а нарада відбулася у Салоніках 11-12 грудня 1997 р.

Участь брали Андорра, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Бельгія. Болгарія, Канада. Кіпр. Чехія. Данія. Естонія, Фінляндія. Франція, Грузія, Германія, Греція, США, Україна, Росія, Іспанія та деякі інші. Вході наради була прийнята політична декларація, в якій зазначається, що завдяки появі нових технологій розвивається нове Інформаційне суспільство, як результат електронізації та подолання технологічних бар'єрів між теле- та радіомовленням. В майбутньому інформаційне суспільство буде рушійною силою всіх змін у суспільстві та буде впливати на зв'язки між окремими особами, групами, країнами. Особливо важливим цей вплив буде у Європі, беручи до уваги культурну і лінгвістичну різноманітність цієї частини світу. Було розроблено план дій з пропаганди свободи слова і інформації на загальноєвропейському рівні в рамках Інформаційного суспільства:

розвиток Інформаційного суспільства

доступ до нових комунікацій та інформаційних служб

саморегулювання ЗМІ провайдерами та операторами нових комунікацій

Регулювання ЗМІ в рамках Ради Європи

 

ПОЛІТИКА РАДИ ЄВРОПИ ЩОДО ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

Цьо­го­річ ми­нає п’ять ро­ків від­то­ді, як Укра­ї­на при­єд­на­лась до Ста­ту­ту Ра­ди Єв­ро­пи. Вхо­джен­ня Укра­ї­ни до Ра­ди Єв­ро­пи бу­ло ці­ле­с­п­ря­мо­ва­ним і посту­по­вим. Від по­ча­т­ків уне­за­ле­ж­нен­ня Укра­ї­на бу­ду­ва­ла свою зо­в­ні­ш­ню по­лі­ти­ку — і в ши­р­шо­му ро­зу­мін­ні — свою не­за­ле­ж­ність на “поверненні до Єв­ро­пи” (7; 8).

Від­ра­зу пі­с­ля ре­фе­рен­ду­му, який під­т­вер­див Акт про­го­ло­шен­ня не­за­ле­ж­но­с­ті Укра­ї­ни (гру­день, 1991), Мі­ні­с­тер­с­т­во за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни зве­р­ну­ло­ся до Ге­не­раль­но­го се­к­ре­та­ря Ра­ди Єв­ро­пи з про­по­зи­ці­єю про­ве­с­ти пе­ре­го­во­ри про ви­зна­чен­ня сфе­ри і форм спів­ро­бі­т­ни­ц­т­ва. З гру­д­ня 1991 ро­ку роз­по­ча­в­ся ді­а­лог мо­ло­дої Укра­їн­сь­кої дер­жа­ви із Ра­дою Єв­ро­пи. Па­р­ла­мент­сь­кі де­ле­га­ції Укра­ї­ни від­ві­да­ли Стра­с­бурґ, ке­рі­в­ни­ки Ра­ди Єв­ро­пи, екс­пер­ти, чле­ни ко­мі­сій і ко­мі­те­тів Ра­ди Єв­ро­пи від­по­ві­д­но по­бу­ва­ли в Укра­ї­ні. Вже у ве­ре­с­ні 1992 ро­ку на­ша кра­ї­на отри­ма­ла ста­тус “спеціально за­про­ше­ної кра­ї­ни” й бу­ла вклю­че­на до про­грам ці­єї ор­га­ні­за­ції. Як асо­ці­йо­ва­но­го чле­на Укра­ї­ну при­йня­ли до ко­мі­сії “За де­мо­к­ра­тію че­рез пра­во” (“Венеціанська ко­мі­сія”) (8; 10). Во­се­ни 1995 ро­ку Па­р­ла­мент­сь­ка Аса­м­б­лея Ра­ди Єв­ро­пи роз­г­ля­ну­ла за­яв­ку Укра­ї­ни на член­с­т­во в цій ор­га­ні­за­ції. За ре­ко­мен­да­ці­єю Ко­мі­те­ту Мі­ні­с­т­рів Укра­ї­на бу­ла при­йня­та до Ра­ди Єв­ро­пи. При­єд­нан­ня Укра­ї­ни до ста­ту­ту Ра­ди Єв­ро­пи за­крі­п­ле­но у За­ко­ні “Про при­єд­нан­ня Укра­ї­ни до Ста­ту­ту Ра­ди Єв­ро­пи” від 31 жо­в­т­ня 1995 ро­ку (№ 398/95 ВР), де кон­с­та­то­ва­но: “Під­твер­джуючи від­да­ність Укра­ї­ни іде­а­лам та прин­ци­пам, які є спі­ль­ним над­бан­ням єв­ро­пей­сь­ких на­ро­дів, та вра­хо­ву­ю­чи, що ін­тереси збе­ре­жен­ня та по­даль­шо­го вті­лен­ня в жит­тя цих іде­а­лів, а та­кож спри­ян­ня еко­но­мі­ч­но­му та со­ці­аль­но­му про­гре­су по­тре­бу­ють більш ті­с­но­го єд­нан­ня між усі­ма єв­ро­пей­сь­ки­ми кра­ї­на­ми, Вер­хо­в­на Ра­да Укра­ї­ни поста­но­в­ляє: при­єд­на­ти­ся від іме­ні Укра­ї­ни до Ста­ту­ту Ра­ди Єв­ро­пи (994 001)” (2; 287).

