Підготовка магістрів фармації

 

З метою введення поглибленої спеціальної, науково-практичної, педагогічної і дослідницької підготовки спеціалістів у вищих медичних (фармацевтичних) закладах освіти IV рівня акредитації, підвищення якості підготовки провізора-спеціаліста заключний етап багатоступеневої вищої фармацевтичної освіти передбачає навчання у магістратурі.

 

Підготовка фахівців за напрямом професійного спрямування "Фармація" і освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр" (надалі магістратура) у вищих медичних (фармацевтичних) закладах освіти IV рівня акредитації та закладах (факультетах) медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (надалі — вищі заклади освіти) проводиться засадах освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста.

 

Як було сказано вище, магістр фармації - це завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої кваліфікації провізора-спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння та знання, має досвід їх застосування у певній галузі фармації та захистив на вченій раді вищого закладу освіти магістерську роботу.

 

Підготовка магістрів фармації проводиться одночасно з підготовкою спеціалістів з певного провізорського фаху в інтернатурі.

 

Магістратура у вищих закладах освіти відкривається та ліквідовується за окремими спеціальностями наказом Міністерства охорони здоров'я України за узгодженням з Міністерством освіти України на підставі клопотань цих вищих закладів освіти терміном на п'ять років. Планування щорічних обсягів підготовки магістрів фармації з кожної спеціальності здійснює Міністерство охорони здоров'я України з урахуванням перспективних потреб галузі в науково-педагогічних кадрах. Фінансування вищих закладів освіти з питань діяльності магістратури здійснюється за рахунок коштів, які передбачаються для підготовки провізорів-інтернів, та інших коштів вищого закладу освіти в межах загального фінансування з державного бюджету.

 

До магістратури приймаються громадяни України, які мають кваліфікацію спеціаліста, рекомендацію вченої ради вищого закладу освіти на наукову роботу і зараховані на посади провізорів-інтернів у базових закладах охорони здоров'я для навчання в інтернатурі.

 

Тривалість навчання в магістратурі – 1- 2 роки залежно від спеціальності. Для провізорів-інтернів, які одночасно навчаються в магістратурі, тривалість очної частини навчання в інтернатурі на кафедрах вищих закладів освіти подовжується на 3 місяці за рахунок відповідного скорочення тривалості стажування в базових закладах охорони здоров'я.

 

Прийом до магістратури проводиться за конкурсом на місця та спеціальності, які затверджені Міністерством охорони здоров'я України, про що вищим закладом освіти оповіщається в пресі не пізніше ніж за два місяці до початку прийому документів.

 

Прийом документів для вступу до магістратури проводиться вищим закладом освіти щорічно з 1 до 31 серпня.

 

Особи, які вступають до магістратури, подають на ім'я ректора вищого закладу освіти:

 

• заяву;

 

• особисто заповнений листок обліку кадрів;

 

• копію диплома про повну вищу фармацевтичну освіту;

 

• виписку з трудової книжки із записом про прийом на роботу в базовий заклад

 

• охорони здоров'я на посаду провізора-інтерна;

 

• рекомендацію вченої ради вищого закладу освіти на навчання в магістратурі;

 

• список опублікованих наукових праць і винаходів (при наявності).

 

Для проведення прийому в магістратуру наказом ректора вищого закладу освіти створюється приймальна комісія, до складу якої входять: проректор з наукової роботи (голова), завідувач підрозділом вищого закладу освіти, відповідальний за навчання магістрантів (відповідальний секретар), завідуючі профільними кафедрами, професори, доценти, провідні вчені.

 

Кожен вступник проходить співбесіду і складає вступні іспити із спеціальності магістратури та з іноземної мови (англійської, німецької, французької, іспанської, італійської) в обсязі діючих програм для вищих закладів освіти. Співбесіда та вступні іспити проводяться з 1 до 10 вересня. Повторне складання іспитів не допускається.

