Комплекс соціальних послуг, що надаються клієнту в процесі соціального супроводу.

Нормативно закріплений і основний перелік видів соціальних послуг, які являють собою зміст практичної діяльності зі здійснення соціального супроводу:

- інформаційні послуги: надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації довідкові послуги, а саме: про види соціальних виплат якщо сімя або особа має на них право відповідно до чинного законодавства; надання контактів служб або установ, куди необхідно звернутися по відповідну допомогу; про заклади, які можуть надати послуги, умови отримання соціальних послуг тощо

- психологічні послуги: психологічна діагностика, спрямована на виявлення соціально-психологічних характеристик особистості; надання консультацій з питань психологічного здоровя та поліпшення взаємин з навколишнім середовищем; обговорення проблем та надання порад з розвязання соціальних та психологічних проблем; навчання долати труднощі та конфлікти з оточенням; сприяння в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сімї; організація та координація психотерапевтичних груп та груп взаємодопомоги; психологічна корекція та психологічна реабілітація

- соціально-педагогічні послуги: планування спільно із сімєю чи особою заходів та дій щодо усунення причин, які спричинили складні життєві обставини, моніторинг виконання запланованих дій; виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів членів родини; просвітницька робота щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини; особливостей розвитку сімї та сімейних стосунків; навчання батьків ефективним методам виховання, мобілізації власних ресурсів сімї для вирішення проблем надалі; допомога батькам у розвязанні конфліктних ситуацій сімейного виховання; здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого поводження та насильства; педагогічне консультування з питань розвязання педагогічних проблем сімї та її членів; влаштування дитини в клуб, секцію, гурток тощо

- соціально-медичні послуги: посередництво в здійсненні профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів; консультації з питань збереження і зміцнення здоровя; формування ідеології здорового способу життя й подолання шкідливих звичок; формування сексуальної культури і навичок захищених статевих відносин; профілактика туберкульозу, венеричних захворювань, ВІЛСНІДу; сприяння в підтримці та охороні здоровя тощо

- юридичні послуги: надання консультацій з питань чинного законодавства, гарантій та пільг; здійснення захисту прав та інтересів сімї чи особи; захист прав дитини

- соціально-економічні послуги: допомога в залученні додаткових ресурсів для задоволення матеріальних інтересів і потреб сімей чи осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі сприяння у наданні натуральної допомоги забезпечення одягом та взуттям тощо; допомога в оздоровленні, сприяння в отриманні державних соціальних допомог, у наданні грошової допомоги, а також допомоги у вигляді грошових компенсацій; інформування з питань працевлаштування та сприяння цьому, навчання; посередництво в наданні гуманітарної допомоги тощо.

3.Підготовчий етап. Перший етап – підготовчий (у різних літературних джерелах він може називатися також етапом вивчення ситуації, встановлення контакту і знайомства, діагностики, планування тощо, хоча всі ці процеси є лише окремими складовими першого етапу). Часто цей етап вважається найбільш важливим, тому що помилки саме на початку роботи з клієнтом можуть відвернути його від соціального працівника, соціальної служби загалом, зробивши, таким чином, недоцільними наступні етапи роботи.

Вивчення ситуації – це збір інформації про ту соціальну ситуацію, яка склалася з клієнтом на час початку роботи з ним соціального працівника, історію її виникнення, причини й фактори, що передували їй і через деякий час зумовили її виникнення або сприяли цьому. Вивчення ситуації зазвичай охоплює інформацію стосовно самого клієнта (або кількох клієнтів, якщо, наприклад, у межах однієї сім’ї різні її члени потребують допомоги), найближчого оточення клієнта (членів сім’ї, близьких родичів, друзів) та соціальних інститутів і служб (навчальних, виробничих, медичних, соціальних, адміністративних установ і закладів тощо), які безпосередньо чи опосередковано мають стосунки з клієнтом. Найбільш важливими процедурами збору інформації є співбесіди з офіційними та приватними особами, які можуть висвітлити різні аспекти соціальної ситуації, що склалася. Аналізуючи отриману в ході цих зустрічей інформацію, соціальному працівникові слід враховувати феномен суб’єктивізму людських поглядів. Він полягає в тому, що різні люди можуть мати різні точки зору стосовно однієї ситуації. Наприклад, причини ненормативної поведінки дитини її батьки можуть вбачати у недостатній увазі шкільних учителів, а з погляду педагогів винна може бути сім’я. Отже, щоб отримати об’єктивні дані, слід ознайомитися з думкою всіх сторін, причетних до ситуації, і, крім того, прагнути знайти людей, які не зацікавлені в ситуації особисто, тобто можуть висловитися як незалежні експерти.