Член­с­т­во Укра­ї­ни у Ра­ді Єв­ро­пи ви­зна­чи­ло і прі­о­ри­те­ти на­шої дер­жа­ви. А са­ме: 1) роз­ви­ток де­мо­к­ра­тії, 2) за­хист прав лю­ди­ни; 3) за­без­пе­чен­ня вер­хо­вен­с­т­ва пра­ва. У цьо­му кон­те­к­с­ті для Укра­ї­ни ва­ж­ли­вою є і ді­я­ль­ність за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції, осо­б­ли­во у ви­ро­б­лен­ні но­вих форм і за­со­бів для по­пу­ля­ри­за­ції та утвер­джен­ня цих прі­о­ри­те­тів. Єв­ро­пей­сь­кий ве­к­тор укра­їн­сь­кої по­лі­ти­ки ви­су­нув но­ві ви­мо­ги пе­ред укра­їн­сь­ки­ми ЗМІ. Вступ Укра­ї­ни до Ра­ди Європи означає, що Укра­ї­на мусить зважати на вимоги Ради Європи до засобів масової інформації та орієн­ту­ва­тись на них.

За­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції — ва­ж­ли­вий на­прям ді­я­ль­но­с­ті Ра­ди Єв­ро­пи. Від ча­су сво­го за­сну­ван­ня ор­га­ні­за­ція пра­цює над по­ши­рен­ням і змі­ц­нен­ням сво­бо­ди сло­ва та ін­фор­ма­ції, ві­ль­ним об­мі­ном іде­я­ми, роз­ви­т­ком за­галь­но­єв­ро­пей­сь­ких по­лі­тич­них за­хо­дів, а та­кож від­по­ві­д­них пра­во­вих та ін­ших до­ку­мен­тів — зо­кре­ма, під­го­тов­кою ма­те­рі­а­лів, щоб за­ко­но­дав­с­т­во та по­лі­ти­ка у сфе­рі ЗМІ бу­ли на рі­в­ні тех­но­ло­гі­ч­них, еко­но­мі­ч­них та ре­г­ла­мен­та­цій­них змін (6; 29).

Сьо­го­д­ні ро­бо­та Ра­ди Єв­ро­пи у ца­ри­ні за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції ско­н­цен­т­ро­ва­на на трьох ос­но­в­них те­мах:

1) за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції та де­мо­к­ра­тія (мо­ні­то­ринг за кон­цен­т­ра­ці­єю за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції);

до­слі­джен­ня впли­ву но­вих тех­но­ло­гій зв’яз­ку на пра­ва лю­ди­ни та де­мо­к­ра­тію; га­ран­тія ви­со­ко­го рі­в­ня за­хи­с­ту для вла­с­ни­ків; сво­бо­да ін­фор­ма­ції та ін.;

2) ви­ро­б­лен­ня стра­те­гії для по­гли­б­лен­ня зо­бо­в’я­зань що­до за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції у за­галь­но­єв­ро­пей­сь­кій пер­с­пе­к­ти­ві;

3) за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції та пра­ва лю­ди­ни (за­хист дже­рел ін­фор­ма­ції жу­р­на­лі­с­тів, ре­пор­та­жі ЗМІ про роз­г­ляд справ у су­ді).