 

Прийом вступних іспитів у магістратуру проводиться екзаменаційними комісіями, що призначаються ректором вищого закладу освіти, до складу яких входять кваліфіковані спеціалісти (доктори і кандидати наук) із спеціальності магістратури та суміжних спеціальностей. До складу комісій з іноземних мов можуть включатися і висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня.

 

Провізорам-інтернам, які допущені до вступних іспитів в магістратуру, може надаватися відпустка без збереження заробітної плати та місцем роботи для підготовки і складання вступних іспитів з розрахунку 5 днів на кожен іспит. Документом, який засвідчує право на відпустку без збереження заробітної плати, є повідомлення про допуск до складання вступних іспитів у магістратуру

 

Після проведення вступних іспитів приймальною комісією проводиться зарахування провізорів-інтернів до магістратури не пізніше 15 вересня. На підставі результатів конкурсних вступних іспитів приймальна комісія виносить рішення по кожному кандидату окремо. Переважне право при зарахуванні при рівності конкурсних балів мають особи, що отримали диплом про вищу освіту з відзнакою.

 

Вищий заклад освіти протягом 5 днів після засідання приймальної комісії подає для затвердження до Головного управління закладів освіти Міністерства охорони здоров'я України за підписом голови приймальної комісії списки осіб, які приймали участь в конкурсі до магістратури із рекомендацією про зарахування чи причиною відмови.

 

Вступники зараховуються на навчання з 10-15 жовтня наказом ректора вищого закладу освіти після отримання списків осіб, затверджених Міністерством охорони здоров'я України для зарахування до магістратури.

 

На підставі подання завідувача профільною кафедрою вищого закладу освіти проректор з наукової роботи вищого закладу освіти до 1 листопада затверджує провізору індивідуальний план підготовки магістра та тему його магістерської роботи під час проходження ним інтернатури. Тема магістерської роботи може передбачати певні науково-практичні дослідження, які будуть виконуватись не лише у вищому закладі освіти, але і під час проходження навчання в інтернатурі на базі стажування.

 

Особи, які без поважних причин протягом двох тижнів з початку занять не прибули до місця навчання, підлягають відрахуванню з магістратури.

 

Провізорам-інтернам, які прийняті для навчання в магістратуру одночасно з інтернатурою, виплачується на загальних підставах заробітна плата провізора-інтерна. Стипендія їм не виплачується.

 

Кожному провізору-інтерну, одночасно з його зарахуванням до магістратури, ректором вищого закладу освіти призначається науковий керівник з числа докторів (кандидатів) наук або професорів (доцентів) — співробітників кафедри, де провізор проходить очну частину навчання в інтернатурі.

 

Кількість осіб, прикріплених одночасно до одного наукового керівника, визначається за його згодою ректором вищого закладу освіти і не повинна перевищувати п'яти.

 

Перед поданням магістерської роботи до захисту провізор-інтерн звітує про виконання індивідуального навчального плану на засіданнях кафедри і атестується науковим керівником.

 

Особи, які навчаються в магістратурі, користуються канікулами тривалістю один календарний місяць, що включається до загального терміну навчання. Канікули повинні збігатися з відпусткою провізора-інтерна.

 

Магістерська робота - це узагальнення самостійної науково-практичної роботи провізора-інтерна, за матеріалами якої провізору-інтерну рекомендується мати публікації та виступи на науково-практичних конференціях, з'їздах тощо.

 

Захист магістерської роботи відбувається на засіданні вченої ради вищого закладу освіти.

 

Освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр фармації" присвоюється, якщо за це проголосувало не менше двох третіх присутніх членів вченої ради. Магістру фармації видається диплом. Диплом з відзнакою видається, якщо не менше 75 % дисциплін, передбачених навчальним планом та програмою магістратури, складено з оцінками "відмінно", а з інших дисциплін не було оцінок "задовільно".

