Лекции.Орг
 

Категории:


Перевал Алакель Северный 1А 3700: Огибая скальный прижим у озера, тропа поднимается сначала по травянистому склону, затем...


Классификация электровозов: Свердловский учебный центр профессиональных квалификаций...


Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки): Структурная и функциональная единица нервной ткани и он состоит из тела...

Імперія(від лат. imperium — влада, панування) — це велика держава, яка містить у своєму складі території інших народів і держав.



Імперії створювалися з головної держави — метрополії і кількох або багатьох приєднаних, у тому числі шляхом завоювання, країн чи народів, які не встигли створити власну державність або втратили її. Імперія має монархічну форму правління, її главою є імператор.

Імперії відомі в усі історичні епохи. Хоча деякі з них існували тривалий час (наприклад, Римська, Візантійська, Російська, стародавні східні імперії), в цілому вони виявилися нестійкими утвореннями і припинили своє існування. Причини розпаду імперій багатоманітні: зовнішні завоювання, внутрішній соціальний розклад, формаційні соціально-економічні перетворення тощо. Паралельно з існуванням імперій і на основі їх розпаду відбувався процес утворення національних держав. Нині імперських утворень у світі не існує. Однак хоча час імперій безповоротно закінчився, проблема адекватності державного, національного й соціально-економічного розвитку залишається актуальною для багатонаціональних і навіть однонаціональних держав із компактно розселеними національними меншинами. Загострення цієї проблеми, особливо пов'язане з тим чи іншим видом соціальної нерівності, породжує сепаратизм, який є найбільшою загрозою єдності країни.

 

44. правова держава

 

Правова держава - це держава, у якому організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає.

Ідея правової держави спрямована на обмеження влади (чинності) держави правом; на встановлення правління законів, а не людей; на забезпечення безпеки людини в його взаємодіях з державою

Основні ознаки правової держави:

1. Здійснення державної влади відповідно до принципу її поділу на законодавчу, виконавчу, судову з метою не допустити зосередження всієї повноти державної влади в або одних руках, виключити її монополізацію, узурпацію однією особою, органом, соціальною верствою, що закономірно веде до "жахаючого деспотизму" (Ш. Монтеск'є).

2. Наявність Конституційного Суду - гаранта стабільності конституційного ладу - органа, що забезпечує конституційну законність і верховенство Конституції, відповідність їй законів і інших актів законодавчої й виконавчої влади.

3. Верховенство закону й права, що означає: жоден орган, крім вищого представницького (законодавчого), не вправі скасовувати або змінювати прийнятий закон.Всі інші нормативно-правові акти (підзаконні) не повинні суперечити закону. У випадку ж протиріччя пріоритет належить закону.Самі закони, які можуть бути використані як форма легалізації сваволі (прямій протилежності права), повинні відповідати праву, принципам конституційного ладу. Юрисдикцією Конституційного Суду чинність неправового закону підлягає призупиненню, і він направляється в Парламент для перегляду.

4. Зв'язаність законом рівною мірою як держави в особі його органів, посадових осіб, так і громадян, їхніх об'єднань. Держава, що видала закон, не може саме його й порушити, що протистоїть можливим проявам сваволі, свавілля, уседозволеності з боку бюрократії всіх рівнів.

5. Взаємна відповідальність держави й особистості:

особистість відповідальна перед державою, але й держава не вільно від відповідальності перед особистістю за невиконання взятих на себе зобов'язань, за порушення норм, що надають особистостей права.

6. Реальність закріплених у законодавстві основних прав людини, прав і свобод особи, що забезпечується наявністю відповідного правового механізму їхньої реалізації, можливістю їхнього захисту найбільш ефективним способом - у судовому порядку.

7. Реальність, дієвість контролю й нагляду за здійсненням законів, інших нормативно-правових актів, слідством чого є довіра людей державним структурам, обіг для дозволу сугубо юридичних суперечок до них, а не, наприклад, у газети, на радіо й телебачення.

8. Правова культура громадян - знання ними своїх обов'язків і прав, уміння ними користуватися; поважне відношення до права, що протистоїть "правовому нігілізму" (віра в право чинності й невір'я в чинність права).