Роз­ви­т­ко­ві, де­та­лі­за­ції та кон­к­ре­ти­за­ції цих за­вдань спри­я­ють Єв­ро­пей­сь­кі кон­фе­ре­н­ції мі­ні­с­т­рів, які від­по­ві­да­ють за за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Ці кон­фе­ре­н­ції та­кож постій­но під­т­вер­джу­ють зо­бо­в’я­зан­ня що­до сво­бо­ди ЗМІ, ух­ва­лю­ють ва­ж­ли­ві стра­те­гі­ч­ні про­по­зи­ції та ви­зна­ча­ють орі­є­н­ти­ри у по­даль­шій ро­бо­ті Ра­ди Єв­ро­пи. Від­бу­ло­ся вже шість кон­фе­ре­н­цій. Пер­ша пра­цю­ва­ла у Від­ні 1986 ро­ку і бу­ла при­свя­че­на про­б­ле­мам май­бу­т­ньо­го те­ле­ба­чен­ня у Єв­ро­пі. Дру­га кон­фе­ре­н­ція (Сто­к­гольм, 1988) роз­г­ля­да­ла те­му “Європейська по­лі­ти­ка за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції у між­на­ро­д­но­му кон­те­к­с­ті”. У під­те­мах кон­фе­ре­н­ції йшло­ся про єв­ро­пей­сь­ку при­че­т­ність до роз­ви­т­ку на­ці­о­наль­них та муль­ти­на­ці­о­наль­них ма­с­ме­дій­них си­с­тем, а та­кож про між­на­ро­д­ну ци­р­ку­ля­цію єв­ро­пей­сь­ких ау­діо-ві­зу­аль­них праць. Тре­тя кон­фе­ре­н­ція мі­ні­с­т­рів (Кіпр, 1991) від­бу­ла­ся вже пі­с­ля ра­ди­каль­них змін на по­лі­тич­ній кар­ті Єв­ро­пи. То­му го­ло­в­ною бу­ла те­ма “Передові на­пря­ми єв­ро­пей­сь­ких мас-­ме­діа у 1990-х ро­ках”, а під­те­ми стосувалися еко­но­мі­ч­ного, по­лі­тич­ного та куль­ту­р­ного плю­ра­лізму у мас-­ме­діа та но­вих ка­на­лів й за­со­бів ма­со­вої ко­му­ні­ка­ції у Єв­ро­пі”. Се­ред ре­зуль­та­тів кон­фе­ре­н­ції — про­по­зи­ції що­до за­ко­но­дав­чої ре­фор­ми і під­го­тов­ки про­фе­сі­о­на­лів мас-­ме­діа у кра­ї­нах Цен­т­раль­ної та Схі­д­ної Єв­ро­пи, ство­рен­ня кон­суль­та­цій­но­го пун­к­ту, ре­ко­мен­да­ція по­слі­до­в­но на­бли­жа­ти та роз­ви­ва­ти но­ві ко­му­ні­ка­цій­ні тех­но­ло­гії, ні­ве­лю­ва­ти від­мін­но­с­ті не тіль­ки в од­ній кра­ї­ні, а й між дер­жа­ва­ми се­ред рі­з­них со­ці­о­куль­ту­р­них груп.

Зна­ч­но ак­ти­в­ні­ше ці та ін­ші ак­ту­аль­ні пи­тан­ня об­го­во­рю­ва­лись на че­т­вер­тій кон­фе­ре­н­ції мі­ні­с­т­рів у Пра­зі 1994 ро­ку, го­ло­в­ною те­мою якої бу­ла “Мас-медіа у де­мо­к­ра­ти­ч­них су­с­пі­ль­с­т­вах”. Під­те­ма­ми — “Майбутнє гро­мад­сь­кої слу­ж­би ра­діо” та “Журналістська сво­бо­да і пра­ва лю­ди­ни”. На цій кон­фе­ре­н­ції, зо­кре­ма, бу­ло про­го­ло­ше­но, що Ра­да Єв­ро­пи зважаючи на своє спе­ци­фі­ч­не при­зна­чен­ня у сфе­рі прав лю­ди­ни, осо­б­ли­ву ком­пе­те­н­цію у се­к­то­рі ЗМІ, ши­ро­ку гео­гра­фі­ч­ну ба­зу, є ін­сти­ту­том, що най­біль­ше при­сто­со­ва­ний для ви­ро­б­лен­ня по­лі­ти­ки, спря­мо­ва­ної на роз­ви­ток ді­я­ль­но­с­ті ЗМІ у де­мо­к­ра­ти­ч­но­му су­с­пі­ль­с­т­ві. Конференція та­кож при­йня­ла рі­шен­ня під­три­му­ва­ти де­мо­к­ра­ти­ч­ні ре­фор­ми ЗМІ у кра­ї­нах Цен­т­раль­ної та Схі­д­ної Єв­ро­пи, за­кла­с­ти ос­но­ви ті­с­ної спів­п­ра­ці в ца­ри­ні ЗМІ у ме­жах ак­ти­в­ної єв­ро­пей­сь­кої ін­те­г­ра­ції, за­без­пе­чи­ти кра­щу ко­ор­ди­на­цію між рі­з­ни­ми іні­ці­а­ти­ва­ми що­до на­дан­ня до­по­мо­ги осо­бам, які при­йма­ють по­лі­тич­ні рі­шен­ня, і про­фе­сі­о­на­лам ЗМІ цих кра­їн. Кон­фе­ре­н­ція під­го­ту­ва­ла “План стра­те­гі­ч­них дій що­до роз­ви­т­ку за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції в де­мо­к­ра­ти­ч­но­му су­с­пі­ль­с­т­ві”, ад­ре­со­ва­ний Ко­мі­те­то­ві мі­ні­с­т­рів Ра­ди Єв­ро­пи. У пла­ні бу­ло сім пун­к­тів: “Концентрація ЗМІ”, “Інформація і пра­ва лю­ди­ни”, “Нові ко­му­ні­ка­цій­ні тех­но­ло­гії”, “ЗМІ і за­хист вла­с­ни­ків прав”, “Звукове й ау­ді­о­ві­зу­аль­не пі­рат­с­т­во”, “ЗМІ і не­тер­пи­мість”, “ЗМІ та на­си­ль­с­т­во”. Що­до за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції в за­галь­но­єв­ро­пей­сь­кій пер­с­пе­к­ти­ві, то Кон­фе­ре­н­ція зо­бо­в’я­за­ла­ся спри­я­ти рі­з­ним за­хо­дам і про­це­ду­рам, зо­кре­ма з об­мі­ну ін­фор­ма­ці­єю, під­го­тов­ки ка­д­рів, спря­мо­ва­них на змі­ц­нен­ня де­мо­к­ра­ти­ч­ної ре­фор­ми ЗМІ, роз­ши­рен­ня їх­ньої сво­бо­ди у кон­те­к­с­ті єв­ро­пей­сь­кої ін­те­г­ра­ції то­що. Ва­ж­ли­вим пун­к­том у цьо­му до­ку­мен­ті є зо­бо­в’я­зан­ня Ко­мі­те­ту мі­ні­с­т­рів сте­жи­ти за ево­лю­ці­єю кон­цен­т­ра­ції ЗМІ у дер­жа­вах-­чле­нах Ра­ди Єв­ро­пи і від­зна­ча­ти усі зна­ч­ні яви­ща, що впли­ва­ють на по­лі­тич­ний і куль­ту­р­ний плю­ра­лізм, а та­кож ви­пра­цю­ва­ти за­галь­но­єв­ро­пей­сь­кі під­хо­ди до дис­ку­сій.