Найважливішими складовими першого етапу є знайомство соціального працівника з клієнтом і його соціальним оточенням, установлення необхідного контакту. Необхідно установити довірливі взаємини. Це неодмінна умова залучення клієнта (клієнтів) до співробітництва. А саме співробітництво, бажання клієнта співпрацювати, у свою чергу, є однією з головних умов успіху. Адже зусиллями одного лише працівника, нехай навіть найвищої кваліфікації, будь-які методики, методи, засоби, прийоми втручання не можуть бути ефективно реалізовані.

Потреба у довірі з перших кроків знайомства зумовлена тим, що саме в цей час відбувається з’ясування взаємних очікувань. Очікування різних клієнтів можуть бути абсолютно полярними. Є клієнти, які сподіваються, що працівник миттєво розв’яже ситуацію і дивовижним чином задовольнить усі їхні потреби. Зустрічаються й повністю негативні очікування – повний скепсис щодо можливостей соціального працівника, невіра клієнта в можливості соціальних служб та власні сили. У першому випадку потрібно налаштувати клієнта на реалістичне мислення, у другому – переконати у доцільності співробітництва. І те й інше можливо лише за умови, що клієнт відчуватиме довіру до працівника, що від самого початку роботи формуватиметься й усіляко підтримуватиметься взаємна повага обох сторін.

Ще однією особливістю є те, що вже під час перших контактів обговорюється перспектива співробітництва, відбувається орієнтація клієнта на позитивне майбутнє і починається формування мотивації щодо цього, визначаються в узагальненому вигляді можливі цілі роботи, роз’яснюються її можливі шляхи й механізми, клієнт активно залучається до процесу прийняття рішень. У деяких країнах (наприклад, у Німеччині, Великій Британії, Канаді) під час одного з первинних контактів (інколи це можливо вже з другої зустрічі) загальні цілі роботи можуть бути погоджені письмово. Для деяких клієнтів це може бути певним атрибутом відновлення соціальних зв’язків і зобов’язань, створювати відчуття започаткування процесу підвищення соціального статусу, відчуття учасника формальної угоди.

На підставі вивчення ситуації соціальний працівник має визначити коло потреб клієнта і виокремити серед них пріоритетні, задоволення яких сприятиме задоволенню інших, менш значимих. Для цього зазвичай застосовують методики психосоціальної діагностики. Використовують принцип експертної оцінки. У спрощеному вигляді його сутність полягає в тому, що соціальний працівник самостійно, а також за допомогою експертів-фахівців (коли це потрібно) аналізує особистість клієнта, його міжособистісні зв’язки з найближчим оточенням, сім’ю клієнта, її взаємодії із структурами соціуму, особливості і чинники, що визначають характер цієї взаємодії. На практиці потрібну інформацію для встановлення психосоціального діагнозу щодо клієнта і ситуації окреслює певне коло питань, які включають дані про соціально-демографічні характеристики клієнта; стадії життєвого циклу клієнта; проблеми, що турбують клієнта; проблеми, що турбують соціального працівника; проблеми, що турбують людей, які становлять оточення клієнта; прояви, ознаки, які зробили проблему або потреби клієнта очевидними; терміни, коли це було помічено; людей, які це помітили; події, обставини, які передували виявленню проблеми або потреб клієнта.

Слід зауважити, що пріоритетні потреби клієнта (фактично – цілі соціальної допомоги), які визначає соціальний працівник, можуть не збігатися з очікуваннями клієнта, з тим, що він сам визначає для себе пріоритетними потребами, заради задоволення яких він звертається по допомогу. Наприклад, клієнт звертається за психолого-педагогічною допомогою в розв’язанні міжособистісного конфлікту з членами родини, а соціальний працівник пропонує почати роботу з медичної допомоги – лікування одного з членів родини від алкоголізму. В цьому разі працівник має переконати клієнта в тому, що саме запропонована послідовність дій приведе до очікуваного результату. Слід пам’ятати, що клієнт далеко не завжди здатний адекватно оцінити свої головні потреби щодо соціальної допомоги. Він найчастіше налаштований на негайне одержання разової допомоги, притому в матеріалізованому вигляді (путівки на оздоровлення, гуманітарна допомога речами, квитки на святкові заходи тощо).

Практичне завдання:

1. Підготуйте тези доповіді «Історія виникнення моделі ведення випадку».