 

45. громадянське суспільство і шляхи його формування

 

“Громадянське суспільство І” (як соціальний феномен, і як теоретична концепція) охоплює період від кінця XVII до 1-ої половини XIX століття. Його основні положення були сформульовані такими видатними мислителями як Дж.Лок, А. Ферґюссон, Ш.Л. Монтеск’є, І.Кант, Ф.Г.Геґель, А.деТоквіль. Застосувавши термін societas civilitas (пізніше: civil society – цивільне суспільство) для означення нових суспільних порядків, які утверджувались на їхніх очах, ці мислителі започаткували властиве й нинішнім концепціям громадянського суспільства протиставлення суспільства та держави, їх трактування як певного типу антиномії, за допомогою якої суспільна система описується як поділена на дві взаємопов’язані та взаємообумовлені, проте відмінні і, в ідеалі, автономні сфери: політичну і громадську (соціальну, соціетарну). Життя в останній ґрунтується на ідеях індивідуальної свободи громадян та автономности громад, їхньому праві творити спілки та асоціації, захищати власні інтереси, запобігати або протистояти сваволі державних зверхників.

Отож, громадянське суспільство I, яке формувалося від XVII аж до 1-ої пол. XIX ст., на практиці було молодим буржуазним суспільством, яке утверджувало ліберальні свободи, підкорялося законові, формувало громадську думку щодо проблем, які були визнані загально значущими. Людей у ньому єднали спільні інтереси. Захищати ці інтереси люди намагалися через створювані ними спілки та об’єднання, які функціонували автономно, під охороною закону. Ринок надавав цьому суспільству механізмів самореґуляції, звільняючи неполітичну сферу від потреби в державній реґламентації. Разом з тим, ринок привніс і антигромадянські тенденції: надмірний індивідуалізм, різке соціальне розшарування, пауперизацію трудових класів, втрату ними почуття суспільности.

 

46. взаємовідносини особи і суспільства

 

Відомо, що в державно-організованому суспільстві в системі факторів, що визначають становище людини, іменногосударству роль належить вирішальна. Таке значення держави пояснюється його відносною незалежністю та самостійністю по відношенню до людини і тими важелями впливу, якими воно володіє. Держава виступає як офіційний представник усього суспільства, тому відносини між ним та людиною носять політико-правовий характер. Будь-яка людина в межах території держави під його юрисдикцію підпадає, тобто стає адресатом що виходять від держави обов'язкових приписів.

Стійка зв'язок між людиною і державою виражається, насамперед, в інституті громадянства чи підданства. Цей зв'язок означає юридичну належність особи державі, набуття особистістю специфічних якостей громадянина, наявність взаємних прав і обов'язків громадянина і держави, а також захист громадянина державою всередині країни і за її межами. Таким чином, можна зробити висновок, що взаємини між державою і особистістю повинні здійснюватися на основі взаємної відповідальності.

Що ж являє собою ця відповідальність взаємна держави і особи з позиції філософії вдачі? У першу чергу, взаємна відповідальність особистості і держави - це своєрідний спосіб обмеження політичної влади го л-державу. Він виявляється, насамперед: 1) у встановлення Щ державою законодавчих обмежень своєї активності стосовно особистості; 2) у прийнятті державою конкретних зобов'язань, спрямованих на забезпечення інтересів громадян; 3) у наявності реальної відповідальності посадових осіб за невиконання своїх обов'язків перед суспільством і особистістю. У свою чергу, свобода особистості не може абсолютною, оскільки вона обмежена і регламентована правом, інтересами і правами інших осіб. Від кожної людини потрібна дотримання всіх правових приписів і виконання його обов'язків перед суспільством, державою, іншими людьми.


 

 





Дата добавления: 2017-01-28; просмотров: 270 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

  1. II. ОБОВЯЗКИ ВІДПОВІДАЛЬНОГО КЕРІВНИКА РОБІТ, ВИКОНАВЦІВ ТА ІНШИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ ПІДПРИЄМСТВА ПО ЛОКАЛІЗАЦІЇ ТА ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЇ
  2. Men love their country, not because it is great, but because it is their own»– «Родинулюбятнезато,чтоонавелика,азато,чтоонасвоя».
  3. А) Правове становище Закарпаття у складі Чехословаччини
  4. АМС - розвідники Всесвіту, безпілотні космічні літальні апарати, призначені для польоту до інших небесних тіл із метою вивчення Сонячної системи.
  5. Артель самоубийц. Великаны
  6. Б) вториними (набутими) – виникають при захворюваннях або інших екзогенних впливах.
  7. б) вториними (набутими) – виникають при захворюваннях або інших екзогенних впливах.
  8. Билет. «Великая Отечественная война, характер, этапы, основные события. Истоки Победы.»
  9. Велика депресія в країнах світу
  10. Велика цукерка( приблизно 2 м.), в якій в середині багато маленьких цукерок. Колір: синій в ромашку Цукерки всередині: сині та зелені.
  11. Великая Жизнь в Бессмертном Теле
  12. Великая Отечественная война


Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.003 с.