Кон­фе­ре­н­ція при­йня­ла ре­зо­лю­ції про “Майбутнє гро­мад­сь­ко­го те­ле­ра­ді­о­мо­в­лен­ня”, “Журналістські сво­бо­ди і пра­ва лю­ди­ни”.

У до­ку­мен­тах П’я­тої Єв­ро­пей­сь­кої кон­фе­ре­н­ції при­вер­тає ува­гу пе­ре­ду­сім “Політична де­кла­ра­ція”, у якій на­го­ло­ше­но, що ін­фор­ма­цій­не су­с­пі­ль­с­т­во у най­бли­ж­чі ро­ки ста­не ва­ж­ли­вою ру­шій­ною си­лою еко­но­мі­ч­них, со­ці­аль­них і тех­но­ло­гі­ч­них змін, ма­ти­ме зна­ч­ний вплив як на фун­к­ці­о­ну­ван­ня су­с­пі­ль­с­т­ва вза­га­лі, так і на сто­сун­ки по­між окре­ми­ми лю­дь­ми, гру­па­ми і кра­ї­на­ми на сві­то­во­му рі­в­ні, на­да­ю­чи ши­ро­кі мо­ж­ли­во­с­ті зв’яз­ку та об­мі­ну ін­фор­ма­ці­єю зо­кре­ма на транс­кор­дон­но­му рі­в­ні, че­рез гло­ба­лі­за­цію ши­ро­ко до­сту­п­них для су­с­пі­ль­с­т­ва ме­реж і служб.

У пла­ні дій П’я­тої кон­фе­ре­н­ції що­до роз­ви­т­ку сво­бо­ди в ме­жах ін­фор­ма­цій­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва за­про­по­но­ва­но:

·  ін­тен­си­фі­ку­ва­ти ро­бо­ту, спря­мо­ва­ну на ви­ро­б­лен­ня за­хі­д­но­є­в­ро­пей­сь­ко­го під­хо­ду що­до змі­с­ту і за­со­бів впро­ва­джен­ня уні­вер­саль­ної со­ці­аль­ної слу­ж­би, зва­жа­ю­чи на рі­з­ні на­ці­о­наль­ні та ре­гі­о­наль­ні умо­ви й ре­сур­си;

·  спри­я­ти об­мі­нам ін­фор­ма­ці­єю та до­сві­дом на єв­ро­пей­сь­ко­му і гло­баль­но­му рі­в­нях;

·  вивча­ти пра­к­ти­ч­ні та пра­во­ві про­б­ле­ми в бо­ро­ть­бі з по­ши­рен­ням за­кли­ків до не­на­ви­с­ті, на­си­ль­с­т­ва і по­р­но­г­ра­фії;

·  пе­рі­о­ди­ч­но оці­ню­ва­ти ви­ко­нан­ня дер­жа­ва­ми­-­ч­ле­на­ми ре­ко­мен­да­цій про ві­до­бра­жен­ня на­си­ль­с­т­ва в еле­к­т­ронних ЗМІ (№ Р (97) 19), про ви­сло­в­лен­ня в ду­сі не­на­ви­с­ті (№ Р (97) 20) та про за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції і роз­ви­ток куль­ту­ри тер­пи­мо­с­ті (№ Р (97) 21), як і ре­ко­мен­да­ції, що сто­су­є­ть­ся прин­ци­пів по­ши­рен­ня ві­де­о­п­ро­г­рам на­си­ль­ни­ць­ко­го, гру­бо­го чи по­р­но­г­ра­фі­ч­но­го змі­с­ту (Р (89) 7).

Конференція прийняла також дві резолюції.

У Пер­шій ре­зо­лю­ції, зо­кре­ма, за­зна­че­но, що дер­жа­ви-­уча­с­ни­ки по­го­джу­ю­ть­ся спри­я­ти по­ши­рен­ню єв­ро­пей­сь­ких тво­рів, осо­б­ли­во в сфе­рі куль­ту­ри та осві­ти, щоб роз­ши­ри­ти знан­ня і ро­зу­мін­ня єв­ро­пей­сь­кої куль­ту­ри.