Практичне завдання:

1. Роботою з конкретними випадками (Casework) прийнято вважати допомогу, що пропонується окремим особам чи малим групам в їхньому сімейному середовищі, а також процедуру ефективної організації випадку [1,2]. Термін «Casework» було описано Мері Річмонд у її праці «Соціальні діагнози». Вона виділила два методи роботи: прямий, який передбачає безпосередній вилив на клієнта з метою покращання його персональних характеристик, знань, умінь, навичок, що сприяє адаптації до умов конкретного соціуму; непрямий, який слугує покращанню життя клієнта завдяки впливу на соціальне оточення. Ці методи роботи у поєднанні дають у межах роботи з конкретними випадками відповідь на різнобічні потреби клієнтів.

Приклади роботи з конкретними випадками, на думку Селії Дойл [3], мали місце ще наприкінці XIX – початку XX сторіччя, тобто у період, який, за одним із підходів до визначення відліку історії соціальної роботи, позначає початок її формування. Селія Дойл зазначає, що найбільш раннє посилання на «працівника з конкретними випадками» міститься у матеріалах, датованих 1887 роком. Водночас час у науковій літературі іноді наводяться більш ранні приклади індивідуальної соціальної роботи, яка передбачає роботу з конкретним випадком. У другій частині книги «Соціальна робота» «провісниками індивідуальної соці­альної роботи» називаються «дружні візитери» — представники благо­дійних організацій США і Канади, які на початку XIX століття вста­новлювали контакти з бідними людьми, відвідуючи їх вдома.

За панівною наприкінці XIX - початку XX сторіччя моделлю довгот­ривалого втручання «вивчення-діагноз - лікування» соціальні праців­ники намагалися допомогти клієнтам шляхом вироблення і виконання плану «лікування», який передбачав покладання відповідальності на фахівців. Вони виступали як експерти та виконавці більшості завдань. Клієнтам відводилася роль пасивних споживачів послуг, що сприяло формуванню залежності від запропонованих послуг. Наприкінці 50-х років була запропонована нова, що користується попитом і нині, модель «проблема - рішення», за якою соціальні працівники та інші професіо­нали мають переслідувати мету допомогти клієнтам знайти й активізу­вати власні ресурси і можливості для самостійного рішення проблем. За сучасними вимогами, соціальний працівник, який працює з випадком, має наснажувати клієнта, сприяти його здатності контролювати власне життя та якість наданих послуг.

 

2. Розкрийте на прикладах сутність видів соціальних послуг клієнту у ході супроводу: вид, форма, спосіб, суб’єкти, нормативна база….

Інформаційні послуги: наприклад: надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації)

Форми: індивідуальні і групові.

Способи, методи: бесіди, лекції, тренінги, пропаганда, консультації з різних питань, навчання. Суб’єкти: фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; об'єднання громадян, благодійні, релігійні організації; юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді; волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування; служби у справах дітей..

Нормативно-правова база: ЗУ про соціальні послуги, конституція україни.

Психологічні послуги: наприклад - обговорення проблем та надання порад з розвязання соціальних та психологічних проблем; навчання долати труднощі та конфлікти з оточенням;

Форма роботи індивідуальна і групова

Способи: бесіда, консультація, діагностика, тренінги.

Субєкти: психолог, фахівець із соціальної роботи. Та ін..

Соціально-педагогіна послуга: наприклад особливостей розвитку сімї та сімейних стосунків; навчання батьків ефективним методам виховання

Форми: індивідуальні, групові.

Способи: бесіда, навчання, наставництво, просвітництво, лекція, приклад.

Субєкти: фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. ЦСССДМ

Соціально-медичні послуги: наприклад посередництво в здійсненні профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів;

Форми: індивідуальна

Способи: направлення до лікарні, бесіда, надання інформації, організація профілактичного, лікувально-оздоровчого заходу.

Субєкти:: фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. ЦСССДМ, органи місцевого самоврядування; лікарні, поліклініки.

Юридичні послуги: надання консультацій з питань чинного законодавства

Форми: індивідуальні, групові

Способи: бесіди, консультації, лекції, направлення до юриста, у відповідну службу.

Субєкти: ЦСССДМ, ССД, фіхівці із соц.. роботи, юрист, органи місцевого самоврядування.

Нормативна база: конституція України, ЗУ

Соціально-економічні послуги: наприклад допомога в залученні додаткових ресурсів для задоволення матеріальних інтересів і потреб сімей чи осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі сприяння у наданні натуральної допомоги забезпечення одягом та взуттям тощо

Форми: індивідуальні

Способи: бесіда, консультування, направлення, надання гуманітарної допомоги, допомога у зборі коштів.

Субєкти: волонтери, фахівці із соц.. роботи, ЦСССДМ, органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування;