розв. науки і техніки.

2- суб’єктивні – методологічні позиції вчених, політика і ідеологія суспільства.

Елементи зм. осв.:

-знання, способи діял., досвід тв.-ої діял, досвід емоційно ціннісного ставлення.

67. Нормативні документи змісту освіти.

1. Держ. стандарти- це упорядкована система показників про освіченість людини.

Включає базовий навчальний план, осн. стандарти навч. предметів, держ. вимоги до мінімального рівня засвоєння знань.

Навч. план – це затверджений мін. Осв. І науки документ в якому визначається перелік навч. дисциплін, порядок їх вивчення за роками і кількість тижневих годин їх вивчення.

- Нормативна частина.

- Варіативна частина навчального плану.

Навчальна програма - документ, що затв. МОН, в якому подається характеристика змісту навч. матеріалу відповідно із зазначенням розділів, тем, кільк. годин.

Структура навч. прогр.:

1- пояснювальна записка (мета і завдання курсу, актуальність).

2 – тематичний план (розділи, теми, години, вимоги до зун, критерії оц.. знань).

68. Напрями вдоскон. зм. осв.

1. наукове обґрунтування мінімуму знань,

2. диференціація змісту(після 5 кл.),

3. поєднання навч-х курсів,

4. відображення культурно-нац-го компоненту,

5. вдосконалення документів, що забезпечують зміст освіти.

69. Поняття «система освіти». Її структура.

Система освіти — це сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх закладів, установ, підприємств, які здійснюють освіту і виховання громадян. Функціонування системи освіти забезпечується державою.

Структура:

(дит. яслі, дит. садки).

(зош 1-3 ступенів,(1- початкова шк.., 2- основна шк.., 3- старша.,), гімназії, ліцеї, спец. школи).

3. проф..тех.- забезп. Здобуття професій відпов. до інтересів та здібностей.

4. во- забезп.фундаментал. та практ. підготовкою фахівців, що мають визначати темпи та рівень розв. НТП.

(технікуми, коледжі 1-2 ст. акр., інстит., акад.., консерваторії, унів. 3-4 ст. акр.).

Законом України "Про освіту" встановлено також освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) кваліфікований робітник;

2)молодший спеціаліст;

3)бакалавр;

4)спеціаліст, магістр.

5. позашк.осв.-забезп.отр. додаткових знань ос-ті.

Виходячи зі структури освіти, в Україні встановлено відповідні освітні рівні:

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта;

професійно-технічна освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта.

70. Форми орг. навч. у іст. аспекті.

Форма організації навчання - це обмежена у часі і просторі взаємообумовлена діяльність вчителя та учня.

Історично склалися деякі форми навчання.

1. індивідуальна. Вин. в ант. часи.

2. групова. Вин. в епоху Середньовіччя.

3. класно - урочна. (Коменський, але перші зачатки ще у братських школах).

Від 4 до 45 осіб, що приблизно на однаковому рівні розвитку.

4. белл - ланкастерська. Вин. в к. 18 на поч. 19 ст. у Англії.

На 1 вчителя біля 300 дітей. Їх розбивали на групи по 30 осіб. Матеріал пояснюють «монітори», моніторам матеріал викладав вчитель, а ті викладали його іншим. Недолік у тому, що вони транслювал знання не знаючи як правильно потрібно це робити.

5. дальтон – планівська. Вин. на поч.. 20 ст. в США. Направлена на фопмув. Самостійності, ініціативності. Кожна дитина отримувала свій план завдань, виконавши який вона отримувала інший. В результ. Коли діти вик. Весь план, то переводились до наступного класу Мінус- нездорова конкуренція.

6. бригадно – лабораторна. назначений бригадир передає знання і перевіряє рівень їх засвоєння, потім звітується вчителю.

Класифікація:

1. за кільк. Учнів – індивід., групова, фронтальна.

2. за м. навчання – шкільне, екстернат, позашкільне.

3. за тривалістю - регламентоване учнем, вчителем або батьками.

71. Урок, вимоги до нього.

Урок - основна форма організації навчання, за якою вчитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, що мають приблизно однаковий рівень розвитку, за усталеним розкладом та регламентом.

Норми до уроку: 1) санітарно-гігієнічні, 2) психолого-педагогічні, 3) емоц. стан особистості.

Виховні вимоги: поєднання розумового, фізичного, морального, трудового та естетичного.

Дидактичні вимоги:

- Наявність рушійної сили навчання.

- Цілеспрямованість діяльності.

- Вмотивування.

- Дотримання вимог логіки.

- Вибір доцільних методів та засобів.

Етапи уроку: 1. залучення до легких розумових дій. 2. час активної навч. діял. 3. організація відпочинку кори г.м. 4. організація дз. 5. завершення уроку.

72. Типи уроків. Їх структура.

Урок засвоєння знань.

- перевірка дз.

- повідомлення теми, мети, завдань.

- сприймання і усвідомлення матеріалу.

- систематизація знань.

- підсумки.

Урок формування вмінь та навичок.

- перевірка дз.

- корекція опорних знань.

- повідомлення теми, мети, завдань.

- ознайомлення з правилами та способами дій на практиці.

- застосування знань.

- підбивання підсумків.

- дз.

Урок застосування зун.

- повідомлення т,м,з.

- перевірка дз.

- корекція з,у,н.

- усвідомлення навчальних дій.

- самостійна робота.

- узагальнення і систематизування результатів.

- оцінка діяльності.

- підбиття підсумків.