Дру­га ре­зо­лю­ція при­свя­че­на пе­ре­осми­с­лен­ню нор­ма­ти­в­ної ос­но­ви ді­я­ль­но­с­ті ЗМІ (11).

Шо­с­та єв­ро­пей­сь­ка кон­фе­ре­н­ція з по­лі­ти­ки мас-­ме­діа “Політика ме­діа зав­т­ра” (10) від­бу­ла­ся у Кра­ко­ві 15-16 чер­в­ня 2000 ро­ку. Ге­не­раль­ний се­к­ре­тар Ра­ди Єв­ро­пи Ва­ль­тер Шві­м­мер, від­кри­ва­ю­чи кон­фе­ре­н­цію, зо­кре­ма за­зна­чив, що Ра­да Єв­ро­пи до­по­мо­г­ла ство­ри­ти про­с­тір сво­бо­ди ви­сло­в­лю­ван­ня і сво­бо­ди мас-­ме­діа че­рез між­на­ро­д­ні пра­во­ві ма­те­рі­а­ли, що ґрун­ту­ють­ся на цін­но­с­тях, за­зна­че­них у єв­ро­пей­сь­кій кон­ве­н­ції прав лю­ди­ни, пе­ре­вер­ши­в­ши ме­жі дер­жа­в­но­го ре­гу­лю­ван­ня (9). Од­нак Се­к­ре­тар ви­сло­вив за­не­по­ко­єн­ня це­н­зу­рою та об­ме­жен­ня­ми що­до сво­бо­ди ви­сло­в­лю­ван­ня у та­ких єв­ро­пей­сь­ких кра­ї­нах, як Фе­де­ра­ти­в­на Ре­с­пу­б­лі­ка Юго­с­ла­вії і Бі­ло­русь. Він та­кож на­го­ло­сив, що сво­бо­ди не­роз­ри­в­но фун­к­ці­о­ну­ють пліч-о-­пліч з обо­в’яз­ка­ми й від­по­ві­даль­ні­с­тю. А то­му, щоб збе­ре­г­ти по­лі­тич­ний і куль­ту­р­ний плю­ра­лізм у на­шо­му су­с­пі­ль­с­т­ві, ми му­си­мо бу­ти впе­в­не­ні, що по­ві­до­м­лен­ня пе­ре­да­ва­ли мас-­ме­діа, які не втра­ти­ли своєї від­мін­но­с­ті. У Де­кла­ра­ції ці­єї кон­фе­ре­н­ції бу­ло під­т­вер­дже­но роль Ра­ди Єв­ро­пи у спри­ян­ні де­мо­к­ра­тії та до­три­ман­ні прав лю­ди­ни, осо­б­ли­во що­до за­галь­них прин­ци­пів у пло­щи­ні за­ко­нів про мас-­ме­діа й по­лі­ти­ки, у кон­те­к­с­ті по­лі­тич­них, куль­ту­р­них, еко­но­мі­ч­них і тех­но­ло­гі­ч­них змін у се­к­то­рі мас-­ме­діа. Се­р­це­ви­ною ці­єї ді­я­ль­но­с­ті по­вин­ні бу­ти люд­сь­кі та де­мо­к­ра­ти­ч­ні ви­мі­ри, що зо­се­ре­джу­ю­ть­ся на та­ких чо­ти­рьох ас­пе­к­тах:

·  ба­ланс між сво­бо­дою ви­сло­в­лю­ван­ня, ін­фор­ма­ці­єю, ін­ших прав і за­кон­них ін­тересів,

·  плю­ра­лізм служб мас-­ме­діа,

·  спри­ян­ня со­ці­аль­но­му єд­нан­ню,

·  при­сто­су­ван­ня ви­ко­нав­чої стру­к­ту­ри РЄ до ді­я­ль­но­с­ті мас-­ме­діа у кон­те­к­с­ті по­то­ч­них змін.

У Про­гра­мі дій кон­фе­ре­н­ції осо­б­ли­ва ува­га зо­се­ре­дже­на на за­галь­ній і як­най­швид­шій орі­є­н­та­ції на Єв­ро­пу, ак­ти­в­но­му фор­му­ван­ню плю­ра­лі­з­му по­слуг і змі­с­ту. За­зна­че­но, що ко­мі­сія з ви­ро­б­лен­ня ре­г­ла­мен­ту що­до мас-ме­діа по­вин­на: кон­т­ро­лю­ва­ти вплив но­вих ко­му­ні­ка­цій та ін­фор­ма­цій­них служб на плю­ра­лізм і роз­ви­ток де­мо­к­ра­тії, до­слі­джу­ва­ти у цьо­му кон­те­к­с­ті ва­ж­ли­вість для плю­ра­лі­з­му збе­ре­жен­ня та­є­м­но­с­ті дже­рел ін­фор­ма­ції, вивча­ти стра­те­гії для збе­ре­жен­ня прин­ци­пів куль­ту­р­них від­мін­но­с­тей, пра­цю­ва­ти над ви­ко­ри­с­тан­ням но­вих ко­му­ні­ка­цій­них служб, щоб роз­ши­ри­ти їх­ній ви­бір та збіль­ши­ти де­мо­к­ра­ти­ч­ний по­те­н­ці­ал як за­сіб ак­ти­в­них гро­мад­сь­ких змін ін­фор­ма­ції, ду­мок, а та­кож скла­с­ти план по­лі­ти­ки і ма­с­ш­та­бу, що до­по­ма­га­ли б чле­нам уря­дів роз­ви­ва­ти гро­мад­сь­кі по­слу­ги між­на­ро­д­них ор­га­ні­за­цій від­по­ві­д­но до прин­ци­пів Ра­ди Єв­ро­пи. Як і на по­пе­ре­дніх кон­фе­ре­н­ці­ях, цього разу йшло­ся і про осві­ту пра­ців­ни­ків мас-­ме­діа.