 

Магістри фармації мають право брати участь в конкурсі до аспірантури на кафедри вищих закладів освіти, а також медичних науково-дослідних установ без відпрацювання ними двох років за фахом, необхідних для вступу до аспірантури після закінчення інтернатури. Провізори-інтерни після закінчення магістратури та захисту магістерської роботи отримують разом з сертифікатом спеціаліста з певного провізорського фаху диплом магістра фармації і працевлаштовуються відповідно з направленням на роботу після закінчення вищого закладу освіти.

 

Термін закінчення навчання в магістратурі збігається з терміном закінчення навчання в інтернатурі. Тривалість навчання в магістратурі зараховується в стаж науково-педагогічної роботи.В окремих випадках, за рекомендаціями вчених рад закладів освіти та за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України, до конкурсу в магістратуру можуть допускатися особи, які мають сертифікат провізора-спеціаліста після закінчення інтернатури.

 

Підготовка магістрів фармації здійснюється в Національному фармацевтичному університеті (м. Харків), Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, Запорізькому та Одеському державних медичних університетах. Зокрема, у Харкові готують магістрів фармації за спеціальностями: "Технологія фармацевтичних препаратів", "Якість, сертифікація та стандартизація", "Педагогіка вищої школи". Навчання магістрів за такими спеціальностями зумовлене рядом причин. Так, жорстке конкурентне середовище, недосконалість нормативно-правової бази, які характеризують сьогодні стан національного фармацевтичного ринку, викликають необхідність підготовки спеціалістів якісно нового рівня, які володіють сучасними інформаційними технологіями, знаннями в галузі психології та управління персоналом, стандартизації продукції, в галузі економіки інноваційної діяльності та використання інвестиційних інструментів у фармації.

 

Крім того, у зв'язку з переходом вітчизняної фармацевтичної промисловості на міжнародні стандарти GMP є актуальним поглиблення знань спеціалістів галузі з методології та логіки наукових досліджень, аспектів підвищення якості, а також методів та способів управління та експертизи якості готових лікарських засобів.

 

Відкриття спеціальності "педагогіка вищої школи" зумовлено підвищенням вимог до рівня професійної майстерності та досконалого володіння працівниками вищої школи не тільки професійними, але і спеціальними знаннями з педагогічних технологій, стандартів та правового забезпечення освіти.

 

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького готує магістрів фармації за напрямом "Фармація" однойменної спеціальності. Вони, зокрема, займаються поглибленим вивченням питань фармацевтичної опіки, синтезу нових потенційних лікарських засобів, судово-медичного аналізу.

 

Післядипломна освіта провізорів

 

Післядипломна освіта – система, що забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. Здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами з укладанням державного контракту (замовлення).

 

Метою фармацевтичної П.о. є вдосконалення професійних знань та вмінь, якими повинні оволодіти спеціалісти на основі моделі провізора і фармацевта, а також відповідно до професійно-посадових вимог до різноманітних спеціалістів аптечних підприємств, посад і кваліфікаційних категорій фармацевтичних кадрів. Стратегія розвитку системи П.о. базується на багаторічному вітчизняному досвіді підготовки фахівців фармації та сучасних позитивних досягненнях світових освітянських систем.

 

Організація системи П.о. в Україні має декілька етапів розвитку:

 

§ організація курсів удосконалення фармацевтичних кадрів (1925–1938);

 

§ створення циклів удосконалення провізорів (1938–1964);

 

§ організація єдиної державної системи післядипломної підготовки провізорів в Україні як частині колишнього СРСР (1964–1987);

 

§ організація державної системи безперервного післядипломного навчання провізорів (1987–1992);

 

§ упровадження концепції безперервної фармацевтичної освіти (з 1992).