Се­ред ін­ших, не ме­н­ш ва­ж­ли­вих до­ку­мен­тів Ра­ди Єв­ро­пи — Де­кла­ра­ція Ра­ди Єв­ро­пи про за­хист жу­р­на­лі­с­тів у на­пру­же­них та кон­ф­лі­к­т­них си­ту­а­ці­ях (1996), Ре­ко­мен­да­ції № (99) 15 Ко­мі­те­ту Ра­ди Єв­ро­пи кра­ї­нам-­чле­нам що­до за­хо­дів з ви­сві­т­лен­ня за­со­ба­ми ма­со­вої ін­фор­ма­ції ви­бор­чих кам­па­ній, а та­кож про­ект Ре­ко­мен­да­ції Ра­ди Єв­ро­пи що­до пра­ва жу­р­на­лі­с­тів не роз­кри­ва­ти сво­їх дже­рел ін­фор­ма­ції.

От­же, ці­ле­с­п­ря­мо­ва­на і по­слі­до­в­на по­лі­ти­ка Ра­ди Єв­ро­пи що­до ЗМІ охо­п­лює усі ас­пе­к­ти тво­рен­ня єди­но­го єв­ро­пей­сь­ко­го ін­фор­ма­цій­но­го про­с­то­ру, але із збе­ре­жен­ням на­ці­о­наль­них куль­ту­р­них осо­б­ли­во­с­тей ко­ж­ної кра­ї­ни. Організація осо­б­ли­ву ува­гу звер­тає на під­го­тов­ку фа­хі­в­ців ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції для ЗМІ, іх­ній со­ці­аль­ний за­хист і про­фе­сій­не зро­с­тан­ня. По­чи­на­ю­чи з 1989 ро­ку, Ра­да Єв­ро­пи при­ді­ляє осо­б­ли­ву ува­гу по­бу­до­ві “спільного єв­ро­пей­сь­ко­го до­му”. Ор­га­ні­за­ція за­по­ча­т­ку­ва­ла спе­ці­аль­ну про­гра­му “Демосфен”, у рам­ках якої пе­ре­да­ва­ла кра­ї­нам Цен­т­раль­ної та Схі­д­ної Єв­ро­пи до­свід, по­трі­б­ний для по­бу­до­ви де­мо­к­ра­ти­ч­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва, в ос­но­ві яко­го — вер­хо­вен­с­т­во пра­ва і за­хист прав лю­ди­ни (1; 58). Про­гра­ми з прав лю­ди­ни спря­мо­ва­ні пе­ре­ва­ж­но на кон­с­ти­ту­цій­ні та за­ко­но­дав­чі ре­фор­ми, од­нак остан­нім ча­сом го­ло­в­ну ува­гу зо­се­ре­дже­но на про­гра­мах про­фе­сій­ної під­го­тов­ки пра­в­ни­ків та пра­ців­ни­ків за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Слід за­зна­чи­ти, що Ра­да Єв­ро­пи у ца­ри­ні за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції спів­п­ра­цює з ін­ши­ми єв­ро­пей­сь­ки­ми уста­но­ва­ми: з ОБ­СЄ, Єв­ро­пей­сь­ким Со­ю­зом, а та­кож з ООН. Ре­ко­мен­да­ції Ра­ди Єв­ро­пи що­до за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції до­по­в­ню­ють стра­те­гію в га­лу­зі ма­со­вої ко­му­ні­ка­ці­її ООН. У но­во­му Се­ре­д­ньо­ст­ро­ко­во­му пла­ні ЮНЕСКО на 1990-1995 рр. — “Комунікація на слу­ж­бі люд­­с­т­ву” — так окре­с­ле­но су­ча­с­ні під­хо­ди до ма­со­вої ко­му­ні­ка­ції: “Нова стра­те­гія для роз­ви­т­ку ко­му­ні­ка­ції, яку під­три­ма­ла 161 кра­ї­на-­член ЮНЕСКО, зо­кре­ма пе­ре­дба­чає про­су­ван­ня до ши­р­шо­го і зба­лан­со­ва­но­го по­ши­рен­ня ін­фор­ма­ції, без жо­д­них пе­ре­шкод для сво­бо­ди ви­сло­в­лю­ван­ня, за­вдя­ки вті­лен­ню кон­к­ре­т­них за­хо­дів, яки­ми ЮНЕСКО мо­же на­ди­х­ну­ти сво­бо­ду пре­си і не­за­ле­ж­ність, плю­ра­лізм та рі­з­но­бі­ч­ність гро­мад­сь­ких, при­ва­т­них та ін­ших ме­діа” (3; 54).

План ЮНЕСКО на 1990-1995 ро­ки пе­ре­дба­чав чо­ти­ри ме­ти.

1. Ін­ве­с­ти­ції в ін­фра­ст­ру­к­ту­ру, збіль­шен­ня та мо­де­р­ні­за­ція ко­му­ні­ка­ти­в­них ме­реж у кра­ї­нах, що роз­ви­ва­ю­ть­ся. 2. Під­го­тов­ка ка­д­рів, прі­о­ри­те­ти осві­ти, но­вих тех­но­ло­гій та при­кла­д­них до­слі­джень. 3. Під­го­тов­ка праць з про­б­лем со­ці­о­куль­ту­р­но­го впли­ву мас-­ме­діа та но­вих тех­но­ло­гій на куль­ту­р­ну іден­ти­ч­ність на­ро­дів. 4. Роз­ви­ток про­грам, спря­мо­ва­них на осві­ту тих, хто ко­ри­с­ту­є­ть­ся мас-­ме­діа, щоб навчи­ти їх кри­ти­ч­но орі­є­н­ту­ва­тись в отри­ма­ній ін­фор­ма­ції, вмі­ти її ана­лі­зу­ва­ти, ре­а­гу­ва­ти на мо­ж­ли­ві ма­ні­пу­ля­ції та за­хи­с­ти­ти свої пра­ва гро­ма­дян (3; 54).

Од­нак ре­а­лі­за­ція цьо­го пла­ну, як і ре­а­лі­за­ція ре­ко­мен­да­цій Ра­ди Єв­ро­пи, ще не ма­ють в Укра­ї­ні на­ле­ж­ної пра­во­вої ба­зи, а та­кож пра­во­вої тра­ди­ції. За ін­фор­ма­ці­єю до тра­в­ня 2000 р., Ко­мі­тет ін­фор­ма­ції Укра­ї­ни спе­ці­аль­ної ро­бо­ти у цьо­му на­пря­мі не про­во­див. Не­ба­га­то є на­у­ко­вих до­слі­джень у цій ца­ри­ні. Пра­во­ві ас­пе­к­ти, а та­кож пи­тан­ня, по­в’я­за­ні зі сти­му­лю­ван­ням плю­ра­лі­з­му в ЗМІ, плі­д­но роз­ро­б­ляє О. Кузнецова (5; 206-209), про­б­ле­ма­ми гло­баль­но­го роз­ви­т­ку си­с­тем ма­со­вої ко­му­ні­ка­ції і між­на­ро­д­них від­но­син за­йма­є­ть­ся О. Зе­р­ни­ць­ка (4), пра­ва та обо­в’яз­ки жу­р­на­лі­с­тів у сві­т­лі Єв­ро­пей­сь­кої кон­це­п­ції з прав лю­ди­ни роз­г­ля­дає В. Іва­нов (6), єв­ро­пей­сь­кі ін­те­гра­цій­ні про­це­си у су­ча­с­но­му ін­фор­ма­цій­но­му кон­те­к­с­ті до­слі­джу­ють Т. Пе­т­­рів (7), І. Слі­са­рен­ко (9). Ді­я­ль­ність у цьо­му ру­с­лі ду­же по­трі­б­на для пла­ну­ван­ня кур­су, не тіль­ки вну­т­рі­ш­ньої, а пе­ре­ду­сім зо­в­ні­ш­ньої по­лі­ти­ки на­шої дер­жа­ви, її ві­ль­но­го і рі­в­но­пра­в­но­го вхо­джен­ня у єв­ро­пей­сь­ке та сві­то­ве спів­то­ва­ри­с­т­во. У кон­те­к­с­ті ці­єї по­лі­ти­ки вже упро­довж п’я­ти ро­ків пра­цю­ють й укра­їн­сь­кі ЗМІ: роз­ви­ва­ють но­ві тех­но­ло­гії, но­ві ко­му­ні­ка­цій­ні та ін­фор­ма­цій­ні слу­ж­би в ін­тересах сво­бо­ди сло­ва, об­мі­ню­ю­ть­ся ін­фор­ма­ці­єю про рі­з­ні куль­ту­ри, осві­ту, тобто по­ши­рю­ють єв­ро­пей­сь­кий до­свід, зна­йо­м­лять гро­мад­сь­кість з кон­ти­тен­том Єв­ро­па і з Укра­ї­ною у її скла­ді від най­да­в­ні­ших ча­сів, з єв­ро­пей­ця­ми, в тому числі й з укра­ї­н­ця­ми. Сьо­год­ні ва­ж­ли­во, як спра­ве­д­ли­во за­зна­чає О. Зе­р­ни­ць­ка, не тіль­ки від­сто­ю­ва­ти пра­во на ін­фор­ма­цію, але й пра­во на ко­му­ні­ка­цію, які мо­жуть ста­ти од­ним з під­мур­ків роз­ви­т­ку де­мо­к­ра­ти­ч­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва (3; 55).