 

Система П.о. в Україні виконує такі функції:

 

§ забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних на ринку праці фахівцях на основі формування безперервної освіти та постійного підвищення їх кваліфікаційного рівня;

 

§ реформування змісту системи післядипломної освіти з урахуванням розвитку фармацевтичної науки, а також наявних тенденцій підготовки фармацевтичних кадрів та передових технологій навчального процесу в інших країнах;

 

§ формування перспективних планів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів щодо нових напрямків розвитку фармацевтичної науки, техніки та методів управління системою; приведення мережі і структури закладів післядипломної освіти у відповідність до потреб у певних провізорських та фармацевтичних фахівцях окремих регіонів і галузі в цілому (з урахуванням демографічних, медико-соціальних та інших характеристик, стану галузі та здоров’я населення);

 

§ контроль і оцінка якості рівня кваліфікації провізорів на основі державних стандартів (атестація); проведення наукових досліджень, розроблення та вдосконалення методології та дидактичних принципів післядипломної освіти; підготовка та перепідготовка викладацьких кадрів вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

 

Безперервність П.о. забезпечується раціональним поєднанням: первинної спеціалізації шляхом навчання в інтернатурі, яка є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників вищих фармацевтичних (медичних) навчальних закладів, після закінчення якої присвоюється кваліфікація з відповідної спеціальності, що дає право на самостійну трудову діяльність; вторинної спеціалізації за окремими спеціальностями на циклах спеціалізації за фахом. Вторинна спеціалізація проводиться: з нових провізорських спеціальностей і спеціалізацій для оперативного і перспективного забезпечення кваліфікованими кадрами нових напрямків у фармації; при розширенні посадових обов’язків провізорів-спеціалістів на підприємствах та в установах; при зміні штатного розпису фармацевтичних закладів, установ і підприємств; при необхідності зміни провізорської спеціальності за медичними показаннями; при переміщенні (або включенні до резерву) працівників із категорії провізорських посад «спеціалісти» в категорію «керівники» і навпаки); при періодичному навчанні у закладах післядипломної освіти протягом усієї професійної діяльності на циклах тематичного вдосконалення та передатестаційних циклах; при стажуванні у вищих навчальних закладах; при щорічній короткотривалій підготовці (на курсах інформації на місцевих базах, у вищих навчальних закладах та науково-дослідних інститутах (центрах)); при професійному навчанні за місцем роботи. Спеціалізація може проводитись також шляхом систематичної самоосвіти (участь у науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах, з’їздах, конгресах, вивчення спеціальної літератури та інших джерел професійної інформації, стажування на робочих місцях у передових закладах, установах та організаціях в Україні та за кордоном).

 

У нинішній час безперервність післядипломної освіти в системі охорони здоров’я має також забезпечуватися впровадженням системи освітніх кредитів (балів), мінімальну кількість яких потрібно буде набирати провізору чи фармацевту за певний термін роботи за фахом шляхом проходження різних видів і форм навчання з урахуванням їх значущості.

 

Види післядипломного навчання

 

Спеціалізація.

 

Спеціалізація - набуття лікарем чи провізором однієї з передбачених Номенклатурами лікарськи і фармацевтичних спеціальностей, затверджених наказами Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.993 р. N130 та від 04.02.1992 р. N24.

 

Підготовка спеціалістів проводиться в інтернатурі в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів) та на кафедрах медичних (фармацевтичних) інститутів, базових закладах охорони здоров'я. Порядок підготовки фахівців в інтернатурі визначається Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників медичних і фармацевтичних інститутів, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.04.1992 р. N 53.

 

Направленню на спеціалізацію в інституту (факультети) удосконалення лікарів (провізорів) має передувати заміщення лікарської (фармацевтичної) посади в закладах охорони здоров'я - інтерном (стажистом) з цієї спеціальності.

 

Перепідготовка лікаря (провізора) - спеціаліста проводиться:

 

- з нових лікарських (провізорських) спеціальностей;

 

- з лікарських (провізорських) спеціальностей при переводі керівних працівників і спеціалістів апарату закладів охорони здоров'я в іншу сферу діяльності в разі неможливості працевлаштування за раніше набутою спеціальністю.