У цьо­му на­пря­мі по­трі­б­но ви­хо­ву­ва­ти май­бу­т­ніх жу­р­на­лі­с­тів, жу­р­на­лі­с­тів з ши­ро­ким єв­ро­пей­сь­ким сві­то­гля­дом, які б за­ти­ш­но, впе­в­не­но й гі­д­но по­чу­ва­ли­ся у “європейському до­мі”, у фун­да­мен­ті яко­го є чи­ма­ло укра­їн­сь­ких це­г­лин. А то­му вивчен­ня іс­то­рії єв­ро­пей­сь­кої ци­ві­лі­за­ції, її су­ча­с­но­го до­сві­ду, до­ку­мен­тів Ра­ди Єв­ро­пи, ін­ших єв­ро­пей­сь­ких між­на­ро­д­них ор­га­ні­за­цій ма­ло би ста­ти окре­мим пре­д­ме­том на фа­куль­те­ті жу­р­на­лі­с­ти­ки або хо­ча б спец­кур­сом “Європеїстика”. Сьо­го­д­ні си­с­те­ми за­со­бів ма­со­вої ко­му­ні­ка­ції, їх вплив на між­на­ро­д­ні від­но­си­ни, “наслідки та про­гно­с­ти­ч­ні ас­пе­к­ти цьо­го впли­ву” є но­вим по­лем для на­у­ко­вих між­ди­с­ци­п­лі­на­р­них до­слі­джень і по­вин­ні бу­ти ві­до­бра­же­ні у про­гра­мах, ро­бо­чих пла­нах фа­куль­те­тів жу­р­на­лі­с­ти­ки.

4.Документи Ради Європи.

На Європейському рівні, одним з найважливіших доку­ментів в галузі IT є так званий Звіт Бангемана. Цей звіт був розроблений на прохання Європейської Наради для зустрічі 21-24 червня 1994 року в Корфу. Вперше в документі була використана концепція «Інформаційне Суспільство» замість звичайної концепції «Інформаційних магістралей». Критич­ним елементом в Звіті Бангемана було те, що приватний сек­тор гратиме дуже важливу роль в створенні і розвитку інфор­маційних технологій як на національному, так і на над­національному рівнях. Роль урядів тоді обмежиться тільки їх втручанням підчас просування, використання і регулю­вання нових інформаційних технологій.

Цей ліберальний підхід, прийнятий в Звіті Бангемана, підкреслив той факт, що створення нової, революційної освітньої політики має стати однією з найважливіших цілей для кожного уряду. Основними цілями нової політики по­винні бути надання кожному студенту або людині, котра на­вчається, можливості знати, як використовувати IT, а також переорієнтувати навички викладацького складу, щоб вони були здатні викласти як використовувати цей вид матеріалу кращим способом.

Інший важливий пункт, підкреслений в цьому доку­менті, має відношення до того факту, що нові інфор­маційні технології мають стимулюватися 10 видами сумісної діяльності приватного і державного секторів. Ці ініціативи торкаються телекомунікацій, дистанційного навчання, мережі освітніх і дослідницьких центрів, теле-матичних послуг для малих і середніх підприємств, управління рухом на головних шляхах, управління повітряним рухом, мережі установ охорони здоров'я, підвищеного використання інформаційної технології в уряді, головні інформаційні шляхи в міських областях, і мережі транс-Європейских урядів.

Три документа було підготовлено, щоб доповнити Звіт Бангемана:

- інформаційне суспільство: від Корфу до Дубліна, нові
пріоритети, що з'являються;

- підготовка наступних кроків;

- план дій.

У всіх цих документах згадана проблема, яка пов'язана з телекомунікаціями. Фактично, процес лібералізації, запла­нований на 1998 рік, має бути закінченим настільки швидко, наскільки можливо. Щоб досягти Американського або Японського технологічного рівня потрібні конкуренція, зни­ження цін і удосконалення послуг.

Однак, Європейське Співтовариство почало також замис­люватися щодо періоду, який має слідувати за цим процесом лібералізації.

Так, 6-7 травня 1999 року в Будапешеті на 104-й сесії Комітету міністрів Ради Європи була прийнята Декларація про Європейську політику в області нових інформаційних технологій. В декларації робиться акцент на сприяння для всіІР максимально широкому доступу до нових інфор­маційних і комунікаційних послуг, забезпечення безпереш­кодного доступу з використанням нових інформаційних технологій до інформації про місцеві, регіональні і націо­нальні адміністративні і юридичні служби і прямих зв'язків з ними, заохочення вільного обміну інформацією, думками та ідеями і т.п. ініціативи, які направлені на формування і розвиток інформаційного суспільства.