 

Особи, які закінчили навчання в інтернатурі та пройшли курси спеціалізації, підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря (провізора) - спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.

 

Атестація проводиться в комісіях, що створюються в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів), які здійснюють підготовку та перепідготовку лікарських і фармацевтичних кадрів згідно з Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.1993 р. N 130 (z0091-93), та Положенням про атестацію провізорів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.02.1992 р. N 24. Лікар (провізор) - спеціаліст одержує сертифікат встановленого зразка на самостійну роботу за фахом.

 

Особи, які пройшли спеціалізацію, повинні працювати за відповідним фахом. Лікар (провізор) може проходити спеціалізацію з декількох спеціальностей.

 

Удосконалення.

 

Удосконалення - подальше підвищення професійних знань та навичок лікаря чи провізора з метою підтримання сучасного рівня підготовки.

 

Підвищення кваліфікації лікарів - спеціалістів здійснюється інститутами (факультетами) удосконалення лікарів (провізор) за направленнями органів охорони здоров'я на циклах тематичного удосконалення, а також за прямими договорами з установами інших галузевих міністерств.

 

Тематичне удосконалення передбачає підвищення кваліфікації з окремих розділів відповідної спеціальності. На тематичне удосконалення лікарів (провізори) направляються при необхідності в період між проходженням передатестаційних циклів.

 

Передатестаційні цикли проводяться в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів) згідно з Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.1993 р. N 130, та Положенням про атестацію провізорів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.02.1992 р. N 24.

 

Курси інформації і стажування

 

Курси інформації і стажування проводяться на базі науково-дослідних і медичних інститутів, багатопрофільних і спеціалізованих лікувально-профілактичних, санітарно-епідеміологічних і фармацевтичних закладів, а також інститутів (факультетів) удосконалення лікарів (провізорів).

 

Курси інформації і стажування є видом підвищення кваліфікації лікарів (провізорів), завданням якого є вивчення актуальних теоретичних питань і набуття практичних навиків з відповідного розділу спеціальності.

 

Порядок підвищення кваліфікації на курсах інформації і стажування визначається Положенням про підвищення кваліфікації лікарів і провізорів на курсах інформації і стажування, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.07.1993 р. N 166 (z0115-93).

 

Підвищення кваліфікації за місцем роботи.

 

Необхідний рівень кваліфікації лікаря-спеціаліста забезпечується поєднанням різних видів навчання, що здійснюється навчальними закладами з післядипломної підготовки лікарів (провізорів), курсами інформації і стажування, систематичною самоосвітою і постійною практичною роботою з отриманої спеціальності.

 

Самоосвіта працівників є складовою частиною програми підготовки та поступового професійного росту кадрів і має систематично проводитися за індивідуальними планами. Індивідуальні плани складаються лікарями самостійно з урахуванням свого рівня професійної підготовки, завдань і особливостей практичної роботи терміном на один рік.

 

Форми післядипломного навчання

 

Очна форма - з повним відривом лікар (провізора) від роботи на період навчання в інституті (факультеті) удосконалення лікарів (провізорів). За цією формою проводяться цикли спеціалізації, тематичного удосконалення та передатестаційні цикли, курси інформації і стажування.

 

Заочно-очна форма. Складається з двох фаз. В період першої заочної фази лікарі (провізори) без відриву від роботи вивчають літературу і виконують контрольні завдання.

 

Друга фаза (очна) проводиться в інститутах і на факультетах удосконалення лікарів з повним відривом від роботи. За цією формою проводиться підготовка фахівців в інтернатурі.

 

Виїзні цикли - проведення тематичного удосконалення лікарів (провізорів) шляхом виїзду на місцеві бази за заявками закладів охорони здоров'я.

 

Переривчасті курси удосконалення проводяться з частковим відривом від роботи на один-два дні в місяць на місцевих базах.